Ухвала

від 05.11.2024 по справі 904/2199/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

05.11.2024м. ДніпроСправа № 904/2199/18За скаргою: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на бездіяльність начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

у справі: № 904/2199/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (49027, м.Дніпро, вул.Січеславська Набережна, буд.53, ідентифікаційний код 35341093)

до Фізичної особи-підприємця Сушкіної Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошових коштів у розмірі 8 913,75 грн. за договором поставки №24 ДН від 27 березня 2012 року

Суддя Панна С.П.

Секретар судового засідання Скородумова Л.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача (скаржника): Забродіна О.В., посвідчення № 0592 від 17.05.2001р., ордер від 18.10.2024р. (адвокат)

від ВДВС: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

22.05.2018р. до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" із вимогою про стягнення з Фізичної-особи підприємця Сушкіної Ірини Олександрівни, грошових коштів у розмірі 8 913,75грн. за договором поставки №24 ДН від 27 березня 2012 року.

23.07.2018р. видано судовий наказ про стягнення з ФОП Сушкіної І.О. на користь ТОВ "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" грошових коштів у розмірі 8 913,75грн. за договором поставки №24 ДН від 27 березня 2012 року та судовий збір у розмірі 176,20грн.

21.10.2024р. до суду від ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

Ухвалою суду від 23.10.2024р. скаргу повернуто без розгляду.

28.10.2024р. до суду від ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій скаржник просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), щодо не зняття арешту з майна та грошових коштів що містяться на рахунку ОСОБА_1 накладеного у виконавчому провадженні № 57085452.

2. Зобов`язати Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що накладений відповідно до постанови від 27.08.2018р. у виконавчому провадження № 57085452.

3. Зобов`язати Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з грошових коштів що містяться на рахунках ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що накладений відповідно до постанови від 10.09.2018р. у виконавчому провадженні № 57085452.

Скарга обґрунтована тим, що 27.08.2018р. Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпра Головного управління юстиції у Дніпропетровській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57085452 з примусового виконання наказу суду від 23.07.2018р. у справі № 904/2199/18 та накладено арешт на все майно боржника. Постановою державного виконавця від 10.09.2018р. у ВП №57085452 накладено арешт на грошові кошт, що містяться на рахунках боржника.

В зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення, а здійсненні виконавцем відповідні заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, тому постановою від 03.12.2018р. у ВП №57085452 виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, що передбачено п.2, ч.1, ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" та зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений для виконання в строк до 03.12.2021р.

Скаржник зазначає, що державним виконавцем не винесено постанову про зняття арешту з майна та коштів боржника. На сьогоднішній день накладений на майно та банківські рахунки (грошові кошти) ОСОБА_1 залишається не знятим, що порушує права скаржниці в частині розпорядження належним їй на праві власності майном та грошовими коштам, оскільки арешт вже не є засобом забезпечення виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 прийнято скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у справі № 904/2199/18 до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 05.11.2024.

05.11.2024р. надішли додаткові пояснення (клопотання) від Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, у зв`язку з відпусткою. Письмових доказів не було надано.

Від представника заявника надійшо клопотання про відмову у задоволенні клопотання представника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд дійшов висновку, що клопотання про відкладення не підлягає задловоленню.

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Матеріалами скарги підтверджується, що 27.08.2018р. Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 57085452 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2018р. у справі №904/2166/18 та накладено арешт на все майно боржника.

10.09.2018 було прийнято постанову про арешт грошових коштів, що містяться на рахунках боржника.

03.12.2018 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки майно боржника на яке можливо звернути стягнення відсутнє.

Строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувачу закінчився 03.12.2021р., відповідно до ч.5 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», в якій передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно з відкритою інформацією, що розміщена на сайті Міністерства юстиції "Автоматизована система виконавчих проваджень" повторно виконавчий документ для виконання не подавався.

03.10.2024 представник ОСОБА_1 звернулася до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, у якій просила винести постанову про скасування арешту майна та грошових коштів ОСОБА_1 .

У відповіді від 10.10.2024 №111089/28.24-34/6 за підписом начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) наведено перелік підстав для зняття арешту (ч.4, ч.5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження") та зазначено, що в інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Скаржник вважає дії державного виконавця (начальника відділу) щодо відмови у скасуванні арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження ВП №57085452 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2166/18 від 23.07.2018 неправомірними та просить зобов`язати останнього винести постанову про скасування арешту майна та грошових коштів боржника ОСОБА_1 .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документу) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документу)).

Спір у даній справі виник у зв`язку з оскарженням відмови державного виконавця (начальника відділу) в скасуванні арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження ВП №57085452 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2199/18 від 23.027.2018 та зобов`язання останнього винести постанову про скасування арешту майна та грошових коштів боржника ОСОБА_1 .

Суд виходить з того, що чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу редакція Закону України "Про виконавче провадження" передбачала зняття арешту з майна боржника у разі: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.4, 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції чинній на момент повернення виконавчого документу стягувачу).

Таким чином, суд вбачає, що повернення виконавчого документу стягувачу у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" не встановлювало прямого обов`язку у державного виконавця знімати арешт з майна Боржника.

Враховуючи це, суд зауважує про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Астапенкової Катерини Миколаївни від 24.01.2024 щодо не зняття арешту з майна та гршових коштів, що містяться на рахунках ОСОБА_1 , накладеного у виконавочму провадженні №57085452.

Однак суд звертає увагу, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Згідно зі статтями 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості; власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Законом України "Про виконавче провадження" не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів забезпечення примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення після закінчення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Враховуючи, що наказ повторно не пред`являвся до виконання, строк його пред`явлення закінчився, питання про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання не вирішувалось, особа, яка є стягувачем, вважається повідомленою про розгляд цієї скарги судом, не ініціювала продовження виконавчих дій, вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, господарський суд вважає, що збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Державною виконавчою службою не доведено наявності правових підстав та доцільності збереження арешту, накладеного на майно боржника.

З урахуванням зазначеного, суд визнає обґрунтованими доводи скарги щодо зобов`язання Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (49005, м. Дніпро, вул. В. Винниченка, буд. 2, ЄДРПОУ 34984523) скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), що накладений відповідно до постанови від 27.08.2018р. у виконавчому провадження № 57085452, а також зняти арешт з грошових коштів що містяться на рахунках ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), що накладений відповідно до постанови від 10.09.2018р. у виконавчому провадженні № 57085452.

Враховуючи вищевикладене, скарга підлягає частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задовольнити частково.

Зобов`язати Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (49005, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, буд. 2, ЄДРПОУ 34984523):

- скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), що накладений відповідно до постанови від 27.08.2018р. у виконавчому провадження № 57085452.

- зняти арешт з грошових коштів що містяться на рахунках ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), що накладений відповідно до постанови від 10.09.2018р. у виконавчому провадженні № 57085452.

У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений - 08.11.2024.

Суддя С.П. Панна