Рішення

від 07.11.2024 по справі 904/3937/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3937/24

За позовом Фізичної особи - підприємця Новикової Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (51990, Дніпропетровська область, Кам`янський район, смт Карнаухівка, вул. Кам`янська, буд. 1, код ЄДРПОУ 19433954)

про стягнення 3 262 087,18 гривень

Суддя Дичко В.О.

Секретар судового засідання Жукова К.Д.

Представники:

від позивача: Андрюк А.М., адвокат (ордер серії СЕ № 1093334 від 03.09.2024)

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Новикова Інна Володимирівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про стягнення 3 262 087,18 грн, у тому числі заборгованості в сумі 2 750 000 грн, пені в сумі 373 654,37 грн, інфляційних втрат у сумі 97 182,81 грн та 3% річних у сумі 41 250 гривень.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» зобов`язань за договором поставки № 15 від 19.02.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2024 о 10:30 год.

Поштове відправлення № 0600286542864 з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2024 про відкриття провадження у справі № 904/3937/24 вручено представнику відповідача 11.09.2024 (а.с. 38).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 904/3937/24 на 08.10.2024 об 11:30 год.

Поштове відправлення № 0600290274050 з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 про відкладення підготовчого засідання у справі № 904/3937/24 вручено представнику відповідача 30.09.2024 (а.с. 52).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 904/3937/24 на 24.10.2024 о 14:30 год.

Поштове відправлення № 0600295496840 з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 про відкладення підготовчого засідання у справі № 904/3937/24 вручено представнику відповідача 15.10.2024 (а.с. 58).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 904/3937/24 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 07.11.2024 о 12:00 год.

Поштове відправлення № 0610200115719 з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 про закриття підготовчого провадження у справі № 904/3937/24 та призначення справи до розгляду по суті вручено представнику відповідача 30.10.2024 (а.с. 70).

У судове засідання 07.11.2024 представник відповідача не з`явився.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 07.11.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, установлений ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позовну заяву, справа може бути розглянута за наявними у ній документами згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України

Станом на дату ухвалення рішення у справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку для підготовки своєї правової позиції у справі від відповідача до Господарського суду Дніпропетровської області не надходили.

Виходячи з вищевикладеного, а також ураховуючи достатність наявних у справі доказів, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у ній документами.

У порядку ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність/відсутність заборгованості покупця.

Судом установлено, що 19 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі покупець) та Фізичною особою підприємцем Новиковою Інною Володимирівною (далі - постачальник) укладено договір поставки № 15 (далі Договір, а.с.10-13).

Згідно з пунктом 1.1 Договору відповідно до умов цього Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію соняшник (далі товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем, вказаних у даному Договорі, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник зобов`язується передати товар на умовах EXW (умови поставки визначаються відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010»).

Згідно з пунктом 2.2 Договору при поставці товару постачальник повинен надати покупцю: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну.

Відповідно до пункту 2.5 Договору передача товару оформлюється накладною та/або актом приймання-передачі товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін чи транспортною організацією (перевізником).

Згідно з пунктами 3.1-3.3 Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України.

Загальна кількість товару (залікова вага) 220 тонн (двісті двадцять тонн 00 кг). Допускається відхилення +/- 10% від кількості залікової ваги.

Ціна товару на одну тонну залікової ваги на дату укладання Договору становить 12 500 грн 00 коп. (дванадцять тисяч п`ятсот грн 00 коп.) без ПДВ.

На підставі абзацу 1 пункту 3.4 Договору покупець сплачує за поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника з моменту, коли товар був прийнятий покупцем у відповідності до умов п. 2.5 цього Договору, 80% суми сплачується за фактом вивантаження товару, інші 20% після надання оригіналів документів.

Згідно з пунктом 6.1 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за даним Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до пункту 9.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за даним Договором.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором позивачем надано рахунок-фактуру № 2024/1 від 04.03.2024 на суму 2 750 000 грн (а.с. 14), а також видаткову накладну № 1 від 04.03.2024 на 220 тонн соняшнику загальною вартістю 2 750 000 грн (а.с. 15), підписану уповноваженими особами та скріплену печатками сторін, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес».

Позивач звертався до відповідача з претензією № 31/1/07-24 від 31.07.2024 (а.с. 16-17), у якій вимагав сплатити 2 750 000 грн за 220 тонн соняшнику, поставленого за договором поставки № 15 від 19.02.2024 року. Проте Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» відповідь на претензію не надано, грошові кошти не сплачено.

Позивач зазначає, що відповідачем не виконано свої договірні зобов`язання з оплати товару, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» виникла заборгованість у сумі 2 750 000 грн, що і стало підставою виникнення спору.

Відносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з пунктів 2.5 та 3.4 договору поставки № 15 від 19.02.2024, строк розрахунку за поставлений товар є таким, що настав 04.03.2024 року.

Доказів оплати заборгованості покупець не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вищевикладеного надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 2 750 000 грн не спростовані відповідачем.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 2 750 000 грн підлягає задоволенню.

Крім заборгованості, позивачка заявила до стягнення пеню в розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 373 654,37 грн, інфляційні втрати в сумі 97 182,81 грн та 3% річних у сумі 41 250 гривень.

З приводу нарахування пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання зобов`язань позивач нарахував пеню за період прострочення з 05.03.2024 до 03.09.2024 року.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.

Перевіркою судом правильності нарахування пені помилок не виявлено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 373654,37гривень.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 97 182,81 грн за період з березня 2024 року до липня 2024 року.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд указує наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: «Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Ураховуючи вищевикладене, позивачем інфляційні втрати розраховані правильно.

Отже, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 97 182,81 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 41 250 грн за період з 05.03.2024 до 03.09.2024 року.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3% річних та помилок у розрахунку не виявлено, тому стягненню підлягають 3% річних у сумі 41 250 гривень.

Ураховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 262 087,18 грн, з яких основна заборгованість у сумі 2 750 000 грн, пеня в сумі 373 654,37 грн, інфляційні втрати в сумі 97 182,81 грн та 3% річних у сумі 41 250 гривень.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 48 931,31 гривень.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Фізичної особи - підприємця Новикової Інни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про стягнення 3 262 087,18 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (51990, Дніпропетровська область, Кам`янський район, смт Карнаухівка, вул. Кам`янська, буд. 1, код ЄДРПОУ 19433954) на користь Фізичної особи - підприємця Новикової Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 262 087,18 грн (три мільйони двісті шістдесят дві тисячі вісімдесят сім гривень 18 копійок), з яких основна заборгованість у сумі 2 750 000 грн (два мільйони сімсот п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок), пеня в сумі 373 654,37 грн (триста сімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривні 37 копійок), інфляційні втрати в сумі 97 182,81 грн (дев`яносто сім тисяч сто вісімдесят дві гривні 81 копійка), 3% річних у сумі 41 250 грн (сорок одна тисяча двісті п`ятдесят гривень 00 копійок), судовий збір у сумі 48 931,31 грн (сорок вісім тисяч дев`ятсот тридцять одна гривня 31 копійка).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 08.11.2024.

Суддя В.О. Дичко