Рішення

від 08.11.2024 по справі 908/2327/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/172/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2024 Справа № 908/2327/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2327/24

за позовом: Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі:

позивач: Запорізька міська рада (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПТК-ЕСТЕЙТ (вул. Розваги, буд. 27, будівля літ. В1, м. Запоріжжя, 69096)

про стягнення 181850,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви прокуратури, позивача

30.08.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № 53-98-6926вих-24 від 30.08.2024) Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі: позивач - Запорізька міська рада до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПТК-ЕСТЕЙТ про стягнення 181851,97 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 01.06.2018 по 11.03.2022.

Позов обґрунтовано використанням відповідачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:043:0404, на якій розташовані належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомості.

24.09.2024 від Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області через систему Електронний суд надійшла заява (вих. № б/н від 24.09.2024) про зменшення розміру позовних вимог. Як вказано в заяві, при підготовці позову прокурором допущено технічну помилку, та в пункті 2 прохальної частини зазначено суму 181851,97 грн., тоді як згідно розрахунку розмір недоотриманого доходу становить 181850,97 грн. Просив зменшити розмір позовних вимог та вважати правильною суму, яка підлягає стягненню, у розмірі 181850,97 грн.

26.09.2024 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшла відповідь на відзив. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні. Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.06.2028 по 11.03.2022, не пропущено.

24.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові письмові пояснення. Договір оренди землі між Запорізькою міською радою та ТОВ ПТК-ЕСТЕЙТ на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:043:0404, на якій розташовані об`єкти нерухомості відповідача, за спірний період не укладався. Відповідно інформації ГУ ДПС у Запорізькій області, ТОВ ПТК-ЕСТЕЙТ не нараховує та не сплачує плату за землю (орендну плату та земельний податок) за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:043:0404 за період з 2018 по 2022 роки. Вказане свідчить про безоплатне та безпідставне використання відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності. Розмір недоотриманих доходів за фактичне користування вказаною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 01.06.2028 по 11.03.2022 склав 181850,97 грн. Позов просив задовольнити в повному обсязі.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

26.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Як вбачається з Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПС-ІНВЕСТ» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «ПТК-ЕСТЕЙТ відповідно акту прийому-передачі будівлю кафе літ. В(1), загальною площею (кв.м.): 524 та будівлю адміністративно-санітарного комплексу літ. Б1, загальною площею (кв.м.): 58,1, Опис: басейн № 10 та технологічний приямок № 11. Як зазначено прокурором, строки, визначені ст. 257 ЦК України, були продовжені на час карантину та на період військового стану, тому строк позовної давності в даному випадку не закінчився. Відповідач не погодився з твердженням прокуратури щодо строку позовної давності. Одночасно з «карантинними» нормами було продовжено строки Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів

України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX». Відмінність цим Законом додатково було продовжено строк, визначений статтею 259 Цивільного кодексу України (зміна тривалості позовної давності, що збільшена за домовленістю сторін), однак не були продовжені строки, передбачені Господарським кодексом України, а саме: ст.ст. 232, 269, 322, 324. Відповідно до вищезазначеного переліку статей: 232, 269, 322, 324 ГК України, строки, що було продовжено на строк дії карантину та поновлено після його скасування, даний предмет спору не підпадає до даного переліку та позивач безпідставно посилається щодо продовження строку позовної давності. У зв`язку з тим, що позивач порушив строк позовної давності, отже позовні вимоги повинні бути задоволені частково, а саме: за період з 01.09.2021 по 31.12.2021 16313,04 грн. (4078,26 грн./місяць х 4 місяці); за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 10563,99 грн. (сума визначена позивачем). Просив застосувати строк позовної давності. Задовольнити позовні вимоги частково, а саме: за період з 01.09.2021 по 31.12.2021 16313,04 грн. (4078,26 грн./місяць х 4 місяці); за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 10563,99 грн. (сума визначена позивачем).

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 30.08.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2327/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 04.09.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

05.09.2024 до суду від прокуратури через систему Електронний суд надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2327/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Копія вказаної ухвали доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів учасників справи в системі «Електронний суд» 10.09.2024 о 17:57 год., що підтверджується довідками про доставку електронних листів, сформованими в системі Діловодство спеціалізованого суду.

Ухвалою суду від 24.09.2024 прийнято до розгляду заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є стягнення з відповідача 181850,97 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 01.06.2018 по 11.03.2022.

Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 11.10.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дотримуючись розумності строку розгляду справи, рішення по суті ухвалено судом 08.11.2024.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Рішенням Запорізької міської ради 15 сесії 7 скликання від 29.03.2017 № 77/9 здійснено поділ земельної ділянки по вул. Розваги, 27 у м. Запоріжжі, за рахунок чого утворилися земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:043:0404 площею 0,3679 га, 2310100000:04:043:0405 площею 0,6822 га, 2310100000:04:043:0406 площею 4,5492 га.

Пунктами 3, 4 рішення, ТОВ «СПС-ІНВЕСТ» передано в оренду строком до 06.06.2026 для розташування оздоровчо-житлового комплексу земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:043:0404 та 2310100000:04:043:0405. Земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:043:0406 передано до земель Запорізької міської ради.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:043:0404, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 31.07.2024 № 389010679, належить на праві власності Територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:043:0404 проведена 01.03.2017; цільове призначення: 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 05.09.2024 № 393598799, від 31.07.2024 № 3890113727, за ТОВ «ПТК-ЕСТЕЙТ» (відповідачем) 21.05.2018 зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості, розташовані по вул. Розваги, 27 у м. Запоріжжі, а саме: будівлю адміністративно-санітарного комплексу літ. Б! загальною площею 58,1 кв.м (Опис: басейн № 10 та технологічний приямок № 11), будівлю кафе літ. В(1) площею 524 кв.м).

Право власності перейшло до відповідача від ТОВ «СПС-ІНВЕСТ» на підставі протоколу від 07.05.2018 та акту прийому-передачі від 10.05.2018.

Рішенням Запорізької міської ради 39 сесії 7 скликання від 24.04.2019 № 62/3, надано в користування ТОВ «ПТК-ЕСТЕЙТ» на умовах оренди строком на 19 років земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:043:0404 площею 0,3679 га по вул. Розваги, 27 у м. Запоріжжі для розташування багатофункціонального розважального комплексу з рестораном, басейном та зонами відпочинку, за рахунок земель Запорізької міської ради. Зобов`язано ТОВ «ПТК-ЕСТЕЙТ» у чотиримісячний термін укласти відповідний договір оренди та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому порядку.

Листом без дати та без номеру, відповідач звернувся до Запорізької міської ради (лист отримано позивачем 19.01.2022) щодо прийняття для погодження та підпису проєкту договору оренди земельної ділянки по вул. Розваги, 27 на підставі рішення сесії міської ради від 24.04.209 № 62/3.

У відповідь на цей лист, Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради листом від 30.05.2022 № 456/02-03 повідомило, що рішенням Запорізької міської ради від 24.04.209 № 62/3 земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:043:0404 надана в користування зі зміною виду використання, а саме: для розташування багатофункціонального розважального комплексу з рестораном, басейном та зонами відпочинку. Всупереч рішення вид використання земельної ділянки не було змінено. Таким чином, погодження проєкту оренди землі буде після усунення вказаних недоліків.

Відповідач у листі від 09.06.2022 № 09/06-01 повідомив Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради про звернення до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області для внесення даних до Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти правильного виду використання земельної ділянки.

Відповідно листа Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04.09.2023 № 10127/03.3-20/03, згідно з наявною в Департаменті управління активами Запорізької міської ради інформаційною базою (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) на земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0404 площею 0,3679 га по вул. Розваги, 27, ТОВ «ПТК-ЕСТЕЙТ» договір оренди землі не значиться.

Згідно Витягу від 05.03.2024 № НВ-2300033142024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0404, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 2168844,08 грн.

У листі Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04.04.2024 вих. № 4243/5/08-01-04-07 зазначено, що ТОВ «ПТК-ЕСТЕЙТ» не нараховує та не сплачує плату за землю (орендну плату та земельний податок) за земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0404, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27.

5. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Відповідно ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування спірною земельною ділянкою порушує інтереси Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який можє бути використаний для задоволення її нагальних потреб.

Згідно матеріалів справи, починаючи з лютого 2023, Дніпровська окружна прокуратура м. Запоріжжя Запорізької області зверталася з листами до міської ради, повідомляючи про розташування належних відповідачу об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, просив провести розрахунок суми коштів, недоотриманих за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою.

Як встановлено судом, Запорізькою міською радою не укладено з відповідачем договору оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0404.

Відповідно листа Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04.09.2023 № 10127/03.3-20/03, адресованого прокуратурі, заходи судово-претензійного характеру щодо використання ТОВ «ПТК-ЕСТЕЙТ» земельної ділянки не вживалися та не плануються вживатися.

Листом від 24.05.2024 № 02875/03.3-20/03 Виконавчий комітет Запорізької міської ради надав Дніпровській окружній прокуратурі м. Запоріжжя розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ПТК-ЕСТЕЙТ» земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0404, та повідомив, що Запорізькою міською радою не планується вжиття заходів претензійно-позовного характеру.

У матеріалах справи міститься повідомлення від 26.08.2024 вих. № 53-98-6813вих-24 Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області, адресоване позивачу, щодо пред`явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави.

Отже, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивача.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Відповідно ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Формування земельної ділянки, відповідно ст. 79-1 ЗК України, полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відтак, земельна ділянка з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0404 по вул. Розваги, 27 у м. Запоріжжі належить на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Запоріжжя та є сформованою, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з плати за землю.

У пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області, ТОВ «ПТК-ЕСТЕЙТ» не нараховує та не сплачує плату за землю (орендну плату та земельний податок) за земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0404, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ «ПТК-ЕСТЕЙТ» не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.

Судом встановлено, що ТОВ "ПТК-ЕСТЕЙТ" використовувало спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а саме укладеного між ним та власником (Запорізькою міською радою) договору оренди.

Таким чином, Запорізька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок неоформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Разом з тим, Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 14 грудня 2021 у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21).

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивачем виконано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 3679 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.06.2018 по 11.03.2022 у розмірі 181850,97 грн., виходячи з розрахунку:

- Орендна плата за період з 01.06.2018 по 31.12.2018: 1631304,71 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 2168844,08 грн./1,1/1,15/1,051 (коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2021-2023 роки) х 3% = 48939,14 грн. (річний розмір орендної плати); 48939,14 грн./12 місяців х 7 місяців = 28547,82 грн.

- Орендна плата за період з 01.01.2019 по 31.12.2019: 1631304,71 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3% = 48939,14 грн. (річний розмір орендної плати).

- Орендна плата за період з 01.01.2020 по 31.12.2020: 1631304,71 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3% = 48939,14 грн. (річний розмір орендної плати); 48939,14 грн./12 місяців х 11 місяців (Згідно п. 52-4 Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020, не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності) = 44860,88 грн.

- Орендна плата за період з 01.01.2021 по 31.12.2021: 1631304,71 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3% = 48939,14 грн. (річний розмір орендної плати).

- Орендна плата за період з 01.01.2022 по 11.03.2022: 1794435,18 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 2168844,08 грн./1,15/1,051 (коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2022-2023 роки) х 3% = 53833,06 грн. (річний розмір орендної плати); 53833,06 грн./12 місяців х 2 місяці 11 дні = 10563,99 грн.

Базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 у розмірі 239,50 грн. та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн., коефіцієнти місцерозташування та впливу локальних факторів затверджені рішенням Запорізької міської ради 59 сесії 6 скликання від 30.06.2015 № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя. Ставки орендної плати затверджені рішенням Запорізької міської ради 34 сесії 7 скликання від 28.11.2018 № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю. Відповідно до вказаних рішень, нормативна оцінка землі введена в дію з 01.01.2016, ставки орендної плати введені в дію з 01.01.2019.

З викладеного вбачається, що розмір недоотриманих грошових коштів розрахований позивачем у встановленому порядку відповідно до ухвалених Запорізькою міською радою рішень.

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору призвела до недоотримання Запорізькою міською радою належних їй грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 181850,97 грн.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Відповідач у письмовому відзиві не заперечив належності йому на праві власності об`єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:043:0404 по вул. Розваги, 27 у м. Запоріжжі; користування цією земельною ділянкою; розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Суд зазначає, що відповідачем не було подано до суду належним чином обґрунтованого контррозрахунку пред`явлених до стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 181850,97 грн.

Доказів погашення заборгованості в сумі 181850,97 грн. суду не надано.

Відповідач просив застосувати строк позовної давності. У зв`язку зі спливом строку позовної давності задовольнити позовні вимоги частково, а саме: за період з 01.09.2021 по 31.12.2021 16313,04 грн. (4078,26 грн./місяць х 4 місяці); за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 10563,99 грн. (сума визначена позивачем).

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 цього Кодексу, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України (ч.1 ст. 260 цього Кодексу).

Згідно ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Позовна давність, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 виснувала, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 у справі № 6-1852цс16, від 22 травня 2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 у справі № 469/1203/15-ц).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд з`ясовує та зазначає в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові в зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на спірній земельній ділянці, зареєстровані за відповідачем 21.05.2018.

Рішення Запорізької міської ради «Про надання у користування на умовах оренди ТОВ «ПТК-ЕСТЕЙТ» зі зміною виду використання земельної ділянки по вул. Розваги, 27 для розташування багатофункціонального розважального комплексу з рестораном, басейном та зонами відпочинку» прийнято 24.04.2019.

Відтак, позивач та, відповідно, прокурор могли довідатися про порушення права саме з 24.04.2019.

У пункті 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, законодавство містить пряму вказівку на продовження позовної давності на строк дії каратину.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) встановлений, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, на усій території України з 12.03.2020 та відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 651.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Пунктом 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позовна заява була подана до Господарського суду Запорізької області 30.08.2024, тобто в період дії в Україні воєнного стану, який був введений під час дії карантину.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, при зверненні прокурором з позовною заявою до суду 30.08.2024 трирічний строк позовної давності не пропущений.

Посилання відповідача на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX не були продовжені строки, передбачені Господарським кодексом України, а саме: ст.ст. 232, 269, 322, 324, судом до уваги не приймаються, оскільки ці статті ГК України не стосуються загального трирічного строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи наведене вище, позов визнається судом обґрунтованим, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 181850,97 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 01.06.2018 по 11.03.2022.

7. Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються з частиною третьою статті 7 Закону України Про судовий збір, де, зокрема, визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищевикладене, положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягають застосуванню до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

Такі правові висновки викладені у постанові КГС ВС від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21.

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, у зв`язку з частковим визнанням відповідачем позову, судовий збір у сумі 1211,20 грн. підлягає поверненню прокуратурі з державного бюджету ухвалою суду, після набрання рішенням законної сили.

Судовий збір у сумі 1211,20 грн. стягується з відповідача на користь прокуратури, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПТК-ЕСТЕЙТ (вул. Розваги, буд. 27, будівля літ. В1, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 42021096) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915) 181850 (сто вісімдесят одна тисяча вісімсот п`ятдесят) грн. 97 коп. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.06.2018 по 11.03.2022.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПТК-ЕСТЕЙТ (вул. Розваги, буд. 27, будівля літ. В1, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 42021096) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Фанатська, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006; отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Постановити ухвалу про повернення з Державного бюджету України на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 08 листопада 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко