Рішення

від 30.10.2024 по справі 908/2205/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/150/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 Справа № 908/2205/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Тищенко А.В., ордер ААР № 1481657 від 04.09.2024 (у режимі відеоконференцзв`язку)

від відповідача не з`явився

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2205/24

за позовом Приватного підприємства НАЦПРОД (вул. Волгоградська, буд. 26-А, офіс 5, м. Запоріжжя, 69035; адреса для листуваня: вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, 10 пов., м. Київ, 01010)

до відповідача: Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Велика Дмитрівка, буд. 15а, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, ГСП-3, 125993)

про стягнення 34 299 561,00 доларів США

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

20.08.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 09.08.2024) Приватного підприємства НАЦПРОД про стягнення з Держави Російська Федерація збитків у розмірі 34299561,00 доларів США, що станом на дату оцінки еквівалентно за курсом НБУ становило 1070730680,00 грн., з яких: реальні збитки 31818453,00 долари США, що станом на дату оцінки еквівалентно за курсом НБУ становило 1025571447,00 грн.; упущена вигода 2481108,00 доларів США, що станом на дату оцінки еквівалентно за курсом НБУ становило 90730641,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ПП НАЦПРОД посилалося на втрату активу внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України. А саме: внаслідок окупації російськими військами території Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області, позивач позбавлений права розпоряджатися та користуватися належним йому на праві власності майном: сонячною електричною станцією (далі СЕС), та безперешкодно продовжувати здійснювати господарську діяльність. У зв`язку з цим позивачу завдано реальних збитків у розмірі 31818453,00 доларів США у вигляді втрати єдиного майнового комплексу СЕС (оборотних і необоротних активів, що складають СЕС), та упущеної вигоди в розмірі 2481108,00 доларів США у вигляді доходів від експлуатації СЕС, виробництва та продажу електричної енергії, які Компанія могла б отримати за період, протягом якого вона була позбавлена можливості здійснювати свою діяльність.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач письмовий відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2205/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.08.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2205/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2024.

Позивач визначив відповідачем в цій справі Державу Російську Федерацію в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації.

У спорах про відшкодування шкоди, завданої державою/іноземною державою (органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою/органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою іноземної держави); відповідачем є відповідна держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава Україна, як і іноземна держава бере участь у справі в спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, органу, діями якого завдано шкоду.

А тому у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою), на позивача згідно з пунктами 2, 4 ч. 3 статті 162 ГПК України покладено обов`язок зазначити окрім безпосередньо держави, яка за його твердженням, завдала йому шкоди, орган (органи) відповідної держави, що його (їх) позивач зазначає порушником своїх прав. При цьому закон не вимагає конкретизації вимог (визначення сум, що підлягають стягненню тощо) до кожного із відповідачів представницьких органів держави, якщо позивач визначив їх більше одного.

Загальновизнаним є те, що держава несе відповідальність за дії її органів, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, але відповідальні за дії та борги держави.

Обґрунтовуючи пред`явлення позову до Держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації позивач вказав, що повноваження Генеральної прокуратури Російської Федерації найбільш наближені до представництва в іноземних судах України інтересів Російської Федерації, яка здійснює військову агресію проти України.

Згідно норм підпункту 3.1 статті 1 федерального закону «Про прокуратуру Російської Федерації», Генеральна прокуратура Російської Федерації в межах своєї компетенції забезпечує представництво та захист інтересів Російської Федерації в міждержавних органах, іноземних та міжнародних судах, іноземних та міжнародних третейських судах.

Відповідно ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме: наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі в національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.

Згідно правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Право позивача на належне та ефективне відшкодування збитків повинно бути захищене, а судовий імунітет не повинен бути перешкодою для такого відшкодування у тих виняткових обставинах, коли немає інших механізмів відшкодування. Відповідно до обставин справи, звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та Російською Федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії Російської Федерації на території України. За таких обставин, застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») у даній справі не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету Російської Федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету Російської Федерації буде непропорційним до своєї мети.

За таких умов, наведений спір підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме: Господарському суду Запорізької області.

Відповідно ст. 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 ГПК України передбачено: якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану», з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією, а відтак, станом на сьогодні суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв`язку.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

У зв`язку з порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС Російської Федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також, будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку з припиненням поштового сполучення.

Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Таким чином, господарський суд, не зважаючи на всі обставини, повинен зі своєї сторони вжити максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи і не обмежуватися при цьому тільки формальним посиланням у своїх рішеннях на можливість сторін ознайомитися з інформації про розгляд справи на сайті Судової влади України.

За наведених обставин, відповідача про дату, час і місце підготовчого засідання повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що розміщено 27.08.2024.

Крім того, позивачем до звернення до суду з цим позовом було здійснено направлення копії позовної заяви з додатками на офіційні електронні пошти Генеральної прокуратури та Міністерства юстиції Російської Федерації, дипломатичних установ Російської Федерації, на поштові адреси Посольства Російської Федерації в Польщі, Чехії та Німеччині, на офіційні електронні пошти Генеральної прокуратури Російської Федерації.

Позивачем до матеріалів справи надано докази підтвердження надіслання відповідачу нотаріально засвідченого перекладу на російську мову копії ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.08.2024 про відкриття провадження в цій справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 03.10.2024.

Відповідача про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що розміщено 20.09.2024.

Ухвалою суду від 03.10.2024 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.10.2024.

Відповідача про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що розміщено 04.10.2024.

Позивачем до матеріалів справи надано докази підтвердження надіслання відповідачу нотаріально засвідченого перекладу на російську мову копії ухвали Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024.

Також, всі процесуальні документи суду в справі № 908/2205/24 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У судовому засіданні 30.10.2024 приймав участь представник позивача в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Причини неявки представника відповідача суду невідомі. Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 30.10.2024 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Приватне підприємство НАЦПРОД відповідно до Статуту, затвердженого рішенням зборів власників ПП НАЦПРОД від 26.12.2018 № 24, здійснює господарську діяльність із виробництва та передачі електричної енергії з енергії сонячного випромінювання.

Основним видом діяльності позивача, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є виробництво електроенергії.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.10.2019 (номер інформаційного витягу: 186715954), Приватному підприємству НАЦПРОД на праві приватної власності належить сонячна електрична станція (далі СЕС), яка була введена в експлуатацію 11.03.2019, розташована за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка; кадастровий номер земельної ділянки: 2320983300:07:023:0020.

СЕС складається з: виробничого корпусу № 1 літ. А-1, загальною площею 38,6 кв.м; складу господарчого інвентарю літ. Б, загальною площею 14,9 кв.м; складу господарчого інвентарю літ. В, загальною площею 14,9 кв.м; навісу літ. Г; вбиральні літ. Д; розподільчого пункту літ. Е, загальною площею 11,4 кв.м; вбиральні літ. Ж; воріт № 1 2 од.; хвіртки № 2 1 од.; огорожі № 3; комплектних трансформаторних підстанцій № 4 11 од.; панелей фотоелектричних у складі фотоелектричної установки № 5 66232 од.; веж охорони № 6 2 од.; огорожі № 7; хвіртки № 8 1 од.; автостоянки № 9; покриття І; інвенторів 163 од. (далі нерухоме майно).

Земельні ділянки з кадастровими номерами: 2320983300:07:023:0020, 2320983300:07:023:0021 були передані позивачу в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, згідно договорів оренди землі від 05.06.2018 строком на 49 років.

29.03.2019 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 439, видано ПП НАЦПРОД ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії. Місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії є сонячна електростанція встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання 22692,96 кВт за адресою: Запорізька область, Василівський район, на території сільської ради с. Мала Білозерка (за межами населеного пункту). Кадастровий номер земельної ділянки: 2320983300:07:023:0020.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 625 ПП НАЦПРОД установлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01.01.2030.

Між ПП НАЦПРОД та ТОВ «МК-Рітейл» було укладено договір від 01.04.2020 № 3/01-04/2020 про експлуатацію та технічне обслуговування сонячної електрогенеруючої станції ПП НАЦПРОД.

Згідно укладеного між ПП НАЦПРОД та АТ ТАСКОМБАНК кредитного договору № Т 20.11.2013 К 2358 від 11.12.2019, позивачем, з метою здійснення оплати за монокристалічні фотогальванічні модулі RSM72-6-340М потужністю 340 Вт, RSM72-6-345М потужністю 345 Вт на суму 10182607,20 доларів США, одержано кредит (ліміт кредитної лінії 7650000,00 доларів США). Строк користування кредитною лінією: з 11.12.2019 до 10.12.2024.

Додатковою угодою № 9 від 30.10.2023, внаслідок втрати активів, борг за кредитним договором був реструктуризований.

З метою виконання зобов`язань за цим кредитним договором були укладені договори: 1. Договір іпотеки від 11.12.2019 нерухомого майна сонячної електростанції; 2. Договір застави майна від 11.12.2019.

Відповідно листа ПП НАЦПРОД від 25.06.2024 вих. № 25/06/2024-1, станом на 25.06.2024 заборгованість за кредитним договором складає: за тілом кредиту 4499000,00 доларів США, за відсотками 261613,19 доларів США.

Як вказав позивач, з метою забезпечення фінансових потреб ПП НАЦПРОД, ним було отримано позики від ТОВ «МАСТЕР ФІНАНС», договори від 05.12.2019 № 05/12/2019-01, від 10.12.2019 № 10/12/2019-01, від 10.12.2019 № 10/12/2019-05, від 17.12.2019 № 17/12/2019-01, від 18.12.2019 № 18/12/2019-01 надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту; ТОВ «СХІД ФІНАНС», договори від 10.09.2018 № 10-18/К, від 28.09.2018 № 11-18/К, від 11.10.2018 № 12-18/К, від 05.12.2018 № 19-18/К, від 12.12.2018 № 20-18/К, від 17.12.2018 № 21-18/К, від 21.12.2018 № 22-18/К, від 26.12.2018 № 23-18/К, від 21.02.2019 № 2-19/К, від 22.02.2019 № 3-19/К, від 19.03.2019, від 26.03.2019 № 5-19/К, від 24.04.2019 № 7-19/К, від 10.05.2019 № 8-19/К, від 14.05.2019 № 9-19/К, від 13.06.2019 № 10-19/К, від 04.1.1.2019 № 11-19/К, від 12.12.2019 № 14-19/К, від 18.12.2019 № 17-19/К, від 21.01.2020 № 2-20/К фінансового кредиту; компанії Aplemeto Investments Limited, договір займу від 26.11.208 № 1211-2018/1 для фінансування будівництва сонячних електростанцій в Україні (копії договорів містяться в матеріалах справи).

Відповідно листа ПП НАЦПРОД від 25.06.2024 вих. № 25/06/2024-2, загальна сума до погашення заборгованості за цими договорами складає 246751951,19 грн. та 1662041,98 євро.

За даними проведеного 31.12.2021 інвентаризаційного опису, загальна вартість необоротних активів ПП НАЦПРОД за даними бухгалтерського обліку (балансова вартість) становить 277067433,98 грн.

Згідно складеного 31.01.2022 ТОВ «ОЦІНКА ПРЕМІУМ СТАНДАРТ» Звіту про оцінку вартості основних засобів, що складають сонячну електростанцію, ринкова вартість основних засобів (сонячна електростанція) ПП НАЦПРОД станом на 31.12.2021 становила 628501313,00 грн. (без ПДВ).

Як слідує з матеріалів справи, позивачем здійснювалася господарська діяльність з використанням СЕС. Так, згідно укладеного з Державним підприємством ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ договору від 18.04.2019 № 16887/01, позивач, як виробник за «зеленим» тарифом, зобов`язався продавати, а гарантований покупець купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України.

Позивачем, відповідно до цього договору, здійснювалась генерація та відпуск електричної енергії за «зеленим» тарифом в Об`єднану енергетичну систему України, яка купувалася ДП ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ, що підтверджується підписаними між сторонами договору актами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вказав позивач, ДП ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ здійснено повну чи часткову оплату й не заперечується необхідність оплати за електричну енергію, що поставлена до червня 2022 включно. Не визнаються обсяги поставки електроенергії з липня 2022 і по червень 2023 через обнуління ПрАТ НЕК УКРЕНЕРГО даних комерційного обліку за цей період. Передумовою таких дій стало те, що з липня 2022 було втрачено можливість дистанційно зчитувати показники лічильників. Зазначені обставини (період: квітень 2023 перша декада червня 2023) є предметом судового розгляду, відповідні оспорювані суми за цей період не є предметом позову в цій справі.

Територія Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, на якій розташований об`єкт генерації електроенергії позивача, з 26.02.2022 тимчасово окупована Російською Федерацією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

На час ухвалення рішення в цій справі територія залишається тимчасово окупованою.

Як зазначив позивач, у період з 26.02.2022 і до початку липня 2022 мав можливість дистанційно зчитувати показники лічильників, дистанційно керувати СЕС через канал зв`язку за допомогою пульта керування СЕС у м. Запоріжжі. З липня 2022 по 27.06.2023 було втрачено можливість дистанційно зчитувати покази лічильників (через втрату мобільного зв`язку), після цього такі покази неперіодично знімали особисто (шляхом фотографування) працівники обслуговуючої компанії ТОВ «МІК-РІТЕЙЛ» і передавали їх до постачальника послуг комерційного обліку для позивача ТОВ «НІК». Відповідно, до червня 2023 позивач отримував (не у повному обсязі) доходи від згенерованої СЕС та відпущеною в Об`єднану енергетичну систему України електричної енергії. З кінця червня 2023 позивач повністю втратив можливість отримувати дохід від діяльності СЕС, втрачено можливість дізнаватись про те, чи взагалі існує майно.

На замовлення ПП «НАЦПРОД», ПП «ЗОРІ УКРАЇНИ» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності ФДМУ № 538/23 від 15.09.2023) складено Звіт про оцінку розміру реальних збитків та упущеної вигоди через втрату єдиного майнового комплексу ПП «НАЦПРОД» внаслідок широкомасштабного вторгнення в Україну Російської Федерації 24.02.2022.

Метою оцінки було визначення розміру реальних збитків та упущеної вигоди, завданих ПП «НАЦПРОД» внаслідок втрати єдиного майнового комплексу у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, з метою захисту інтересів замовника в судових інстанціях та відшкодування Російською Федерацією реального оціночного (ринкового) розміру завданих замовнику збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Дата оцінки збитків станом на 01.07.2023, дата завершення складання Звіту 31.05.2024.

Згідно висновку про величину розміру збитків, розмір реальних збитків становить: 1025571447,00 грн., що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют, станом на дату оцінки 31818453,00 долари США; розмір упущеної вигоди, завданих замовнику внаслідок збройної агресії Російської Федерації та наявних реальних збитків, станом на 01.07.2023 становить 2481108,00 доларів США, що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют, станом на дату оцінки (1 долар 36,5686 грн.) - 90730641,00 грн.

Як вказано в Звіті, оцінка розміру реальних збитків від втрати єдиного майнового комплексу сонячної електростанції, розташованої за адресою: Запорізька обл., Василівський р-н, Малобілозерська сільська рада (за межами населеного пункту), вул. Танкістів, 57, пов`язана з утратою повного права власності над необротними активами, які розташовані на території, окупованій з 26.02.2022, та неможливістю здійснювати господарську діяльність через неможливість доступу до електричної станції, здійснення її належного обслуговування, керування нею, а також через встановлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» обмежень щодо прийняття даних щодо обсягів виробітку електричної станції до деокупації відповідних територій та отримання доступу до відповідного обладнання, відсутність доходів за вироблену енергію сонячною електростанцією через відсутність відповідних оплат від покупця ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ». Земельна ділянка та права, пов`язані з власністю та користуванням, не є об`єктом нанесення збитків і не включалися в розрахунки. Частина основних засобів, що обліковується на балансі ПП «НАЦПРОД» та було вивезено під час евакуації, не увійшло до переліку активів, що є об`єктом реальних збитків.

Згідно Звіту, оцінювачем розглянуто період, з якого ПП «НАЦПРОД» втратило можливість отримання доходу через втрату активів внаслідок окупації території сонячної електростанції та розрив зв`язку контрольного обладнання з оператором системи ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», АКО НЕК «УКРЕНЕРГО», а також втрати будь-якого доступу до СЕС з липня 2023. Фактично розмір упущеної вигоди буде дорівнювати величині грошового потоку, який підприємство отримало б за умов відсутності факту виникнення збитків. Розрахунок упущеної вигоди від неможливості здійснювати господарську діяльність через втрату контролю над матеріальними та нематеріальними активами підприємства по суті відображає потенційну величину доходу від реалізації електричної енергії.

Як вказано в Звіті, розрахунок величини реальних збитків здійснювався на підставі положень Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223; Методики визначення шкоди та збитків, завданих об`єктам енергетичної інфраструктури України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженої наказом Міністерства енергетики України, ФДМУ 22.02.2023 № 57/342. Розрахунок величини упущеної вигоди здійснювався на підставі Міжнародних стандартів оцінки та міжнародної оціночної практики.

Відповідно таблиці 5.10 Звіту, необоротні активи, у тому числі: величина збитків за нерухоме майно: 173985900,00 грн. (5947240 доларів США), величина збитків за рухоме майно: 374532090,00 грн. (12802371 доларів США), велична збитків за капітальні інвестиції: 3423300,00 грн. (117016 доларів США), оборотні активи, у тому числі: величина збитків запасів: 135648,00 грн. (37153 долари США), велична збитків дебіторської заборгованості за товари, послуги та іншу дебіторську заборгованість: 19788150,00 грн. (541124 доларів США), величина збитків вартості довгострокової заборгованості: 377934558,79 грн. (10334947 доларів США); величина збитків вартості поточних зобов`язань: 114125100,00 грн. (3120850 доларів США). Всього вартість реальних збитків внаслідок втрати єдиного майнового комплексу: 1025571447,00 грн. (31818453 доларів США).

Відповідно таблиці 6.15 Звіту, розмір упущеної вигоди: 90730641,00 грн. (2481108 доларів США), а саме: грошовий потік станом на 31.05.2024: «якби не»: 169138327,00 грн. (4625233,913 доларів США), «як є»: 78407688,00 грн. (2144126,041 доларів США).

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Відповідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Відповідно ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу, зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Як визначено в ч.ч. 1, 2, 6 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу приписів ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Як випливає з ст. 1166 Цивільного кодексу України, відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними. 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі Закон про ратифікацію Конвенції) відбулася ратифікація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в результаті чого вона стала частиною національного законодавства України.

У пункті першому частини першої Закону про ратифікацію Конвенції зазначено, що: "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім`я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції".

Ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, держава, передусім, зобов`язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією та протоколами.

Судова практика ЄСПЛ визначає, що для присудження відшкодування матеріальної шкоди заявник повинен продемонструвати існування причинно-наслідкового зв`язку між порушенням та будь-якою стверджуваною фінансовою втратою (Справа «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява No19336/04).

Відповідно ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 № ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як визначено в ч. 1 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

У Справі "Stretch v. the United Kingdom" (заява № 44277/98, рішення від 24.06.2003, пункт 32) Суд нагадує, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Згідно ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

У ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Згідно ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

У пункті 3 розділу І Методики визначення шкоди та збитків, завданих об`єктам енергетичної інфраструктури України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженої наказом Міністерства енергетики України, Фонду державного майна України від 22.02.2023 № 57/342, визначено: втрачений об`єкт (актив) - об`єкт (актив), над яким внаслідок впливу зовнішніх факторів втрачено контроль з боку його власника (балансоутримувача) та/або який не може бути відновлений за його первісним місцем розташування.

Майно позивача, яке використовувалося ним при здійсненні господарської діяльності, залишилося на тимчасово окупованій Російською Федерацією території, а саме: на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області. Відтак, позивач позбавлений доступу до свого майна та не має можливості використовувати його в своїй господарській діяльності та, відповідно, отримувати дохід.

Знищення/захоплення внаслідок збройної агресії Російської Федерації належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку з цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава вцілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

У ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року визначено, що як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії Російської Федерації проти України в порушення пункту 2 4) статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування Російської Федерації з України.

Постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Агресивна війна проти України є консолідованою політикою Російської Федерації та реалізується через увесь відповідний апарат, до якого належать різнорідні органи, установи, організації, у тому числі і юридичні особи, які формально хоч і є відокремленими суб`єктами господарювання, але фактично повністю контролюються державою Росія та використовуються нею у тому числі для реалізації чисто державних функцій.

Позивачем доведено, а судом встановлено заподіяння шкоди позивачу діями відповідача, матеріалами справи підтверджується також причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою. Так само, з матеріалів справи вбачається наявність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу у формі умислу. Судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.

Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Відповідно пунктів 5, 6 розділу І цієї Методики, оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою: визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій; інші цілі, визначені законодавством. Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі: розміру реальних збитків; упущеної вигоди; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії.

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І Методики).

Відповідно до цієї Методики у здійснюється визначення розміру упущеної вигоди стосовно майна, що призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі: сільсько-, рибо- та лісогосподарська нерухомість, інвестиційна нерухомість, нерухомість з комерційним потенціалом, ЄМК підприємств, установ та організацій усіх форм власності, корпоративні частки, об`єкти у матеріальній та нематеріальній формах, вартість яких визначається вартістю ЄМК, що створений на їх основі (об`єкти, асоційовані з бізнесом), тощо. Визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди. Для цілей цієї Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії. Грошовий потік, що відображає упущену вигоду, визначають як такий, що номінований в умовних грошових одиницях. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США (пункти 1-3 розділу IV Методики).

Наказом Міністерства енергетики України, Фонду державного майна України від 22.02.2023 № 57/342 затверджено Методику визначення шкоди та збитків, завданих об`єктам енергетичної інфраструктури України внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно пунктів 4, 5 розділу І вказаної Методики, оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики здійснюється з такою метою: визначення загальних розмірів та обсягів шкоди та збитків, завданих збройною агресією, для визначення загальних втрат та збитків по об`єктах енергетичної інфраструктури, для прогнозування загальнодержавних або секторальних витрат на відновлення, формування державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі та визначення поточних потреб у відновленні, а також визначення обсягів компенсації постраждалим; визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі), витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних. Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі: розміру реальних збитків внаслідок втрати, знищення та пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури; потреб у витратах, необхідних для відновлення об`єктів енергетичної інфраструктури, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії.

Об`єктом оцінки шкоди і збитків у цій Методиці є наступні втрати об`єктів енергетичної інфраструктури, зокрема таких об`єктів: 1) нерухоме майно, в тому числі ділянки землі та речові права на них, будівлі і споруди; 2) рухоме майно, включаючи механізми, устаткування, обладнання та транспортні засоби; 3) техніка спеціального призначення; 4) товарно-матеріальні запаси для здійснення господарської діяльності; 5) інші активи енергетичної інфраструктури, включаючи: газо- та нафтопроводи з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ними єдиним технологічним процесом; об`єкти з виробництва електричної енергії; об`єкти з передачі електричної енергії; електричні мережі (в тому числі ПС 35-100 (150) кВ, ПЛ 35-110 (150) кВ, ТП-10/0,4 кВ, ПЛ 0,4(10) кВ, КЛ 0,4(10) кВ); об`єкти з розподілу електричної енергії; об`єкти з продажу електричної енергії. Ідентифікація об`єктів оцінки здійснюється відповідно до переліку активів, згідно із даними балансоутримувача, в розрізі складу об`єктів бухгалтерського обліку (пункт 6 розділу І Методики).

Процедури оцінки шкоди та збитків, завданих об`єктам енергетичної інфраструктури України внаслідок втрат, руйнувань або пошкоджень у зв`язку зі збройною агресією, здійснюються в умовних одиницях (функціональна валюта) - доларах США. Отриманий результат оцінки підлягає конвертації в національну валюту за поточним курсом Національного банку України на дату оцінки (п. 11 розділу ІІ Методики).

Позивачем доведено та підтверджується матеріалами справи розмір завданих йому протиправними діями відповідача збитків.

Так, згідно Звіту про оцінку розміру реальних збитків та упущеної вигоди через втрату єдиного майнового комплексу ПП «НАЦПРОД» внаслідок широкомасштабного вторгнення в Україну Російської Федерації 24.02.2022, складеного ПП «ЗОРІ УКРАЇНИ» 31.05.2024, розмір реальних збитків становить: 1025571447,00 грн., що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют, станом на дату оцінки 31818453,00 долари США; розмір упущеної вигоди, завданих замовнику внаслідок збройної агресії Російської Федерації та наявних реальних збитків, станом на 01.07.2023 становить 2481108,00 доларів США, що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют, станом на дату оцінки (1 долар 36,5686 грн.) - 90730641,00 грн.

Дата оцінки збитків станом на 01.07.2023.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права передбачений законом і є ефективним.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного підприємства «НАЦПРОД» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Що стосується валюти стягнення суд зазначає наступне.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті при існуванні іноземного елемента у відносинах.

Зважаючи на повний розрив дипломатичних відносин між Україною та країною-агресором очевидним є те, що стягнення з Російської Федерації грошових коштів в гривні є неможливим, через неможливість конвертації російських платіжних засобів в гривню.

Відповідно Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, та Методики визначення шкоди та збитків, завданих об`єктам енергетичної інфраструктури України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, оцінка розміру збитків здійснюється в умовних одиницях (функціональна валюта) - доларах США. Отриманий результат оцінки підлягає конвертації в національну валюту за поточним курсом Національного банку України на дату оцінки.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення реального відновлення порушеного права позивача, зважаючи на те, що долари США є грошовою валютою, яка знаходиться в обігу в більшості країн світу, суд вважає за можливе стягнути грошові кошти з відповідача в доларовому еквіваленті за курсом НБУ на дату проведеної оцінки на 01.07.2023).

6. Судові витрати

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1059800,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, тому судовий збір у розмірі 1059800,00 грн. за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи. Вказано, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу адвокатів Адвокатського об`єднання «АРЦІНГЕР» у розмірі 15000 дол. США (з ПДВ) у гривневому еквіваленті на момент оплати, - за надання правової допомоги в суді першої інстанції.

У позовній заяві зазначено, що докази фактичного понесення судових витрат в частині наданої позивачу правової (правничої) допомоги та фактичного понесення судових витрат за проведення оцінки, у повному розмірі будуть додатково надані суду в строки і в порядку, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

За таких обставин, питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат за проведення оцінки будуть вирішені судом після надання відповідних доказів згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Держави Російська Федерація (за стандартом ISO 3166: повна назва: the Russian Federation; Alpha-3 код: RUS; числовий код: 643; адреса представницького органу Генеральної прокуратури Російської Федерації: вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, Російська Федерація, 125993) на користь Приватного підприємства НАЦПРОД (вул. Волгоградська, буд. 26-А, офіс 5, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 32185257) збитки в розмірі 34299561 (тридцять чотири мільйони двісті дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят один) долар США 00 центи, що станом на дату оцінки еквівалентно за курсом НБУ становило 1070730680 (один мільярд сімдесят мільйонів сімсот тридцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: реальні збитки 31818453 (тридцять один мільйон вісімсот вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят три) долари США 00 центи, що станом на дату оцінки еквівалентно за курсом НБУ становило 1025571447 (один мільярд двадцять п`ять мільйонів п`ятсот сімдесят одна тисяча чотири сорок сім) гривень 00 копійок; упущена вигода 2481108 (два мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча сто вісім) 00 доларів США, що станом на дату оцінки (01.07.2023) еквівалентно за курсом НБУ становило 90730641 (дев`яносто мільйонів сімсот тридцять тисяч шістсот сорок одна) гривень 00 копійок.

Стягнути з Держави Російська Федерація (за стандартом ISO 3166: повна назва: the Russian Federation; Alpha-3 код: RUS; числовий код: 643; адреса представницького органу Генеральної прокуратури Російської Федерації: вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, Російська Федерація, 125993) на користь Державного бюджету України 1059800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 08 листопада 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко