Рішення

від 31.10.2024 по справі 909/1003/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1003/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В. ,

секретар судового засідання Оліфіренко О. І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Плутон ІС "

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім "Компанія Міко "

про стягнення заборгованості в сумі 1997079 грн 78 к., з яких: 1632992 грн 40 к. вартість неякісного товару, 326598 грн 48 к. 20 % штрафу за порушення умов зобов`язання щодо якості товару та 37488 грн 90 к. витрат на випробування опор,

за участю:

представника позивача Крючкової О. В. ,

представника відповідача Бородіна Т. В. ,

ухвалив таке рішення.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

У судовому засіданні 31.10.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору.

ТОВ " Плутон ІС " звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ " Торговий дім "Компанія Міко " про стягнення заборгованості в сумі 1997079 грн 78 к., з яких: 1632992 грн 40 к. вартість неякісного товару, 326598 грн 48 к. 20 % штрафу за порушення умов зобов`язання щодо якості товару та 37488 грн 90 к. витрат на випробування опор.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 08.12.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.12.2022; встановлено відповідні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Розгляд справи в підготовчому судовому засіданні неодноразово відкладався.

Ухвалою від 09.07.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ " Торговий дім "Компанія Міко " № 34 від 07.03.2023 (вх. № 2859/23 від 07.03.2023) про призначення експертизи.

Водночас, 09.04.2023 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.05.2023.

Ухвалою від 29.06.2023 суд, серед іншого, повернувся до стадії підготовчого провадження у справі № 909/1003/22, задоволив клопотання ТОВ " Торговий дім "Компанія Міко " № 102 від 15.05.2023 (вх. № 5699/23 від 07.03.2023) про призначення експертизи; призначив комплексну судову металознавчу та будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручив Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2023 оскаржувалась ТОВ " Плутон ІС " до Західного апеляційного господарського суду і постановою від 08.11.2023 частково була змінена шляхом доповнення питань, які слід поставити перед експертами; в решті залишено без змін; матеріали справи повернуто Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення експертизи.

Ухвалою від 04.03.2024 суд поновив провадження у справі, призначив до розгляду в судовому засіданні заяву представника ТОВ " Плутон ІС " № 19/02 від 19.02.2024 (вх. № 1490/24) про роз`яснення судового рішення; клопотання судового експерта Марини Кралюк про надання матеріалів та вчинення дій пов`язаних із проведенням експертизи № 24-207; клопотання судового експерта Ольги Джум про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій пов`язаних із проведенням експертизи на 13.03.2024.

Ухвалою від 10.04.2024 судом погоджено строк проведення комплексної судової металознавчої та будівельно-технічної експертизи по справі № 909/1003/22 у термін понад 90 календарних днів, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю " Торговий дім "Компанія Міко " здійснити попередню оплату за проведення судової експертизи по справі № 909/1003/22 згідно рахунку № 24-207 (53) від 30.01.2024, матеріали справи повернуто Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення експертизи, зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

29.07.2024 до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повернулися матеріали справи № 909/1003/22 (вх. № 6848/24) у зв`язку з не проведенням оплати.

Ухвалою від 21.08.2024, суд поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 11.09.2024.

Суд протокольною ухвалою від 11.09.2024 постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 03.10.2024.

Протокольною ухвалою від 03.10.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 31.10.2024.

Суд належним чином повідомляв сторін про дату та час розгляду справи.

Явка в судове засідання представника позивача та представника відповідача підтверджує наведений факт.

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовані наступним:

- відповідач зобов`язався поставити позивачу опори та арматуру згідно з договором поставки № 26 від 09.08.2021, проте поставив неякісний товар, що призвело до додаткових витрат позивача на випробування, заміну товару та придбання опор у іншого виробника за підвищеною ціною;

- відповідач мав забезпечити відповідність товару стандартам якості, зазначеним у п. 4.2 договору, зокрема вимогам п. 8.3 ДБН В.2.3-18:2007, що стосуються допустимих параметрів прогину металевих опор. Однак, Відповідач не повідомив Позивача про невідповідність поставлених опор цим вимогам;

- під час складання опор Відповідач не забезпечив належного контролю над глибиною насаджування та відповідністю елементів, що вплинуло на якість товару;

- в технічній документації передбачено антикорозійне покриття фундаментної арматури, проте покриття не відповідало зазначеним вимогам, що спричинило корозію вже через два місяці після встановлення;

- висновок Вимірювальної лабораторії ФОП Кархут І.І. , затверджений протоколом № 07/2022 від 27.06.2022 за результатами контрольних випробувань вимірювальної лабораторії стояків сталевих для опор контактної мережі марки 13 ASP(d) - 1850F виготовлених фірмою "Mitas Poles" (Туреччина) підтверджує, що поставлені опори не відповідають вимогам п.8.3.ДБН В2.3-18:2007 щодо показника жорсткості (прогину), не відповідають вимогам п.11.9 ДСТУ Б В.2.6-199:2014 щодо довжини відправного елемента;

- опори були придбані для об`єкта критичної інфраструктури - будівництва тролейбусної лінії, і постачання неякісного товару може створити загрозу для життя та здоров`я людей.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову зазначивши наступне:

- виготовлення та постачання товару відбувалось у суворій відповідності до вимог узгодженого сторонами додатку № 2 до договору, який містить технічні вимоги та креслення товару, а можлива невідповідність опор контактної мережі вимогам щодо прогину є наслідком невідповідності проектної документації або технічних вимог, які було надано та узгоджено позивачем, вимогам ДБН В2.3-18:2007, а не порушеннями з боку відповідача або виробника товару, визначених у додатку 2 до договору технічних вимог;

- за Договором було поставлено три типи опор (загалом 21 шт.), але випробування проводилось лише для одного типу опори (13 ASP (d) - 1850 F). Жодних доказів невідповідності решти опор технічним вимогам немає;

- в матеріалах справи відсутні докази наявності атестату про акредитацію за стандартом ДСТУ ISO/IEC 17025:2017 у Вимірювальної лабораторії ФОП Кархут І.І. , що обґрунтовано ставить під сумнів достовірність і правильність проведених досліджень, на які покликається позивач;

- відповідач сумнівається у достовірності розрахунків виробника, оскільки відповідні документи не перекладено на українську мову (мову судочинства), що унеможливлює їх використання у суді;

- цинкування верхньої частини арматури було виконане силами виробника арматури ТОВ " Проайт Сервіс " на замовлення відповідача, при прийманні товару покупець претензій не пред`явив (хоча наявність корозії чи відсутність цинкування встановлюються шляхом візуального огляду), акт невідповідності якості не складався, лише 14.12.2021 позивач звернувся до відповідача щодо виявлення слідів корозії на партії товару, поставленій 24.09.2021, тобто майже три місяці товар перебував у володінні розпорядженні позивача. Умови використання або зберігання арматури протягом цього часу відповідачу не відомі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

09.08.2021 між ТОВ " Плутон ІС " (далі - покупець) та ТОВ " Торговий дім "Компанія Міко " (далі - постачальник ) укладено договір поставки № 26 (далі - договір).

Відповідно до п. 1. 1. договору, постачальник зобов`язується поставити опори контактної мережі: 12 ASP (d)-1850, 10 ASP (d)-1850 F, 13 ASP (d) - 1850 F та Арматуру фундаменту M36 400x610x770x6 h1500, відповідно до технічних умов, зазначених у Додатку № 2 до цього Договору (надалі - товар), а покупець - прийняти та вчасно в повному обсязі оплатити товар на умовах даного Договору. Загальний асортимент, номенклатура та ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці, вказані в Додатку № 1 до Договору.

Загальна сума Договору складає 1632992,40, в тому числі ПДВ 272165,40 (п. 1.3 договору).

Відповідно до Додатку 1 до Договору (Специфікація №1) сторони погодили, що постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує товар за найменуванням, асортиментом, у кількості, за ціною вказаних в таблиці: опора 10 ASP (d)-1850 F у кількості 13 шт., сума без ПДВ 591 175,00; Опора 13 ASP (d) - 1850 F у кількості 6 шт., сума без ПДВ 376 200,00; Арматура фундаменту M36 400x610x770x6 h1500, у кількості 19 шт., сума без ПДВ 250 952,00; Опора 12 ASP (d)-1850 у кількості 3 шт., сума без ПДВ 142 500,00. Разом без ПДВ 1360 827,00; ПДВ 272 165,40; Всього з ПДВ 1 632 992,40.

Постачальник передав, а покупець прийняв товар, зазначений у Додатку № 2, що підтверджується видатковою накладною № 266 від 24.09.2021, товарно-транспортною накладною № 369 від 24.09.2021; видатковою накладною № 458 від 14.12.2021, товарно-транспортною накладною № 562 від 14.12.2021.

Покупець у повному обсязі виконав зобов`язання щодо оплати товару, що підтверджується платіжним дорученням № 1646 від 09.12.2021 на суму 87312,00 грн.; платіжним дорученням № 1561 від 26.11.2021 на суму 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 1540 від 24.11.2021 на суму 445428,00 грн.; платіжним дорученням № 1389 від 01.11.2021 на суму 226370,00 грн.; платіжним дорученням № 1340 від 20.10.2021 на суму 120456,96 грн; платіжним дорученням № 1175 від 21.09.2021 на суму 60228,48 грн.; платіжним дорученням № 1080 від 01.09.2021 на суму 653196,96 грн.

Відповідно до Додатку 2 до Договору (Специфікація № 2) сторони погодили технічні вимоги товару, зокрема металоконструкція повинна відповідати наступним стандартам: ДСТУ Б В.2.6.-75:2008, ДСТУ Б В.2.6.-199:2014, EN ISO 1461, EN ISO 1090, EN ISO 3834.

Згідно з п. 4.1 Договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації відповідно до даного виду товару, що діють в Україні на момент постачання даної групи товару.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що постачальник гарантує якість і відповідність Товару якості, нормам, стандартам або технічним умовам, що діють в Україні (включаючи п.8.3 ДБН В.2.3-18-2007).

У випадку розбіжності даних по кількості і якості товару, отриманого покупцем, покупець під час прийому товару складає акт невідповідності по кількості та/або якості, який підписується представниками сторін у двох примірниках, один залишається у покупця, а другий передається представнику постачальника (п. 4.4 Договору).

Постачальник несе гарантійні зобов`язання за поставлений товар протягом 38 місяців з моменту поставки товару в порядку та на умовах передбачених даним договорм. Протягом гарантійного строку, на підставі Дефектного акту, підписаного обома сторонами, постачальник зобов`язується здійснити заміну товару в тому разі, якщо виявлені недоліки сталися з його вини або з вини виробника і не могли бути виявлені під час приймання товару покупцем (прихований дефект) та не є наслідком порушення покупцем правил користування, перевезення, розвантаження/завантаження та зберігання товару (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 9. 8. Договору сторони погодили наступні адреси електронної пошти сторін: адреса електронних поштових скриньок постачальника для офіційного листування: ino@promiko.com.ua ; адреса електронних поштових скриньок покупця для офіційного листування: ІНФОРМАЦІЯ_8

Всі листи, спрямовані однієї зі сторін в електронній формі за допомогою електронної пошти (зазначеної в п. 9.8 Договору) на адресу електронної пошти іншої сторони, мають юридичну силу оригіналів і вважаються офіційними листами Сторін, до моменту передачі оригіналів таких листів в письмовій формі. (п. 9. 9. Договору)

Позивач неодноразово надсилав відповідачу за допомогою електронної пошти листи, у яких повідомляв про виявлені недоліки товару (листи № LS 241 від 14.12.2021, № LS 251 від 16.05.2022, № LS_252 від 26.05.2022, № LS 253 від 01.06.2022, № LS 255 від 08.06.2022, № LS 526 від 21.06.2022, № LS 527 від 24.06.2022, № LS-529 від 07.07.2022).

10.06.2022 за участю представників ТОВ " Плутон ІС ", КП " Електроавтотранс " та ТОВ " ЗахідніЕнергоТехнології " було складено Дефектний акт, в якому зазначено про виявлені недоліки опор 12 ASP (d)-1850, 10 ASP (d)-1850 F, 13 ASP (d) - 1850 F, зокрема те, що при влаштуванні контактної мережі виявлено значний прогин опор, що перевищує вимоги п. 8.3.ДБН В2.3-18:2007.

Відповідно до п. 4.5 Договору, постачальник зобов`язаний у разі виявлення невідповідності товару за якістю - здійснити заміну неякісного товару.

27.06.2022 за замовленням позивача (Договір № 45-2022 від 20.06.2022) в Вимірювальній лабораторії ФОП Кархут І .1. свідоцтво № РЛ 049/21 видане ДП " Львівстандартметрологія " 28.07.2021, було проведено контрольні випробування опори контактної мережі марки 13 ASP (d) - 1850 F.

Відповідно до висновків вимірювальної лабораторії встановлено, що випробувальна опора контактної мережі марки 13 ASP (d) - 1850 F, виготовлена фірмою "MITAS POLES" (Туреччина), не відповідає вимогам п. 8.3 ДБН В2.3-18:2007 щодо показника жорсткості (прогину), не відповідає вимогам п. 11.9 ДСТУ Б В. 2.6-199:2014 щодо довжини відправного елемента.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладений між сторонами договір № 26 від 09.08.2021 за своєю правовою природою є договором поставки.

Під час розгляду справи по суті позивач зазначав, що якість товару має відповідати, серед іншого, п. 4.2 Договору та додатків до нього. Відповідач, у свою чергу стверджував, що товар за якістю має відповідати умовам, визначеним у п. 1.1 Договору та додатків до нього.

Щодо того, чи повинен відповідати товар вимогам, зазначеним у п. 1.1 та 4.2 Договору.

Сторони цього договору, керуючись принципом свободи договору, у п. 1.1 на власний розсуд визначили ключові вимоги до товару, встановивши, що товар має відповідати технічним умовам, зазначеним у Додатку № 2 до договору. У свою чергу, п. 4.2 договору встановлює загальну гарантію відповідності товару якості, нормам, стандартам або технічним умовам, що діють в Україні (включаючи п. 8.3 ДБН В.2.3-18-2007).

Проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку, що у даному випадку перевагу матиме п. 1.1 договору, оскільки він конкретно визначає номенклатуру товару (опори та арматуру) та встановлює, що поставка має здійснюватися відповідно до технічних умов, наведених у Додатку № 2 до договору. Це означає, що технічні умови, зазначені в цьому додатку, є основними вимогами до товару і мають пріоритет, оскільки вони є частиною спеціально узгоджених положень договору.

Пункт 4.2 договору, в якому йдеться про відповідність товару якості, нормам, стандартам або технічним умовам, діючим в Україні, має загальний характер. Проте, оскільки пункт 1.1 прямо посилається на конкретний додаток із технічними умовами, цей пункт є спеціальною нормою, яка конкретизує загальну умову п. 4.2 договору. Відтак, технічні умови в Додатку № 2 до договору в цьому випадку визначають вимоги до товару.

Таким чином, відсутність згадки про п. 8.3 ДБН В.2.3-18-2007 у технічних умовах Додатку № 2 означає, що дотримання саме цього пункту не є обов`язковим для поставленого товару.

Щодо відповідності поставленого товару Додатку № 2 до Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.п.1, 2 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

У свою чергу положеннями ст. 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов (у разі наявності) або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

При цьому, згідно з ч. 5, 6 ст. 268 ГК України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Судом встановлено, що позивач 09.08.2021 прийняв арматуру фундаменту M36 400x610x770x6 h1500, у кількості 19 шт. належної якості від відповідача відповідно до договору № 26 від 09.08.2021 на підставі видаткової накладної № 266 від 24.09.2021, та 14.12.2021 прийняв опору 10 ASP (d)-1850 F у кількості 13 шт., опору 13 ASP (d) - 1850 F у кількості 6 шт. та опору 12 ASP (d)-1850 у кількості 3 шт. на підставі видаткової накладної № 458 від 14.12.2021.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та долучені позивачем до матеріалів справи.

У подальшому, позивач виявив недоліки арматури, зокрема те, що отримана партія товару (арматура) містить сліди корозії, та виявив недоліки опор, зокрема, щодо прогину останніх, що не відповідає п. 8.3 ДБН В.2.3-18-2007.

Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), як у справі, що розглядається, існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Враховуючи те, що предметом позову є стягнення з постачальника сплаченої покупцем вартості неякісного товару та штрафних санкцій, предметом доказування у цьому спорі є відповідність поставленого товару обумовленим у договорі поставки та додатках до нього вимогам.

На підтвердження поставки неякісного товару позивач посилається на Дефектний акт № 1 від 10.06.2022 та протокол за результатами контрольних випробувань № 07/2022 від 27.06.2022.

Оцінюючи представленні докази, суд враховує наступне.

Як встановлено судом вище, п. 5.1 договору встановлено, що постачальник несе гарантійні зобов`язання за поставлений Товар протягом 38 місяців з моменту поставки Товару в порядку та на умовах передбачених даним договорм. Протягом гарантійного строку, на підставі Дефектного акту, підписаного обома сторонами, постачальник зобов`язується здійснити заміну товару в тому разі, якщо виявлені недоліки сталися з його вини або з вини виробника і не могли бути виявлені під час приймання товару покупцем (прихований дефект) та не є наслідком порушення покупцем правил користування, перевезення, розвантаження/завантаження та зберігання товару.

Отже, сторони - ТОВ " Плутон ІС " та ТОВ " Торговий дім "Компанія Міко " відповідно до умов договору мали підписати Дефектний акт, який би засвідчив наявність недоліків у поставленому товарі.

Однак, у матеріалах справи наявний Дефектний акт, складений 10.06.2022 за участю представників ТОВ " Плутон ІС ", КП " Електроавтотранс " та ТОВ " ЗахідніЕнергоТехнології ", в якому зазначено про виявлені недоліки. Відповідачем, ТОВ " Торговий дім "Компанія Міко ", Дефектний акт не підписаний.

Відповідно до п. 5.1 договору, Дефектний акт має бути підписаний обома сторонами. Без підпису відповідача цей акт не відображає згоди на визнання недоліків товару з його боку і, відповідно, не підтверджує вини постачальника у поставці неякісного товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наданий позивачем Дефектний акт від 10.06.2022 не є належним та достатнім доказом, у розумінні ст. 76-79 ГПК України, щодо поставки неякісної продукції, оскільки даний Акт не відповідає вимогам п. 5.1 договору.

Також, на підтвердження обставин поставки неякісного товару позивач надав суду протокол за результатами контрольних випробувань, проведених вимірювальною лабораторією, за результатами якої зроблено висновок, що випробувальна опора контактної мережі марки 13 ASP (d) - 1850 F, що виготовлена фірмою "MITAS POLES" (Туреччина), не відповідає вимогам п. 8.3 ДБН В2.3-18:2007 щодо показника жорсткості (прогину), не відповідає вимогам п. 11.9 ДСТУ Б В. 2.6-199:2014 щодо довжини відправного елемента

У зв`язку з тим, що висновок експерта не містить попередження експерта про кримінальну відповідальність відповідно до вимог, встановлених ч. 7 ст. 98 ГПК України, суд приймає даний висновок як звичайний письмовий доказ відповідно до ст. 93 ГПК України.

Оскільки суд раніше дійшов висновку, що п. 1.1 договору встановлено, що товар має відповідати технічним умовам, визначеним у Додатку № 2, і ці технічні умови є пріоритетними у питанні відповідності товару договірним вимогам, то відтак, навіть якщо випробувальна опора контактної мережі не відповідає п. 8.3 ДБН В.2.3-18:2007, ця норма не є обов`язковою до виконання згідно з договором, оскільки вона не входить до технічних умов, спеціально узгоджених сторонами.

Таким чином, суд може дійти висновку, що невідповідність товару вимогам п. 8.3 ДБН В.2.3-18-2007 не є порушенням договору, оскільки договірні зобов`язання зосереджуються саме на технічних умовах, визначених у Додатку № 2. Протокол випробувань, який фіксує недотримання п. 8.3 ДБН В.2.3-18-2007, не може підтвердити порушення умов договору, якщо цей стандарт прямо не вказаний у пріоритетних технічних вимогах.

Враховуючи, що за договором було поставлено три типи опор, а випробування проводилось лише для одного типу опори (13 ASP(d) - 1850F), наданий протокол не підтверджує загальну невідповідність усіх поставлених опор договірним вимогам. Жодних доказів невідповідності інших типів опор технічним умовам, визначеним у Додатку № 2 до договору, позивач не надав.

З огляду на це, протокол за результатами контрольних випробувань стосується тільки однієї з поставлених опор і не може бути достатнім доказом неякісної поставки всіх опор.

Отже, суд вважає, що наданий протокол не може розглядатися як належний доказ поставки неякісного товару, оскільки невідповідність товару зазначеному стандарту не є порушенням конкретних умов договору.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2023 у даній справі призначено комплексну судову металознавчу та будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

« 1) Чи відповідають опори контактної мережі марки 13 ASP (d)-1850 F технічним умовам, зазначеним у додатку № 2 до договору поставки № 26 від 09.08.2021?

2) Чи можливе використання опор контактної мережі марки 13 АSР(d)-1850F з навантаженням 1850 кгс без їх фізичної руйнації чи незворотної деформації?

3) Чи відповідають технічні вимоги, визначені у додатку №2 до договору поставки №26 від 09.08.2021, умовам проектно-кошторисної документації по об`єкту: « Тролейбусна лінія «вул. Мазепи - Південний бульвар - Північний бульвар » в м. Івано-Франківську. Нове будівництво» та технічній документації і кресленням, що є частиною контрактної угоди №UPTF-IFT-3 від 15 вересня 2020 року «Будівництво нової тягової підстанції (ТПП-15 ) потужністю 2x1600 кВА та тролейбусної лінії «вул. Гетьмана Мазепи - Південний Бульвар - Північний Бульвар»?

4) Чи могло збирання опори 13 АSР(d)-1850F із порушенням глибини насаджування верхньої частини на нижню під час монтажу, вплинути на її технічні характеристики в частині показника жорсткості (прогину)?

5) Чи відповідають опори контактної мережі марки 13 ASP(d)-1850F вимогам п.8.3. ДБН 2.3.18:2007 «Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги для проектування»?

6) У разі невідповідності опор контактної мережі марки 13 ASP(d)-1850F вимогам п.8.3. ДБН 2.3.18:2007 «Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги для проектування», зазначити, чи є така невідповідність наслідком неякісного виготовлення зазначених виробів або наслідком того, що вимоги зазначених ДБН не були враховані під час їх проектування?»

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі № 909/1003/22 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2023 змінено шляхом доповнення абзацу третього резолютивної частини наступного змісту:

« 7) Чи відповідає прогин опор контактної мережі марки 13 ASP (d)-1850 F під дією нормативного навантаження 1850 кгс умовам п.4.2. Договору поставки №26 від 09.08.2021, а саме п.8.3. ДБН 2.3-18:2007?

8) Чи відповідає прогин опор контактної мережі марки 12 ASP (d)-1850 під дією нормативного навантаження 1850 кгс умовам п.4.2. Договору поставки №26 від 09.08.2021, а саме п.8.3. ДБН 2.3-18:2007?

9) Чи відповідає прогин опор контактної мережі марки 10 ASP (d)-1850 під дією нормативного навантаження 1850 кгс умовам п.4.2. Договору поставки №26 від 09.08.2021, а саме п.8.3. ДБН 2.3-18:2007?»

Відповідача зобов`язано оплатити вартість експертних досліджень у визначені експертною установою строки та розмірах.

Проте, від оплати експертних досліджень відповідач ухилився.

Частиною 4 ст. 102 ГПК України встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити в її визнанні.

У разі ухилення сторони від оплати експертизи, суд може розглядати наявні матеріали справи та встановлювати факти без експертного висновку. Це означає, що суд може визнати певні обставини встановленими на основі інших доказів, які вже є в матеріалах справи, що підтверджують або спростовують заявлені обставини.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Суд зазначає, що проведення експертизи є правом суду, яке він реалізує з метою з`ясування всіх обставин справи для повноти судового розгляду.

Оскільки висновки, викладені у протоколі за результатами контрольних випробувань зафіксували недоліки в одній із поставлених опор (13 ASP(d) - 1850F), суд міг би розглянути ці відомості як підтвердження неналежної якості саме цієї опори. Проте важливо, що суд раніше встановив, що дотримання вимог п. 4.2 договору (включаючи п. 8.3 ДБН В.2.3-18-2007) не є обов`язковим, якщо ці вимоги не передбачені спеціальними технічними умовами у Додатку № 2 до договору.

Суд зазначає, що навіть за відсутності експертизи, наявні докази, не дозволяють зробити висновок про порушення умов договору та додатків до нього щодо якості товару.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Отже, враховуючи предмет спору та обставини, які були встановлені судом, не проведення експертизи, не вплинуло на вирішення спору по суті. Суд використав всі наявні докази та не знайшов підстав для висновку про порушення умов договору та додатків до нього щодо якості товару.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Враховуючи наведене, з огляду на існуючий стандарт оцінки доказів, зокрема балансу вірогідностей, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту поставки відповідачем неякісного товару та, відповідно, наявності правових підстав для стягнення вартості товару та штрафу

Оскільки судом не встановлено факту поставки відповідачем неякісного товару, то відсутні правові підстави для відшкодування вартості проведення випробувань.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Висновок суду.

У контексті наведеного в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що в задоволенні позову відмовлено, судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 165, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю " Плутон ІС " до Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім "Компанія Міко " про стягнення заборгованості в сумі 1997079 грн 78 к., з яких: 1632992 грн 40 к. вартість неякісного товару, 326598 грн 48 к. 20 % штрафу за порушення умов зобов`язання щодо якості товару та 37488 грн 90 к. витрат на випробування опор - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 08.11.2024.

Суддя Т. В. Стефанів