Рішення

від 08.11.2024 по справі 910/2455/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2024Справа № 910/2455/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код: 03366500)

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (Україна, 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код: 23527052)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20; ідентифікаційний код: 41946011)

про стягнення 302 560,06 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач) про стягнення 302560,06 грн, з яких 245689,26 грн заборгованості, 564,57 грн пені, 45929,31 грн інфляційних втрат та 10376,92 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 06/12К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартального колектора по проспекту Правди, 19 від 29.12.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

18.03.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 18.03.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

19.03.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про витребування доказів та про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, які 19.03.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

25.03.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 25.03.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

29.03.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, яке 29.03.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів та залучено Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

15.04.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про надання доказів направлення копії позовної заяви та відповіді на відзив з доданими документами на адресу третьої особи, яку 25.03.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2006 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач, власник) та Акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач, користувач) було укладено Договір №06/12К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування внутрішньоквартального колектора по проспекту Правди, 19 (далі - Договір).

За змістом розділів 1 та 2 Договору його предметом є надання місця у колекторі власника для розміщення інженерних мереж користувача та оплата останнім витрат за утримання, технічне обслуговування і ремонт внутрішньоквартального колектора.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору власник зобов`язався надавати місце для прокладки інженерних мереж у колекторі, проводити технічне обслуговування і утримання внутрішньоквартального колектора, що вказаний в Додатку 2 до цього Договору.

Також, згідно з п. 2.1.5 Договору власник колектора зобов`язався утримувати в належному стані колектор, згідно з встановленими технічними вимогами, вживати заходи проти порушення конструкції, технічного стану мереж користувача з боку інженерних мереж інших організацій, яким надане місце в колекторі.

У свою чергу, відповідно до п. 2.2.3 Договору, користувач зобов`язався проводити своєчасне виконання розрахунків з власником по сплаті на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора у відповідності з порядком, визначеним цим Договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору він набирає чинності з 29.12.2006 року та діє до 31.12.2007 року.

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п. 7.2 Договору).

Додатком №1 до Договору сторони погодили розмір витрат за утримання та технічне обслуговування внутрішньоквартального колектора в сумі 10 850,24 грн на кожні 100п/м на рік.

В подальшому сторонами були підписані у формі додатків №2 до Договору розрахунки вартості витрат за утримання та технічне обслуговування внутрішньоквартальних колекторів від грудня 2006 року, від 01.09.2007 року, від травня 2008 року, від травня 2011 року, відповідно до яких вартість витрат за утримання та технічне обслуговування внутрішньоквартального колектора було визначено в розмірі 17 108,66 грн/рік, 17 527,91 грн/рік, 18 887,23 грн/рік, 38 760,70 грн/рік відповідно, вартість ремонту та обслуговування колектора 10 850,24 грн на кожні 100п/м на рік, 10 850,24 грн на кожні 100п/м на рік, 10 850,24 грн на кожні 100п/м на рік, 15 945,00 грн на кожні 100п/м на рік відповідно.

На виконання пункту 5.1 Договору, позивачем регулярно направлялися на адресу відповідача Акти здачі-прийняття робіт, зокрема: №ОУ-0000211 від 29.02.2020 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0000469 від 31.03.2020 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0000643 від 30.04.2020 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0000735 від 31.05.2020 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0000882 від 30.06.2020 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0001063 від 31.07.2020 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0001281 від 31.08.2020 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0001364 від 30.09.2020 на суму 7925,46 грн; № ОУ-000616 від 31.10.2020 на суму 7925,46 грн; № ОУ-001027 від 31.12.2020 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0000022 від 31.01.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0000214 від 28.02.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0000439 від 31.03.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0000620 від 30.04.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0000800 від 31.05.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0000956 від 30.06.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0001117 від 31.07.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0001284 від 31.08.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0001461 від 30.09.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0001748 від 31.10.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0001942 від 30.11.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0002140 від 31.12.2021 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0002232 від 31.01.2022 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0002428 від 28.02.2022 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0002484 від 31.03.2022 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0002650 від 30.04.2022 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0002719 від 31.05.2022 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0002858 від 30.06.2022 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0003025 від 31.07.2022 на суму 7925,46 грн; № ОУ-0003189 від 31.08.2022 на суму 7925,46 грн. Позивачем також було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури на кожен з актів.

З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання з оплати послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 245689,26 грн заборгованості, 564,57 грн пені, 45929,31 грн інфляційних втрат та 10376,92 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Надання позивачем послуг за Договором підтверджується вищезазначеними Актами здачі-прийняття робіт.

В матеріалах справи наявні докази направлення позивачем вказаних Актів та рахунків-фактур засобами поштового зв`язку на адресу відповідача. Факт направлення не заперечується відповідачем. Крім того, судом встановлено, що Договір не передбачає спеціального порядку направлення цих документів, Акти здачі-прийняття робіт оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити та є належною підставою для виконання відповідачем своїх зобов`язань, передбачених пунктами 2.2.3 та 5.1 Договору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що 15.11.2021 він звернувся до позивача з повідомленням №04035/0/2-21 про розірвання Договору.

Позивачем у відповідь на повідомлення відповідача надано лист №062/15/1/03-4347 від 30.11.2021, в якому відсутні заперечення проти розірвання Договору. Позивач також повідомив про необхідність проведення відповідачем вилучення належних йому інженерних мереж у строк до закінчення терміну дії Договору, тобто до 31.12.2021.

Відповідно до п. 7.2 Договору, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

Відтак суд дійшов висновку, що дію Договору припинено з 01.01.2022.

У свою чергу, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що Договір не є припиненим у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо передачі іншим підприємствам, заміни або демонтажу мереж, що прокладені у колекторі, оскільки Договором не передбачено таких умов для його розірвання або припинення.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що з 01.01.2022 є припиненими всі обов`язки сторін за Договором, у тому числі й передбачені пунктами 2.2.3 та 5.1.

Відтак нарахування позивачем відповідачу плати за утримання та технічне обслуговування колектора у період з січня по серпень 2022 року є безпідставним.

Наполягаючи на необхідності стягнення з відповідача заборгованості в повному обсязі, позивач зазначає, що припинення (розірвання) Договору не впливає на обов`язок відповідача відшкодовувати йому витрати на утримання та ремонт колекторів. В обґрунтування цієї позиції позивач посилається на розпорядження Представника Президента України від 12.10.1992 № 1204 "Про експлуатацію внутрішньо квартальних колекторів", яким встановлено обов`язок підприємств міста, інженерні мережі яких прокладено в колекторах, відшкодовувати підприємству витрати на утримання та ремонт колекторів згідно розрахунків.

Позивач зазначає, що якщо з 01.01.2022 Договір припинив свою дію, то у зв`язку з використанням відповідачем колектору починаючи з цієї дати він зобов`язаний відшкодовувати позивачу суму витрат по утриманню колектора відповідно до ст. 1212 та ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові від 26.03.2024 у справі №920/367/17 Верховний Суд, аналізуючи положення статей 2, 14 Господарського процесуального кодексу України, зробив висновок про те, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №926/3515/22 викладено висновок щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у своїй позовній заяві не обґрунтовував позовні вимоги нормами ст. 1212 та ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, а заявляв до стягнення виключно заборгованість за Договором, що нарахована на підставі його положень.

Також позивач не подавав письмової заяви про зміну підстав позову, як це передбачено частиною третьою статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, відповідно до ст. 1212 та ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

У свою чергу, суд вважає правомірним нарахування позивачем відповідачу плати за період з лютого 2020 року по грудень 2021 року, тобто за період дії Договору.

Докази сплати відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 190 211,04?грн визнається судом обґрунтованою.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 564,57 грн.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків з власником користувач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний прострочений день, але не більше 2-х облікових ставок НБУ, що діяли на час сплати.

Як встановлено частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічною за змістом є стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем при нарахуванні пені дотримано вимоги обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ та нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки передбачений Договором розмір перевищує верхню граничну межу, встановлену законом.

З огляду на викладене, оскільки прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, а заявлений позивачем розмір пені не перевищує розміру, розрахованого судом, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.3 Договору, визнається судом обґрунтованою.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 45 929,31 грн інфляційних втрат та 10 376,92 грн 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних в частині заборгованості за лютий 2020 - грудень 2021 року є правомірними.

Позивач заявив до стягнення інфляційні втрати за період до 27.06.2022 та 3 % річних за період до 31.05.2022.

Суд перевірив розрахунки позивача та дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача 41 020,05 грн інфляційних втрат та 7 472,87 грн 3% річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 190 211,04?грн, пеня в розмірі 564,57 грн, інфляційні втрати в розмірі 41 020,05 грн та 3% річних у розмірі 7 472,87 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 589,02 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 949,38 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (Україна, 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код: 23527052) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) заборгованість в розмірі 190 211 (сто дев`яносто тисяч двісті одинадцять) грн 04 коп., пеню в розмірі 564 (п`ятсот шістдесят чотири) грн 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 41 020 (сорок одна тисяча двадцять) грн 05 коп., 3% річних в розмірі 7 472 (сім тисяч чотириста сімдесят дві) грн 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 589 (три тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 02 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 949,38 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.11.2024

Суддя О.В. Нечай