Рішення

від 15.10.2024 по справі 917/727/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024 Справа № 917/727/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Козацька, буд. 1А, с. Майорщина, Гребінківський район, Полтавська область, 37420

про стягнення 1 562 487,63 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники учасників процесу: відповідно протоколу від 15.10.2024,

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 1 562 487,63 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 08.09.2022 року між сторонами Договору складського зберігання зерна №49-ЗБ/2022, з яких : 691 557,954 грн основний борг, 527 754,89 грн пеня, 64 754,89 грн інфляційне збільшення, 43 811,76 грн 3% річних та 234 640,63 грн штраф.

Позивачем подано такі докази: копія договору складського зберігання зерна № 49-ЗБ/2022 від 08.09.2022; додаткових угод № 1 від 27.01.2023 до Договору, № 2 від 31.05.2023, № 3 від 01.07.2023; копія заяви на замовлення складських місткостей від 08.09.2022; складських квитанцій на зерно 420 від 29.01.2023, № 421 від 30.01.2023, № 422 від 31.01.2023, № 446 від 16.03.2023, № 447 від 16.03.2023, № 448 від 16.03.2023, № 454 від 17.03.2023, № 455 від 18.03.2023, № 456 від 19.03.2023, № 457 від 20.03.2023, № 460 від 21.03.2023, № 461 від 22.03.2023, № 462 від 23.03.2023, № 463 від 24.03.2023, № 464 від 25.03.2023, № 465 від 25.03.2023, № 466 від 26.03.2023, № 467 від 26.03.2023, № 468 від 27.03.2023, № 468 від 27.03.2023, № 469 від 27.03.2023, № 470 від 28.03.2023, № 477 від 29.03.2023, № 478 від 30.03.2023, № 479 від 31.03.2023, № 481 від 04.04.2023, № 482 від 05.04.2023, № 483 від 06.04.2023, № 485 від 07.04.2023, № 486 від 10.04.2023, № 487 від 10.04.2023, № 488 від 11.04.2023, № 505 від 11.04.2023; копії актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) №72 від 31.01.2023, № 128 від 28.02.2023, № 213 від 31.03.2023, № 214 від 31.03.2023, № 215 від 01.04.2023, № 216 від 02.04.2023, № 217 від 03.04.2023, № 220 від 04.04.2023, № 221 від 05.04.2023, № 222 від 06.04.2023, № 223 від 07.04.2023, № 224 від 08.04.2023, № 225 від 09.04.2023, № 231 від 10.04.2023, № 232 від 11.04.2023, № 235 від 12.04.2023, № 237 від 13.04.2023, № 239 від 14.04.2023, № 246 від 21.04.2023, № 251 від 27.04.2023, № 256 від 28.04.2023, № 257 від 29.04.2023, № 259 від 30.04.2023, № 309 від 31.05.2023, № 352 від 30.06.2023, № 381 від 31.07.2023, № 388 від 01.08.2023; копії рахунків на оплату № 70 від 31.01.2023, № 124 від 28.02.2023, № 191 від 31.03.2023, № 192 від 31.03.2023, № 193 від 01.04.2023, № 194 від 02.04.2023, № 197 від 03.04.2023, № 198 від 04.04.2023, № 199 від 05.04.2023, № 200 від 06.04.2023, № 201 від 07.04.2023, № 202 від 08.04.2023, № 203 від 09.04.2023, № 207 від 10.04.2023, № 208 від 11.04.2023, № 211 від 12.04.2023, № 213 від 13.04.2023, № 215 від 14.04.2023, № 219 від 21.04.2023, № 220 від 27.04.2023, № 229 від 28.04.2023, № 230 від 29.04.2023, № 231 від 30.04.2023, № 280 від 31.05.2023; № 320 від 30.06.2023, № 346 від 31.07.2023, № 352 від 01.08.2023; копії платіжних інструкцій № 632 від 17.03.2023, № 705 від 28.03.2023, № 889 від 05.04.2023, № 956 від 10.04.2023, № 1012 від 17.04.2023, № 1147 від 24.04.2023, № 1978 від 23.06.2023, № 2151 від 20.07.2023, № 2392 від 16.08.2023, № 2477 від 30.08.2023, № 3633 від 18.01.2024; копія Довідки АБ «Укргазбанк» № 5-323/16/910/2023 від 25.09.2023; копія Довідки АБ «Укргазбанк» № 5-323/16/300/2024 від 21.02.2024;копія листа-вимоги філії AT «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» від 03.05.2023 № 320 з доказами надсилання; копія листів AT «ДПЗКУ» від 30.06.2023 № 130-12-19/1762, № 130-12-19/1763 з доказами їх надсилання; копія листа СТОВ «Прогрес» від 07.07.2023 № 719; копія листа-вимоги AT «ДПЗКУ» від 01.02.2024 № 130-2-19/280 з доказами надсилання; копія Акту звірки взаєморозрахунків за період березень 2023 - травень 2023 від 31.05.2023.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

01.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення 1 562 487,63 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 08.09.2022 року між сторонами Договору складського зберігання зерна №49-ЗБ/2022, з яких : 691 557,954 грн основний борг, 527 754,89 грн пеня, 64 754,89 грн інфляційне збільшення, 43 811,76 грн 3% річних та 234 640,63 грн штраф.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 справу № 917/727/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 06.05.2024 року позовну заяву залишив без руху, надав строк для усунення недоліків та встановив спосіб їх усунення.

15.05.2024 від Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 6767), недоліки позовної заяви усунено в строк та у спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 20.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначив на 18.06.2024 на 10:00 год; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

18.06.2024 за результатом нанесення російською армією 17.06.2024 удару по Полтавській області і пошкодження електроліній, орієнтовно з 07:20 по 11:30 та з 13:10 по 13:50 години будівля, де розташований Господарський суд Полтавської області, була відключена від електропостачання, тому судове засідання 18.06.2024 о 10:00 год не відбулося.

Суд ухвалою від 18.06.2024, зокрема, продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та повідомив сторони про призначення підготовчого засідання на 08.08.2024 на 09:00.

13.06.2024 від відповідача надішли письмові пояснення (вх. № 8404), в яких відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій є занадто обтяжливим та таким, що не має компенсаційного характеру, а навпаки завдасть СТОВ «Прогрес» неабиякої збитковості та позбавить Відповідача можливості своєчасно сплатити необхідні податки, заробітні плати, орендні плати тощо, що в свою чергу потягне ряд негативних наслідків та повторне накладення на СТОВ «Прогрес» штрафних санкцій, але вже від інших контрагентів та/або органів державної влади, позбавить працівників СТОВ «Прогрес» джерел існування у вигляді заробітної плати у такий скрутний час.

Відповідно до приписів ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З наданих відповідачем письмових пояснень вбачається, що останні фактично є відзивом на позов.

Ухвалою суду від 20.05.2024 по даній справі встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки про доставку електронного листа (ухвали суду від 20.05.2024) останній доставлений до електронного кабінету відповідача 20.05.2024 о 11:50.

Отже, строк на подання відзиву на позов у відповідача сплив 05.06.2024.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відповідачем подано вищезазначені письмові пояснення з пропуском встановленого судом строку на їх подання та без клопотання про продовження процесуального строку, суд залишає їх без розгляду.

18.06.2024 року на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення вх. № 8554 року від імені Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (не підписано ЕЦП).

Суд ухвалою від 20.06.2024 на підставі п. 4 ст. 170 ГПК України повернув письмові пояснення вх. № 8554 від 18.06.2024 року представника Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" без розгляду.

У зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 08.08.2024 не відбулося.

Суд ухвалою від 28.08.2024 призначив дату підготовчого засідання на 26.09.2024 на 12:00.

У судовому засіданні 26.09.2024 року суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату та з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.10.2024 року на 12:05.

Суд ухвалою від 08.10.2024 виправив описку в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 26.09.2024 у справі №917/727/24, виклавши перший абзац описової частини ухвали у наступній редакції: "У судовому засіданні 26.09.2024 року суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату та з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.10.2024 року на 12:05."

15.10.2024 від відповідача надійшло клопотання (вх № 13675) про відкладення розгляду справи. В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що 27.06.2024 СТОВ «Прогрес» надіслало до AT «ДПЗКУ» звернення у якому наводило факти поставки на філію AT «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор», на підставі договору складського зберігання зерна №49-ЗБ/2022 від 08.09.2022- 1569,08 т. зерна. Оскільки СТОВ «Прогрес» вважає, що дана поставка була неналежним чином облікована, Товариство просило провести службове розслідування на предмет того чи завозилось зерно кукурудзи у зазначені у зверненні дати на філію AT «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» автотранспортом СТОВ «Прогрес». У встановлені строки відповіді на звернення товариство не отримано. Відповідач вважає, що дана інформація може мати важливе значення для об`єктивного вирішення судом даної справи, можливої перспективи укладення мирової угоди. У зв`язку з чим 11.10.2024 представником відповідача було подано адвокатський запит до ДПЗКУ про надання інформації про результати розгляду звернення СТОВ "Прогрес". Проте на сьогоднішній день відповіді не отримано.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки останнє не підтверджено жодними доказами на підтвердження викладених в ньому обставин. Також при вирішення клопотання судом враховано, що між першим зверненням відповідача до позивача та адвокатським запитом пройшов досить великий термін (3,5 місяці).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 15.10.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та відсотків річних.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

15.10.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

08.09.2022 між акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - Зерновий склад) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - Зерновий склад) укладено Договір складського зберігання зерна № 49-ЗБ/2022 (далі - Договір, том 1, а.с. 38-51).

У Договорі сторони узгодили зокрема, наступне :

- Поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених Договором, і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством (п. 1.1 Договору);

- кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом Поклажодавцю відповідно до умов Договору (п. 1.8. Договору);

- у разі невідповідності показників якості зерна технічним умов державних стандартів, характеристикам і нормам класоутворювальних показників, Зерновий склад (у разі технічної можливості) за рахунок Поклажодавця здійснює доведення (доробку) такого зерна до відповідних показників якості, які враховуються при розрахунках залікової ваги і нарахуваннях за послуги Зерновим складом, зазначених у Додатку № 2 до Договору. Підписання цього Договору Поклажодавцем свідчить про те, що він повідомлений та погоджується сплатити в повному обсязі послуги з доробки такого зерна Зерновим складом, згідно п. 9.4. Договору (п. 2.4. Договору);

- Зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання, та здійснює відвантаження (видачу) зерна Поклажодавцю (п. 3.1. Договору);

- на підтвердження прийняття зерна на зберігання, на кожну партію зерна, прийняту протягом доби, Зерновий склад видає Поклажовцю складський документ із зазначенням фізичної ваги, фактичних показників якості зерна, визначених за середньодобовим зразком, та із заліковою вагою (п. 4.10. Договору);

- послуги Зернового складу по відвантаженню/переоформленню надаються виключно за умови 100% попередньої їх оплати та оплати всіх попередньо наданих послуг, у тому числі послуг зі зберігання (п. 9.1. Договору);

- розрахунки за надані послуги здійснюються в безготівковій формі, в національній валюті України - гривні, з урахуванням податку на додану вартість (п. 9.2. Договору);

- Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу з приймання, очищення, знезараження, сушіння зерна з моменту видачі складського документа на таке зерно, а також сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги (п. 9.4. Договору);

- Зерновий склад може виставляти рахунки на оплату наданих послуг. Відсутність рахунку Зернового складу на дату оплати, визначену згідно Договору, не звільняє Поклажодавця від обов`язків по оплаті вартості послуг Зернового складу (п. 9.5. Договору);

- Сторони укладають та підписують Акт приймання-передачі наданих послуг до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані послуги. У випадку не підписання Поклажодавцем Акту приймання-передачі наданих послуг та ненадання вмотивованої відмови від його підписання протягом 5-ти робочих днів з моменту його отримання, Акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги зазначені в Акті - прийнятими без зауважень Поклажодавцем та підлягають оплаті в повному обсязі (п. 9.7 Договору).

До договору між сторонами укладено наступні додаткові угоди :

Додаткова угода № 1від 27.01.2023, згідно якої сторони узгодили внести зміни до додатку №1 до Договору щодо зміни тарифів на сушіння;

Додаткова угода № 2 від 31.05.2023, згідно якої внесли наступні зміни до :

- пункту 1.6 Договору, виклавши його у наступній редакції: «Ранні й пізні зернові культури приймаються Зерновим складом на зберігання за умови наявності вільних місткостей, передачі на зберігання зерна у повному обсязі відповідно до Додатку № 8 Договору та граничного строку зберігання такого зерна: для ранніх зернових культур - до « 30» червня 2023 року; для пізніх зернових культур - до « 30» червня 2023 року»;

- пункту 12.1 Договору, виклавши його у наступній редакції: «Строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, зернобобових, олійних культур Поклажодавцю відбувається не пізніше « 30» червня 2023 року»;

- пункту 16.1 Договору, виклавши його у наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до « 30» червня 2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання. В частині виконання зобов`язань про нерозголошення зобов`язань про нерозголошення конфіденційної інформації згідно відповідних умов Договору».

Додаткова угода № 3 від 01.07.2023, згідно якої сторони узгодили внести зміни до додатку №1 до Договору щодо зміни тарифів на послуги Зернового складу, а також наступних пунктів Договору :

- пункту 1.6 Договору, виклавши його у наступній редакції: «Ранні й пізні зернові культури приймаються Зерновим складом на зберігання за умови наявності вільних місткостей, передачі на зберігання зерна у повному обсязі відповідно до Додатку № 8 Договору та граничного строку зберігання такого зерна : для ранніх зернових культур - до « 31» серпня 2023 року; для пізніх зернових культур - до « 31» серпня 2023 року»;

- пункту 12.1 Договору, виклавши його у наступній редакції: «Строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, зернобобових, олійних культур Поклажодавцю відбувається не пізніше « 31» серпня 2023 року»;

- пункту 16.1 Договору, виклавши його у наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до « 31» серпня 2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання. В частині виконання зобов`язань про нерозголошення зобов`язань про нерозголошення конфіденційної інформації згідно відповідних умов Договору».

На підставі Договору Зерновий склад прийняв від відповідача на зберігання зерно кукурудзи, що підтверджується наступними складськими квитанціями на зерно, копії яких наявні у матеріалах справи (т.с. 1, а.с. 71-86) : № 420 від 29.01.2023 (ББ № 898813); № 421 від 30.01.2023 (ББ № 898814); № 422 від 31.01.2023 (ББ № 898815); № 446 від 16.03.2023 (ББ № 898839); № 447 від 16.03.2023 (ББ № 898840); № 448 від 16.03.2023 (ББ № 898841); № 454 від 17.03.2023 (ББ № 898847); № 455 від 18.03.2023 (ББ № 898848); № 456 від 19.03.2023 (ББ № 898849); № 457 від 20.03.2023 (ББ № 898850); № 460 від 21.03.2023 (ББ № 898853); № 461 від 22.03.2023 (ББ № 898854); № 462 від 23.03.2023 (ББ № 898855); Складська квитанція на зерно № 463 від 24.03.2023 (ББ № 898856); № 464 від 25.03.2023 (ББ № 898857); № 465 від 25.03.2023 (ББ № 898858); № 466 від 26.03.2023 (ББ № 898859); № 467 від 26.03.2023 (ББ № 898860); № 468 від 27.03.2023 (ББ № 898861); № 469 від 27.03.2023 (ББ № 898862); № 470 від 28.03.2023 (ББ № 898863); № 477 від 29.03.2023 (ББ № 898870); № 478 від 30.03.2023 (ББ № 898871); № 479 від 31.03.2023 (ББ № 898872); № 481 від 04.04.2023 (ББ № 898874); № 482 від 05.04.2023 (ББ № 898875); № 483 від 06.04.2023 (ББ № 898876); № 485 від 07.04.2023 (ББ № 898878); № 486 від 10.04.2023 (ББ № 898879); № 487 від 10.04.2023 (ББ № 898880); № 488 від 11.04.2023 (ББ № 898881); № 505 від 11.04.2023 (ББ № 898898).

На виконання умов Договору Позивачем надано, а Відповідачем отримано послуги на загальну суму 3 881 557,95 грн, дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) : № 72 від 31.01.2023, № 128 від 28.02.2023, № 213 від 31.03.2023, № 214 від 31.03.2023, № 215 від 01.04.2023, № 216 від 02.04.2023, № 217 від 03.04.2023, № 220 від 04.04.2023, № 221 від 05.04.2023, № 222 від 06.04.2023, № 223 від 07.04.2023, № 224 від 08.04.2023, № 225 від 09.04.2023, № 231 від 10.04.2023, № 232 від 11.04.2023, № 235 від 12.04.2023, № 237 від 13.04.2023, № 239 від 14.04.2023, № 246 від 21.04.2023, № 251 від 27.04.2023, № 256 від 28.04.2023, № 257 від 29.04.2023, № 259 від 30.04.2023, № 309 від 31.05.2023, № 352 від 30.06.2023, № 381 від 31.07.2023, № 388 від 01.08.2023.

Відповідачем не спростовано обсяг отриманих від позивача послуг за переліченими актами здачі-приймання робіт, на наявність таких заперечень представник відповідача не посилався.

В дотримання умов Договору Позивачем було пред`явлено відповідачу наступні рахунки на оплату послуг : № 70 від 31.01.2023, № 124 від 28.02.2023, № 191 від 31.03.2023, № 192 від 31.03.2023, № 193 від 01.04.2023, № 194 від 02.04.2023, № 197 від 03.04.2023, № 198 від 04.04.2023, № 199 від 05.04.2023, № 200 від 06.04.2023, № 201 від 07.04.2023, № 202 від 08.04.2023, № 203 від 09.04.2023, № 207 від 10.04.2023, № 208 від 11.04.2023, № 211 від 12.04.2023, № 213 від 13.04.2023, № 215 від 14.04.2023, № 219 від 21.04.2023, № 220 від 27.04.2023, № 229 від 28.04.2023, № 230 від 29.04.2023, № 231 від 30.04.2023, № 280 від 31.05.2023; № 320 від 30.06.2023, № 346 від 31.07.2023, № 352 від 01.08.2023; копії платіжних інструкцій № 632 від 17.03.2023, № 705 від 28.03.2023, № 889 від 05.04.2023, № 956 від 10.04.2023, № 1012 від 17.04.2023, № 1147 від 24.04.2023, № 1978 від 23.06.2023, № 2151 від 20.07.2023, № 2392 від 16.08.2023, № 2477 від 30.08.2023, № 3633 від 18.01.2024.

З матеріалів справи вбачається, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 214 від 31.03.2023, № 215 від 01.04.2023, № 216 від 02.04.2023, № 217 від 03.04.2023, № 220 від 04.04.2023, № 221 від 05.04.2023, № 222 від 06.04.2023, № 223 від 07.04.2023, № 224 від 08.04.2023, № 225 від 09.04.2023, № 231 від 10.04.2023, № 232 від 11.04.2023, № 235 від 12.04.2023, № 237 від 13.04.2023, № 239 від 14.04.2023, № 246 від 21.04.2023, № 251 від 27.04.2023, № 256 від 28.04.2023, № 257 від 29.04.2023, № 259 від 30.04.2023, № 309 від 31.05.2023 підписані представниками обох сторін, що підтверджує те, що зазначені в Акті послуги прийняті Відповідачем без зауважень. Дана обставина відповідачем не спростовується.

У позовній заяві Позивач вказує, що :

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 72 від 31.01.2023 не був підписаний Відповідачем. Однак, Відповідач здійснив оплату по даному Акту, оскільки в платіжних інструкціях № 632 від 17.03.2023, № 705 від № 889 від 05.04.2023, № 956 від 10.04.2023, № 1012 від 17.04.2023 в призначенні платежу зазначено «сплата за послуги елеватора згідно рахунку № 70 від 31.01.2023». Даний рахунок № 70 від 31.10.2023 був виставлений на підставі Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 72 від 31.01.2023 (копії яких наявні у матеріалах справи).

Зазначене свідчить про те, що Відповідач прийняв послуги за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 72 від 31.01.2023 без будь-яких заперечень, оплачував надані послуги. Дана обставина відповідачем не спростовується;

- Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 128 від 28.02.2023, №213 від 31.03.2023, були надані Відповідачу нарочно, але з невідомих Позивачу причин Відповідач не надав підписані примірники даних актів.

Внаслідок наведеного, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 128 від 28.03.2023 та № 213 від 31.03.2023 були направлені на адресу Відповідача 01.02.2024 (докази відправлення наявні у матеріалах справи). Оскільки вищевказані акти відповідач не підписав та не надав мотивованої відмови від їх підписання, відповідно до умов п. 9.7. Договору послуги вважаються прийнятими без зауважень, а відповідні акти - підписаними зі сторони Відповідача.

Між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків за Договором за період березень 2023 - травень 2023. За результатами проведеної звірки було складено акт звірки взаєморозрахунків, який підписаний з обох сторін та згідно якого Відповідач визнав заборгованість за Договором за період січень-травень 2023 у розмірі 2 191 749,91 грн (т.с. 1, а.с. 170).

Позивач зазначає, що після двостороннього підписання Акту звірки взаєморозрахунків станом за період березень 2023 - травень 2023, Позивач продовжив надавати Відповідачу послуги зберігання зерна відповідно до Актів здачі-приймання (надання послуг) № 352 від 30.06.2023, №381 від 31.07.2023 та № 388 від 01.08.2023.

Зазначені Акти № 352 від 30.06.2023, № 381 від 31.07.2023 та № 388 від 01.08.2023 Позивач надавав Відповідачу нарочно, а також засобами поштового зв`язку AT «Укрпошта» разом з листом-вимогою від 01.02.2024 № 130-2-19/280, а саме цінним листом з описом, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, Поштовою накладною № 0101911323673 та фіскальним чеком № 0101911323673 від 01.02.2024 (копії наявні у матеріалах справи).

Отримання Відповідачем зазначених вище Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) 06.02.2024 підтверджується скріншотом трекінгу поштового відправлення № 0101911323673 з сайту https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

Враховуючи відсутність вмотивованої відмови Відповідача від підписання Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 352 від 30.06.2023, № 381 від 31.07.2023, № 388 від 01.08.2023, послуги згідно даних Актів вважаються прийнятими без зауважень, а відповідні акти - підписаними зі сторони Відповідача, згідно п. 9.7. Договору, та підлягають оплаті в повному обсязі.

Таким чином, на виконання умов Договору Позивач надав послуги зі зберігання зерна Відповідачу на загальну суму 3 881 557,95 грн, що підтверджується складськими квитанціями на зерно, Актами здачі-приймання (надання послуг) підписаними зі сторони Відповідача, Актом звірки взаєморозрахунків за Договором за період березень 2023 - травень 2023, який підписаний з обох сторін, а також Актом звірки взаєморозрахунків за Договором за період 01.01.2023 - 21.02.2024.

В порушення умов п. 9.4 Договору Відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг у розмірі 3 190 000,00 грн та з порушенням термінів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій : № 632 від 17.03.2023, № 705 від 28.03.2023, № 889 від 05.04.2023, № 956 від 10.04.2023, № 1012 від 17.04.2023, № 1147 від 24.04.2023, № 1978 від 23.06.2023, № 2151 від 20.07.2023, № 2392 від 16.08.2023, № 2477 від 30.08.2023, № 3633 від 18.01.2024; а також копією Довідки АБ «Укргазбанк» № 5-323/16/910/2023 від 25.09.2023 та копією Довідки АБ «Укргазбанк» № 5-323/16/300/2024 від 21.02.2024.

З огляду на неналежне виконання Відповідачем умов Договору щодо оплати отриманих послуг, Позивач листом-вимогою від 03.05.2023 № 320, листами від 30.06.2023 № 130-12-19/1762 та № 130-12-19/1763 звертався до Відповідача з вимогою сплатити на поточний рахунок AT «ДПЗКУ» суму заборгованості за надані послуги за Договором (докази надсилання наявні у матеріалах справи).

У відповідь на зазначені листи, Відповідач листом від 07.07.2023 № 719 визнав заборгованість перед Позивачем та зазначив, що розрахунок з Позивачем за надані послуг за Договором буде здійснений після отримання грошових коштів на рахунок СТОВ «Прогрес» від інших контрагентів Відповідача.

За даними Позивача Відповідач умов Договору щодо оплати отриманих послуг в повному обсязі та у встановлені Договором строки не виконав, заборгованість останнього перед Позивачем складає 691 557,95 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 562 487,63 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 08.09.2022 року між сторонами Договору складського зберігання зерна №49-ЗБ/2022, з яких : 691 557,954 грн основний борг, 527 754,89 грн пеня, 64 754,89 грн інфляційне збільшення, 43 811,76 грн 3% річних та 234 640,63 грн штраф.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як убачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору складського зберігання зерна № 02-21 від 07.07.2021.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 ЦК є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (Зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на виконання умов Договору Поклажодавець передав на зберігання Зерновому складу (Позивачу) зерно, що підтверджується означеними вище складськими квитанціями на зерно, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Згідно із частиною 1 статті 903Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило, виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Жодних належних та допустимих доказів по оплаті ориманих від позивача послуг на суму 691 557,95 грн. відповідач суду не надав. На наявність таких представник відповідача не посилався.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо надання відповідачу послуг. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором оплатив отримані послуги не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього складає 691 557,95 грн. Дані обставини відповідачем не спростовані, на наявність доказів сплати вказаної заборгованості представник відповідача не посилався.

Крім того, як зазначав суд у розділі 3 даного рішення між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків по Договору за період березень 2023 - травень 2023. За результатами звірки сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків (т.с. 1, а.с. 170-171), згідно якого Відповідач визнав заборгованість за Договором за період січень-травень 2023 у розмірі 2 191 749,91 грн, що підтверджує прийняття послуг Відповідачем протягом зазначеного періоду.

При цьому, суд враховує правові висновки Верховного суду, викладені у постановах № 910/1389/19 від 05.03.2019, № 910/14566/18 від 19.09.2019, № 916/1727/17 від 04.12.2019, що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 691 557,95 грн заборгованості, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 64 754,89 грн інфляційне збільшення, 43 811,76 грн 3% річних за період 11.02.2023 по 19.04.2024 (з урахуванням моменту виникнення зобов`язань з оплати послуг по кожному окремому акту здачі-приймання робіт та проведених відповідачем часткових проплат), нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманих послуг.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено до стягнення 527 754,89 грн пені за період з 11.02.2023 по 30.01.2024 та 234 640,63 грн штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 11.3. Договору встановлено, що у випадку прострочення строків оплати послуг Зерновий склад має право нарахувати Поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Поклажодавець додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків від вказаного платежу.

Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 527 754,89 грн пені за період з 11.02.2023 по 30.01.2024 (з урахуванням моменту виникнення зобов`язань з оплати послуг по кожному окремому акту здачі-приймання робіт та проведених відповідачем часткових проплат) та 234 640,63 грн штрафу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Стосовно клопотання заявленого представником Відповідача усного клопотання про зменшення штрафних санкцій та інших нарахувань суд зазначає наступне.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку чи поставки товару не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 по справі №911/2269/22.

Відповідачем не доведено жодними доказами ні обставин його важкого фінансового стану, ні значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків.

Як свідчать матеріали справи, оплата за Договором здійснювалась з прострочкою, а заборгованість виникла в 2023, тобто вже після введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Таким чином, на момент укладення Договору та отримання товару Відповідач мав розуміти всі ризики, які можуть виникнути в зазначених умовах, однак свідомо уклав Договір на зазначених умовах.

Ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик - є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того, принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у відповідача із виконанням спірного договору охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком. Тому, у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов`язків за договором.

При цьому, Відповідачем не наведено обставин, які б перешкоджали своєчасному виконанню зобов`язань щодо оплати у термін, встановлений договором.

Отже, в даному випадку розмір заявленого до стягнення штрафу, пені та інших нарахувань, який погоджений сторонами Договору, має компенсаторний характер, а не виступає інструментом збагачення для Позивача.

Окрім того, прохання Відповідача про зменшення штрафних санкцій, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Більше того, задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявленого позивачем до стягнення штрафу та пені, нівелює сам інститут штрафних санкцій, як відповідальності.

А тому, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що Відповідач прострочив виконання зобов`язання перед Позивачем, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, суд приходить до висновку, що підстави для відмови у стягненні штрафу відсутні.

Відповідачем в порядку, визначеному процесуальним законом, не надано належних та допустимих доказів наявності істотних обставин, які є підставою для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Таким чином, оцінюючи викладене в сукупності, приймаючи до уваги, що питання зменшення вищенаведеної суми штрафу не є обов`язком суду, а його правом, і таке право підлягає застосуванню виключно у виняткових випадках, враховуючи заявлений до стягнення розмір штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу.

Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання перед позивачем з своєчасної оплати отриманих послуг в узгоджені сторонами строки, чим порушив умови укладеного з позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 691 557,954 грн основного боргу, 527 754,89 грн пені, 64 754,89 грн інфляційне збільшення, 43 811,76 грн 3% річних та 234 640,63 грн штрафу, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Козацька, буд. 1А, с. Майорщина, Гребінківський район, Полтавська область, 37420, код ЄДРПОУ 21044481) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 23697280, банківські реквізити : АБ "Укргазбанк", МФО 320478, IBAN UA 313204780000000026007196178) 691 557,95 грн основного боргу, 527 754,89 грн пені, 64 754,89 грн інфляційне збільшення, 43 811,76 грн 3% річних, 234 640,63 грн штрафу та понесені витрати на сплату судового збору в сумі 23 437,31 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2024 (після виходу судді з відпустки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик