Рішення

від 06.11.2024 по справі 924/532/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2024 р. Справа № 924/532/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Україна 2001'', смт. Теофіполь

до товариства з обмеженою відповідальністю ''К.НАФТА'', м. Хмельницький

про стягнення 6201435,89 грн., з яких 6000000,00 грн. - попередня оплата за товар, 12000,00 грн. - інфляційні, 33534,25 грн. - 3% річних, 155901,64 грн. - пеня

Представники сторін:

від позивача: Бровчук М.В. - згідно ордера №1063644 від 26.02.2024р.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні, згідно ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.06.2024р. відкрито провадження у справі №924/532/24 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

02.07.2024р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого засідання на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання.

04.09.2024р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача 6201435,89 грн., з яких 6000000,00 грн. - попередня оплата за товар, 12000,00 грн. - інфляційні, 33534,25 грн. - 3% річних, 155901,64 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем генерального договору поставки нафтопродуктів №84 від 22.11.2023р., яким сторони передбачили, зокрема, поставку товару на підставі попередньої оплати згідно виставленого рахунку. При цьому, строк поставки за погодженням сторін склав 4 місяці з моменту попередньої оплати. Стверджує, що на підставі отриманого від відповідача рахунку №368 від 22.11.2023р. позивачем було здійснено 100% попередню оплату за поставку палива дизельного на суму 6000000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №64066 від 23.11.2023р. Натомість, товар відповідачем так і не був поставлений. Тому, позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 6000000,00 грн. - попередньої оплати за товар.

Пеня нарахована з посиланням на ст. 610 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, і складає 155901,64 грн. (за період з 24.03.2024р. по 30.05.2024р.). Інфляційні втрати в сумі 12000,00 грн. та 3% річних в розмірі 33534,25 грн. нараховано за період з 24.03.2024р. по 30.05.2024р. з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Представник позивача 16.09.2024р. і представник відповідача 26.09.2024р. повідомили суд про можливість укладення мирової угоди.

З метою надання сторонам можливості примирення, суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви у засіданні від 16.09.2024р., від 26.09.2024р.

Однак, 06.11.2024р. представник позивача надав пояснення, згідно яких повідомив, що спір залишився неврегульованим, оскільки відповідач, перед підписанням узгодженого тексту мирової угоди, не пояснюючи причин, повністю уник спілкування. Тому, у судовому засіданні 06.11.2024р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

22.11.2023р. між товариством з обмеженою відповідальністю ''Україна 2001'', як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю ''К.НАФТА'', як продавцем, укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №84, згідно умов якого (п. 1.1) продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти (бензин, дизельне паливо, газ скраплений) в кількості та асортименті, що передбачені в накладних на відпуск товару, виписаних продавцем, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Згідно п. 3.1 договору, ціна за одиницю виміру кількості товару визначається в рахунках на оплату, наданих продавцем, та підтверджується прийнятим до виконання покупцем рахунком на оплату товару. Оплата покупцем товару згідно рахунку на оплату, наданого продавцем, свідчить про погодження сторонами істотних умов договору в частині поставки партії товару в кількості, асортименті та по ціні, визначеній в рахунку на оплату, наданого продавцем.

Умови оплати сторони передбачили в розділі 4 генерального договору, а саме, згідно п. п. 4.2, 4.3 розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати, протягом робочого (банківського) дня виставлення продавцем рахунку на оплату товару покупцю. Зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок продавця.

Умови поставки товару обумовлено в розділі 2 генерального договору, зокрема, пунктом 2.3 передбачено, що строк поставки становить 4 (чотири) місяці з моменту попередньої оплати.

Згідно п. 9.15, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

22.11.2023р. товариство з обмеженою відповідальністю ''К.НАФТА'' виставило товариству з обмеженою відповідальністю ''Україна 2001'' рахунок №368 на оплату товару - дизельне паливо, за ціною 48,00 грн. з ПДВ, в кількості 125000 л на загальну суму 6000000,00 грн.

23.11.2023р. товариство з обмеженою відповідальністю ''Україна 2001'' перерахувало на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю ''К.НАФТА'' 6000000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №64066 від 23.11.2023р. з призначенням платежу "оплата за ПММ зг рах. №368 від 22.11.2023р. Генеральний договір поставки нафтопродуктів №84 від 22.11.2023р. в т.ч. ПДВ 20%".

Однак, товар - дизельне паливо не був поставлений товариству з обмеженою відповідальністю ''Україна 2001''.

25.04.2024р. товариство з обмеженою відповідальністю ''Україна 2001'' направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю ''К.НАФТА'' претензію №2404/1 від 24.04.2024р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 25.04.2024р. та накладною №3060200974070 від 25.04.2024р.

Згідно роздруківки з сайту ''Укрпошти'' про відправлення-вручення №3060200974070 станом на 20.05.2024р., претензію №2404/1 від 24.04.2024р. вручено відповідачу 08.05.2024р.

У претензії товариство з обмеженою відповідальністю ''Україна 2001'' відмовилося від товару і вимагало повернути грошові кошти в сумі 6000000,00 грн. на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Однак, товариство з обмеженою відповідальністю ''К.НАФТА'' кошти так і не повернуло.

Товариством з обмеженою відповідальністю ''Україна 2001'' нараховано та заявлено до стягнення пеня в сумі 155901,64 грн. (за період з 24.03.2024р. по 30.05.2024р.), з посиланням на ст. 610 ЦК України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Окрім того, заявлено 12000,00 грн. інфляційних (за квітень 2024 року) та 33534,25 грн. - 3% річних (за період з 24.03.2024р. по 30.05.2024р.) на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі генерального договору поставки нафтопродуктів №84 від 22.11.2023р., і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, зокрема, відповідач зобов`язався продавати товар позивачу, а позивач його оплачувати.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (стаття 712 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У генеральному договорі поставки нафтопродуктів №84 від 22.11.2023р. сторони погодили, серед іншого, строки та умови поставки і приймання товару, строки і умови оплати товару та його ціну.

Зокрема, сторонами погоджено поставку відповідачем товару нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо, газ скраплений) на умовах 100% передоплати позивачем на підставі виставленого рахунку (п. п. 4.2, 4.3 договору).

Аванс - це грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлено, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Так, відповідачем позивачу виставлено рахунок №368 від 22.11.2023р. на оплату дизельного палива за ціною 48,00 грн. з ПДВ, в кількості 125000 л на загальну суму 6000000,00 грн. Позивачем на підставі виставленого рахунку №368 перераховано в якості 100% передоплати за дизельне паливо в кількості 125000 л 6000000,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція №64066 від 23.11.2023р.

Вчинення фактичних дій з оплати товару дає підстави стверджувати про прийняття відповідачем зобов`язань по поставці товару - дизельного палива в строк, встановлений договором та в обсязі, оплаченому позивачем.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Строк виконання відповідачем обов`язку з поставки товару сторони погодили у п. 2.3 договору; цей строк складає 4 (чотири) місяці з моменту попередньої оплати.

Оскільки, позивач перерахував кошти за дизельне паливо 23.11.2023р., відповідно, відповідач мав поставити товар у строк до 24.03.2024р. (протягом 4 місяців). Однак, жодних доказів поставки товару матеріали справи не містять. Відсутність поставки товару підтверджує те, що відповідач є боржником, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Позивач, скориставшись правом, наданим ч. 2 ст. 693 ЦК України, надіслав відповідачу претензію №2404/1 від 24.04.2024р., в якій відмовився від товару і вимагав повернути кошти попередньої оплати в сумі 6000000,00 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 08.05.2024р., про що свідчить роздруківка з сайту ''Укрпошти'' про відправлення-вручення №3060200974070.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що претензія про відмову від поставки товару та вимога про повернення коштів попередньої оплати отримана відповідачем 08.05.2024р., останнім строком виконання грошового зобов`язання є 15.05.2024р. (08.05.2024р.+ 7 днів згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Оскільки, відповідач зобов`язання щодо повернення коштів попередньої оплати, у строк встановлений законом, не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідач, доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 6000000,00 грн. - попередньої оплати за товар є обґрунтованою, підтвердженою належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Невиконання зобов`язання з повернення коштів є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 33534,25 грн. - 3% річних (за період з 24.03.2024р. по 30.05.2024р.) та 12000,00 грн. інфляційних (за квітень 2024 року) згідно з поданим розрахунком.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18).

Як вже зазначалося вище, відповідач, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобов`язаний був повернути кошти попередньої оплати в сумі 6000000,00 грн. з моменту вручення претензії і протягом наступних 7 днів, тобто з 08.05.2024р. по 15.05.2024р. Відповідно прострочка в оплаті та можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат можлива з 16.05.2024р.

Тому, здійснивши власний розрахунок з моменту виникнення прострочення, однак не виходячи за межі строку, визначеного позивачем, обґрунтовано заявленою сумою 3% річних є 7377,05 грн. (за період з 16.05.2024р. по 30.05.2024р.).

У той же час, нарахування інфляційних проведено за квітень 2024р., тобто раніше, ніж можливо за законом з 16.05.2024р. Відповідно, вимога про стягнення інфляційних в розмірі 12000,00 грн. задоволенню не підлягає.

З приводу заявленої до стягнення суми пені в розмірі 155901,64 грн. з посиланням на ст. 610 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, судом відмічається наступне.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу ч. 1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

В даному випадку сторони не передбачили в умовах генерального договору поставки нафтопродуктів №84 від 22.11.2023р. можливість сплати пені за повернення коштів передоплати і не визначали її розмір. Разом з тим, ч. 6 ст. 231 ГК України, на яку посилався позивач, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватись принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунків.

З огляду на викладене вище, відсутні підстави для стягнення пені з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому Законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №908/1501/18 від 05.09.2019р.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 6000000,00 грн. - попередньої оплати за товар та 7377,05 грн. - 3% річних.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 155901,64 грн., інфляційних в сумі 12000,00 грн. та 3% річних у сумі 26157,20 грн. належить відмовити.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ''К.НАФТА'' (м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, 16; код 43349867) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Україна 2001'' (Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Леніна, 37В; код 35080933) 6000000,00 грн. (шість мільйонів гривень 00 копійок) - попередньої оплати за товар, 7377,05 грн. ( сім тисяч триста сімдесят сім гривень п`ять копійок) - 3% річних, 90110,66 грн. (дев`яносто тисяч сто десять гривень шістдесят шість копійок) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 155901,64 грн., інфляційних в сумі 12000,00 грн. та 3% річних у сумі 26157,20 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2024 року.

Суддя В.В. Димбовський