Постанова

від 05.11.2024 по справі 910/16911/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16911/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Краснов Є.В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024

та рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024

у справі № 910/16911/20

за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Альянс-Груп"

про стягнення 1 268 246,38 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Альянс-Груп"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

про стягнення 415 826,09 грн,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Альянс-Груп" про стягнення 558 738,00 грн штрафу та 709 508,38 грн витрат на відновлення локомотивів.

Позов мотивовано тим, відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором № ПрТ-181288/НЮ від 27.11.2018 про надання послуг з капітального ремонту обладнання локомотивів при проведенні поточного ремонту локомотивів, тому позивач нарахував йому вартість заміни трьох колінчастих валів, які вийшли з ладу в гарантійний період та штраф, з урахуванням положень п. 7.13 вказаного договору.

В подальшому у грудні 2020 року ТОВ "ВКП Альянс-Груп" звернулось до суду першої інстанції із зустрічним позовом до АК "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення пені у сумі 415 826,09 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що АК "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" в порушення умов договору № ПрТ-181288/НЮ від 27.11.2018 несвоєчасно оплатив виконанні ТОВ "ВКП Альянс-Груп" послуги з капітального ремонту, у зв`язку з чим виконавцем нараховано замовнику пеню, згідно з п. 5.5. зазначеного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 (суддя Андреїшина І.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 (колегія суддів у складі: Вовк І.В. - головуючий, Сибіга О.М., Палій В.В.), у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково та стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь ТОВ "ВКП Альянс-Груп" 32 030,49 грн пені, а в решті зустрічного позову відмовлено.

Судами встановлено, що за результатами проведення тендерним комітетом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (замовник) з питань закупівель послуг з ремонту, модернізації і придбання рухомого складу, іншої техніки та робіт торгів №UA-2018-10-01-000087-а, 27.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП Альянс-Груп" виконавець) було укладено договір № ПР/Т-181288/НЮ (далі - договір), предметом якого є надання послуг з капітального ремонту обладнання локомотивів при проведенні поточного ремонту локомотивів, переданих замовником виконавцю в обсягах згідно з додатком № 1 до договору (п.1.1. договору).

На час виконання робіт стороною - замовником за договором - ПАТ «Українська залізниця» згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного та приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця», про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.11.2018 внесені відповідні зміни.

Відповідно до п. 3 статуту Акціонерного товариства «Українська залізниця» найменування позивача змінено з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до п. 17 договору отримувачем послуг є структурний підрозділ "Мелітопольське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та структурний підрозділ "Пологівське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно з п. 7.1. договору виконавець гарантує відповідність відремонтованих об`єктів ремонту "Правилам капітальних ремонтів КР-1, КР-2 тепловозів 2ТЕ116" ЦТ- 0116, вимогам конструкторської документації та їх справність протягом гарантійного періоду, за умови виконання замовником вимог по експлуатації, викладених в нормативно-технічній документації.

Відповідно до п. 7.2. договору гарантійні строки на відремонтовані об`єкти ремонту встановлюються згідно з додатком 3 до даного договору "Гарантійні строки на капітальний ремонт ремонту колінчатих валів дизеля 5Д49 під нульову градацію з комплектацією вкладишами". Так, гарантійний термін встановлено: 250 тис.км. пробігу, термін роботи - не менше 3 років. Домінуючим показником гарантійних зобов`язань (пробіг, календарний термін експлуатації) є той, який досягається першим, але не повинні перевищувати встановлених пробігів.

Згідно з п. 7.3. договору при виявленні замовником, після 3 капітального ремонту виконавцем, в межах гарантійного терміну яких-небудь дефектів об`єктів в результаті неякісного ремонту, замовник протягом не більше трьох робочих днів після виявлення дефектів зобов`язаний письмово викликати представника виконавця. У повідомленні про виклик повинні бути вказані: характер несправності, ТРС, на який встановлено відремонтований об`єкт ремонту, дата проведення ремонту, дата прибуття представника виконавця.

Додатком 3 до договору визначено гарантійні строки на капітальний ремонт колінчатих валів дизеля 5Д49 під нульову градацію з комплектацією вкладишами, а саме -пробіг 250 тисяч кілометрів, або термін не менше 3 років.

Звертаючись до суду з первісним позовом, АТ «Укрзалізниця» зазначало, що ТОВ «ВКП Альянс-Груп» не виконує умови договору та повинен нести відповідальність за вихід з ладу в гарантійний період об`єкта ремонту колінчатого валу дизеля типу 5Д49 під нульову градацію з комплектацією вкладишами ремонту обладнання локомотивів, в кількості 4 шт для структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" та структурний підрозділ "Пологівське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця".

Так, позивач за первісним позовом зазначав про те, що:

- відповідно до планової калькуляції вартості заміни колінчастого валу за жовтень 2019 року тепловоза 2ТЕ116 1155А вартість ремонту коштує - 234933,64 грн;

- відповідно до планової калькуляції вартості заміни колінчастого валу за березень 2020 року тепловоза 2ТЕ116 1155Б вартість ремонту коштує - 237405,08 грн;

- відповідно до планової калькуляції вартості заміни колінчастого валу за березень 2020 року тепловоза 2ТЕ116 1520А вартість ремонту коштує - 237169,66 грн.

Таким чином, позивач за первісним позовом стверджує, що загальна сума витрат на відновлення локомотивів становить 709 508, 38 грн (234933,64 грн + 237405,08 грн + 237169,66 грн). Крім того, позивач за первісним позовом відповідно до п. 7.13 договору нараховує штраф у розмірі 20% договірної ціни ремонту об`єкта ремонту, який вийшов з ладу в сумі 558 738,00 грн, оскільки згідно з плановою калькуляцією капітальний ремонт 1 одиниці колінчатого валу дизеля типу 5Д49 під нульову градацію з комплектацією вкладишами коштувала 931 230,00 грн (931 230,00 грн х 3 шт. х 20% = 558 738,00 грн).

В свою чергу, заявляючи зустрічний позов, ТОВ "ВКП Альянс-Груп" послалось на те, що послуги з капітального ремонту були оплачені замовником із порушенням встановленого договором строку, у зв`язку з чим виконавцем нараховано замовнику пеню, згідно з п. 5.5. зазначеного договору.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості є необґрунтованими та належним чином не доведеними, а тому підстав для задоволення первісного позову не має. При цьому частково задовольняючи зустрічний позов суд виходив з того, що АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" вчасно не оплатило надані ТОВ "ВКП Альянс-Груп" послуги з капітального ремонту визначених об`єктів, і зворотного ним не доведено належними та допустимими доказами, а тому виконавцем нараховано замовнику пеню за період з 27.02.2019 по 05.08.2019 на суму 415 826,09 грн, враховуючи умови договору. Проте, відповідачем за зустрічним позовом було заявлено до суду клопотання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції врахувавши зазначене клопотання, положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 10 % та стягнув з відповідачем за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 32 030,49 грн пені, відмовивши в решті заявлених зустрічних вимог.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного - відмовити.

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник посилається на те, що суди в порушення приписів ст. 86 та ст.ст. 69, 76-79 ГПК України щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів, не надали належу оцінку актам огляду від 21.12.2019, 16.12.2019, 23.09.2019, 07.02.2020 у контексті доведеності/недоведеності обставин зафіксованих у ньому. Крім того, суди вирішуючи даний спір не врахували положення ст. ст.ст. 837, 857, 859 ЦК України. Також суди задовольняючи зустрічні позовні вимоги не врахували пропуск позовної давності за ними.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах: Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/321/19 (щодо застосування ст.102 ГПК України та ст. 853 ЦК України); від 13.04.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20), від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 (щодо застосування ст.ст. 257, 258 ЦК України); від 24.09.2020 у справі № 921/388/19, від 27.08.2020 у справі № 916/372/18, від 13.08.2020 у справі № 917/1060/19, (щодо застосування положень ст. 86 ГПК України).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.11.2024 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 08.10.2024.

До Верховного Суду 02.09.2024 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він вказує на помилковість доводів скаржника, та просить оскаржені постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також у прохальній частині відзиву просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у випадку відмови у задоволенні касаційної скарги та зазначає, що докази їх понесення будуть надані протягом 5 днів з дня ухвалення постанови.

До Верховного Суду 04.11.2024 ТОВ "ВКП Альянс-Груп" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що керівник відповідача наразі перебуває за кордоном, і є єдиною особою, здатною пояснити технічні питання по суті позову. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки явка представника не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. До того ж Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і відповідач подав відзив на касаційну скаргу.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.09.2020 у справі № 904/321/19 (щодо застосування ст.102 ГПК України та ст.853 ЦК України); від 13.04.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20), від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 (щодо застосування ст.ст. 257, 258 ЦК України); від 24.09.2020 у справі № 921/388/19, від 27.08.2020 у справі № 916/372/18, від 13.08.2020 у справі № 917/1060/19, (щодо застосування положень ст. 86 ГПК України).

Так у справі № 904/321/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАТОРІЙ "КУРОРТ ОРЛІВЩИНА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНТХІЛ" про стягнення збитків у сумі 126 484,80 грн. Позовні вимоги мотивовані неякісним виконанням відповідачем робіт за договором підряду від 06.06.2017 за № 260111 та відмовою у гарантійний строк виправити недоліки роботи, у зв`язку з чим позивач відмовився від договору та вимагає відшкодування збитків на підставі положень частини третьої статті 858 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 зазначив, що:

- ч.ч. 3 та 4 ст. 853 ЦК України передбачено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну;

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (за виключенням судового експерта Голікової О.В.). При цьому, обґрунтовуючи дане призначення експертизи суд першої інстанції у вказаній ухвалі зазначив, що саме відповідач подав клопотання, в якому просить суд призначити у справі №904/321/19 судову експертизу телекомунікаційних систем та засобів, проведення якої доручити Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності (адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26); проте, від оплати експертних досліджень Відповідач ухилився, в подальшому повністю відсторонився від участі у справі. Наслідком цього стало те, що 16.07.2019 справу повернуто від експертної установи до суду без проведення експертизи у зв`язку з тим, що станом на 09.07.2019р. оплата за проведення судової експертизи до Центру не надійшла;

- Частиною 4 статті 102 ГПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні. Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що з урахуванням бездіяльності відповідача щодо виконання покладеного на нього судом обов`язку по авансовій оплаті експертизи та положень вказаної процесуальної норми є усі підстави вважати, що обставини невідповідності виконаних відповідачем робіт умовам договору є встановленими.

Верховний Суд у справі № 910/16911/20 зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Тобто вказаною статтею передбачено право, а не обов`язок суду визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню. Крім цього, у такому разі потрібно встановити також і факт ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню.

В свою чергу у справі № 910/16911/20 ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 призначено у справі судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

09.08.2021 через відділ діловодства суду від судового експерта Андрія Корнієнко надійшло клопотання про надання необхідних матеріалів, в якому він просив надати для проведення експертизи:

- проби оливи дизельної марки М14Г2ЦС (виробництва "AGRINOL"), що змащує колінчастий вал, відібраної з дизельного локомотива;

- оригінальний зразок оливи дизельної марки М14Г2ЦС (виробництва "AGRINOL");

- паспорта якості або інші документи, що містять відомості про фізико-хімічні показники оливи дизельної марки М14Г2ЦС (виробництва "AGRINOL").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання судового експерта Андрія Корнієнко про надання необхідних матеріалів, зобов`язано сторін на виконання клопотання експерта у строк до 03.09.2021 надати суду для подальшого направлення судовому експерту: проби оливи дизельної марки М14Г2ЦС (виробництва "AGRINOL"), що змащує колінчастий вал, відібраної з дизельного локомотива; оригінальний зразок оливи дизельної марки М14Г2ЦС (виробництва "AGRINOL") та паспорта якості або інші документи, що містять відомості про фізико-хімічні показники оливи дизельної марки М14Г2ЦС (виробництва "AGRINOL"), та зупинено провадження у справі № 910/16911/20.

25.08.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс-Груп" надійшло клопотання про відновлення провадження у справі для вирішення питання про відібрання зразків для проведення у справі судової інженерно-технічної експертизи за участі сторін у справі.

07.09.2021 від позивача за первісним позовом надійшли пояснення стосовно ухвали Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/16911/20 про надання необхідних матеріалів на виконання клопотання експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 поновлено провадження у даній справі та задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс-Груп" про відновлення провадження у справі для вирішення питання про відібрання зразків для проведення у справі судової інженерно-технічної експертизи за участі сторін у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 вирішено направити письмові пояснення з додатками від 03.09.2021, надані позивачем за первісним позовом, зокрема, акт випробування металів та ін. матеріалів від 30.08.2021; акт випробування металів та ін. матеріалів від 30.08.2021 (на відпрацьоване масло); протокол випробувань (вимірювань) № 153 та копію паспорту якості № 25364 від 17.08.2021 на оливу моторну для дизельних двигунів М-14Г2цс, до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи; зупинити провадження у справі № 910/16911/20.

14.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення №17127/21-56/17128/21-52/20885/20886/21-34 від 05.09.2023 щодо неможливості проведення експертизи у справі №910/16911/20, у зв`язку з тим, що об`єкти для порівняльного дослідження та додаткові матеріали не надані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 поновлено провадження у справі № 910/16911/20, підготовче засідання у справі № 910/16911/20 призначено на 16.10.2023.

Тобто судами не встановлено факт ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню.

Крім того, у справі № 904/321/19 позивач створив комісію, склав акт від 20.07.2018 про виявлені недоліки роботи локальної мережі та замовив експертизу в експертній установі. За висновком експерта Голікової О.В. телекомунікаційна мережа "Локальна мережа санаторія "Курорт Орлівщина", виконана відповідно до Договору №260111 від 06 червня 2017 року, не виконує у повному обсязі функції відповідно до договору, доступ до Інтернет-мережі та наявність Wi-fi у повному обсязі не забезпечується. Вартість послуг експерта з надання цього висновку склала 9094,80грн. Тобто у вказаній справі був ще висновок експерта, складений на замовлення замовника, на відміну від справи № 910/16911/20.

В свою чергу у справі № 910/16911/20 за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів судами встановлено, що звертаюсь до суду з первісним позовом, Акціонерне товариство "Українська залізниця" зазначало, що ним були встановлені факти виходу з ладу обладнань колінчатого валу дизеля 1А-5Д49 № 8540, 1А-5Д49 № 9-8 та 1А-5Д49 № 025.

Щодо обставин повідомлення виконавця про вихід з ладу обладнань колінчатого валу дизеля 1А-5Д49 № 8540, суди зазначили, що позивач за первісним позовом вказує на те, що на підставі пункту 7.3 договору було направлено лист від 20.09.2019 року №08/114 ТОВ "ВКП Альянс-Груп", яким було повідомлено відповідача за первісним позовом про вихід з ладу колінчастого валу дизеля 1 А-5д49 №8540.

Для участі у розслідуванні випадку виходу з ладу колінчатого валу дизеля 1А-5Д49 №8540 зазначеним вище листом було запрошено компетентних представників виконавця до отримувача послуг - структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" на 23.09.2019 року. При цьому виконавцю було вказано на те, що у разі відсутності його представника буде складений акт-рекламація в односторонньому порядку на підставі п.7.б. Договору "Акт-рекламація складається по встановленій додатком № 5 до договору формі в термін не більше п`яти робочих днів з моменту прибуття до замовника представника виконавця. В разі неприбуття до замовника представника виконавця, акт- рекламація складається замовником в односторонньому порядку".

Відповідно до п.9 акта-рекламації від 24.09.2019, датою виявлення дефекту є 19.09.2019.

Згідно з п. п. 5.6 Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, при виявленні замовником, після ремонту виконавцем, в межах гарантійного терміну, на рухомому складі, вузлах та агрегатах яких-небудь дефектів в результаті неякісного ремонту, замовник протягом не більше трьох робочих днів після виявлення дефектів або надходження рухомого складу в депо після виходу з ладу на шляху слідування, зобов`язаний телеграмою викликати представника виконавця.

Як доказ надсилання листа від 20.09.2019 №08/114 ТОВ "ВКП Альянс-Груп", яким було повідомлено відповідача за первісним позовом про вихід з ладу колінчастого валу дизеля 1 А-5д49 №8540, позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію про відправлення листа, яка датована 25.09.2019.

При цьому, в листі від 20.09.2019 №08/114 для участі у розслідуванні випадку виходу з ладу колінчатого валу дизеля 1А-5Д49 №8540 було запрошено компетентних представників виконавця до отримувача послуг - структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" на 23.09.2019.

Водночас, акт огляду тепловоза 2ТЕ116-1155А було складено 23.09.2019 та акт рекламацію №2 позивачем за первісним позовом складено АТ «Укрзалізниця» в односторонньому порядку 24.09.2019.

Також судами враховано, що 19.09.2019 (дата виявлення дефекту) припадає на четвер та 20.09.2019 (дата створення листа №08/114) на п`ятницю, що порушує порядок повідомлення, оскільки не надає виконавцю 3 робочих дні, необхідних для оформлення документів на відрядження та проїзних квитків, а також час для проїзду від виконавця до депо, в той час, як Акт- рекламацію № 2 було складено 24.09.2020, що припадає на вівторок, третій робочий день з дня, який позивач за первісним позовом зазначає, як день складання та надсилання повідомлення, а отже, дату для складання відповідного акта-рекламації та прибуття представника виконавця призначено із порушенням вище визначених строків, чим позбавлено виконавця права приймати участь у проведенні огляду та складанні акта- рекламації, висловленні особливої думки щодо причин та виду дефектів, фактичної можливості прибути у встановлений день до депо із необхідними документами та обладнанням.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку про те, що наведене свідчить про неповідомлення виконавця належним чином про вихід з ладу колінчастого валу дизеля 1 А-5д49 №8540 та необхідність направити свого представника для складання акта-рекламації в двосторонньому порядку.

Щодо обставин повідомлення виконавця про вихід з ладу обладнань колінчатого валу дизеля 1А-5Д49 № 9-8, то за твердженням позивача за первісним позовом, згідно з пунктом 7.3. договору Структурний підрозділ "Мелітопольське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" після виходу з ладу іншого відремонтованого обладнання, а саме колінчатого валу дизеля 1 А-5Д49 №9-8, виконавцю за договором було надіслано лист від 10.02.2020 № 08/17, яким було повідомлено про вихід з ладу відремонтованого обладнання та запропоновано надіслати представника для участі у розслідуванні випадку до депо 13.02.2020.

Лист від 10.02.2020 № 08/17 про вихід з ладу продукції у гарантійний термін містить лише посилання на те, що його було надіслано засобами електронного зв`язку, що не відповідає ані умовам укладеного між сторонами договору, ані Положенню, зазначеному вище.

07.02.2020 замовником було складено акт огляду тепловоза 2ТЕ116-1155Б та 14.02.2020 останнім в односторонньому порядку було складено акт-рекламації №1.

Відповідно до п. 9 акта-рекламації №1 від 14.02.2020 дата виявлення дефекту - 07.02.2020.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист позивача за первісним позовом від 14.02.2020 за вих. № 08/33, в якому останній для участі у розслідуванні випадку пропонував відрядити компетентних представників з прибуттям до Мелітопольського локомотивного депо на 18.02.2020. Даний лист також містить посилання на те, що його було надіслано виконавцю засобами електронного зв`язку.

Таким чином, замовником в односторонньому порядку було складено акт-рекламації № 1 вже 14.02.2020, в той час як останній повторно запропонував виконавцю з`явитись для складання акта-рекламації на 18.02.2020, який вже був складений позивачем в односторонньому порядку (14.02.2020).

В свою чергу, відповідач за первісним позовом стверджує, що жодного електронного листа, зокрема, ані від 10.02.2020, ані від 14.02.2020 не отримував, і позивачем це твердження не спростоване.

Крім того, судами враховано, що оскільки 14.02.2020 припадає на п`ятницю, а 18.02.2020 року на вівторок, що свідчить про те, що за умови отримання вказаного листа у виконавця був би лише 1 робочий день для складання всіх необхідних документів та прибуття до депо.

Вказане свідчить про те, що замовник фактично позбавив виконавця права приймати участь у проведенні огляду та складанні акта-рекламації, висловленні особливої думки щодо причин та виду дефектів, фактичної можливості прибути у встановлений день до депо із необхідними документами та обладнанням.

Щодо обставин повідомлення виконавця про вихід з ладу обладнання колінчатого валу дизеля 1 А-5д49 №025, то за твердженням позивача за первісним позовом, згідно з пунктом 7.3. договору Структурний підрозділ "Пологівське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" звертався до виконавця з листами від 13.03.2020 №57 та від 31.03.2020 № 67 про вихід з ладу відремонтованого обладнання.

Відповідно до листа від 31.03.2020 № 67, у зв`язку з продовженням терміну карантину Структурний підрозділ «Пологівське локомотивне депо» просив відрядити компетентних представників ТОВ «ВКП «Альянс-Груп» з прибуттям Пологівське локомотивне депо 27.04.2020.

Більше того, зі змісту листа від 31.03.2020 № 67 вбачається, що позивач за первісним позовом просив відрядити компетентних представників до депо 27.04.2020, так як згідно з листом від 13.03.2020 №57 компетентні представники відповідача за первісним позовом не з`явились.

Однак, судами встановлено, що акт-рекламація №1 щодо виходу з ладу колінчастого валу дизеля 1А-5Д49 № 025 був складений 02.04.2020, в той час як представник виконавця, у разі отримання вказаного листа, мав з`явитись до депо через 25 днів.

Окрім того, згідно з вказаним актом-рекламацією, датою виявлення дефекту об`єкта ремонту є 13.12.2019.

За таких умов замовник мав викликати представника виконавця для складання акта-рекламації у строк не більше трьох робочих днів, в той час, як з невідомих причин перший лист було направлено замовником 13.03.2020, тобто, через три місяці після виходу з ладу об`єкту ремонту.

Згідно з відповіддю ДП «Укрпошта» № 20-14-711 від 25.05.2020 на № 113 від 05.05.2020 року СП «Пологівському Локомотивному депо» поштове відправлення за номером 7060800516224 від 13.03.2020 року повернуто за зворотною адресою 20.03.2020 з відміткою «інші причини» (невручення поштового відправлення), а відправлення за номером 7060800534931 від 31.03.2020 року повернуто за зворотною адресою 08.04.2020 року «за письмовою відмовою від одержання».

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних письмових відмов від одержання вказаних поштових відправлень, а навпаки, на конверті міститься від руки напис - недоступний напрямок закреслено, та іншим почерком зазначено - зі слів отримувача відправити назад відправнику. В той же час не вказано ані дати такої дії, ані особи представника отримувача, ані його посади та підпису, не зазначено також документів, що підтверджували б його повноваження на отримання поштової кореспонденції на ім`я отримувача.

Таким чином, суди дійшли висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами повідомлення та виклику представника виконавця для складання актів- рекламації з підстав виявлення дефектів, після ремонту виконавцем, в межах гарантійного терміну у порядку, встановленому положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу і виснували, що в матеріалах справи відсутні докази належного виклику представника виконавця для складання двостороннього акта-рекламації шляхом направлення телефонограми, телеграми, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно з п. 3.2.3 договору №ПР/Т-181288/НЮ при виявленні після ремонту в межах гарантійного терміну яких-небудь дефектів об`єктів ремонту в результаті неякісного ремонту, протягом не більше трьох робочих днів після виявлення дефектів письмово викликати представника виконавця вказавши у повідомленні характер несправності, ТРС на який встановлено відремонтований об`єкт ремонту, дату проведення ремонту, дату прибуття представника виконавця.

Аналогічні положення встановлено також п. 7.3 договору розділу 7 договору.

Зокрема, відповідно до п. 7.14 договору порядок взаємодії замовника і виконавця при виникненні відмов в роботі відремонтованих об`єктів ремонту в гарантійний термін і ведення претензійної роботи проводиться згідно «Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу», затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 261 від 22.04.2002 року.

В телеграмі замовника про виклик представника виконавця повинні бути вказані: серія та номер рухомого складу, назва та номер агрегата або вузла, який вийшов з ладу, характер пошкодження, пробіг та дата випуску з капітального ремонту, дата прибуття в депо представників виконавця з урахуванням трьох робочих днів, необхідних для оформлення документів на відрядження та проїзних квитків, а також час для проїзду від виконавця до депо. Копію телеграми направити до Головного пасажирського управління чи Головного управління локомотивного господарства Укрзалізниці, ХК Укрзалізреммаш, Л чи Т відповідної залізниці та інспекції Укрзалізниці на заводі. Простій рухомого складу рахувати за ремонтним заводом з моменту виклику представників виконавця телеграмою.

Якщо пропонується повернення рухомого складу виконавцю, то про це вказується в телеграмі.

Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судами встановлено, що жодної телеграми замовником виконавцю направлено не було.

Відповідно до п. 7.4 договору для встановлення причин пошкодження об`єкту ремонту та складання акта-рекламації (додаток 5 до договору) виконавець направляє своїх представників.

Згідно з п. 7.5 договору замовник на прохання представника виконавця зобов`язаний, при можливості, в його присутності забезпечити розбирання об`єктів ремонту і комісійно встановити причину дефекту.

Відповідно до п. 7.6 договору в разі неприбуття до замовника представника виконавця, акт-рекламація складається замовником в односторонньому порядку.

Згідно до п. 7.8 договору складений комісією акт-рекламація (в тому числі, у випадку, передбаченому п. 7.7 договору) є обов`язковим для виконавця та замовника.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю доказів належного письмового повідомлення виконавця про необхідність направлення представника для складання двостороннього акта-рекламації, складені в односторонньому порядку замовником акт-рекламація № 2 щодо виходу з ладу колінчастого валу дизеля 1А- 5Д49 №8540 від 24.09.2019; акт-рекламація № 1, щодо виходу з ладу валу дизеля 1А-5Д49 № 9-8 від 14.02.2020; акт-рекламація № 1 щодо виходу з ладу колінчастого валу дизеля 1А-5Д49 № 025 від 02.04.2020 судами визнано не належними та не допустимими доказами у справі, оскільки складені замовником в односторонньому порядку в порушення умов договору та Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу.

Відповідно до вимог п. 5.8 Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу - Дефектні вузли, деталі, агрегати та прилади не повинні зніматися та розбиратися до прибуття представника виконавця. Зняті вузли, агрегати та апарати не повинні розбиратися до закінчення терміну прибуття представника Виконавця за винятком випадків, коли потрібно розбирання гарантійних вузлів на перегоні або станції для забезпечення транспортування тягового рухомого складу в депо, що фіксується в акті довільної форми, оформленому в депо.

Разом з тим, згідно з актом огляду та перевірки колінчастого валу від 21.12.2019 станом на час прибуття представників ТОВ «ВКП «Альянс-Груп» колінчастий вал дизеля 1А-5Д49 № 8540 знаходиться у зібраному стані у блоку циліндрів. Проведене розбирання та виїмка колінчастого валу № 8540 дизеля 1А-5Д49 з блоку циліндрів згідно з вимогами «Правил технічного обслуговування й поточних ремонтів тепловозів 2ТЭ116» ЦТ-0043 у присутності представників ТОВ «ВКП «Альянс-Груп», за результатами встановлено колінчастий вал дизеля 1А-5Д49 № 8540 непридатний до подальшого використання через невідповідність параметрів 2-ї шатунної шийки вимогам додатку А «Правил технічного обслуговування й поточних ремонтів тепловозів 2ТЭ116» ЦТ-0043, пошкоджена друга шийка підлягає відновленню в умовах ТОВ «ВКП «Альянс-Груп».

ТОВ «ВКП «Альянс-Груп» здійснило ремонт та повернуло колінчастий вал № 8540 дизеля 1А-5Д49 замовнику.

Згідно з актом рекламації № 2 щодо виходу з ладу колінчастого валу дизеля 1А-5Д49 № 8540, що складений 24.09.2019, акту-рекламація № 1 щодо виходу з ладу колінчастого валу дизеля 1А-5Д49 № 9-8, складений 14.02.2020; Акт-рекламація № 1 щодо виходу з ладу колінчастого валу дизеля 1А-5Д49 № 025 - складений 02.04.2020 - не визначено проведення розбирання та виїмки колінчастих валів з блоку циліндрів згідно з вимогами «Правил технічного обслуговування й поточних ремонтів тепловозів 2ТЭ116» ЦТ-0043 без якого взагалі не є технічно можливим проведення огляду та встановлення наявності дефекту й обставини за яких він виник; причин виникнення дефекту та встановлення винної сторони, як і взагалі необхідності проведення заміни чи ремонту.

Відповідно до п. 7.1 договору виконавець гарантує відповідність відремонтованих об`єктів ремонту «Правилам капітальних ремонтів КР-1, КР-2 тепловозів 2ТЕ116» ЦТ-0116, вимогам конструкторської документації та їх справність протягом гарантійного періоду, при умові виконання замовником вимог по експлуатації, викладених в нормативно-технічній документації.

Відповідач за первісним позовом вважає, що колінчастий вал дизеля 1А-5Д49 вийшов з ладу у зв`язку порушенням позивачем «Правил технічного обслуговування й поточних ремонтів тепловозів 2ТЭ116» ЦТ-0043.

В свою чергу, позивачем за первісним позовом не було доведено обставин, які б вказували на те, що поведінка відповідача за первісним позовом була протиправною, наявність збитків у позивача та їх розмір, причинний зв`язок між поведінкою відповідача за первісним позовом та завданими позивачу збитками, та те що дефект колінчастих валів дизеля стався саме внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань.

За наведених вище обставин, акт рекламації № 2 щодо виходу з ладу колінчастого валу дизеля 1А-5Д49 № 8540, що складений 24.09.2019, акт-рекламація № 1, щодо виходу з ладу колінчастого валу дизеля 1А-5Д49 № 9-8, складений 14.02.2020, акт- рекламація № 1 щодо виходу з ладу колінчастого валу дизеля 1А-5Д49 № 025 - складений 02.04.2020 не прийняті судами у якості належних, допустимих та достовірних доказів виявлення недоліків в роботі, наявність яких покладено в обґрунтування первісного позову.

Доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з наданою оцінкою судами обставин справи та необхідності їх переоцінки, що виходить межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому посилання скаржника на неврахуванням судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.09.2020 у справі № 921/388/19, від 27.08.2020 у справі № 916/372/18, від 13.08.2020 у справі № 917/1060/19, (щодо застосування положень ст. 86 ГПК України) колегією суддів відхиляються, оскільки відповідна оцінка доказів у вказаних справах зроблена судами з урахування конкретних обставин зазначених справ, і не може автоматично свідчити про помилковість висновків судів у справі № 910/16911/20, зроблених на підставі оцінки доказів наявних саме у цій справі доказів. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію.

При цьому судами було досліджено зібрані у справі докази та надано оцінку актам-рекламаціям, складеним позивачем в односторонньому порядку. За результатами їхнього дослідження суди дійшли висновків про те, що вони є неналежними та недопустимими доказами, оскільки складені з порушенням встановленого порядку.

Також Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що переглядаючи справу в касаційному порядку Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до ст. 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень.

Верховний Суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його ст. 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів";

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- в даному випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Верховний Суд в силу імперативних положень ч. 2 ст. 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено ст.ст. 73-80, 86, 300 ГПК України.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі в частині оскарження висновків судів щодо відмови у задоволенні первісного позову, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що ж до посилань скаржника на те, до суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували ст.ст. 257, 258 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20), від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 та помилково не відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 01.10.2021 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 карантин продовжено до 31.12.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" від 19.08.2022 № 928 було продовжено до 31.12.2022 на всій території України карантин через COVID-19 та режим надзвичайного стану.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Альянс-Груп" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення пені у розмірі 415 826,09 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання суди зазначили, що згідно з п. 4.2 договору розрахунок за послуги з капітального ремонту колінчастих валів дизеля 5Д49 під нульову градацію з комплектацією вкладишами проводиться шляхом акцептування Замовником наданого виконавцем рахунку протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами «акта приймання з капітального ремонту (модернізації) тягового рухомого складу, його вузлів та агрегатів», але не раніше реєстрації податкової накладної. Виконавча калькуляція з розшифровкою по статтям витрат, дефекті акти та акти виходу металобрухту надаються в обов`язковому порядку до кожного рахунку.

Згідно з п. 5.5 договору за несвоєчасний розрахунок замовника з виконавцем за виконаний обсяг послуг з капітального ремонту, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше

Судами встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом здійснено оплату рахунку-фактури № СФ-0000001 від 16.01.2019 вартості робіт з капітального ремонту об`єкта ремонту у сумі 931 233,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1809636 від 03.05.2019. Відповідно до платіжного доручення № 1937874 від 25.06.2019 відповідачем за зустрічним позовом здійснено оплату 50 відсотків рахунку-фактури № СФ-0000002 від 25.01.2019 вартості робіт з капітального ремонту об`єкта ремонту у сумі 1 396 845,00 грн. Також відповідачем за зустрічним позовом здійснено оплату 50 відсотків рахунку-фактури № СФ-0000002 від 25.01.2019 вартості робіт з капітального ремонту об`єкта ремонту у сумі 1 396 845,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2037351 від 06.08.2019

Таким чином розрахунки здійснено із затримкою, оскільки строк на проведення розрахунків вийшов 11.03.2019. У зв`язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом грошового зобов`язання за договором позивач за зустрічним позовом нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 415 826,09 грн за період з 27.02.2019 по 05.08.2019.

За розрахунками судів, з урахуванням умов пункту 5.5. договору, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, дати виникнення прострочення зобов`язання, та періоду прострочення, обґрунтованим є розмір пені в сумі 320 030,49 грн.

При цьому суди дійшли висновку про те, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 95 521,24 грн пені, нараховані за період до введення карантину, задоволенню не підлягають. Що ж до іншої частини зустрічних позовних вимог, суди дослідили що стосовно них позовну давність не пропущено і задовольнили клопотання позивача, зменшивши заявлену до стягнення суму пені до 10% - 32 030,49 грн.

Посилання скаржника на інші постанови Верховного Суду, наведені у касаційній скарзі, колегією суддів не розглядаються, оскільки скаржник не вказує не неврахування судами викладених у них висновків в якості підстави касаційного оскарження. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу відповідними міркуваннями, яких саме висновків Верховного Суду не було враховано апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення та вирішувати чи визначено скаржником посилання на постанови Верховного Суду (Верховного Суду України) в якості підстав касаційного оскарження чи ні, оскільки вказане порушувало б принцип змагальності учасників справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/16911/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Краснов Є.В.