Окрема думка

від 30.10.2024 по справі 917/1451/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1451/22

Судді Верховного Суду Кролевець О. А.

щодо постанови Верховного Суду від 30.10.2024, прийнятої за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нивелон", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії.

У судовому засіданні 30.10.2022, більшістю голосів колегії суддів, прийнято рішення про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 . Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 у справі № 917/1451/22 скасовано в частині позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нивелон" надати ОСОБА_1 можливість ознайомитись з проектами протоколів загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нивелон" від 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022, внести до зазначених протоколів свої пропозиції, заперечення та зауваження щодо питань порядку денного цих зборів та підписати ці протоколи, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

При прийнятті вказаного судового рішення суддею Кролевець О. А., було висловлено окрему думку наступного змісту.

Короткий виклад історії справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нивелон" (далі - ТОВ "Нивелон", Товариство), в якому просив суд:

- зобов`язати ТОВ "Нивелон" надати ОСОБА_1 копії протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 07.07.2022 та від 12.08.2022;

- зобов`язати ТОВ "Нивелон" надати ОСОБА_1 можливість ознайомитись з проектами протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022, внести до зазначених протоколів свої пропозиції, заперечення та зауваження щодо питань порядку денного цих зборів та підписати ці протоколи.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він як учасник ТОВ "Нивелон" звертався до відповідача з вимогою про надання копій протоколів загальних зборів учасників від 07.07.2022 та від 12.08.2022, проте, відповідач в порушення приписів статей 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не надав на вимогу позивача документи, ухиляється від виконання цього обов`язку, чим порушує корпоративні права позивача.

3. Крім того позивач зазначав, що 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022 відбулися загальні збори учасників Товариства, в яких позивач в особі його представника приймав участь, проте, його було позбавлено можливості реалізувати свої права на ознайомлення з проектами протоколів цих зборів, фіксування в протоколах своїх пропозицій, заперечень та зауважень, які висловлювались ним під час обговорення питань порядку денного зборів, інших дій, які відображають перебіг зборів, а також підписання протоколів цих зборів, що суперечить приписам частини четвертої статті 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також положенням Статуту Товариства.

4. Господарський суд Полтавської області рішенням від 19.03.2024 у справі № 917/1451/22, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 26.06.2024, позовні вимоги задовольнив частково; зобов`язав ТОВ "Нивелон" надати позивачу - ОСОБА_1 на ознайомлення (з правом зняття копій) протоколи загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 07.07.2022 та від 12.08.2022; в іншій частині позову відмовив.

5. Висновки судів у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу на ознайомлення (з правом зняття копій) протоколи загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 07.07.2022 та від 12.08.2022 мотивовані тим, що надання запитуваних позивачем документів є обов`язком Товариства у відповідності до приписів статті 116 Цивільного кодексу України, статі 5 та статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Статуту цього товариства та статті 5 Закону України "Про інформацію". Отже, ненадання відповідачем запитуваної учасником товариства інформації (ненадання копій відповідних документів) порушує права та законні інтереси учасника Товариства, що свідчить про обґрунтованість та доведеність позовних вимог та наявність підстав для захисту права позивача на отримання інформації про діяльність Товариства.

6. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати позивачу можливість ознайомитись з проектами протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022, внести до зазначених протоколів свої пропозиції, заперечення та зауваження щодо питань порядку денного цих зборів та підписати ці протоколи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій вказали про те, що обраний позивачем спосіб захисту у цій частині вимог не призведе до ефективного захисту його прав, які він вважає порушеним.

7. Суди встановили, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022 вже прийняті та реалізовані Товариством, у зв`язку із чим вимога позивача про зобов`язання Товариства надати позивачу можливість внести до них свої пропозиції є не тільки неефективною, а і не виконуваною. Більше того, ані Статутом Товариства, ані положеннями законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено обов`язку Товариства зберігати проекти протоколів загальних зборів учасників та надавати їх на ознайомлення учаснику товариства.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

8. У постанові від 30.10.2024, частково задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд в частині позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нивелон" надати ОСОБА_1 можливість ознайомитись з проектами протоколів загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нивелон" від 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022, внести до зазначених протоколів свої пропозиції, заперечення та зауваження щодо питань порядку денного цих зборів та підписати ці протоколи Верховний Суд виходив, зокрема, з такого.

9. Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначав, а відповідач не заперечував, що на загальних зборах учасників Товариства від 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022 обговорювались питання, які мають важливе значення для господарської діяльності Товариства, зокрема, щодо доцільності укладення значних правочинів із афілійованою особою мажоритарного учасника - третьої особи у цій справі ОСОБА_2 . Однак, проекти протоколів відповідних загальних зборів не були надані для ознайомлення представнику позивача, висловлені ним пропозиції, заперечення та зауваження щодо питань порядку денного цих зборів не були зафіксовані у протоколах, а в підписанні таких протоколів представнику позивача було відмовлено.

10. Верховний Суд зазначив, що із системного тлумачення частини четвертої статті 33 та частини другої статті 29 Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вбачається, що оскільки загальні збори учасників товариства передбачають обговорення учасниками питань порядку денного, тобто, кожен учасник має право на висловлення своїх заперечень і пропозицій, то під "фіксуванням перебігу загальних зборів" необхідно розуміти не лише виклад прийнятого рішення зборами, а й викладення в протоколі заперечень, пропозицій та зауважень щодо питань порядку денного кожного учасника, який брав участь в загальних зборах, та висловлював такі заперечення та пропозиції під час перебігу зборів. При цьому колегія суддів враховує, що Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не встановлено ступінь деталізації відомостей, що мають відображатися в протоколі загальних зборів, однак, з огляду на зміст та мету правового регулювання указаного питання, у протоколі має бути зазначено щонайменше про факт незгоди (за наявності) певних учасників з пропозиціями, винесеними на розгляд зборів та мотиви таких заперечень.

11. Отже, ОСОБА_1 має право, щоб протокол загальних зборів містив інформацію про наявність його заперечень, пропозицій та зауважень, щодо питань, висловлених на загальних зборах. Відповідно, порушення такого права може бути захищене шляхом спонукання відповідача до виконання його обов`язку щодо належного оформлення протоколу загальних зборів.

12. Також Верховний Суд зазначив, що право на підписання протоколу закріплено частиною четвертою статті 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що, в свою чергу, кореспондує обов`язку товариства забезпечити учаснику реалізацію свого права. Зазначене гарантує право учасника відобразити своє волевиявлення на зборах, яке реалізується або у спосіб підписання ним протоколу зборів (у разі відсутності зауважень щодо змісту відомостей відображених у протоколі) або шляхом підписання протоколу із зауваженнями. Аналогічне право відображено у пункті 5.1 Статуту Товариства - учасники Товариства мають право особисто або через уповноваженого представника брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом.

13. При цьому, Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір у справі, суди не спростували по суті доводи позивача про те, що мали місце порушення корпоративних прав останнього, натомість відмовили в задоволенні позову виключно з огляду на обрання позивачем неефективного та невиконуваного способу захисту прав.

14. Суд зауважив, що в обґрунтування висновків про неефективність обраного позивачем способу захисту в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Нивелон" надати ОСОБА_1 можливість ознайомитись з проектами протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022, внести до зазначених протоколів свої пропозиції, заперечення та зауваження щодо питань порядку денного цих зборів та підписати ці протоколи, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що зазначені рішення загальних зборів Товариства вже прийняті та реалізовані Товариством. Однак, наведені висновки судів були зроблені без зазначення жодного доказу, що міститься в матеріалах справи, з огляду на який суди дійшли таких висновків, а також за відсутності в матеріалах справи протоколів загальних зборів Товариства від 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022 та будь-яких інших доказів, що підтверджують як реалізацію зазначених рішень загальних зборів, так і обставини оформлення таких рішень взагалі, тобто обставини фізичного існування протоколів, якими зафіксовано факт прийняття рішень. Відтак суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч статей 13, 14, 237 ГПК України, які закріплюють, що суд має здійснювати розгляд не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, зробили висновки в оскаржуваних судових актах про те, що рішення загальних зборів, прийнятті 09.09.2022, 23.09.2022, 25.10.2022, дійсно оформлені протоколами та реалізовані Товариством, не зазначаючи жодні докази, на підставі яких були зроблені відповідні висновки.

15. Крім того, Верховний Суд зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, посилання позивача на доцільність надання йому саме проектів протоколів, а не самих протоколів, обґрунтована тим, що останній заявив про намір їх підписати, втім не володіє інформацією ані про відображення перебігу загальних зборів у відповідних проектах протоколів, ані про те, що вони складені та підписані, що зумовлює саме такий їх статус на момент звернення з позовом. Тобто, позивач фактично вказував на те, що протоколи, які фіксують проведення зборів від 09.09.2022, 23.09.2022, 25.10.2022, ще ним не підписані, а відтак мають статус проектів протоколів, які можуть зазнавати змін.

16. При цьому, якщо рішення загальних зборів від 09.09.2022, 23.09.2022, 25.10.2022 не оформлені остаточно відповідними протоколами загальних зборів, зокрема не підписані особами, які мають їх підписати для набуття ними статусу оригіналу та підтвердження факту прийняття рішень, то вимоги ОСОБА_1 про внесення до протоколів висловлених ним на загальних зборах пропозицій, заперечень та зауважень щодо порядку денного та про підписання протоколів, можуть бути реалізовані, що спростовує протилежні висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

17. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч статей 13, 14, 237 ГПК, без оцінки та посилання на жодні належні та допустимі докази, встановили, що протоколи, якими оформлені рішення загальних зборів, проведених 09.09.2022, 23.09.2022, 25.10.2022, існують фізично у вигляді оригіналів, а зафіксовані у них прийняті зборами рішення вже реалізовані Товариством, що, в свою чергу, спростовує припущення судів про невиконуваність вимог позивача ознайомитись з відповідними протоколами (в тому вигляді, в якому вони існують у відповідача), внести до зазначених протоколів його зауважень про фіксацію перебігу обговорення на загальних зборах, зокрема щодо фіксації його особистих пропозицій, заперечень та зауважень, та про їх підписання.

18. З огляду на викладене вище, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ТОВ "Нивелон" надати ОСОБА_1 можливість ознайомитись з проектами протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 09.09.2022, протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 23.09.2022 та протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 25.10.2022, внести до зазначених протоколів свої пропозиції, заперечення та зауваження щодо питань порядку денного цих зборів та підписати ці протоколи.

19. Однак, вважаю, що аналіз судом касаційної інстанції норм матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин під час перегляду Верховним Судом рішень у даній справі, здійснений без урахування наступного.

20. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

21. Частина перша статті 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

22. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають певним нормам права.

23. Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

24. Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

25. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

26. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист.

27. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

29. Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

30. Разом з цим, згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

31. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

32. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

33. Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

34. Слід зазначити, що позовна вимога позивача у цій справі про зобов`язання ТОВ "Нивелон" надати ОСОБА_1 можливість ознайомитись з проектами протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022, внести до зазначених протоколів свої пропозиції, заперечення та зауваження щодо питань порядку денного цих зборів та підписати ці протоколи, зокрема, не містить жодної конкретизації які саме пропозиції / заперечення / зауваження щодо питань порядку денного хоче внести позивач.

35. Щодо сформульованих позивачем позовних вимог у цій частині зауважую, що судове рішення (зокрема про задоволення позовних у разі наявності правових підстав для цього) має бути виконуваним, а суд може зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії та лише за умови, що відповідач згідно з матеріальним правовідношенням зобов`язаний вчинити такі дії по відношенню до позивача, але протиправно ухиляється від їх вчинення. Водночас хоча застосування норм права до правовідносин сторін належить до компетенції суду, підстави та предмет позову визначає саме позивач, а в силу частини 2 статті 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/9010/17).

36. Слід також зазначити, що згідно усталеної практики Верховного Суду, особа, яка вважає, що її права, обов`язки чи інтереси щодо управління товариством порушенні шляхом прийняття загальними зборами учасників товариства відповідних рішень, така особа має право звернутись до суду з позовом про визнання недійсними відповідних рішень загальних зборів учасників товариства.

37. Окрім цього, згідно усталеної практики Верховного Суду інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства.

38. З огляду на наведене, на мою думку заявлена позивачем вимога про зобов`язання ТОВ "Нивелон" надати ОСОБА_1 можливість ознайомитись з проектами протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Нивелон" від 09.09.2022, 23.09.2022 та 25.10.2022, внести до зазначених протоколів свої пропозиції, заперечення та зауваження щодо питань порядку денного цих зборів та підписати ці протоколи, по-перше, носить абстрактний характер та не може бути виконана в примусовому порядку (оскільки не містить конкретизації які саме пропозиції / заперечення / зауваження щодо питань порядку денного має позивач), а по-друге, задоволення такої вимоги може свідчити про втручання в діяльність товариства відповідача з боку суду.

39. З огляду на викладене вище вважаю, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги через обрання позивачем неефективного та невиконуваного способу захисту є обґрунтованими, а доводи скаржника у цій справі направленні виключно до намагання здійснити переоцінку доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

40. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Вважаю, що суди попередніх інстанцій у цій справі надали належну правову оцінку всім обставинам справи, належним чином дослідили наявні у справі докази та дійшли до обґрунтованих висновків щодо часткового задоволення позовних вимог у справі.

42. З урахуванням зазначеного, вважаю, що у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 слід було відмовити, а оскаржувані рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у даній справі слід було залишити без змін.

Суддя О. А. Кролевець