Рішення

від 07.11.2024 по справі 204/5005/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/5005/24

Провадження № 2/204/2613/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсацію у розмірі середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивач звернулась до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки, уточнивши 16.09.2024 року вимоги позову, просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 141 260грн. тасередній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 208321,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 06.04.1979 року по 31.01.2024 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем та останній має заборгованість перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі. Відповідно до довідки, виданої відповідачем, станом на 15.04.2024 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 141 260 грн. Крім того, в день фактичного звільнення 31.01.2024 року з позивачем не було проведено розрахунку та не виплачено всі суми, які належать їй при звільненні, а тому позивач має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Середня заробітна плата позивача за день складає 578,67 грн. Таким чином, за розрахунком позивача, загальна сума компенсації складає: 578,67 грн. х 360 дні = 208321,30 грн.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

11 липня 2024 року відповідачем було подано на адресу суду відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовної заяви, зазначивши, що причиною несвоєчасної виплати заробітної плати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» перебувало та перебуває в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем та була звільнена 31.01.2024 року у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст.38 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с.30-32).

З матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» із заявою у якій просила підприємство виплатити їй заборгованість по заробітній платі у розмірі 141260 грн. та надати розрахунок компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату (а.с.33).

Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 15 квітня 2024 року №51, станом на 15.04.2024 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 141 260 грн., у т.ч. по місяцям: за травень 2021 року 7339 грн; за червень 2021 року 8839 грн; за липень 2021 року 8764 грн.; за серпень 2021 року 7954 грн; за лютий 2022 року 5091 грн; за березень 2022 року 2822 грн; за квітень 2022 року 4776 грн; за травень 2022 року 4869 грн; за липень 2023 року 14691 грн; за серпень 2023 року 6695 грн.; за вересень 2023 року 17335 грн.; за січень 2024 року та остаточний розрахунок 52085 грн. (а.с.34).

У з`язку із несплатою заробітної плати позивач звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (а.с.14).

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно ст.115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Також, судом враховуються роз`яснення викладені в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, з урахуванням предмету та підстави позову, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, буде стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 141 260 грн. Зазначену суму заробітної плати позивачу станом на час розгляду справи судом не виплачено, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У частині 1 статті 116 КЗпП України, зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану йому заробітну плату і до цього часу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У позовній заяві позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 12 місяців. Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач була звільнена у зв`язку із виходом на пенсію 31.01.2024 року. Таким чином, відповідач мав не пізніше наступного дня виплатити всю належну суму до сплати при звільненні відповідачу, саме 01.02.2024 року.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

З довідки Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» №85 від 27 червня 2024 року вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 578,67 грн. (а.с.45).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 01.02.2024 року(наступний день після звільнення) по 07.11.2024 року (дата винесення рішення) включно складає 61512,00 грн. (578,67 грн. х 281 днів = 162606,27 грн.).

Також суд звертає увагу на те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченоїст.117 КЗпП України(подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 25 травня 2016 року у справі №6-948цс16, від 03 січня 2018 року у справі №331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц Великої Палати Верховного Суду, зазначено, що, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі N 761/16407/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі N 331/1863/18, від 18 листопада 2020 року у справі N 335/4416/18-ц.

Таким чином, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, який до того ж перепав на час введення в Україні воєнного стану, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України, до 30 000 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до частин 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за які позивачем було сплачено судовий збір, задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 299,99 грн.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну ОСОБА_2 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсацію у розмірі середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 141260 (сто сорок одна тисяча двісті шістдесят) грн. 00 коп., без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.02.2024 року по 07.11.2024 року включно у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., з відрахуванням з цієї суми податку з доходів фізичних осіб й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 299 (двісті дев`яносто дев`ять) грн. 99 (дев`яносто дев`ять) коп.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_3 заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (ЄДРПОУ 14308368, місцезнаходження: вул. Криворізька, буд.1, м. Дніпро, 49008)

Суддя Н.В. Токар