Ухвала

від 06.11.2024 по справі 175/12081/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3332/24 Справа № 175/12081/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження за апеляційною скаргоюобвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалуДніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від08жовтня 2024року пропродовження строкузастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,щодо ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком до 06 грудня 2024 року з раніше визначеним розміром застави.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що враховуючи, що дія запобіжного заходу, спливає, виходячи з мети і підстав застосування запобіжного заходу та з урахуванням ризиків, що були підставою для обрання такого запобіжного заходу під час досудового розслідування, які не відпали і не зменшилися, необхідним є продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів в умовах УВП №4.

Вказує,що ретельно оцінивши в сукупності всі надані матеріали кримінального провадження та обставини, у тому числі: вік та нормальний стан здоров`я обвинуваченого, його соціальні зв`язки за місцем мешкання; майновий стан; відсутність повідомлень про підозру у інших кримінальних провадженнях, приходжу до висновку про можливість зменшення обвинуваченому розміру застави.

Також зазначає, що клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 в умовах СІЗО підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить замінити запобіжний захід на більш м`який.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не враховано міцність його соціальних зв`язків, постійне місце роботи, задовільну характеристику з місця проживання, відсутність судимостей.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:

- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з`явилися;

- нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Аналізуючи надані матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об`єктивно існують і для запобігання ним необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В свою чергу, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 без можливості визначення розміру застави.

Так, досудове розслідування по даному кримінальному провадженню вже закінчено, обвинувальний акт направлено до суду, а тому можливість вчинення ОСОБА_6 встановлених судом ризиків, значно зменшується.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою.

Колегія суддів також враховує практику ЄСПЛ, згідно якої « Розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи та поведінка заявника і відповідних органів державної влади, які розглядають справу …», а також « …що саме національні суди повинні організовувати провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним…» (див. пункти 90 та 93).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Також, відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Крім того, ЕСПЛ, 13 січня 2022 року виніс рішення у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), де зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

З огляду на це, апеляційний суд, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, обсягу обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 , майнового та сімейного стану останнього, інших даних про його особу та доведених ризиків, вважає що до обвинуваченого ОСОБА_6 , разом з продовженням строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно визначити й розмір застави.

На переконанняколегії суддів,в даномувипадку,враховуючи обставинивчинення злочину,данні проособу обвинуваченого,до ОСОБА_6 необхідно застосуватизаставу урозмірі 200розмірі прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить605600 грн., яка в повній мірі відповідає майновому стану обвинуваченого, не є завідомо непомірною для нього, та на даному єтапі судового провадження здатна забезпечити виконання останнім покладених на нйого обов`язків та відповідає вимогам КПК України та практиці ЄСПЛ.

За такихобставин,апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 слід задовольнити частково, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року змінити.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року в частині продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої обвинуваченого ОСОБА_6 скасувати.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою вважати продовженим строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 до 06 грудня 2024 року з можливістю внесення застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот пять тисяч шістсот) грн., яку обвинувачений, або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду(отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699 в ГУДКС України в м. Київ, та надати документи, що підтверджує, слідчому, прокурору.

У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави і звільнити його з під варти та покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою прокурора, суду;

- не відлучатися з м. Кривий Ріг без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби (роботи);

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4