Рішення

від 04.10.2024 по справі 376/1329/24

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1329/24

Провадження № 2/376/730/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Коваленка О.М.,

за участю секретаря Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» про стягнення збитків,

Встановив:

Позивачі звернулися до Сквирського районного суду Київської області з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили стягнути з ПАТ «Сбербанк росії» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 40643176,50 доларів США та на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 772220353,50 доларів США.

08.05.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі.

ПАТ «Сбербанк росії» є іноземною юридичною особою.

Судом відкрито провадження у справі з іноземним елементом з огляду на наступне.

Положеннями абз. 2 та 4 п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає пріоритетність правового регулювання окремих юридичних питань саме Законом України «Про міжнародне приватно право», а правовідносини є такими, що обтяжені іноземним елементом зокрема, але не виключно у таких випадках коли: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Одним із питань, які знаходяться у сфері правового регулювання Закону України «Про міжнародне приватне право» є вибір суду у приватноправових відносинах з іноземним елементом.

Положеннями п.1, 5 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» унормовано, що суди розглядають будь-які правовідносини з іноземним елементом, зокрема, якщо у справі про відшкодування шкоди позивачем є фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

ОСОБА_1 є громадянином України та має місце проживання на території України (а.с. 4), відтак судовий імунітет України безпосередньо поширюється на спірні правовідносини на підставі ст. 4-1, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», а спірні правовідносини підлягають розгляду у межах юрисдикції України.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Верховний Суд виходить передусім із того, що право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) «у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження» (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29 червня 2011 року, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга №36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 59).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, обмеження права на справедливий суд, зокрема шляхом застосування судового імунітету держави, є таким що відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція 1950 року) лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21 листопада 2001 року, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23 березня 2010 року, § 55).

ЄСПЛ неодноразово визнавав, що «надання імунітету державі в ході цивільного судочинства переслідує законну мету дотримання міжнародного права для сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через повагу до суверенітету іншої держави» (Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 60; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 29 червня 2011 року, § 52; Wallishauser v. Austria, (скарга № 156/04), рішення від 17 липня 2012 року, § 60).

Таким чином, у контексті наведеної практики ЄСПЛ, застосування судового імунітету російської федерації у справі за позовом про відшкодування шкоди повинно мати законну мету, зокрема сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через дотримання міжнародного права. У той же час, збройна агресія проти України, здійснена російською федерацією в порушення основоположних принципів і норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, вчинені її збройними силами міжнародно-правові злочини в Україні виключають, з ініціативи російської федерації, питання ввічливості та добрих відносин між країнами.

Це позбавляє застосування судового імунітету російської федерації, що обмежує право позивача на справедливий суд, законної мети.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, «обмеження буде несумісне з пунктом 1 статті 6 Конвенції 1950 року, якщо … не існує розумної пропорції між використовуваними засобами та метою, яка переслідується». Також, при розгляді питання про доступ до суду в контексті застосування юрисдикційного імунітету держави, «необхідно переконатися, що обмеження, що застосовуються, не обмежують і не скорочують доступ, що залишився особі, таким чином або такою мірою, що порушується сама сутність права [доступу до суду]» (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55). В іншому випадку, повне перешкоджання у розгляді справи, без будь-якої провини з боку позивача, буде суперечити пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року (McElhinney v. Ireland (скарга № 31253/96), рішення від 21 листопада 2001 року, Окрема думка Судді L. Лукейдіса).

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування частина третя статті 82 ЦПК України), що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би російська федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду російської федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

За таких обставин, застосування судового імунітету російської федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») у даній справі не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету російської федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію російської федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету російської федерації буде непропорційним до своєї мети.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі №760/17232/20-ц.

19.08.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачі свою позицію обґрунтували тим, що з 2012 року було заплановано проведення зимових олімпійських ігор в росії у 2014 році.

Переслідуючи економічний інтерес та з метою підготовки до проведення зимових олімпійських ігор в росії, за вказівкою ОСОБА_2 17 квітня 2009 року на території Британських Віргінських Островів засновано та зареєстровано компанію « ОСОБА_3 ».

У той же день директором компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» призначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Естонія, особистий код НОМЕР_1 , а засновником та бенефіціарним власником компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» був ОСОБА_5 .

У період з вересня 2009 року до березня 2012 року здійснювалася поетапна емісії акцій ВАТ «Красная поляна» на загальну суму 12771066 тис. рублів. При цьому, номінальна вартість однієї акції 50000 рублів, а ціна розміщення за одну акцію 6270 тис. рублів (ринкова вартість за станом на 05.03.2012 року).

У вищезазначений період ОСОБА_2 через довірених осіб, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які були директором та учасником компанії «Зіланд Девелопмент Корп.», набув у власність 817 акцій відкритого акціонерного товариства «Красная поляна», загальною номінальною вартістю у розмірі 40850тис. рублів. При цьому, ринкова вартість акцій становила 5122590 тис. рублів, що було еквівалентно 175131282 доларів США, згідно з офіційним курсом долара США до російського рубля, встановленим національним банком росії станом на 05 березня 2012 року. Відповідно управління даними акціями ОСОБА_2 проводив через компанію «Зіланд Девелопмент Корп.» та зазначених довірених осіб.

У свою чергу відкрите акціонерне товариство «Красная поляна» володіло земельною ділянкою біля м. Сочі, на якій було заплановано будівництво гірсько-лижного курорту та готельно-розважального комплексу для його використання у зимових олімпійських іграх 2014 року.

09.03.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено Угоду, за якою ОСОБА_7 набував повноважень довірчого управителя компанії «Зіланд Девелопмент Корп.», а також активів, які перебувають у власності компанії «Зіланд Девелопмент Корп.».

15.03.2013 на підставі Угоди про передання акцій ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_7 компанію « ОСОБА_3 ». Будучи номінальним бенефіціарним власником компанії «Зіланд Девелопмент Корп.», приватний інтерес ОСОБА_7 охоплював отримання частини прибутку від відчуження акції, у розмірі 15 % від вартості їх продажу. У свою чергу приватний інтерес ОСОБА_2 був у тому, щоб отримати 85 % від вартості продажу акцій ВАТ «Красная поляна».

У той же день 15.03.2013, переслідуючи комерційний інтерес ОСОБА_2 та приватний комерційний інтерес отримання прибутку від суми продажу акцій ВАТ«Красная поляна», ОСОБА_7 від імені компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» підготовлено, підписано і скеровано ОСОБА_8 та ОСОБА_9 угоду про продаж 23,736% акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 шт на загальну суму 200000тис. доларів США. Відповідно до умов угоди ОСОБА_8 купує дані акції в інтересах кредитора ПАТ «Сбербанк росії» (представник ПАТ «Сбербанк росії» за дорученням ОСОБА_9 ) з метою отримання підконтрольною ОСОБА_8 групою компаній «БИН» кредитної лінії в розмірі 15000000 тис. доларів США від ПАТ «Сбербанк росії».

За змістом пп. 2 та 4 зазначеної Угоди ОСОБА_8 та підконтрольна йому група компаній «БИН» зобов`язувалась виплатити суму купівлі акцій протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання Угоди, а Кредитор ПАТ «Сбербанк росії» зобов`язувався відкрити відповідну кредитну лінію на користь групи компаній «БИН» протягом 10 (десяти) десяти календарних днів з моменту передачі акцій, придбаних у компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» у власність ПАТ «Сбербанк росії».

Разом з тим у пункті 5 вказаної вище Угоди сторони погодили, що у випадку виникнення будь-яких спорів, які виникають зі змісту Угоди чи пов`язані з порядком виконання зобов`язань сторонами Угоди, то сторони, які підписали Угоду мають право вирішити спірну ситуацію по законодавству країн СНГ та/або по законодавству штату Нью-Йорк протягом 10 (десяти) років з дати підписання Угоди.

Вказана Угода була погоджена та підписана як ОСОБА_9 зі сторони ПАТ «Сбербанк росії», так і ОСОБА_8 .

Утім, після 15.03.2022 і ОСОБА_8 , і ОСОБА_9 перестали виходити на зв`язок.

Окрім того колишній номінальний засновник компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» ОСОБА_5 та номінальний директор Тоомас Труувер теж почали проявляти неоднозначну поведінку та протягом значного проміжку часу відмовлялися передавати ОСОБА_7 установчі та фінансово-господарські документи компанії «Зіланд Девелопмент Корп.».

Не отримавши належного виконання угоди щодо продажу акцій, у квітні 2013 року ОСОБА_2 почав вимагати від ОСОБА_7 вжиття необхідних дій для вирішення питання про виконання угоди від 15.03.2013. Зважаючи на те, що останній не вживав ніяких дій, щоб розібратися в ситуації, ОСОБА_2 поставив вимогу передати право власності особі, яку він зазначить.

02.07.2013 на підставі Угоди про передання акцій ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_1 компанію « ОСОБА_3 ».

Будучи номінальним бенефіціарним власником компанії «Зіланд Девелопмент Корп.», приватний інтерес ОСОБА_1 охоплював отримання частини прибутку від відчуження акцій, вартість яких станом на 2013 рік значно виросла, а саме 1 % від вартості їх продажу. У свою чергу приватний інтерес ОСОБА_2 був у тому, щоб отримати 99 % від вартості продажу акцій ВАТ «Красная поляна». Дана домовленість була зафіксована в угоді від 01.07.2013, копія якої додається.

У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінили свої домовленості щодо розподілу майбутнього прибутку, таким чином, що приватний інтерес ОСОБА_1 охоплював отримання частини прибутку від відчуження акцій у розмірі 5 %, про приватний інтерес ОСОБА_2 відповідно був у тому, що отримати 95 % від вартості продажу акцій ВАТ «Красная поляна».

З метою отримання особистого економічного інтересу та звернення до суду щодо отримання грошових коштів, обумовлених договором між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в угоді від 09.03.2013, останній витребував у ОСОБА_6 пакет статутних та фінансово-господарських документів компанії «Зіланд Девелопмент Корп.», з яких було встановлено наступні обставини:

-11 березня 2013 року директор «Зіланд Девелопмент Корп.» Тоомас Трууверт в м.Талін надав нотаріальну довіреність на ім`я ОСОБА_10 (рідного брата ОСОБА_2 ) з правом повного представництва компанії, фактично передав власні повноваження ОСОБА_10 ;

-11 березня 2013 року нібито між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 підписано Меморандум (угода про наміри) якою передбачено, що ОСОБА_10 від свого імені зобов`язується здійснити продаж 41,429% акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 1426 шт (601 акція власності ОСОБА_10 , 404 акції власності «Зіланд Девелопмент Корп.» та 421 акцію «Камбара ОСОБА_11 ») від свого імені та, діючи за дорученням зазначених компаній, за ціною 20 млн дол США на користь офшорних компаній «Велен Фінанс ЛТД», «Товнфолк трейдінг інвестмент ЛТД» та «Ханберг фінанс ЛТД», які представляв ОСОБА_8 . Також, у цьому Меморандумі в п.3 визначено, що дана попередня угода кваліфікується як попередній договір купівлі-продажу вищезазначених акцій.

-13 березня 2013 року до вищевказаного Меморандуму підписано доповнення №1, яким передбачено, що у випадку майбутнього продажу Покупцем акцій за ціною більшою ніж ціна купівлі, Продавцю буде виплачена різниця їх ринкової вартості. Орієнтовно різниця становила 80млндол США.

-13 березня 2013 року директором «Зіланд Девелопмент Корп.» Тоомасом Труувертом та її власником ОСОБА_12 нотаріально підписано одноголосні письмові рішення на підтвердження довіреності від 11 березня 2013 року виписаної ОСОБА_13 на ім`я ОСОБА_10 , яке апостильовано 18 березня 2013 року нотаріусом Пілія І.О. у м. москва.

-18 березня 2013 року нібито за підписом ОСОБА_10 від імені « ОСОБА_3 » підписаний договір купівлі-продажу 404 акцій ВАТ «Красная поляна» на користь компанії «Товнфолк трейдінг інвестмент ЛТД» за підписом директора Клео Васіліо. При цьому у договорі здійснено посилання на попередній договір купівлі-продажу акцій від 12 березня 2013 року, який у дійсності датований від 11.03.2013. У договорі відсутня норма відшкодування різниці у випадку майбутнього продажу акцій їх вигодонабувачем. Договір не підписувався та не візувався ОСОБА_8 .

Стягнення збитків вимагає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.

18.11.2011 між ОСОБА_2 та ПАТ «Сбербанк росії», від імені якого діяв ОСОБА_9 , було укладено Угоду за умовами якої ОСОБА_2 та ПАТ «Сбербанк росії», маючи спільний комерційний інтерес, зобов`язувались залучати іноземний капітал та інвесторів до ВАТ «Красная поляна» та на цьому підґрунті сприяти один одному у досягненні названих цілей.

З боку ПАТ «Сбербанк росії» угоду від 18.11.2011 було підписано уповноваженою посадовою особою ОСОБА_9 .

Однак з огляду на фактичні обставини, які описані у позовній заяві, вбачається, що ПАТ «Сбербанк росії», від імені якого діяли його посадові особи, зокрема заступник голови правління ОСОБА_9 , мало інші комерційні інтереси, які не відповідали суті взятих на себе зобов`язань за Угодою від 18.11.2011, що виразилось у вчиненні організованих протиправних дій спрямованих на незаконне та протиправне вилучення акцій ВАТ «Красная поляна» у ОСОБА_2 , які перебували на балансі підконтрольної йому компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» та були його власністю, на користь ПАТ «Сбербанк росії».

Зокрема у ході розгляду цивільної справи № 376/560/23 було встановлено, що акції ВАТ «Красная поляна», в тому числі і 817 штук, які знаходилися на балансі « ОСОБА_3 » були відчужені на підставі підробних документів на користь компаній, від імені та в інтересах яких діяв ОСОБА_8 .

Так, 41,429% акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 1426 шт (601 акція власності ОСОБА_10 , 404 акції власності «Зіланд Девелопмент Корп.» та 421 акцію «Камбара Оверсаз С.А.», 413 з яких перейшли від « ОСОБА_3 ») були відчужені на користь офшорних компаній «Велен Фінанс ЛТД», «Товнфолк трейдінг інвестмент ЛТД» та «Ханберг фінанс ЛТД», які представляв ОСОБА_8 на підставі підробних Меморандуму (угоди про наміри) від 11.03.2013, Доповнення № 1 від 13.03.2013 до Меморандуму (Договору про наміри) від 11.03.2013 та договору купівлі-продажу від 18.03.2013.

Факт підробки підписів зі сторони продавців на Меморандумі (угоді про наміри) від 11.03.2013, Доповненні № 1 від 13.03.2013 до Меморандуму (Договору про наміри) від 11.03.2013 та договорі купівлі-продажу від 18.03.2013 підтверджується висновком експерта № 62 від 19.12.2022, наданого за результатами проведення почеркознавчої експертизи у рамках кримінального провадження № 12022100030002505 від 28.09.2022, потерпілим у якому визнаний ОСОБА_7 .

У кінцевому результаті в 2013 році акції ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 штук, які знаходилися на балансі «Зіланд Девелопмент Корп.», перейшли у власність ПАТ «Сбербанк росії». Дане повністю підтверджується аудиторським висновком ЗАТ«Ернст енд Янг Внешаудит» від 24.03.2014, у якому зазначено, що ПАТ «Сбербанк росії» володіє 92,10 % акцій ВАТ «Красная поляна».

Відповідно до експертного висновку про розмір збитків, понесених бенефіціарним власником 1426 звичайних іменних бездокументарних акцій ВАТ «Красная поляна» встановлено, що потенційний дохід від інвестування неотриманих доходів від продажу інвестиційного активу (1426 акцій ВАТ «Красная поляна») становить 1418,61 млн доларів США.

За таких обставин потенційний дохід від інвестування неотриманих доходів від продажу інвестиційного активу, який належав ОСОБА_2 та управління яким здійснювалося ОСОБА_1 через « ОСОБА_3 », а саме 817 акцій ВАТ «Красная поляна» (57,3 % від 1426 акцій) становить 812863,53 тис. доларів США.

Зазначена сума є упущеною вигодою позивачів, оскільки саме таку б суму вони мали б можливість отримати, реалізувавши через « ОСОБА_3 » інвестиційну діяльність, пов`язану з володінням акціями ВАТ «Красная поляна».

Зважаючи на домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суть порушеного права останніх полягає у тому, що внаслідок відчуження 817 акцій ВАТ «Красная поляна», які належали ОСОБА_2 та управління якими мав здійснювати ОСОБА_1 через « ОСОБА_3 », на підставі підробних документів на користь ПАТ «Сбербанк росії», неотриманим доходом ОСОБА_1 є 5 % від розміру завданих збитків, що становить 40643176,50 доларів США, а неотриманий дохід ОСОБА_2 772220353,50доларів США.

Незаконне заволодіння ПАТ «Сбербанк росії» акціями ОСОБА_2 , які належали йому та обліковувалися за підконтрольною йому компанією « ОСОБА_3 », призвело до прямих збитків у формі неотриманих доходів (упущеної вигоди) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Тому відповідальним за шкоду є ПАТ «Сбербанк росії», в інтересах якого здійснювалось незаконне вилучення акцій ВАТ «Красная поляна» з володіння компанії «Зіланд Девелопмент Корп.»

Під час підготовчого судового засідання позивач ОСОБА_2 направив до суду письмові пояснення в доповнення до обґрунтувань, зазначених у позовній заяві, у яких повідомив, що у 2006 році ним було придбано гірськолижний курорт «Горная карусель», розташований у смт Червона Поляна, Сочинський регіон, росія для реалізації бізнес-проекту з будівництва нової швидкісної автомагістралі, гірськолижної траси, підйомника та комерційної нерухомості (готельного комплексу). 2006 року, оскільки ОСОБА_2 обіймав публічну політичну посаду, даний об`єкт було оформлено на його рідного брата ОСОБА_14 у вигляді 84,85% акцій ВАТ «Красная поляна».

У 2007 році Олімпійський комітет присудив проведення зимових Олімпійських ігор 2014 року місту Сочі. У результаті уряд російської федерації оголосив, що ВАТ «Красная поляна» буде включена до складу перспективних олімпійських проектів з будівництва трампліну, комплекс розрахований на 15 000 місць. Проект також включав курорт «Горная карусель», де мали бути побудовані гірська медіа-село та готелі на 2658 номерів.

У 2008 році з ініціативи ПАТ Сбербанк росії» та відповідно до вказівок уряду російської федерації, голови ПАТ Сбербанк росії» Германа Грефа та його заступника Станіслава Кузнєцова, інвестором ВАТ «Красная поляна» стала компанія «Сбербанк Капітал», 100% дочірня компанія ПАТ «Сбербанк росії».

Відповідно до умов цієї угоди ПАТ «Сбербанк росії» і Сбербанк Капітал взяли на себе фінансову відповідальність за надання кредитної лінії у розмірі 40 мільярдів рублів на будівництво комплексу для стрибків з трампліну та інших об`єктів інфраструктури.

Однак зобов`язання так і не було виконано. ПАТ «Сбербанк росії» надав лише проміжний кредит у розмірі 1 млрд. рублів під процентну ставку 10%-15%. Сбербанк переглянув фінансові зобов`язання на 40 мільярдів рублів (1,5 мільярда доларів на той момент) і натомість запропонував безпосередньо купити 25% компанії. Внаслідок відмови ПАТ «Сбербанк росії» профінансувати проект, ВАТ «Красная Поляна» було змушене отримати додаткові кредити під високі відсотки від ВнешЕкономБанку («ВЕБ») для забезпечення своїх акцій, які були передані у заставу.

У той же час ОСОБА_9 , заступник голови правління ПАТ «Сбербанк росії» Германа Грефа, став головою правління ВАТ «Красная Поляна», після чого ОСОБА_15 розробив план з отримання контролю над компанією, шляхом неправомірного впливу, шахрайства та загрози тілесних ушкоджень за допомогою як приватних, так і державних гравців, до яких входять ПАТ «Сбербанк росії», Сбербанк Капітал, ОСОБА_16 , його син ОСОБА_17 (як бенефіціар), ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , турецька будівельна компанія «Сембол», як компанія, яка мала корупційні зв`язки зі Сбербанк Капітал, ОСОБА_16 і ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (зять губернатора Краснодарського краю Ткачова Олександра), яке обманним шляхом отримало 41,429% акцій ВАТ «Красна поляна»

18.11.2011 ОСОБА_21 , та ВАТ «Сбербанк росії», уповноваженою посадовою особою ОСОБА_9 , підписано Угоду за умовами якої сторони маючи спільний комерційний інтерес, зобов`язалися залучати іноземний капітал та інвесторів у ВАТ «Красная Поляна» і на цій основі сприятиме один одному сприяння у досягненні цих цілей.

До 2012 року будівництво об`єкту здійснювалося компанією «Транскомстрой», яка контролювалася братом ОСОБА_2 . Магомедом. Однак, у середині 2012 року, під тиском голови Сбербанку ОСОБА_22 і без будь-яких достатніх підстав, субпідрядник «Транскомстрой», який виконував будівництво об`єкта за ціною, що не перевищує 1800,00 доларів США за 1 кв.м., була замінена турецькою будівельною компанією «Сембол» (партнер Rixos, яку на той момент будувала санаторій ОСОБА_23 в Криму), яка виставила рахунок за той же обсяг робіт на суму понад 3000 доларів США за 1 кв.м. та не гарантував дотримання термінів здачі об`єкта.

Коли ОСОБА_15 представив « ОСОБА_24 », як генерального підрядника, він наполягав на інвестуванні додаткового капіталу в розмірі 50 мільйонів доларів США, що було зроблено ОСОБА_2 , щоб гарантувати, що вартість ВАТ «Красная поляна» перевищить 800 млн. дол. США, після чого ПАТ «Сбербанк росії» та ОСОБА_15 отримали контрольний пакет акцій компанії та стали керуючими партнерами. Вартість кампанії в 800 млн. дол США також відображена в щорічному аудиті, який проводить щороку американська аудиторська компанія «Ернст енд Янг».

Ця ситуація призвела до конфлікту між братом ОСОБА_2 та ОСОБА_25 , внаслідок якого ОСОБА_15 та його спільники змогли усунути ОСОБА_10 від управління ВАТ «Красная Поляна» і почали загрожувати позивачеві ОСОБА_2 та його родині тілесними ушкодженнями.

Таким чином, з середини 2012 року реалізація проекту та управління будівництвом, які здійснюються ВАТ «Красная поляна», перебували під особистим контролем ОСОБА_22 , ОСОБА_19 (партнер через компанію Альтера капітал) та його заступника Станіслава Кузнєцова.

З цього моменту ні ОСОБА_2 , ні його брат більше не брали участі в управлінні компанією або прийнятті управлінських рішень.

Станом на березень 2013 року ОСОБА_2 та його брат ОСОБА_26 були фактичними власниками 41,429% (1426 звичайних акцій) ВАТ «Красная Поляна».

Відповідно до фінансового аналізу (номінальна, а не ринкова вартість), підготовленого ПАТ «Сбербанк росії», загальна вартість 41,429% акцій або 1426 звичайних акцій (акцій ВАТ «Красная поляна») склала 328 мільйонів доларів США (800 мільйонів х 41/100), які офіційно розподілялися так:

- 817 акцій - 23,736% - компанія «Зіланд Девелопмент Корп.»

- 601 акцій - 17,461% - ОСОБА_10 ;

- 8 акцій - 0,232% - ОСОБА_27 .

На початку березня 2013 року до ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_28 , який користуючись ситуацією, що склалася, а також давніми дружніми відносинами запропонував викупити 23,736% (817 акцій ВАТ «Красная Поляна») за ціною 200 мільйонів доларів США, оскільки йому потрібні були кошти з ПАТ «Сбербанк росії» для викупу у ПАТ «Сбербанк росії» та компанії Система (власник ОСОБА_29 ) 51% акцій нафтової компанії Русьнафта за 1,3 мільярда доларів, а також кредитна лінія у розмірі 15 млрд доларів США для різних поглинань на ринку.

Того ж дня, на виконання домовленостей із ОСОБА_30 , ОСОБА_7 підготовлено, підписано та направлено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 угоду про продаж 23,736% акцій ВАТ «Красная Поляна» у кількості 817 шт на загальну суму 200 млн. дол. США. Відповідно до умов угоди, ОСОБА_8 купує цей пакет акцій на користь власного кредитора ВАТ «Сбербанк росії», з метою отримання підконтрольної ОСОБА_8 групи компаній «БИН» кредитної лінії у розмірі 15 млрд. дол. США. При цьому розрахунок за акції ОСОБА_8 повинен був зробити протягом 30 днів, а отримати кредитну лінію протягом 10 днів. Ця угода від групи компаній «БИН» була підписана ОСОБА_8 , від ВАТ «Сбербанк росії» ОСОБА_9 .

Після підписання угоди від 15 березня 2013 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перестали виходити на зв`язок з ОСОБА_2 та з ОСОБА_7 .

У свою чергу, група компаній «БИН», від імені якої діяв ОСОБА_8 , у процесі реалізації угоди від 15.03.2013 (підписаної ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) отримала від компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» 817 штук акцій ВАТ «Красная Поляна» у результаті підробки документів і згодом розпоряджалася ними на свій розсуд, а саме передала їх ПАТ «Сбербанк росії». Жодні кошти не були виплачені групою компаній «БИН» на користь « ОСОБА_3 », і не були перераховані інакше.

Так, внаслідок використання підроблених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 документів, ПАТ «Сбербанк росії» незаконно було отримано 817 акцій ВАТ «Красная Поляна» та 601 акцію ВАТ «Красная Поляна», що належали ОСОБА_10 .

Також позивач стверджує, що організатором вищезгаданої схеми є голова правління ПАТ «Сбербанк росії» ОСОБА_16 з метою отримання неправомірної вигоди в рахунок підвищення вартості квадратного метра забудови на суму понад 1200 доларів США, в рахунок кредитних коштів, що виділялися ПАТ «Сбербанк росії».

Свої дії він проводив та проводить через свого заступника ОСОБА_9 , який є технічним заступником та самостійних рішень не приймає.

Зрештою ВАТ «Красная поляна» була перепродана зятю губернатора Краснодарського краю ОСОБА_20 , який досі керує компанією на користь ОСОБА_31 та ОСОБА_19 .

Внаслідок такого стану справ, на підставі договору від 09.03.2013, ОСОБА_2 вимагав від ОСОБА_7 контролювати виконання угоди від 15.03.2013. З урахуванням того, що на той момент ОСОБА_7 , посилаючись на зайнятість в іншому бізнес-проекті, не приділяв належної наполегливості та відповідних дій, ОСОБА_2 поставив питання про передачу права власності на компанію « ОСОБА_3 » іншій особі, на що ОСОБА_7 погодився.

02.07.2013, на підставі угоди про передачу акцій, ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_1 компанію « ОСОБА_3 ». З номінальним бенефіціарним власником компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» ОСОБА_1 на той момент було укладено договір, за умовами якого частка прибутку, отриманого від можливого відчуження акцій ВАТ «Красная поляна» становитиме 1%. Ця письмова домовленість була зафіксована в угоді від 01.07.2013.

Після подій 2014 року, неспровокованої агресії росії щодо України, ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 із пропозицією переоформити з нього корпоративні права компанії «Зіланд Девелопмент Корп.». У свою чергу ОСОБА_2 вдалося переконати ОСОБА_1 виконувати умови угоди від 01.07.2013, з урахуванням того, що на той момент була наявна інформація про протиправне відчуження акцій і за домовленістю комерційний інтерес ОСОБА_1 був підвищений до 5%.

У вересні 2016 року ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_2 , що поштою ОСОБА_5 передав йому пакет копій статутних та фінансово-економічних документів компанії «Зіланд Девелопмент Корп.». Вивчивши ці документи, ОСОБА_7 повідомив, що підпис ОСОБА_10 , який був відтворений на аркушах Договору купівлі-продажу акцій від 18.03.2013 та на Меморандумі від 11.03.2013, більше всього підроблений і не відповідає його дійсному підпису, який, у тому числі, був представлений на Договорі від 18.11.2011, де ОСОБА_10 особисто оформив свій підпис.

Позивачі та їх представники в судове засідання не з`явилися. Представник позивачів адвокат Кучерук М.В. направив до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив провести розгляд у його відсутність та відсутність позивачів.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на сайті суду та направлення копії позовної заяви з додатками, ухвал суду та повідомлень про виклик на адресу електронної пошти Посольства російської федерації в Молдові.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення у справі при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. 211, 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 05.09.2001 було створено Відкрите акціонерне товариство «Красная поляна» (п. 1.1. статті 1 Статуту в редакції від 16.07.2009).

Відповідно до п. 3.1.Статуту встановлено, що метою товариства є розробка і супроводження інвестиційного проекту створення і розвитку конкурентоздатного на міжнародному ринку спортивно-туристичних послуг вітчизняного гірськолижного, оздоровчого і курортного комплексу «Горная карусель», а також отримання прибутку шляхом насичення ринку товарами і послугами.

Згідно з п. 7.1. Статуту визначено, що статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів, та складається з номінальної вартості розміщених акцій товариства, придбаних акціонерами (розміщення акцій). Всі акції товариства є іменними. Статутний капітал товариства розділений на 2007 (Дві тисячі сім) акцій.

17.04.2009 на території Британських Віргінських островів було засновано комерційну компанію «Зіланд Девелопмент Корп.». Директором призначено ОСОБА_4 , а засновником та беніфіціарним власником компанії Зіланд був ОСОБА_5 .

18.11.2011 між ОСОБА_2 та ВАТ «Сбербанк росії», від імені якого діяв ОСОБА_9 , було укладено договір, за умовами якого ОСОБА_2 та ВАТ «Сбербанк росії», маючи спільний комерційний інтерес, зобов`язувались залучати іноземний капітал та інвесторів до проекту ВАТ «Красная поляна» та на цьому підґрунті сприяти один одному у досягненні названих цілей. Компанія «Зіланд Девелопмент Корп.» набуває у власність 602 акції ВАТ «Красная поляна».

05.03.2012 ВАТ «Красная поляна» на підставі рішення Ради директорів про додатковий випуск цінних паперів від 17.02.2012 № 112, прийнятого на основі рішення про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом розміщення додаткових акцій, прийнятого на Позачергових загальних зборах акціонерів ВАТ «Красная поляна» від 06.02.2012, Протокол від 06.02.2012 № 53, здійснено додаткове розміщення акцій по закритій підписці у кількості 1 435 штук. Державний реєстраційний номер випуску 1-01-33085-Е-006D.

Після 05.03.2012 статутний капітал ВАТ «Красная поляна» є таким, що розділений на 3 442 (Три тисячі чотириста сорок дві) акції.

Частину акцій ВАТ «Красная поляна» з нового випуску, а саме 215 штук придбаває «Зіланд Девелопмент Корп.» на підставі договору купівлі продажу цінних паперів № 6 від 23.05.2012.

Як вбачається з доповідної записки головного бухгалтера ВАТ «Сбербанк росії» станом на 04.02.2013 компанія «Зіланд Девелопмент Корп.» володіє акціями ВАТ «Красная поляна» у кількості 817 штук, що становить 23,736 % статутного капіталу. В свою чергу ВАТ «Сбербанк росії» володіє акціями ВАТ «Красная поляна» у кількості 1722 штуки, що становить 50,029 % статутного капіталу, що також підтверджується аудиторським висновком ЗАТ «Ернст енд Янг Внешаудит» від 18.03.2013.

09.03.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено договір про передачу в довірче управління акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 штук, які знаходяться на балансі «Зіланд Девелопмент Корп.» За вказаним договором ОСОБА_7 на підставі документа про передачу акцій зобов`язується прийняти у власність акції « ОСОБА_3 » від попереднього довірчого керуючого Драгана Перовича на умовах зазначених у цьому договорі.

15.03.2013 на підставі документа про передачу акцій ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_7 компанію « ОСОБА_3 », передавши йому 1 акцію, що було 100 % статутного капіталу. Водночас у власність ОСОБА_7 перейшли також активи компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» у вигляді 817акцій ВАТ «Красная поляна».

15.03.2013 між компанією «Зіланд Девелопмент Корп.», від імені якої діяв власник ОСОБА_7 (Продавець), ОСОБА_8 (Покупець) та ВАТ «Сбербанк росії», від імені якого діяв ОСОБА_9 , на підставі довіреності від 10.11.2010 №01-1/1025, вчиненої від імені ВАТ «Сбербанк росії», Президентом, Головою Правління ОСОБА_32 та посвідченої ОСОБА_33 , тимчасово виконуючим обов`язки нотаріуса міста москва Казанової О.Ю. (Кредитор), було укладено договір купівлі-продажу акцій ВАТ «Красная поляна».

Згідно з п. 1 договору від 15.03.2013 Продавець передає у власність Покупця 23,736 % акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 штук оціночною вартістю 189800000 (Сто вісімдесят дев`ять мільйонів вісімсот тисяч доларів США) (далі Акції) за ціною 200000000 (Двісті мільйонів доларів США).

Покупець зобов`язується сплатити Продавцю 200000000 (Двісті мільйонів доларів США) в рахунок придбання акцій, указаних в п. 1 цього Договору протягом 30-ти днів (п. 2 договору від 15.03.2013).

Відповідно до п. 3 договору від 15.03.2013 Покупець купує Акції за дорученням і в інтересах Кредитора (ВАТ «Сбербанк росії») в рамках реалізації проекту надання кредитної лінії на користь підприємств Покупця Групи компаній «БИН».

Даним договором, після передачі Покупцем Акцій Кредитору, придбаних за його дорученням і в його інтересах, Кредитор гарантує надання Групі компаній «БИН» кредитної лінії на загальну суму 15000000000 (П`ятнадцять мільярдів доларів США) протягом 10 днів (п. 4 договору від 15.03.2013).

Не отримавши належного виконання угоди щодо продажу акцій, у квітні 2013 року ОСОБА_2 почав вимагати від ОСОБА_7 вжиття необхідних дій для вирішення питання про виконання угоди від 15.03.2013. Зважаючи на те, що останній не вживав ніяких дій, щоб розібратися в ситуації, ОСОБА_2 поставив вимогу передати право власності особі, яку він зазначить.

01.07.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про передачу в довірче управління акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 штук, які знаходяться на балансі «Зіланд Девелопмент Корп.» За вказаним договором ОСОБА_1 на підставі документа про передачу акцій зобов`язується прийняти у власність акції « ОСОБА_3 » від попереднього довірчого керуючого Ісмаілова М.І. на умовах зазначених у цьому договорі.

Відповідно до договору про передачу в довірче управління акцій ВАТ «Красная поляна» від 01.07.2013 приватний інтерес ОСОБА_1 охоплював отримання частини прибутку від відчуження акцій у розмірі 1 % від вартості їх продажу, а приватний інтерес ОСОБА_2 був у тому, щоб отримати 99 % від вартості продажу акцій ВАТ «Красная поляна».

У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінили свої домовленості щодо розподілу майбутнього прибутку, таким чином, що приватний інтерес ОСОБА_1 охоплював отримання частини прибутку від відчуження акцій у розмірі 5 %, про приватний інтерес ОСОБА_2 відповідно був у тому, що отримати 95 % від вартості продажу акцій ВАТ «Красная поляна», про що представником позивачів була подана заява про уточнення позовних вимог.

02.07.2013 на підставі документа про передачу акцій ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_1 компанію « ОСОБА_3 », передавши йому 1 акцію, що було 100 % статутного капіталу. Перехід права власності на компанію « ОСОБА_3 » також підтверджується реєстром акціонерів. Водночас, як вважали позивачі, фактично у власність ОСОБА_1 перейшли також активи компанії «Зіланд Девелопмент Корп.» у вигляді 817акцій ВАТ «Красная поляна».

Також судом встановлено, 11.03.2013 директор «Зіланд Девелопмент Корп.» Тоомас Трууверт в м. Талін надав нотаріальну довіреність на ім`я ОСОБА_10 (рідного брата ОСОБА_2 ) з правом повного представництва компанії, фактично передав власні повноваження ОСОБА_10 . При цьому в довіреності відсутній зразок підпису повіреної особи.

У подальшому акції ВАТ «Красная поляна», в тому числі і 817 штук, які знаходилися на балансі « ОСОБА_34 » були відчужені на підставі підробних документів на користь компаній, від імені та в інтересах яких діяв ОСОБА_8 , а саме 41,429% акцій ВАТ «Красная поляна» в кількості 1426 шт (601 акція власності ОСОБА_10 , 404 акції власності «Зіланд Девелопмент Корп.» та 421 акцію «Камбара Оверсаз С.А.», 413 з яких перейшли від « ОСОБА_3 ») були відчужені на користь офшорних компаній «Велен Фінанс ЛТД», «Товнфолк трейдінг інвестмент ЛТД» та «Ханберг фінанс ЛТД», які представляв ОСОБА_8 на підставі підробних Меморандуму (угоди про наміри) від 11.03.2013, Доповнення № 1 від 13.03.2013 до Меморандуму (Договору про наміри) від 11.03.2013 та договору купівлі-продажу від 18.03.2013.

Факт підробки підписів зі сторони продавців на Меморандумі (угоді про наміри) від 11.03.2013, Доповненні № 1 від 13.03.2013 до Меморандуму (Договору про наміри) від 11.03.2013 та договорі купівлі-продажу від 18.03.2013 підтверджується висновком експерта № 62 від 19.12.2022, наданого за результатами проведення почеркознавчої експертизи у рамках кримінального провадження № 12022100030002505 від 28.09.2022, потерпілим у якому визнаний ОСОБА_7 .

У кінцевому результаті в 2013 році акції ВАТ «Красная поляна» в кількості 817 штук, які знаходилися на балансі «Зіланд Девелопмент Корп.» перейшли у власність ПАТ «Сбербанку росії». Дане повністю підтверджується аудиторськими висновком ЗАТ«Ернст енд Янг Внешаудит» від 18.03.2013 та від 24.03.2014, з яких вбачається, що ВАТ «Сбербанк росії» у 2012 році володіло 50,029 % акцій ВАТ «Красная поляна», а в 2013 році у власності ВАТ «Сбербанк росії» знаходиться 92,10 % акцій ВАТ «Красная поляна».

У подальшому після 2013 року Відкрите акціонерне товариство «Сбербанк росії» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Сбербанк росії».

Дані обставини також були досліджені у ході розгляду цивільної справи №376/560/23 та викладені у рішенні Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2023, яке не оскаржувалося та набрало законної сили.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17 зробив висновок, що при визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання. Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Відповідно до експертного висновку про розмір збитків, понесених бенефіціарним власником 1426 звичайних іменних бездокументарних акцій ВАТ «Красная поляна» від 29.09.2023 встановлено, що потенційний дохід від інвестування неотриманих доходів від продажу інвестиційного активу (1426 акцій ВАТ «Красная поляна») становить 1418,61 млн доларів США.

Отже, можливий дохід від інвестування неотриманих доходів від продажу інвестиційного активу, який належав ОСОБА_2 та управління яким здійснювалося ОСОБА_1 через компанію «Зіланд Девелопмент Корп.», а саме 817 акцій ВАТ «Красная поляна» (57,3 % від 1426 акцій) становить 812863530доларів США.

Аналізуючи обставини зазначені у позовній заяві та матеріали, які долучені до цивільної справи, суд доходить висновку, що позивачі за звичайних обставин мали реальну можливість отримати дохід у розмірі, зазначеному в експертному висновку про розмір збитків, понесених бенефіціарним власником 1426 звичайних іменних бездокументарних акцій ВАТ «Красная поляна».

За таких обставин суд доходить висновку, що з огляду на домовленості позивачів щодо розподілу прибутку ОСОБА_1 мав реальну можливість отримати дохід у розмірі 40643176,50 доларів США (5 %), а ОСОБА_2 у розмірі 772220353,50 доларів США (95 %).

Положенням п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

При цьому слід зауважити на тому, що нормами ч. 3 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Так, правилами ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Враховуючи положення частини четвертої статті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.

Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50). Проте стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не гарантує право на набуття майна (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Копецький проти Словаччини», § 35).

Особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві. Останнє повинно давати змогу чітко визначити конкретний майновий інтерес особи, який має бути передбаченим у відповідних нормативних приписах або підтвердженим в іншому правовому акті, зокрема, у судовому рішенні (див. для порівняння mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 2 липня 2002 року у справі «Гайдук та інші проти України» (Gayduk and Others v. Ukraine), заяви № 45526/99 та інші).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)).

За таких обставин неотримання відповідного доходу позивачами стало наслідком незаконного відчуження належного їм майна на користь відповідача, а тому з відповідача на користь позивачів слід стягнути завдані їм збитки у розмірі, визначеному в експертному висновку про розмір збитків, понесених бенефіціарним власником 1426 звичайних іменних бездокументарних акцій ВАТ «Красная поляна».

Щодо валюти, у якій має відбутися стягнення завданих збитків, то суд дійшов наступних висновків.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про валюту і валютні операції».

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Однак позивачами подано даний позов у зв`язку нанесенням їм збитків у формі упущеної вигоди, яку б за звичайних обставин вони отримали в іноземній валюті (доларах США) на рахунки компанії «Зіланд Девелопмент Корп.».

Національною валютою російської федерації є рубль. Відповідно всі розрахунки на її території здійснюються в рублях та стягнення збитків з резидента російської федерації за загальним правилом було б можливе в рублях.

Однак, відповідно до принципу розумності, який насамперед пов`язаний зі справедливістю та добросовісністю, а також зважаючи на те, що після повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну, Україна, резидентом якої є ОСОБА_1 , та Сполучені штати Америки, резидентом яких є ОСОБА_2 , розірвали будь-які відносини з російською федерацією, у тому числі економічні, що свідчить про недоцільність стягнення збитків у валюті агресора. Тому збитки на користь кожного з позивачів слід стягнути у тій валюті, яку б вони отримали за звичайних обставин, тобто в доларах США.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, вказано, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Вказана позиція також узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду України, викладеним у постанові від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на користь ОСОБА_1 слід стягнути збитки у розмірі 40643176,50 доларів США та на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 772220353,50 доларів США, без визначення еквіваленту в національній валюті.

Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_2 , яке він направив до суду після відкриття провадження у справі, в частині посилань на дії посадових осіб російської федерації та інших фізичних та юридичних осіб щодо їх взаємовідносин, залякування ОСОБА_2 та його сім`ї нанесенням тілесних ушкоджень, невиконання ПАТ «Сбербанк росії» зобов`язань щодо фінансування будівництва та процесу будівництва гірсько-лижного курорту, організації зі слів позивача схем заволодіння майном і завищення вартості будівництва, оскільки вони не відносяться до предмета спору, а також не підтверджують та не спростовують обставини поданого позову.

В іншій частині пояснення є тотожними обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру у розмірі по 15140 гривень. Водночас, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то з відповідача слід також стягнути судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру у розмірі по 15140 гривень на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 40643176 (сорок мільйонів шістсот сорок три тисячі сто сімдесят шість) доларів США 50 центів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 772220353 (сімсот сімдесят два мільйони двісті двадцять тисяч триста п`ятдесят три) долари США 50 центів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» на користь держави судовий збір у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач-1: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач-2: ОСОБА_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 D NEW YORK, НОМЕР_3 т.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Сбербанк росії», код ОКПО: 00332537, місцезнаходження за адресою: російська федерація, м. москва, вул.Вавілова, буд. 19.

Суддя: О.М. Коваленко