Ухвала

від 01.11.2024 по справі 675/75/23

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/75/23

Провадження № 1-в/675/3/2024

У Х В А Л А

"01" листопада 2024 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого

судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника ЗВК № 58 ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 , його захисника адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізяслав в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну призначеного покарання більш м`яким,

в с т а н о в и в :

Засуджений ОСОБА_8 , який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», звернувся до суду з клопотанням, у якому просить замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

ОСОБА_8 зазначає, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі слід замінити на підставі ст. 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 82 КК України покаранням у виді позбавлення волі на певний строк. Просить врахувати те, що його фізичний стан не дозволяв вчинити злочин, за який він засуджений. Вказує, що злочин, за який його засуджено, він не вчиняв.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_9 клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор, а також представник установи ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечили, посилаючись на його безпідставність.

Заслухавши пояснення засудженого, його захисника, представника установи, з`ясувавши думку прокурора, вивчивши надані матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Відповідно дост.3 Конвенціїпро захистправлюдиниі основоположнихсвобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно з приписами п.п. 2, 3, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

За змістом ч.ч. 1, 5ст. 82 КК Україниіз змінами, внесеними згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 засуджений за вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 14.04.2004 року за ст.ст. 257, 15, 115 ч. 2 п.п. 6, 12, 13, 115 ч. 2 п.п. 6, 12,13, 187 ч. 4, 263, 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

У відповідності до положень ч.ч. 3, 12, 13ст. 154 КВК Українистосовно засудженого, щодо якого відповідно дост.ст. 81,82Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.

Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м`яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м`яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м`якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.

Наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 затверджено «Порядок визначення ступеня виправлення засудженого».

Цей Порядок визначає обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відповідно до статей81,82 Кримінального кодексу України, а також інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого.

Необхідною умовою застосування положеньстатті 82 КК Україниє те, що засуджений став на шлях виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов`язків.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», судам, зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

При цьому висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.

Як вбачається із наданої адміністрацією Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» характеристики на ОСОБА_8 станом на 04.09.2024 року, засуджений не може передбачити наслідки своїх дій. Відсутні явні прояви неадекватної поведінки. Протягом останніх півроку порушень не допускав. Бере активну участь у програмах, заходах. Не усвідомлює що саме потрібно змінити. ОСОБА_8 у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Дотримується правомірних відносин з персоналом установи. Засудженому визначено середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства. Індивідуальну програму соціально-виховної роботи не виконує.

Відповідно до довідки про заохочення та стягнення станом на 26.07.2023 року ОСОБА_8 заохочення має. Усі стягнення погашені.

У матеріалах провадження наявний висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 , у якому зазначено, що із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким. Загальна кількість балів засудженого становить 59.

Також засудженим особисто складено індивідуальний план виправлення та ресоціалізації.

Судом установлено, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_8 формально набув право на застосування до ньогост. 82 КК України.

Водночас призначення більш м`якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченоїст. 50 КК України- виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Головною передумовою для застосування до особи більш м`якого покарання є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення.

Судом установлено, що у поведінці засудженого ОСОБА_8 мають місце позитивні тенденції у виправленні, оскільки він непогашених стягнень не має, однак вищевказані обставини на час розгляду клопотання останнього не доводять, що він став на шлях виправлення та невідбута частина призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінена строковим покаранням.

Також матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали подальше відбування покарання засудженим ОСОБА_8 в установі виконання покарань.

Згідно з ст. 6 КВК Українивиправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої, правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Прийняття рішення про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням не є обов`язковим, а залежить від наявності переконання суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

На думку суду, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх ознак, які вказували б на виправлення засудженого.

Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.

Отже, строк відбутого засудженим до довічного позбавлення волі покарання є недостатнім, а тому його заміна на даний час не сприятиме виправленню ОСОБА_8 та досягненню мети покарання, передбаченоїст. 50 КК України.

Також слід зазначити, що зі змісту поданого ОСОБА_8 клопотання вбачається, що засуджений фактично не погоджується із вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 14.04.2004 року року, вважає його незаконним.

Натомість, у даному випадку Ізяславський районний суд Хмельницької області не вправі переглядати (ревізувати) судові рішення, які набрали законної сили. Такими повноваження положення ст. 537 КПК України суд не наділяють.

Таким чином, клопотання ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк до задоволення не підлягає у зв`язку з його передчасним поданням до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_10

ОСОБА_3