Ухвала

від 23.01.2025 по справі 675/75/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 675/75/23

Провадження № 11-кп/820/133/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції судове провадження, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 , та засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року, якою відмовлено в клопотанні засудженого ОСОБА_8 про заміну призначеного покарання більш м`яким, -

ВСТАНОВИЛА:

До Ізяславського районного суду Хмельницької області звернувся засуджений ОСОБА_8 про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року відмовлено в клопотанні засудженого ОСОБА_8 про заміну призначеного покарання більш м`яким.

Своє рішення суд мотивував тим, що не вбачає достатніх ознак, які вказували б на виправлення засудженого.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник засудженого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій прохають скасувати ухвалу Ізяславського районного суду від 01 листопада 2024 року повністю та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_8 .

На думку апелянтів, вказана ухвала підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (п.п.1,2 ч. 1 ст. 413 та ч. 1 ст. 412 КПК України).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянти зазначають, що засуджений ОСОБА_8 , відбув покарання більше п`ятнадцяти років, що є формальною підставою, як вказано у судовому рішенні суду першої інстанції, до застосування вказаної норми. На думку апелянтів, суд першої інстанції формально підійшов до оцінки ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 , оскільки, в основу рішення взяв лише висновок комісії Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 з кількістю балів 59 без його належної оцінки, як належної оцінки і того факту, що у справі наявний попередній висновок за яким ступінь виправлення засудженого ОСОБА_8 була оцінена у 47 балів. З новою оцінкою ОСОБА_8 також не погоджується в силу її необ`єктивності. На думку апелянтів є факт суб`єктивного ставлення до оцінювання ступеня виправлення засуджених зі сторони посадових осіб Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)». Зазначають, що за весь період відбування покарання ОСОБА_8 характеризується позитивно, має заохочення, стягнення погашені, приймає участь у програмних заходах, не конфліктний, дотримується правомірних відносин з персоналом установи. Також, зазначають, що у характеристиці не відображено, що засуджений ОСОБА_8 тривалий період часу працював в установі, що є безумовним характеризуючим фактором, який не знайшов свого відображення як у судовому рішенні суду першої інстанції, такі і у характеристиках установи, що є, на думку апелянтів, упередженим ставленням до засудженого. Звертають увагу, що відповідно п.8 Порядку, після обговорення висновок підписується членами комісії, а матеріали, які були використані для його підготовки та складення долучаються до особової справи. Відповідно Методики визначення ступеня виправлення засудженого у підготовці висновку використовується інформація з особової справи,висновок по підсистемі «КАСАНДРА», стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженими, дані щоденника. Зазначають, що такі матеріали до особової справи не долучалися та судом не досліджувалися, окрім характеристики на засудженого та довідки про стягнення та заохочення. Оцінка ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 у висновку не відповідають особі засудженого та характеристиці, яку складено посадовими особами установи виконання покарань, та які вплинули на кінцеву кількість балів та рішення щодо його ступеня виправлення, про що повідомляв як сам засуджений так і його захисник. У зв`язку з чим, на думку апелянтів, висновок, за яким визнано, що ОСОБА_8 не став не шлях виправлення, не відповідає фактичним обставинам та вимогам матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; захисника та засудженого, які підтримали доводи апеляційної скарги та прохали її задовольнити, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника та засудженого не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 засуджений за вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 14.04.2004 року за ст.ст. 257, 15, 115 ч. 2 п.п. 6, 12, 13, 115 ч. 2 п.п. 6, 12,13, 187 ч. 4, 263, 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На даний час ОСОБА_8 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)».

ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до суду, у якому просить замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Зазначав, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі слід замінити на підставі ст. 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 82 КК України покаранням у виді позбавлення волі на певний строк. Просить врахувати те, що його фізичний стан не дозволяв вчинити злочин, за який він засуджений. Вказує, що злочин, за який його засуджено, він не вчиняв.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають колегії суддів підстав ставити під сумнів обґрунтованість та законність прийнятого судом рішення.

Перевіряючи можливість застосування до ОСОБА_8 чинних на момент апеляційного розгляду положень ст.ст.81, 82 КК, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-(ІІ)/2021 від 16 вересня 2021 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Таким чином, на національному рівні Конституційний Суд України визнав, що норми закону України про кримінальну відповідальність не містять положень, які надають суду повноваження для застосування до осіб, яких засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

При цьому, зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пєтухов проти України» від 12.03.2019 з метою усунення цієї системної проблеми Міністерством юстиції розроблено та 18.10.2022 Верховною Радою України прийнято Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та «Про внесення змін до КУпАП, КК України та КПК України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», які набрали чинності 06.11.2022.

Зокрема, 06.11.2022 набрали чинності Закони України № 2689-ІХ від 18.10.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та № 2690-ІХ від 18.10.2022 «Про внесення змін до КПК України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану».

Зазначеними Законами були внесені зміни до КК, КПК та КВК, зокрема, щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Так, Законом № 2690-ІХ внесені зміни до положень статті 82 КК, якими визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м`яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання.

На момент звернення із клопотанням ОСОБА_8 відбув визначений ч. 5 ст. 82 КК України строк покарання та за вказаним критерієм покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років за наявності двох умов: відбуття засудженим не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання та доведення засудженим, що він став на шлях виправлення.

Частиною 1 статті 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно до статті 6 КВК України основними засобами виправлення засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Як вбачається із наданої адміністрацією Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» характеристики на ОСОБА_8 станом на 04.09.2024 року, засуджений не може передбачити наслідки своїх дій. Відсутні явні прояви неадекватної поведінки. Протягом останніх півроку порушень не допускав. Бере активну участь у програмах, заходах. Не усвідомлює, що саме потрібно змінити. ОСОБА_8 у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Дотримується правомірних відносин з персоналом установи. Засудженому визначено середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства. Індивідуальну програму соціально-виховної роботи не виконує.

Відповідно до довідки про заохочення та стягнення станом на 26.07.2023 року ОСОБА_8 заохочення має. Усі стягнення погашені.

У матеріалах провадження наявний висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 , у якому зазначено, що із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким. Загальна кількість балів засудженого становить 59.

Також засудженим особисто складено індивідуальний план виправлення та ресоціалізації.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_8 формально набув право на застосування до ньогост. 82 КК України.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні клопотання, оскільки процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання. Строк відбутого засудженим до довічного позбавлення волі покарання є недостатнім, а тому його заміна на даний час не сприятиме виправленню ОСОБА_8 та досягненню мети покарання, передбаченоїст. 50 КК України.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що зі змісту поданого ОСОБА_8 клопотання вбачається, що засуджений фактично не погоджується із вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 14.04.2004 року, вважає його незаконним. Натомість, у даному випадку, Ізяславський районний суд Хмельницької області не вправі переглядати (ревізувати) судові рішення, які набрали законної сили. Такими повноваженнями положення ст. 537 КПК України суд не наділяють, з чим погоджується і колегія суддів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого про зміну засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким, згідно положень ст. 82 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,який дієв інтересахзасудженого ОСОБА_8 ,та засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року, якою відмовлено в клопотанні засудженого ОСОБА_8 про заміну призначеного покарання більш м`яким залишити без змін.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: