Ухвала

від 04.11.2024 по справі 712/12500/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 712/12500/24

номер провадження 1-кп/695/491/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглядаючи у підготовчому засіданні в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в залі судового засідання клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62023100140000505 від 03.10.2024 року за обвинувальним актом стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, військовослужбовця за контрактом, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження № 62023100140000505 від 03.10.2024 року за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_6 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, перебуває у провадженні Золотоніського міськрайонного суду.

Прокурор у підготовчому засіданні заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, вказуючи, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ризик обвинуваченого переховуватися від суду; ризик незаконного впливу на свідків, ризик продовження вчинення кримінального правопорушення, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не зменшились та продовжують існувати. Таким чином прокурор, враховуючи, що більш м`яким запобіжним заходом забезпечити належну поведінку обвинуваченого не можливо, просив задовольнити клопотання та продовжити термін запобіжного заходу на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив змінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки бажає виконувати обов`язок із захисту своєї держави.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , підтримуючи позицію свого підзахисного, заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з наступних підстав.

За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Так, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд при вирішенні клопотання погоджується з прокурором, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 на більш м`який, оскільки саме обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальні поведінку обвинуваченого.

При цьому суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який може незаконно переховуватись від суду, оскільки є військовослужбовцем і з урахуванням воєнного стану може бути передислокований разом із в/ч до іншого місця служби, отже може змінити місце проживання з метою уникнення покарання.

Розглядаючи дане клопотання суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року N° 33977/97, який у п. 81 закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Клопотання прокуроратакож узгоджуєтьсяз правовоюпозицією,викладеною урішенні Європейськогосуду зправ людиниу справіза скаргою«Москаленко протиУкраїни»,де зазначено,що обґрунтованапідозра щодовчинення заявникомтяжкого злочинумогла первісновиправдовувати йоготримання підвартою.Необхідність забезпечитиналежний хідпровадження (зокрема,для отриманняпоказань свідків)також буладостатньою підставоюдля первісноготримання заявникапід вартою.Також вказано,що суворістьпокарання,яке можебути призначене,є належнимелементом приоцінці ризикупереховування відсуду чискоєння іншогозлочину.Суд визнає,що,враховуючи серйозністьвисунутих щодозаявника обвинувачень,державні органимогли виправдановважати,що такийризик існує.

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинуваченого, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.

За вказаних вище обставин в їх сукупності суд приходить до переконання, що на час розгляду даного клопотання ризики, які були підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.

Також суд бере до уваги, що судовий розгляд кримінального провадження не розпочатий, кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого засідання, враховує і суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суворість можливого призначеного покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений не має достатнього стримуючого стороннього впливу.

Суд дійшов до висновку, що тримання під вартою обвинуваченого не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

При цьому суд враховує, що стан здоров`я ОСОБА_6 не перешкоджає утриманню під вартою.

Вказані обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми та вагомими для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

Отже, наведені в матеріалах справи обставини в повній мірі підтверджують необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .

Таким чином суд задовольняє клопотання прокурора та вважає, що у задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.

Керуючись ст.,ст. 177, 178, 183 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строктримання підвартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що обвинувачуєтьсяза ч.5ст. 407КК України, строком на 60 днів, тобто по 02 січня 2025 року (включно), без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 08.11.2024 року о 08:50 год.

Головуючий: ОСОБА_1