Постанова

від 23.10.2024 по справі 317/3705/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.10.2024 Справа № 317/3705/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 317/3705/23 Пр. № 22-ц/807/1245/24Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б. Повний текст складено: 28.03.2024 року. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Кухаря С.В.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 березня 2024 року у справі за позовомВознесенівськоїокружної прокуратуриміста ЗапоріжжяЗапорізької областів інтересахдержави вособі органу,уповноваженого державоюздійснювати відповідніфункції успірних правовідносинах:Запорізька обласнарада,Департамент освітиі наукиЗапорізької обласноїдержавної адміністраціїдо ОСОБА_1 ,третя особа-Комунальний закладвищої освіти«Хортицька національнанавчально-реабілітаційнаакадемія» Запорізькоїобласної ради(надалі-КЗВО «Хортицьканаціональна навчально-реабілітаційнаакадемія» ЗОР) про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу)

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Вознесенівська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізька обласна рада, Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації звернулись до суду першої інстанції з вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-17), в якому просила: - стягнути з ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь КЗВО «Хортицька національнанавчально-реабілітаційнаакадемія» ЗОР матеріальну шкоду, завдану виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 359902,56 грн.; - стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 5398,54 грн.

В обґрунтування свого позову сторона позивача зазначала, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2021 року у справі №335/10667/20 частково задоволено позов ОСОБА_2 до КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР, визнано незаконним і скасовано наказ Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради від 16.12.2020 року № 553 про розірвання контракту та звільнення з посади директора педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 , підписаний виконуючою обов`язки ректора Академії Нечипоренко В.В., поновлено ОСОБА_2 на посаді директора педагогічного фахового коледжу Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради; стягнуто з Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення за період із 17.12.2020 по 13.12.2021 року у розмірі 359902,56 грн.

Зазначене рішення суду було виконано шляхом нарахування Комунальним закладом вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради ОСОБА_2 середнього заробітку у розмірі 359902,56 грн. частинами, а саме: з загальногофонду розпорядника за коштами місцевих бюджетів для проведення видатків бюджету UA908201720344270011000042167 323721,84 грн.; з рахункуспеціального фондурозпорядника закоштами місцевихбюджетів (власні надходження від плати за послуги бюджетної установи) UA098201720344261011200042167 669,60 грн.; з рахунку спеціального фонду розпорядника за коштами місцевих бюджетів (власні надходження від плати за послуги бюджетної установи) UA418201720344291007200042167 35511,12 грн.

Обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної державі у зв`язку з оплатою ОСОБА_2 часу вимушеного прогулу, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134, ст. 237 КЗпП України, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, покладається на ОСОБА_1 ,за наказомякої здійсненонезаконне звільнення. У зв`язку з чим з ОСОБА_1 підлягає стягненню в порядку регресу виплачена на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2021 року у справі №335/10667/20 сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 359902,56 грн.

Ч. 4 ст. 136 КЗпП України передбачено, що стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Відповідно до п. 6 р. 1 Статуту Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 18.03.2021 року №47, академія є підзвітною, підконтрольною та підпорядкованою Запорізькій обласній раді (Уповноважений орган) та за галузевою спрямованістю підвідомча Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації (Департамент).

Таким чином, на думку прокурора, вказаним підтверджується правомірність вимоги (регресу) до ОСОБА_1 у розмірі виплаченої на виконання рішення суду від 13.12.2021 року у справі № 335/10667/20 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 359902,56 грн.

В обґрунтування підстави звернення до суду із вказаним позовом прокурором зазначено, що Запорізькою обласною радою, Департаментом освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, жодних заходів щодо захисту порушеного права не вжито, що свідчить про бездіяльність останніх, та відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право для звернення прокурора до суду із метою захисту порушених прав.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Громову І.Б.(т.с. 1 а.с. 88).

Ухвалою судупершої інстанції(т.с.1а.с.99)провадженняу ційсправі відкритов порядку загального позовного провадження.

Рішенням Запорізького районногосуду Запорізькоїобласті від11березня 2024року (т.с. 1 а.с. 236-247) позовні вимоги Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізька обласна рада (код ЄДРПОУ: 20507422), Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 02143429) задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь КЗ ВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР (код ЄДРПОУ: 22133718) матеріальну шкоду, завдану виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 359902,56 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ: 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 5398,54 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 1-7) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В автоматизованому порядку 01.05.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 12). Ухвалою апеляційного суду від 01.05.20254 року (т.с. 2 а.с. 13-15) витребувано справу у суду першої інстанції, остання надана апеляційному суду 21.05.2024 року (т.с. 2 а.с. 16). В автоматизованому порядку 22.05.2024 року суддею Кухар С.В. у цій справі замінено суддю Подліянову Г.С. у зв`язку з тривалою відпусткою останньої (т.с. 2 а.с. 17-18). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою з урахуваннямуточненої у цій справі відкрито 22.05.2024 року (т.с. 2 а.с. 19), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 20), приймаючи доуваги відповідненавантаження судді-доповідачаі колегіїсуддів судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ,які зарішенням загальнихзборів суддівЗапорізького апеляційногосуду злипня 2021року такожприймають участьу розглядікримінальних проваджень,та відповіднийштат суддівапеляційного судувзагалі, відпустку судді-доповідача за графіком (з 01 липня 2024 року по 09 серпня 2024 року включно - т.с. 2 а.с. 58).

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі разом із клопотання про продовження строку на подачу останнього у цій справі (т.с. 2 а.с. 41-57).

Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача заявника у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У судовому засіданні 14серпня 2024року (т.с. 2 а.с. 79-82) апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення учасників цієї справи, які з`явились, розгляд цієї справи відкладений.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року (т.с. 2 а.с. 83, 89-90) залучено до участі у цій справі в якостітретьої особи,яка незаявляє самостійнихпозовних вимогщодо предметаспору, Комунальний заклад вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради (ЄДРПОУ: 22133718 - т.с.2а.с.84-87), копію цієї ухвалиразом ізкопіями рішеннясуду першоїінстанції таапеляційної скаргинадіслано цій третій особі для відома (т.с. 2 а.с. 97-98).

Третя особа КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с. 2 а.с. 99-110), в якому просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 повністю.

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с.2 а.с. 88, 92-96) представники позивачів Запорізька обласної ради та Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, відповідач ОСОБА_1 не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутності представників відповідача ОСОБА_1 адвокатів Плецької Ю.В. (т.с.2 а.с.76-77) та ОСОБА_3 (т.с. 2 а.с. 78), прокурора Дука І.С. (т.с. 2 а.с. 116-117), представників третьої особи КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР ОСОБА_4 (т.с. 2 а.с. 115-115) та ОСОБА_5 (т.с. 2 а.с. 112-113).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, додаткові пояснення всіх учасників цієї справи, які з`явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався Конституцією України, Законом України «Про вищу освіту», Бюджетним Кодексом України, ст.ст. 130, 134, 233, 234, 237 КЗпП України, ст.ст. 15, 16, 256-258, 261, 1191 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 81-82, 89, 141, 258-259, 263-266, 352, 354-355 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог сторони позивача у цій справі.

Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що наказом КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР від 16.12.2020 № 553 «Про розірвання контракту та звільнення з посади директора педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 » розірвано з 16.12.2020 контракт з ОСОБА_2 та звільнено її з посади директора педагогічного фахового коледжу з 16.02.2020.

Як зазначено в наказі від 16.12.2020 № 553, підставою для його винесення, серед іншого, стало рішення Вченої ради КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР від 15.12.2020, яке оформлене протоколом засідання № 5.

Наказ КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР від 16.12.2020 №553 підписано ОСОБА_1 , яка згідно з рішенням Запорізької обласної ради від 28.07.2016 № 27 «Про призначення ректора КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР виконувала обов`язкиректора вказаної Академії.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2021 у справі №335/10667/20 частково задоволено позов ОСОБА_2 до КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР та, крім іншого,: - визнано незаконним і скасовано наказ КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР від 16.12.2020 № 553 про розірвання контракту та звільнення з посади директора педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 ;- поновлено ОСОБА_2 на посаді директора педагогічного фахового коледжу КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР; - стягнуто зКЗВО «Хортицьканаціональна навчально-реабілітаційнаакадемія» ЗОРсередній заробітокза часвимушеного прогулувнаслідок незаконногозвільнення заперіод із17.12.2020по 13.12.2021у розмірі359902,56грн. Вказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 13.01.2022.

Вищевказане рішення суду від 13.12.2021 по справі № 335/10667/20 в частині стягнення на користь ОСОБА_2 359902,56 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу було виконано протягом грудня 2021 року - січня 2022 року, що підтверджується листами КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР від 07.03.2023 № 19-21/165 та від 25.04.2023 № 19-21/165, платіжними дорученнями від 19.12.2021 № 337, від 20.12.2021 № 500, від 20.12.2021 № 461, від 21.01.2022 № 5 (внутрішній номер 194449256), від 21.01.2022 №5 (внутрішній номер 194674125), від 20.12.2021 № 503, від 20.12.2021 № 501, від 20.12.2021 № 502, від 19.12.2021 № 338, від 19.12.2021 № 339, від 19.12.2021 № 340, від 21.01.2022 № 6 (внутрішній номер 194674126), від 21.01.2022 № 7 (внутрішній номер 194674127), від 21.01.2022 № 8 (внутрішній номер 194674128), від 21.01.2022 №6 (внутрішній номер 194449257), від 21.01.2022 № 7 (внутрішній номер 194449258), від 21.01.2022 № 8 (внутрішній номер 194449259), від 20.12.2021 №464, від 20.12.2021 № 463, 20.12.2021 № 462, витягами з платіжних відомостей за грудень 2021 року № 0000000125, № 0000000122, № 0000000713 та за січень 2022 року № 0000000006, № 00000000008, витягом з відомостей нарахувань та утримань за грудень 2021 року (КТКВК 0611101 кошти загального фонду), витягом з відомостей нарахувань та утримань за грудень 2021 року КТКВК 0611101 кошти спеціального фонду), витягом з відомостей нарахувань та утримань за грудень 2021 року (КТКВК 0611101 кошти спеціального фонду), витягом з відомостей нарахувань та утримань за січень 2022 року (КТКВК 0611101 кошти загального фонду), витягом з відомостей нарахувань та утримань за січень 2022 року (КТКВК 0611101 кошти спеціального фонду).

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та майнової шкоди.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

При цьому, відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має правозворотної вимоги(регресу)до винноїособи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повнаматеріальна відповідальністьвинних вцьому службовихосіб і обов`язок покритишкоду,заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 02.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконнопереведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено зпорушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Аналогічна позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 156/722/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Особливості застосування ч. 4 ст. 82 ЦПК України, у розрізі заявлення регресних вимог, наведені у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №332/832/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 року у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Аналогічний висновок відображений у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 № 663/1169/20.

Таким чином, оцінка правомірностідій відповідача вже надана рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2021 у справі №335/10667/20, яким визнано незаконним і скасовано наказ КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР від 16.12.2020 № 553 про розірвання контракту та звільнення з посади директора педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 .

Відтак, обставини визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 не підлягають доказуванню, оскільки були встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Посилання відповідача на те, що звільнення проведено нею з дотриманням норм законодавства, спростовується тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2021 у справі № 335/10667/20 наказ від 16.12.2020 № 553 визнано незаконним та скасовано у зв`язку з тим, що його прийнято з порушенням трудового законодавства. Окремо слід вказати, що зазначене рішення суду не було оскаржено в апеляційному порядку.

Так, у мотивувальній частині вказаного судового рішення зазначено, що при складанні наказу № 553 від 16.12.2020 не зазначено жодну з підстав, яка передбачена п. 5.2 контракту для розірвання контракту з ОСОБА_2 . Також, зазначено, що описова частина наказу не конкретизована, не містить, назв та дат наказів та розпоряджень ректора Академії, рішень Вченої ради академії, наказів Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, невиконання або неналежного виконання яких закидається директору коледжу ОСОБА_2 Опис не містить інформації щодо конкретних фактів допущеного працівником невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків. Вказівка у наказі на п. 8 ст. 36 КЗпП України не узгоджується з одночасним посиланням на підстави розірвання трудового контракту за його п. 5.2, оскільки жодна з них не наведена у наказі.

Таким чином, підставами визнання наказу № 553 від 16.12.2020 необґрунтованим та незаконним, його подальшого скасування, поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплати заробітної плати за прогул, зокрема, стали необґрунтованість та неправильне оформлення даного наказу.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» безпосереднє управліннядіяльністю закладувищої освітиздійснює йогокерівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти.

Відповідно до п. 2, 3, 5, 7, 13 ч. 3 та ч. 4 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту», керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджує його структуру і штатний розпис; видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу вищої освіти доручення; є розпорядником майна і коштів; призначає на посаду та звільняє з посади працівників; контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни.

Керівник закладу вищої освіти відповідає за провадження освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у закладі вищої освіти, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження нерухомого та іншого майна цього закладу.

Вказані положення також знайшли своє відображення в контракті від 08.10.2021, укладеному Запорізькою обласною радою з ОСОБА_1 , в розділі права та обов`язки ректора.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України «Про вищу освіту», призначення та звільнення з посади керівника територіально відокремленого структурного підрозділу закладу вищої освіти або коледжу, що є структурними підрозділами закладу вищої освіти, здійснюються в порядку, встановленому цією статтею для керівника факультету (навчально-наукового інституту).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про вищу освіту», керівник факультету (навчально-наукового інституту) може бути звільнений з посади керівником закладу вищої освіти за поданням вченої ради закладу вищої освіти або органу громадського самоврядування факультету з підстав, визначених законодавством про працю, статутом закладу вищої освіти, умовами контракту. Пропозиція про звільнення керівника факультету (навчально-наукового інституту) вноситься до органу громадського самоврядування факультету (навчально-наукового інституту) не менш як половиною голосів статутного складу вченої ради факультету (навчально-наукового інституту). Пропозиція про звільнення керівника факультету (навчально-наукового інституту) приймається не менш як двома третинами голосів статутного складу органу громадського самоврядування факультету (навчально-наукового інституту). Інші питання щодо порядку звільнення керівника факультету (навчально-наукового інституту) визначаються статутом закладу вищої освіти.

Таким чином, судом встановлено, що наказ № 553 від 16.12.2020 про звільнення директора педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 винесено безпосередньо ОСОБА_1 , як виконуючою обов`язки ректора Академії, керівником закладу вищої освіти.

Посилання відповідача на те, що рішення про розірвання контракту та звільнення з посади директора педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 було прийнято не особисто ОСОБА_1 , як ректором Академії, а вищим колегіальним органом управління Академії - Вченою радою, спростовуються наказом № 553 від 16.12.2020, в якому зазначено, що наказ про звільнення винесено безпосередньо ОСОБА_1 , як виконуючою обов`язки ректора Академії.

Слід вказати, що рішення Вченої ради КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР від 15.12.2020, яке оформлене протоколом засідання № 5, було лише однією із підстав, для винесення наказу № 553 від 16.12.2020.

Відповідач на підтвердження відсутності підстав для регресу, зазначає, що рішення вченої ради Академії вважаються обов`язковими до виконання всіма членами колективу Академії відповідно до п. 2 наказу Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради від 04.12.2015 № 155 «Про введення в дію рішень Вченої ради Академії, затверджених на засіданні від 02.12.2015 (протокол № 1)».

Водночас судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до витягу з протоколу № 5 засідання Вченої ради КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР від 15.12.2020, за результатами проведеної перевірки управлінської діяльності та проведення внутрішнього аудиту педагогічного фахового коледжу надано згоду та рекомендовано ректору академії ОСОБА_1 розірвати з 16.12.2020 Контракт із директором педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 на підставі п.5.2 Контракту, укладеного між КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР та директором педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 від 30.11.2018, та звільнити ОСОБА_2 з посади директора педагогічного фахового коледжу.

Отже, вказане рішення Вченої ради (за яке ОСОБА_1 голосувала «за», як голова Вченої ради) лише рекомендує, а не зобов`язує ректора академії ОСОБА_1 прийняти рішення про звільнення директора педагогічного фахового коледжу та надає їй можливість, з урахуванням приписів ст. 19 Конституції України, прийняти рішення, як керівнику закладу вищої освіти відповідно до норм діючого законодавства та з підстав передбачених п. 5.2 Контракту.

Про те, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20.05.2020 у справі №401/1387/17-ц (провадження № 61-37363св18), від 20.06.2019 у справі № 462/8925/14 (провадження № 61-13847св18), від 06.12.2018 у справі №474/658/16-ц (провадження № 61-18198св18), від 10.10.2018 у справі №371/1165/16-ц (провадження № 61-20542св18), від 23.04.2018 у справі №335/7848/15-ц (провадження № 61-1209св18).

Ст. 5 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до п. 8 розділу 1 Статуту КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 18.03.2021 № 47 (далі Статут), Академія є юридичною особою публічного права комунальним закладом, який здійснює свою діяльність у статусі неприбуткового закладу освіти.

П. 12 розділу 6 Статуту, кошти Академії, отримані від здійснення власної статутної діяльності, не вважаються прибутком та не підлягають оподаткуванню.

Відповідач заперечує проти факту спричинення шкоди, зазначаючи, що середній заробіток ОСОБА_2 було виплачено за рахуноквласних надходженьАкадемії та за рахунок економії фонду заробітної плати в межах запланових асигнувань на заробітну плату, що не спричинило перевищення граничних розмірів асигнувань, затверджених головним розпорядником бюджетних коштів, а не за рахунок коштів загального та спеціального фонду місцевого бюджету.

Зазначене суд першої інстанції оцінив критично, оскільки відповідно до листа УДКСУ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 23.01.2023 № 02-06.1-06/79 по КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР відкрито рахунки: НОМЕР_2 (основний реєстраційний рахунок загального фонду розпорядника за коштамимісцевих бюджетів для проведення видатків бюджету по КПКВК 0611101), НОМЕР_3 (основний реєстраційний рахунок спеціального фонду розпорядника за коштами місцевих бюджетів, власні надходження від плати за послуги бюджетної установи по КПКВК 0611101), НОМЕР_4 (основний реєстраційний рахунок спеціального фонду розпорядника за коштами місцевих бюджетів, власні надходження від плати за послуги бюджетної установи по КПКВК 0611110) і судом встановлено, що виконання рішення суду здійснено саме з цих рахунків розпорядника бюджетних коштів Академії.

Крім того, відповідно до приписів п. 3 розділу 6 Статуту Академії, майно Академії є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної держави у зв`язку з оплатою ОСОБА_2 часу вимушеного прогулу, покладається саме на ОСОБА_1 , за наказом якої здійснено незаконне звільнення. У зв`язку з чим з ОСОБА_1 підлягає стягненню в порядку регресу виплачена на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2021 у справі №335/10667/20 сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 359902,56 грн.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Запорізької області. У свою чергу завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом нездійснення всупереч закону заходів щодо відшкодування шкоди, спричиненої Академії, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Запорізької області.

Таким чином, невідшкодування вказаних коштів завдає шкоди місцевому бюджету, що є порушенням інтересів держави, та є підставою для органів прокуратури представляти інтереси держави в суді.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6 розділу 1 Статуту КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 18.03.2021 № 47, Академія є підзвітною,підконтрольною тапідпорядкованою Запорізькій обласній раді (Уповноважений орган) та за галузевою спрямованістю підвідомча Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації (Департамент).

Згідно з пп. 4 п. 3 розділу 5 Статуту, уповноважений орган (Запорізька обласна рада) академії здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Академії.

Відповідно до пп. 1 п. 5 розділу 5 Статуту Уповноважений орган Академії (Запорізька обласна рада) зобов`язаний, зокрема здійснювати фінансування академії за рахунок коштів місцевих бюджетів, відповідно до Бюджетного кодексу України та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з п. 2.3, 3 розділу 6 Статуту метою забезпечення діяльності, передбаченої цим Статутом, за Академією Уповноважений орган закріплює на праві оперативного управління будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

Таким чином, Запорізька обласнарада єзасновником Академії, управляє закріпленим за нею майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету.

Крім того, відповідно до п. 6 Розділу 5 Статуту, Академія підвідомча загалузевою спрямованістюДепартаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Департамент), який зокрема визначає нормативи та здійснює матеріально-технічне та фінансове забезпечення академії.

Згідно із положенням про Департамент, затвердженим розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 19.08.2022 № 366 (далі Положення № 366), Департамент здійснює заходи щодо формування та затвердження планових призначень бюджетного року закладів освіти, які фінансуються з обласного бюджету відповідно до затвердженої мережі розпорядників та одержувачів коштів місцевого бюджету (пп. 9 п. 4 Положення №366).

Департамент виконує функції розпорядника бюджетних коштів за коштами державного бюджету та є головним розпорядником коштів місцевого (обласного) бюджету, інших коштів відповідно до вимог чинного законодавства (п. 16 Положення).

Відповідно до вимог п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне, і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Ч. 3 ст. 47 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Виходячи з зазначеного, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що ані Запорізька обласна рада, ані Департамент освіти Запорізької обласної державної адміністрації не є по відношенню до Академії вищестоящим в порядку підлеглості органом. Оскільки засновником Академії та власником її майна є Запорізька обласна рада, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Академією коштів цього бюджету призначених для організації роботи Академії, а також враховуючи, що Департамент, як головний розпорядник коштів місцевого (обласного) бюджету забезпечує ефективне, результативне, і цільове використання бюджетних коштів спрямованих на фінансування Академії саме Радата Департамент є органами, уповноваженими на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належними позивачами у цій справі.

Аналогічні висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Щодо аргументу відповідача, що заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя в позовній заяві просить стягнути кошти не на користь позивачів, а на користь Академії, суд першої інстанції зазначав таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Вимога особи, яка в судовому порядку домагається відшкодування бюджетних коштів винною особою, спрямована на забезпечення законного та раціонального використання коштів місцевого бюджету, зокрема, виділених як фінансування діяльності комунального закладу. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення бюджетних коштів комунальному закладу. Якщо повернення бюджетних коштів комунальному закладу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Великою Палатою Верховного Суду викладено аналогічний висновок у постанові від 21.06.2023 № 905/1907/21 у справі про відшкодування бюджетних коштів комунального закладу.

Також Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 у справі № 1558/2727/20 застосував аналогічний спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, у правовідносинах, що виникли, саме Запорізька обласна рада та Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації є органами, уповноваженими здійснювати захист порушених інтересів держави.

Щодо підстав для звернення із даним позовом до суду прокурором, суд першої інстанції зазначав таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом першої інстанції було встановлено, що з часу повідомлення прокурором Запорізької обласної ради та Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації про виявлені порушення, останніми заходи судово-претензійного характеру не здійснювались та не планувались, що відповідно вказує на бездіяльність уповноваженого органу протягом розумного строку, та, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», правом на звернення до суду із відповідним позовом прокурора.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересахдержави вособі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізька обласнарада,Департамент освітиі наукиЗапорізької обласноїдержавної адміністрації про стягнення з ОСОБА_1 у порядкузворотної вимоги(регресу) на користьКЗВО «Хортицьканаціональна навчально-реабілітаційнаакадемія» ЗОР матеріальної шкоди, завданої виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 359902,56 грн. у цій справі підлягають задоволенню.

Враховуючи, що суд першої інстанції вважав, що позов підлягає задоволенню у цій справі у повному обсязі, то, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд першої інстанції також вважав за необхідне стягнути відповідача стягнути витрати по сплаті судового збору.

Проте із таким висновком суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.

Суд першої інстанції мав відмовити в задоволенні позову Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної ради та Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, оскількипрокурором не було надано у цій справі належних та допустимих доказів порушення прав чи інтересів держави в особі саме Запорізькоїобласної радита Департаментуосвіти інауки Запорізькоїобласної державноїадміністрації, а тому Запорізька обласна рада та Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації є неналежними позивачами у цій справі.

Оскільки,апеляційним судомвстановлено,що13грудня 2021року Орджонікідзевськимрайонним судомміста Запоріжжяухвалено рішення(т.с.1а.с.17а-22)у справіЄУН 335/10667/20,яке вподальшому набралозаконної сили13.01.2022року. В згаданій справі судом розглядалась позовна заява ОСОБА_2 до КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі, визнання незаконними та скасування наказів.

Вирішуючи спір у справі № 335/10667/20, суд встановив, що ОСОБА_2 не могла бути звільнена з ініціативи роботодавця КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР при вищевикладених обставинах.

На цих підставах суд, зокрема, визнав незаконним і скасував наказ КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР від 16.12.2020 № 553 про розірвання контракту та звільнення з посади директора педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 ; поновив ОСОБА_2 на посаді директора педагогічного фахового коледжу КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР; стягнув з КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення за період із 17.12.2020 по 13.12.2021 у розмірі 359902,56 грн. (т.с. 1 а.с. 17а-22).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Вищевказане рішення суду від 13.12.2021 по справі № 335/10667/20 в частині стягнення на користь ОСОБА_2 359902,56 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу було виконано протягом грудня 2021 року - січня 2022 року за рахунок власних надходжень Академії та фонду економіїзаробітної плати(відповідь прокуратурі третьої особи від 11.10.2022 року т.с. 1 а.с.24), що підтверджується листами та платіжними дорученнями КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР, в яких прямо зазначено призначення платежу: заробітна платаза 1чи 2половину місяцята рокубез зазначенняна виконаннябудь-якогорішення суду (т.с. 1 а.с. 52-67).

Апеляційним судом встановлено, що повноваження, пов`язані з нарахуванням заробітноїплати педагогічнихта іншихпрацівників є автономією навчальногозакладу -КЗВО «Хортицьканаціональна навчально-реабілітаційнаакадемія» ЗОР.

29 червня 2023 року заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надіслав позивачам Запорізькій обласній раді та Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації повідомлення про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову (т. с. 1. а.с. 84).

КЗВО ««Хортицьканаціональна навчально-реабілітаційнаакадемія» ЗОР належитьдо сфери управління Запорізької обласної ради та Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації.

В обґрунтування права Запорізької обласної ради та Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації звертатися із позовом прокурор послався на норму ч. 4 ст. 136 КЗпП України, якою передбачено, що стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що норма ч. 4 ст. 136 КЗпП України стосується саме органів управління юридичної особи.

Однак, Запорізька обласна рада та Департамент освіти Запорізької обласної державної адміністрації відповідно до Статуту КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР (т.с. 1 а.с. 38 - 44) не є по відношенню до Академії вищестоящим в порядку підлеглості органом.

Прокурором також не надано належних та допустимих доказів та в матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме ОСОБА_1 винна узвільненні з посади директора педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 , що виконання рішення суду, здійснювалось за рахунок коштів загального та спеціального фонду місцевого бюджету та те, що позивачі Запорізька обласна рада та Департамент освіти Запорізької обласної державної адміністрації відшкодували будь-кому шкоду, та зокрема ОСОБА_2 завдану нібито ОСОБА_1 .

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко- католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65).

Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «8. IV. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, §36).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України І повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої вказаної статті.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову прокурора в інтересах держави в особіЗапорізької обласноїради таДепартаменту освітиі наукиЗапорізької обласноїдержавної адміністрації про стягнення матеріальної шкоди на користь іншої особи - КЗВО «Хортицька національна навчально - реабілітаційна академія» ЗОР, (т.с. 1 а.с. 247), який не є позивачем у цій справі, а був залучений у цій справі вперше лише апеляційним судом на стадіїапеляційного перегляду цієї справи і лишев якості третьої особи (ухвала апеляційного суду від 14 серпня 2024 року (т.с. 2 а.с. 89-90), та який надав апеляційному суду у цій справі відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 (т.с. 2 а.с. 99-110), в якомупозов прокуроране підтримав,а навпаки,підтримав тапросив задовольнитиапеляційну скаргу ОСОБА_1 повністю, та у тому числі з підстав того, що рішення про розірвання контракту та звільнення з посади директора педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 було прийнято не особисто ОСОБА_1 , а вищим колегіальним органом управління КЗВО «Хортицьканаціональна навчально-реабілітаційна академія»ЗОР - Вченою радою останнього (витяг з протоколу № 5 від 15.12.2020 року (т.с. 1 а.с. 173-179) на виконання п. 2 наказу КЗВО «Хортицька національна навчально - реабілітаційна академія» ЗОР від 04.12.2015 № 155 «Про введення в дію рішень Вченої ради Академії» та п. 4 розділу 7 Статуту академії, наказом № 553 від 16.12.2020 лише було введено в дію рішення Вченої ради академії від 15.12.2020 про звільнення з посади директора педагогічного фахового коледжу ОСОБА_2 .

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Одним з органів управління закладу вищої освіти є наглядова рада (ст. 37 Закону України «Про вищу освіту»), яка є вищестоящим, по відношенню до керівника закладу, органом управління.

Можливість в порядку підлеглості органу звернутися з позовом про стягнення матеріальної шкоди з керівника не означає можливості засновника підприємства, установи чи організації звернутися з таким позовом в інтересах самого підприємства, установи чи організації.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, може пред`явити саме КЗВО««Хортицька національнанавчально-реабілітаційнаакадемія» ЗОР як належний позивач у справі. Саме його права є порушеними та саме йому належить право на звернення до суду.

У відповідності до п. 22 ч. 2 ст. 32 Закону України «Про вищу освіту», заклади вищої освіти мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право провадити фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та статуту закладу вищої освіти.

Заклад вищоїосвіти,як юридичнаособа та як учасник цивільних правовідносин (в тому числі правовідносин щодо відшкодування заподіяної йому шкоди), є самостійним суб`єктом, який має правоздатність і дієздатність, і правовий статус якого є відокремленим від правового статусу його засновника.

Учасник (засновник)юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом (ч. 3 ст. 96 ЦК України).

Обставина витрачання при здійсненні виплати середнього заробітку на користь незаконно звільненого працівника певного різновиду коштів (бюджетних коштів чи навпаки власних коштів закладу) не впливає на той факт, що шкода була заподіяна саме КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР, який цими коштами розпоряджався. Взаємовідносини між засновником і закладом вищої освіти (зокрема, щодо фінансування діяльності останнього) не впливають на те, що право вимоги відшкодування шкоди належить саме юридичній особі, якій така шкода фактично заподіяна, а не її засновнику.

Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що прокурором не надано належних та допустимих доказів порушенняправ таінтересів держави в особі саме Запорізької обласної ради та Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, а тому Запорізька обласна рада та Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації є неналежними позивачами у цій справі та суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову сторони позивача у цій справі саме через неналежність позивачів.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 березня 2024 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову); у задоволенні позову Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізька обласна рада, Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа - КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗОР про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу) у цій справі слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України, в разі задоволення апеляційної скарги відповідача та відмови у задоволенні позову позивача у цій справі при вищевикладених обставинах, сторона позивача не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 березня 2024 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову).

У задоволенні позову Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізька обласна рада, Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальний заклад вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу) у цій справі відмовити.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 08.11.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Кухар С.В.