Постанова

від 30.10.2024 по справі 337/2549/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.10.2024 Справа № 337/2549/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№337/2549/14-ц Головуючий у1інстанції Ширіна С.А.

Провадження № 22-ц/807/2020/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кочеткової І.В.

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргоюХортицького відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 орган, що здійснює примусове виконання: Хортицький відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на дії та бездіяльність державного виконавця,-

В С Т А Н О В И Л А:

Представникзаявника адвокат ПасоваТ.Ф., звернуласьв інтересах ОСОБА_1 до судуіз скаргоюна дії та бездіяльність державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.11.2014 року ВП № 45646012, винесеної головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Зерновою К.Г., реєстраційний номер обтяження - 7868531, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження: все нерухоме майно.

Заява мотивована тим, на виконанні Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 45646012 з примусового виконання виконавчого листа № 2/337/1136/2014, виданого 28.11.2014 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в порядку регресу у розмірі 392293,48 грн. 26.02.2024 року при перевірці інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Позивачу стало відомо про арешт всього його нерухомого майна.

Підставою обтяження є постанова про відкриття виконавчого провадження № 45646012 від 28.11.2014 року та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 28.11.2014 року, що винесені головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Зерновою К.Г.

Реєстраційний номер обтяження 7868531; зареєстровано 28.11.2014 року за № 7868531 реєстратором Демченко Захар Миколайович, Запорізьке міське управління юстиції; тип обтяження: арешт нерухомого майна; об`єкт обтяження: все нерухоме майно.

Згідно даних з Єдиного реєстру виконавчих проваджень виконавче провадження № 45646012 знаходиться в стані завершено. Саме тому, 27.02.2024 року Заявник звернувся до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про надання матеріалів виконавчого провадження № 45646012 для ознайомлення. Відповідно до наданої

29.02.2024 року інформації Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

05.02.2018 року виконавчий лист № 2/337/1136/2014, виданий 28.11.2014 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, провадження № 337/2549/14-ц, повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесена відповідна Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу; виконавче провадження № 45646012 знищено, а виконавчий лист № 2/337/1136/2014, виданий 28.11.2014 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 392293,48 грн. до відділу не надходив та на примусовому виконанні не перебуває.

У зв`язку з тим, що зазначений виконавчий лист не знаходиться на примусовому виконанні, а вказане виконавче провадження завершено та знищено, 19.03.2024 року

Заявник звернувся до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з усього нерухомого майна та виключення його з Єдиного реєстру боржників.

Листом від 25.03.2024 за № 47340, що отриманий Заявником 26.03.2024 року, ОСОБА_1 було відмовлено у задоволені заяви про зняття арешту з нерухомого майна, посилаючись на те, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 45646012 з примусового виконання виконавчого листа № 2/337/1136/2014, виданого 28.11.2014 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в порядку регресу у розмірі 392293,48 грн., 05.02.2018 року державним виконавцем Зубач Іриною Миколаївною було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна, а тому підстави для зняття арешту відсутні.

Отже, станом на теперішній час виконавче провадження № 45646012 знаходиться в стані завершено, виконавче провадження № 45646012 знищено, а виконавчий лист № 2/337/1136/2014, виданий 28.11.2014 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 392293,48 грн. повернуто 05.02.2018 року. Відповідно до постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.02.2018 року виконавчий документ може бути пред`явлений в строк до 05.02.2021 року, за інформацією Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий документ до відділу протягом всього часу не надходив та на примусовому виконанні не перебуває.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2024 рокускаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії та бездіяльність Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.11.2014 року ВП № 45646012, винесеної головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Зерновою К.Г., реєстраційний номер обтяження - 7868531, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження: все нерухоме майно.

Зобов`язано Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.11.2014 року ВП № 45646012, винесеної головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Зерновою К.Г., реєстраційний номер обтяження - 7868531, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження: все нерухоме майно., та виключити відомості з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 17.09.2024 року подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просили ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції помилково визначено, що в діях виконавця наявні порушення вимог чинного законодавства.

18 жовтня 2024 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Окрім цього, 18 жовтня 2024 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи

Апелянт, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, представника не направив, причини суду не повідомив.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із

зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на вказане та враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на виконанні Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 45646012 з примусового виконання виконавчого листа № 2/337/1136/2014, виданого 28.11.2014 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в порядку регресу у розмірі 392293,48 грн. 26.02.2024 року при перевірці інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Позивачу стало відомо про арешт всього його нерухомого майна.

Підставою обтяження є постанова про відкриття виконавчого провадження № 45646012 від 28.11.2014 року та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 28.11.2014 року, що винесені головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Зерновою К.Г.

Реєстраційний номер обтяження 7868531; зареєстровано 28.11.2014 року за № 7868531 реєстратором Демченко Захар Миколайович, Запорізьке міське управління юстиції; тип обтяження: арешт нерухомого майна; об`єкт обтяження: все нерухоме майно.

Згідно даних з Єдиного реєстру виконавчих проваджень виконавче провадження № 45646012 знаходиться в стані завершено. Саме тому, 27.02.2024 року Заявник звернувся до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про надання матеріалів виконавчого провадження № 45646012 для ознайомлення. Відповідно до наданої 29.02.2024 року інформації Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

05.02.2018 року виконавчий лист № 2/337/1136/2014, виданий 28.11.2014 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, провадження № 337/2549/14-ц, повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесена відповідна Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу; виконавче провадження № 45646012 знищено, а виконавчий лист № 2/337/1136/2014, виданий 28.11.2014 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 392293,48 грн. до відділу не надходив та на примусовому виконанні не перебуває.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наявні порушення права заявника, яке не може бути усуненим діями або рішеннями державного виконавця, оскільки встановлені судом обставини не підпадають під коло підстав для скасування арешту майна самим виконавцем, тому у відсутність ознак протиправності в поведінці виконавця, дійшов висновку, що є необхідним скаргу задовольнити у обраний заявником спосіб та поновити його порушене право, не констатуючи ознак неправомірності в бездіяльності уповноважених посадових осіб відділу державної виконавчої служби щодо нескасування арешту майна заявника.

Колегія суддів погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ст.129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як передбачено ч.1 ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як зазначено в пункті 1 роз`яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950 року.

Примусове виконання рішень в Україні покладається в тому числі і на Державну виконавчу службу (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Процедура судового контролю за виконанням судових рішень внормована Розділом УПЦПК України, саме в русло оскарження дій виконавця спрямовує заявник свої вимоги.

Відповідно до ст.447ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

З наведеного положення цивільного процесуального законодавства випливає, що предметом цього судового розгляду є з`ясування, чи діяв державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, законодавством України про виконавче провадження, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню, та, чи не порушено рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення право чи свободу учасника виконавчого провадження.

Підставою для задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця за змістом ст.451ЦПК Україниє сукупність таких складових, як встановлена судом неправомірність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця і порушення права сторони виконавчого провадження цими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Обов`язки державних виконавців визначеністаттею 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, розв`язуючи цю скаргу, суд повинен перш за все встановити, чи відповідають вимогам законодавства прийняті державним виконавцем під час здійснення вказаного провадження рішення та виконавчі дії.

Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень державного виконавця, внормовано право державного виконавця застосовувати такий захід забезпечення виконавчого провадження, як накладення арешту на майно боржника» (ст. ст. 25, 27, 32, 52 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи підставою обтяження майна ОСОБА_1 є постанова про відкриття виконавчого провадження № 45646012 від 28.11.2014 року та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 28.11.2014 року, що винесені головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Зерновою К.Г.

Таким чином, дії державного виконавця, в провадженні якого перебував виконавчий документ, яким є виконавчий лист з виконання рішення суду, що набрало сили закону і є обов`язковим для виконання, приймаючи оскаржуваний захід забезпечення виконавчого провадження діяв відповідно до норм чинного (на момент здійснення такої дії) законодавства.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження»внормовано зняття арешту з майна боржника.

За змістом частини 4 вказаної статті, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (1); надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника (2); отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах (3); наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням (4); відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою не реалізоване майно (5); отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову(6); погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (7); отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову (8); підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (9); отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиноюпершоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11ЗаконуУкраїни "Проособливості реформуванняпідприємств оборонно-промисловогокомплексу державноїформи власності" (10).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік випадків, коли арешт майна припиняється за постановою виконавця, є вичерпним і до нього не відносяться випадки зняття арешту, коли виконавче провадження, при здійсненні якого він застосований, знищено за спливом строку зберігання.

У відповідності до частини 5 ст. 59 Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень, що, оскільки стаття 59Закону України«Про виконавчепровадження» містить вичерпний перелік підстав для скасування накладеного арешту, відсутні підстави для визнання неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця, проте.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

У відповідності до висновків в постановах Верховного Суду у справах № 707/1530/21 від 25.05.2022 року, № 21/17-008 від 01.11.2021 року право власності боржника під час або після завершення виконавчого провадження підлягає захисту за наявності самого порушеного права, встановлення недоцільності чинного арешту майна та можливості його зняття за рішенням суду у відповідності до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»при зверненні боржника до суду у формі скарги на дії державних виконавців, і ці висновки у відповідності до ст.263ЦПК Українивраховує суд при розв`язанні подібних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що накладення арешту на майно боржника є процесуальною дією виконавця; збереження арешту за відсутності у боржника невиконаних зобов`язань перед стягувачем та у відсутність виконавчого провадження, в межах якого був застосований арешт, позбавляє сенсу вжитий державним виконавцем захід виконавчого провадження і посягає на право власника реалізовувати свої права повною мірою.

Колегія суддів також звертає увагу, що судом першої інстанції скаргу задоволено та поновлено порушене право боржника, не констатуючи ознак неправомірності в бездіяльності уповноважених посадових осіб відділу державної виконавчої служби щодо нескасування арешту майна заявника.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства…У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження"

Звертаючись до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, ОСОБА_1 скористався правом сторони виконавчого провадження, яке закріплено ст. 447ЦПК України та ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 , як боржник, не може звернутись до суду з позовом, який розглядається в порядку позовного провадження.

Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20), підстав відступити від зазначених висновків суд не встановив".

Колегія суддів, зазначає, що обраний заявником спосіб для поновлення його порушеного права є єдиним вірним, оскільки, позивач є боржником у виконавчому провадженні, а боржник не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог та відмови в первісному позові про позбавлення батьківських прав.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2024року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді: