Постанова

від 31.10.2024 по справі 466/9396/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 466/9396/16-ц

провадження № 61-16149св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Львівської обласної прокуратури,

відповідачі: ОСОБА_1 , Брюховицька селищна рада, правонаступником якої є Львівська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дуда Ірина Петрівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року у складі судді Єзерського Р. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року заступник прокурора Львівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Брюховицької селищної ради про визнання недійсним рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, приведення земельної ділянки у попередній стан та зобов`язання повернути об`єкт оренди.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що Брюховицька селищна рада 02 липня 2015 року прийняла рішення № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 ».

На підставі цього рішення, 04 серпня 2015 року Брюховицька селищна рада уклала з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,5 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, терміном на 25 років.

04 серпня 2015 року за актом приймання-передачі об`єкта оренди на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 », ОСОБА_1 передано спірну земельну ділянку площею 4,5 га.

13 серпня 2015 року цей договір оренди зареєстрований органом реєстрації Львівського міського управління юстиції, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 10826617.

Прокурор вважав, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого воно є незаконним, та підлягає визнанню недійсним, а спірна земельна ділянка - поверненню на користь територіальної громади в особі вказаного органу місцевого самоврядування.

Також прокурор зазначав, що згідно з пунктом 2 договору оренди землі від 04 серпня 2015 року в оренду передано земельну ділянку загальною площею 4,5 га, з яких 4,4667 га для влаштування зони відпочинку і 0,0333 га для будівництва кафе. Ця умова договору суперечить рішенню Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 », оскільки за його змістом право будівництва кафе на частині спірної ділянки не передбачене, а згідно з оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування земельну ділянку площею 4,5 га надано ОСОБА_1 лише для влаштування зони відпочинку, що відноситься до земель рекреаційного призначення. Жодних рішень щодо зміни цільового призначення частини спірної земельної ділянки на землі житлової та громадської забудови місцевою радою не приймалось.

Отже, під час укладення договору оренди землі головою Брюховицької селищної ради фактично змінено цільове призначення землі.

Крім того, Брюховицька селищна рада, приймаючи оскаржуване рішення, порушила вимоги статті 123 ЗК України, адже передача земельної ділянки відбулась без затвердженої у встановленому порядку документації із землеустрою.

Враховуючи те, що водний об`єкт з моменту передачі в оренду земельної ділянки перебував у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_1 без укладеного належним чином договору оренди земель водного фонду, орендна плата за користування ним не нараховувалась та не сплачувалась, що призвело до недоотримання коштів бюджетом.

Водночас, водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Встановлено, що спірна земельна ділянка огороджена, вільний доступ до неї відсутній, чим також порушено право громадян на користування водоймою (ставком).

Заступник прокурора звертав увагу на те, що відповідно до протоколу огляду від 04 вересня 2016 року ОСОБА_1 здійснено будівництво паркану по периметру орендованої земельної ділянки, що унеможливлює вільний доступ громадян до водного об`єкту - озера № 1, що є порушенням статті 88 ВК України.

Прокурор зазначав, що, враховуючи знаходження на орендованій земельній ділянці об`єкту нерухомого майна - об`єкту водного фонду, належного відповідачеві - Брюховицькій селищній раді, земельна ділянка не могла бути передана в оренду поза межами процедури конкурсних земельних торгів.

З урахуванням зазначеного прокурор просив суд:

- визнати недійсним рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 »;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, загальною площею 4,5 га, розташованої на АДРЕСА_1 , укладений 04 серпня 2015 року Брюховицькою селищною радою з ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі (паркану) за власний рахунок;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, загальною площею 4,5 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, територіальній громаді в особі Брюховицької селищної ради (правонаступником якої є Львівська міська рада).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2021 року замінено відповідача Брюховицьку селищну раду на її правонаступника Львівську міську раду.

Шевченківський районний суд м. Львова у протокольній ухвалі від 04 червня 2021 року зазначив, що змінилась назва прокуратури Львівської області на Львівську обласну прокуратуру.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року позов заступника прокурора Львівської обласної прокуратури задоволено.

Визнано недійсним рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку на АДРЕСА_1 ».

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року, кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, загальною площею 4,5 га, у АДРЕСА_1 , укладений між Брюховицькою селищною радою та ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі (паркану) за власний рахунок та повернути вказану земельну ділянку територіальній громаді в особі Львівської міської ради.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 » та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року прийнято з порушеннями вимог чинного законодавства.

Установивши, що в межах спірної земельної ділянки, загальною площею 4,5 га на АДРЕСА_1 , наявна водойма (ставок), що відноситься до водного об`єкта загальнодержавного значення, суд першої інстанції зазначив, що Брюховицькою селищною радою без погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, яким є Державне агентство водних ресурсів України, було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для надання його в оренду ОСОБА_1 .

На момент винесення оскарженого рішення органу місцевого самоврядування та оспорюваного договору оренди не надано паспорта водного об'єкта. Крім того, передача права на земельну ділянку (права оренди) на конкурентних засадах (земельних торгах) не відбулася, що є порушенням вимог частини другої статті 124 ЗК України та статті 51 ВК України.

Судом встановлено, що жодних рішень щодо зміни цільового призначення частини спірної земельної ділянки на землі житлової та громадської забудови місцевою радою не приймалося.

Водночас, бюджет органу місцевого самоврядування недоотримав кошти, які б він мав отримати при належному оформленні договору оренди земель водного фонду та самого водного об`єкта, зважаючи на те, що відповідач у порушення вимог пунктів 12-14 статті 51 ВК України не сплачувала кошти за земельну ділянку, яка знаходиться під водним об`єктом, тобто водоймою (ставком).

Крім того, були порушення вільного доступу громадян до водойми шляхом зведення паркану по периметру орендованої земельної ділянки.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора Львівської області відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що орган місцевого самоврядування, приймаючи оскаржуване рішення, діяв відповідно до своїх повноважень, законно прийняв оскаржуване рішення про передачу відповідачеві в оренду земельної ділянки, не змінюючи її цільового призначення. Апеляційний суд врахував, що орган місцевого самоврядування дотримався процедури передачі в оренду спірної земельної ділянки на підставі рішення цього органу.

Апеляційний суд установив, що на спірній земельній ділянці, яка є сформованою, знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, частина земельної ділянки є водним об`єктом, після паспортизації якого, з відповідачем укладено в належній формі договір оренди цього об`єкта, який в судовому порядку недійсним не визнається. Апеляційний суд вважав, що укладенню цих договорів не повинна була передувати процедура земельних торгів (аукціону), адже ВК України не містить відповідних норм щодо застосування цієї процедури під час передачі в оренду водних об`єктів, а нормами ЗК України не обмежена площа земельної ділянки, яка передається в оренду для обслуговування нерухомого майна.

Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-6521св22).

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою, що обов`язок укладення окремого договору оренди земельної ділянки під водним об`єктом з 01 липня 2013 року врегульований положеннями статті 51 ВК України. Відповідно до змісту рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 627 спірну земельну ділянку віднесено до земель запасу селища, а отже підлягали встановленню та належному обґрунтуванню обставини, чи є ця земельна ділянка вільною.

Доказів того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 зверталась до Брюховицької селищної ради як до розпорядника земельною ділянкою під водним об`єктом № 1 із заявою про проведення земельних торгів (аукціону) щодо вказаної земельної ділянки у матеріалах справи немає. Як і немає заяви та відповідного пакету документів, які передували прийняттю оскарженого рішення органу місцевого самоврядування та в подальшому укладенню договору оренди.

Відповідно до пункту 2 оспорюваного договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею - 4,5 га, з яких 4,4667 га для влаштування зони відпочинку і 0,0333 га для будівництва кафе, проте апеляційний суд залишив поза увагою, що наведений пункт договору суперечить рішенню органу місцевого самоврядування, оскільки за його змістом право будівництва кафе на частині спірної земельної ділянки не передбачене, а згідно з цим рішенням вказану ділянку надано лише для влаштування зони відпочинку, що відноситься до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до пункту 3 оспорюваного договору оренди на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівля, літ. «Б» (сауна), загальною площею 50,4 кв. м, однак спірну земельну ділянку надано ОСОБА_1 не для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, а для влаштування зони відпочинку.

Залишились без належної оцінки належної оцінки доводи прокурора про те, що оскарженим рішенням органу місцевого самоврядування передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,5 га у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно загальною площею 50,4 кв. м, а отже площа земельної ділянки, яка надана в оренду у сотні разів перевищує площу нерухомого майна, яке, в свою чергу, складає 11,2 % від площі земельної ділянки.Разом із тим, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищує площу належної відповідачу будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України.

Крім того, постанова апеляційного суду не містить відповідного правового обґрунтування щодо можливості набуття земельної ділянки в оренду на позаконкурентних засадах саме для розміщення відпочинкової зони, а не для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомого майна.

Апеляційний суд також не дослідив та достеменно не з`ясував чи відбулася зміна цільового призначення та функціонального використання спірної земельної ділянки в результаті прийняття оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради.

Апеляційний суд не надав жодної оцінки умовам договору оренди (пункти 15 - 17) у їх сукупності та не з`ясував належним чином призначення земельної ділянки, яка передана в оренду.

Апеляційний суд не перевірив чи були дотриманні вимоги щодо обов`язковості наявності паспорта об`єкта водного фонду під час укладення оспорюваного договору, оскільки в матеріалах справи містяться паспорти водних об`єктів (ставки площею 1,0509 га, 0,4396 га та 0,3295 га), які складені та погоджені 23 березня 2017 року, в той час як оспорюваний договір укладений 04 серпня 2015 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щосуд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про визнання недійсними рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 » та договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, загальною площею 4,5 га, розташованої на АДРЕСА_1 , укладений 04 серпня 2015 року Брюховицька селищною радою з ОСОБА_1 , оскільки Брюховицька селищна рада при прийнятті вказаного рішення порушила порядок передачі земельної ділянки водного фонду в оренду.

Крім того, суд вказав на відсутність доказів того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 зверталась до Брюховицької селищної ради як до розпорядника земельною ділянкою під водним об`єктом № 1 із заявою про проведення земельних торгів (аукціону) щодо вказаної земельної ділянки.

Установивши, що оскарженим рішенням органу місцевого самоврядування передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,5 га у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно загальною площею 50,4 кв. м, а отже площа земельної ділянки, яка надана в оренду, у сотні разів перевищує площу нерухомого майна, яке, в свою чергу, складає 11,2 % від площі земельної ділянки, суд вказав про порушення принципу пропорційності та цільового призначення земельної ділянки, що передається в оренду, із врахуванням положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року головою селищної ради фактично самостійно змінено цільове призначення землі, чим порушено статтю 20 Земельного кодексу України

Також суд першої інстанції підставно зобов`язав ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі (паркану) за власний рахунок, оскільки спірна земельна ділянка огороджена по периметру багатометровим парканом, чим обмежено вільний доступ мешканців територіальної громади до водного об`єкта - озера № 1 і є порушенням статті 88 ВК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дуда І. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, у порушення вимог статті 417 ЦПК України, не досліджував питання щодо того чи зверталась ОСОБА_1 із відповідною заявою щодо передачі їй земельної ділянки чи щодо проведення земельних торгів (аукціону) щодо вказаної земельної ділянки, чи була земельна ділянка, яка с предметом оскарження, вільною на момент прийняття рішення щодо передачі такої в оренду.

Апеляційний суд не надав жодної оцінки умовам договору оренди у їх сукупності, та не з`ясував належним чином призначення земельної ділянки, яка передана в оренду.

Всупереч вказівкам Верховного Суду, визначеним у постанові від 12 квітня 2023 року, апеляційний суд не перевірив чи були дотримані вимоги щодо обов`язковості наявності паспорта об`єкта водного фонду під час укладення оспорюваного договору, оскільки в матеріалах справи містяться паспорти водних об`єктів (ставки площею 1,0509 га, 0,4396 га та 0,3295 га), які складені та погоджені 23 березня 2017 року.

Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 25 червня 2015 року набула право власності на будівлю літ «Б» (сауна) та не застосував до спірних правовідносин положення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі».

З моменту звернення прокурора до суду з цим позовом ситуація суттєво змінилась, а саме на спірній земельній ділянці побудований готельно-відпочинковий комплекс, у зв`язку з чим безпідставним є твердження суду про те, що посадові особи Брюховицької селищної ради при вирішенні питання надання в оренду земельної ділянки площею 4,5 га не обґрунтували розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єкта нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці - будівлі літ «Б» (сауни). Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 14 липня 2021 року № 01/06-21 площа земельної ділянки 4,5 га за адресою АДРЕСА_1 , на якій розташовано готельно-відпочинковий комплекс, є достатньою для функціонування за цільовим призначенням цього комплексу та забезпечення дотримання усіх необхідних для цього нормативних вимог. Зменшення розміру земельної площі ділянки чи зміна геометричних розмірів меж земельної ділянки призведе до неможливості експлуатації комплексу за призначенням.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що Брюховицька селищна рада при прийнятті рішення від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 » порушила порядок передачі земельної ділянки в оренду, а саме без надання та відповідно затвердження документації із землеустрою, без прийняття попереднього рішення про надання дозволу на розробку такої документації, чим порушено вимоги статей 20, 122, 123 ЗК України, є помилковим, оскільки, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження не потрібна.

Твердження суду щодо того, що для укладення договору оренди ОСОБА_1 необхідно було замовити технічну документацію із землеустрою, оскільки наче б то відбулась зміна цільового призначення частини земельної ділянки, є безпідставним, так як до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою на тих самих умов та в тому ж обсязі, що й у попереднього землекористувача - ФОП ОСОБА_2 .

Поза увагою судів залишився пункт 4 оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_1 зобов`язано оформити в користування на умовах оренди водний об`єкт, який розташований на земельній ділянці. За адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:08:002:0005, загальною площею 4,5 га, в тому числі з водоймою загального площею 1,8200 га, а не площею 4,4667 га, як помилково зазначено судом. 05 травня 2017 року між Брюховицькою селищною радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року, договір № 2 оренди водного об`єкта загальною площею 1,8200 га, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:002:0005, строком на 23 роки та 3 місяці. Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року із загальної площі 4,5 га передбачено, що для влаштування зони відпочинку виділено 4,4667 га та для будівництва кафе передбачено земельну ділянку площею 0,0333 га. Під час судових засідань встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:08:002:0005, загальною площею 4,5 га, обгороджена дерев`яною огорожею.

21 вересня 2015 року виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення № 1279 «Про надання дозволу на облаштування прилеглої території та закріплення об`єктів благоустрою за юридичними особами в смт. Брюховичі», відповідно до якого, за ОСОБА_1 закріплено та надано дозвіл на облаштування прилеглої території до земельної ділянки на АДРЕСА_1 згідно з доданим планом для її утримання та догляду, а також зобов`язано ОСОБА_1 у термін до 25 жовтня 2015 року влаштувати прилеглу територію мощенням твердим покриттям (бруківка), огорожею легких металевих конструкцій (сіткою) для запобігання її засмічення, збір атмосферних вод через дощоприймачі відвести у водовідвідну канаву, цю територію привести у належний санітарний стан.

Отже, спорудження огорожі не було самовільним, оскільки таке проводилось на виконання рішення органу місцевого самоврядування.

Більше того, закон дозволяє обмежувати доступ громадян до водойм, якщо йдеться про землі охоронних зон, зони санітарної охорони, санітарно-захисні зони та зони особливого режиму використання земель, а також ділянки, на яких розташовані гідротехнічні споруди; об`єкти підвищеної небезпеки; об`єкти природно-заповідного фонду та культурної спадщини; пансіонати, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади; дитячі табори із документами на діяльність.

Проте, поза увагою судів залишився той факт, що на земельній ділянці, яка передана ОСОБА_1 в оренду, розміщено гідротехнічні споруди, належні їй на праві власності, доступ до яких не може бути вільним.

Посилання суду на те, що спорудженням паркану порушено вільний доступ громадян до водойми, не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки жодних перешкод у доступі до земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 не чинить.

Більше того, задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання знести огорожу (паркан) за власний рахунок ОСОБА_1 не призведе до відновлення стану земельної ділянки, який існував, що є неналежним способом захисту можливою порушеного права.

ОСОБА_1 як новий власник будівлі сауни мала законне право на передачу їй спірної земельної ділянки на правах оренди поза конкурсом.

Судами допущено порушення процесуального законодавства при вирішенні заяв про відвід судді, безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання щодо проведення експертизи на предмет підтвердження віднесення земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваного договору оренди, до земель водного фонду, та долученні доказу - висновку експерта від 14 липня 2021 року № 01/06-21.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 907/132/19, від 15 липня 2020 року у справі № 127/2061/16-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У грудні 2023 року прокурор Львівської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про скасування рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року №628 та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з підстав порушення процедури передачі земельної ділянки в оренду.

За рішенням Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 4,5 га на АДРЕСА_1 для влаштування зони відпочинку, за договором оренди від 04 червня 2015 року ця земельна ділянка передана в оренду для сінокосіння з цільовим призначенням землі - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, а фактично передано в оренду землі водного фонду.

З огляду на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт водного фонду, а саме водойма (ставок), передача її в оренду передбачає спеціальний порядок. Відповідно до статті 51 ВК України надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта та дозволу на спецводокористування. Відповідачами не були дотримані вимоги щодо обов`язковості укладення оспорюваного договору, оскільки в матеріалах справи містяться паспорти водних об`єктів (ставки, площею наявності паспорта об`єкта водного фонду під час 1,0509 га, 0,4396 га та 0,3295 га), які складені та погоджені 23 березня 2017 року, в той час як оспорюваний договір укладений 04 серпня 2015 року.

Брюховицькою селищною радою порушено порядок передачі земельної ділянки в оренду, а саме без надання та відповідно затвердження документації із землеустрою, без прийняття попереднього рішення про надання дозволу на розробку такої документації, чим порушено вимоги статей 20, 122, 123 ЗК України.

Оскарженим рішенням органу місцевого самоврядування передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,5 га у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно загальною площею 50,4 кв. м, а отже площа земельної ділянки, яка надана в оренду у сотні разів перевищує площу нерухомого майна, яке, в свою чергу, складає 11,2 % від площі земельної ділянки. У даному випадку порушений принцип пропорційності та цільового призначення земельної ділянки, що передається в оренду, із врахуванням положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, внаслідок набуття особою у приватну власність об`єкта нерухомого майна у раніше сформованих межах земельної ділянки комунальної форми власності, про що зазначено у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 щодо можливості такої особи набути права на земельну ділянку у межах площі, необхідної для обслуговування такого нерухомого майна.

Таким чином, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищує площу належної відповідачу будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України, що не було дотримано.

Підстав для можливості набуття земельної ділянки в оренду на позаконкурентних засадах саме для розміщення відпочинкової зони, а не для обслуговування розташованого на ній об`єкту нерухомого майна, матеріали справи також не містять.

В результаті прийняття оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 не відбулося зміни цільового призначення та функціонального використання спірної земельної ділянки (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 910/2942/19).

04 серпня 2015 року головою селищної ради фактично самостійно змінено цільове призначення землі, чим порушено статтю 20 ЗК України, оскільки віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за проектами землеустрою.

Доводи касаційної скарги про те, що у даному випадку не підлягають продажу, передачі в користування на конкурсних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна також не знайшли свого підтвердження.

Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про зобов`язання ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі (паркану) за власний рахунок та повернути вказану земельну ділянку територіальній громаді в особі Львівської міської ради.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що обгородження земельної ділянки (паркан) здійснено на виконання рішення виконкому Брюховицької селищної ради від 21 вересня 2015 року № 1279 не спростовує висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що будівництво паркану по периметру орендованої земельної ділянки позбавило можливості громадян вільного доступу до водного об`єкта.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства при вирішенні заяв про відвід судді безпідставні та не знайшли свого підтвердження, оскільки заяви ОСОБА_1 від 19 серпня 2021 року та 25 серпня 2021 року про відвід судді розглянуті судом, підстав для відводу судді, визначених у статтях 36, 37 ЦПК України, не встановлено, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень з цих підстав.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не позбавлено ОСОБА_1 права на майно в розумінні статей 316, 317, 319, 321, 387, 388 ЦК України. Жодне майно, яке належить відповідачці на праві власності і знаходиться на спірній земельній ділянці, не може бути знищено чи витребуване на підставі судових рішень у цій справі.

У грудні 2023 року представник Львівської міської ради - адвокат Наумець А. Г. подала додаткові пояснення у справі, в яких просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову від 27 вересня 2023 року, виконав вказівки Верховного Суду (постанова від 12 квітня 2023 року), з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, а доводи касаційної скарги є безпідставними. Крім того, заявник вказала, що у листопаді 2023 року орган місцевого самоврядування на підставі оскаржуваних судових рішень припинив право оренди спірної земельної ділянки.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено та зупинено дію рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Брюховицької селищної ради від 20 липня 2006 року № 104 затверджено проєкт відводу земельної ділянки загальною площею 4,5 га на АДРЕСА_2 та надання її в оренду ОСОБА_2 терміном на 5 років.

21 жовтня 2006 року між Брюховицькою селищною радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років, за яким орендар (ФОП ОСОБА_2 ) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 4,5 га, з яких 4,4667 га для влаштування зон відпочинку і 0,0333 га для будівництва кафе.

21 вересня 2007 року між Брюховицькою селищною радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 21 жовтня 2006 року, за яким термін оренди збільшено до 10 років.

Договір оренди землі, а також договір про внесення змін та доповнень до договору оренди землі були зареєстровані у встановленому порядку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником будівлі літ. «Б» (сауна) за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 16240697, видане 16 січня 2014 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції), з 28 жовтня 2014 року власником була ОСОБА_3 (договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (сауни) від 28 жовтня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополовою С. В. за № 1087), а з 25 червня 2015 року власником стала ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (сауни) від 25 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополовою С. В. за № 636. Об`єкт нерухомого майна - сауна знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:002:0005, цільове призначення: для влаштування зони відпочинку.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 627 вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,5 га, кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, з ФОП ОСОБА_2 за взаємною згодою сторін. Цим рішенням земельну ділянку віднесено до земель запасу селища.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 » вирішено надати ОСОБА_1 в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 4,5 га на АДРЕСА_1 для влаштування зони відпочинку (кадастровий номер земельної ділянки 4610166300:08:002:0005). Вказано ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки до 31 грудня 2015 року та оформити у користування на умовах оренди водний об`єкт, який розташований на земельній ділянці, згідно зі статтею 51 ВК України до державної реєстрації договору оренди земельної ділянки. Також вказано земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням.

04 серпня 2015 року Брюховицька селищна рада уклала з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,5 га, розташованої на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, терміном на 25 років.

Відповідно до пункту 2 цього договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,5 га, з яких: 4,4667 га - для влаштування зони відпочинку і 0,0333 га - для будівництва кафе. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівля, літ. «Б» (сауна) (пункт 3 договору).

Згідно з пунктом 16 договору оренди, цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки 07.01) - землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

04 серпня 2015 року за актом приймання-передачі об`єкта оренди на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 », ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 4,5 га, що знаходиться за вказаною адресою. Межі земельної ділянки встановлені в натурі (на місцевості) у визначеному законом порядку згідно з технічною документацією.

17 серпня 2015 року договір оренди зареєстрований органом реєстрації Львівського міського управління юстиції, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 10826617. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 21 вересня 2015 року № 1279 «Про надання дозволу на облаштування прилеглої території та закріплення об`єктів благоустрою за юридичними особами в смт Брюховичі» за ОСОБА_1 закріплено та надано дозвіл на облаштування прилеглої території до земельної ділянки на АДРЕСА_1 , відповідно до доданого плану - для її утримання та догляду. Зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 25 жовтня 2015 року облаштувати прилеглу територію мощенням твердим покриттям (бруківка), огорожею легких металевих конструкцій (сіткою) для запобігання її засмічення, збір атмосферних вод через дощоприймачі відвести у водовідвідну канаву, цю територію привести в належний санітарний стан.

Відповідно до протоколу огляду від 09 вересня 2016 року, проведеного прокурором у присутності понятих, ОСОБА_1 здійснено будівництво цегляного паркану по периметру орендованої земельної ділянки, що унеможливлює вільний доступ громадян до водного об`єкту - озера № 1.

Згідно з інформацією Державного агентства водних ресурсів України Львівського обласного управління водних ресурсів «Львівське облводресурсів», Державної екологічної інспекції у Львівській області, Брюховицької селищної ради, Державної інспекції сільського господарства в Львівській області, в межах земельної ділянки, загальною площею 4,5 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, наявна водойма (ставок), яка позначена відповідно до картографічних матеріалів та генерального плану смт Брюховичі за №1.

23 березня 2017 року Державним агентством водних ресурсів України погоджено паспорти водних об`єктів: ставок площею 1,0509 га, площею 0,4396 га та площею 0,3295 га, розташовані в межах смт Брюховичі Брюховицької селищної ради Шевченківського району міста Львова Львівської області.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 04 травня 2017 року № 299 передано в оренду ОСОБА_1 : водні об`єкти - ставки загальною площею 1,8200 га (ставок площею 0,3295 га, ставок площею 0,4396 га та ставок площею 1,0509 га) на вул. Львівській-Курортній в смт Брюховичі для рекреаційних цілей. Цим рішенням внесено зміни до договору оренди землі від 04 серпня 2015 року шляхом викладення його в новій редакції.

У зв`язку із прийняттям цього рішення Брюховицька селищна рада та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року, якою виклали договір оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року в новій редакції, а саме: договір № 2 оренди водного об`єкта від 05 травня 2017 року, за яким орендар ( ОСОБА_1 ) приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рекреаційних цілей - ставки загальною площею 1,8200 га, розташовані в межах смт Брюховичі Брюховицької селищної ради Шевченківського району міста Львова Львівської області, строком на 23 роки та 3 місяці, до 04 серпня 2040 року. Об`єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об`єкта - 28,55 тис. кв. м; 1,8200 га, земельна ділянка під водним об`єктом - 1,8200 га, землі під капітальною спорудою - 0,00504 га, відкриті землі - 2,6749 га, кадастровий номер земельної ділянки 4610166300:08:002:0005 (пункт 2 договору). У межах об`єкта оренди розташовані, в тому числі, об`єкти інфраструктури - нерухоме майно - будівля, літ. «Б» (сауна) (пункт 3 договору). Договір оренди водного об`єкта погоджено з Держводагенством 19 червня 2017 року, та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 25 жовтня 2017 року.

Судовим експертом Зайцем І. Г. проведено земельно-технічне дослідження за заявою ОСОБА_1 , за результатами якого 14 липня 2021 року складено висновок експерта № 01/06-21, яким встановлено, що площа земельної ділянки 4,5 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовано готельно?відпочинковий комплекс, є достатньою для функціонування за цільовим призначенням цього комплексу та забезпечення дотримання усіх необхідних для цього нормативних вимог (т.2 а.с.173-181).

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.

Статтями 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Відповідно до частини третьої статті 51 ВК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішеннями Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 ОСОБА_1 надана в оренду земельна ділянка площею 4,5 га, яка знаходиться підводним об'єктом, на АДРЕСА_1 без проведення земельних торгів.

Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 зверталась до Брюховицької селищної ради як до розпорядника земельною ділянкою під водним об`єктом № 1 із заявою про проведення земельних торгів (аукціону) щодо вказаної земельної ділянки. Також матеріали справи не містять заяви та відповідного пакету документів, які передували прийняттю оскарженого рішення органу місцевого самоврядування та в подальшому укладенню договору оренди.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 отримала земельну ділянку за відсутності проведених земельних торгів (аукціону) ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 мала право орендувати земельну ділянку площею 4,5 га без проведення торгів у зв'язку із тим, що вона була власником приміщення сауни площею 50,4 кв. м, розташованого на цій земельній ділянці, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2024 року в cправі № 922/5064/23.

У справі, що переглядається, встановлено, що оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,5 га, тоді як на цій ділянці розташоване належне останній нерухоме майно загальною площею 50,4 кв. м, а отже площа земельної ділянки, яка надана в оренду, у сотні разів перевищує площу вказаного нерухомого майна, яке, в свою чергу, складає 11,2 % від площі спірної земельної ділянки.

Таким чином порушується принцип пропорційності та цільового призначення земельної ділянки, що передається в оренду, із врахуванням положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, внаслідок набуття особою у приватну власність об`єкта нерухомого майна у раніше сформованих межах земельної ділянки комунальної форми власності.

Подібний за змістом висновок містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, на яку підставно послався апеляційний суд в оскаржуваній постанові.

Водночас судами встановлено, що оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування вирішено надати ОСОБА_1 земельну ділянку саме для влаштування зони відпочинку, а не для обслуговування належного їй об'єкта нерухомого майна.

Отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищує площу належної відповідачу будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України, що не було дотримано.

Підстав для можливості набуття земельної ділянки в оренду на позаконкурентних засадах саме для розміщення відпочинкової зони, а не для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, матеріали справи не містять.

За таких обставин посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі», є безпідставними.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що на спірній земельній ділянці було згідно із висновком експерта від 14 липня 2021 року побудовано ряд об`єктів нерухомого майна, в тому числі, готельно-відпочинковий комплекс, окремі будинки, ресторан та інші об`єкти інфраструктури (фактично ділянка забудована), суд апеляційної інстанції підставно вказав на те, що на момент ухвалення оспорюваних рішення та договору оренди (станом на 02 липня 2015 року та 04 серпня 2015 року) на спірній земельній ділянці знаходилася нерухоме майно площею 50,4 кв. м, інших об`єктів нерухомого майна не було.

Вказуючи про те, що на спірній земельній ділянці розташовані інші, окрім нежитлової будівлі (сауни) площею 50,4 кв. м, належні ОСОБА_1 на праві власності об`єкти нерухомості, остання в порядку статті 81 ЦПК України не надала належних та допустимих доказів, у тому числі і правовстановлюючих документів на таке майно, на підтвердження вказаного.

Водночас суд правильно виснував про те, що посилання відповідачів на те, що за час розгляду справи судами на спірній земельній ділянці побудовано ряд об`єктів нерухомого майна, не свідчить про дотримання ними процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України на момент ухвалення оскаржуваних рішень.

З огляду на зазначене колегія суддів відхиляє як безпідставні аргументи касаційної скарги про ненадання апеляційним судом оцінки вказаним обставинам.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів, штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Відповідно до частини першої статті 60 ЗК України та частини першої статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1 ВК України водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Статтею 3 ВК України визначено, що до водного фонду України належать, зокрема, штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах.

Згідно із частиною першою статті 5 ВК України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Відповідно до частини другої статті 5 ВК України до водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування (частина перша статті 6 ВК України).

Народ України здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади (частини друга та третя статті 6 ВК України).

Законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Частиною четвертою статті 59 ЗК України визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 51 ВК України У користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку.

У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом.

Судами встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт водного фонду, а саме водойма (ставок), спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, а тому передача її в оренду передбачає спеціальний правовий порядок.

Обов`язок укладення окремого договору оренди земельної ділянки під водним об`єктом з 01 липня 2013 року врегульований положеннями статті 51 ВК України, згідно з якою водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою; сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом.

Відповідачами на земельних торгах не укладений договір оренди водного об`єкта, який розташований на земельній ділянці, згідно зі статтею 51 ВК України до державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, тобто до 17 серпня 2015 року.

Відповідно до статті 51 ВК України надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта та дозволу на спецводокористування.

Суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що відповідачами не дотримані вимоги щодо обов`язковості укладення оспорюваного договору, оскільки в матеріалах справи містяться паспорти водних об`єктів (ставки, площею наявності паспорта об`єкта водного фонду під час 1,0509 га, 0,4396 га та 0,3295 га), які складені та погоджені 23 березня 2017 року, в той час як оспорюваний договір укладений 04 серпня 2015 року.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не перевіряв дотримання вимог щодо наявності паспорта об`єкта водного фонду під час укладення оспорюваного договору є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про те, що спірна земельна ділянка не належить до земель водного фонду, спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

Посилання у касаційній скарзі на укладення Брюховицькою селищною радою та ОСОБА_1 05 травня 2017 року додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року, виготовлення паспортів водних об`єктів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про недійсність рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 через порушення процедури передачі земельної ділянки в оренду на момент його прийняття, а також не спростовують висновок судів про недійсність договору оренди від 04 серпня 2015 року, який укладений на підставі вказаного рішення селищної ради.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не з'ясував призначення земельної ділянки, переданої у оренду, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до змісту рішень Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 627, 628 спірна земельна ділянка віднесена до земель запасу селища, надана в оренду ОСОБА_1 для влаштування зони відпочинку, та зобов`язано використовувати землю за цільовим призначенням.

Згідно з умовами договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року, укладеного на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628, ОСОБА_1 надана в оренду земельна ділянка на АДРЕСА_1 , площею 4,5 га, з яких 4,4667 га - для влаштування зони відпочинку та 0,0333 га - для будівництва кафе. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівля літ. «Б» (сауна), загальною площею 50,4 кв. м.

Цільове призначення земельної ділянки (категорія земельно ділянки 07.01) - землі для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

Статями 19, 20 ЗК України, (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з пунктом «а» статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

При укладенні договору оренди спірної земельної ділянки голова селищної ради фактично самостійно змінив цільове призначення землі, чим порушив норми статті 20 ЗК України, оскільки віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за проєктами землеустрою, що підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства у Львівській області від 15 січня 2016 року № 71/3-10-8.

Положення пунктів 2, 3 та 16 договору оренди земельної ділянки суперечать рішенню Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628, оскільки за його змістом право будівництва кафе на частині спірної земельної ділянки не передбачене, а згідно з цим рішенням вказану ділянку надано лише для влаштування зони відпочинку, що відноситься до земель рекреаційного призначення. Також вказаним рішенням не передбачено надання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомого майна.

Статтею 59 ЗК України визначено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Зокрема, землі водного фонду можуть передаватись в користування лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково?дослідних робіт.

Згідно з положеннями статті 51 ВК України орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачати місця для безоплатного забезпечення прав громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку. У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування. Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Відповідно до пунктів 15 - 17 оспорюваного договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки 07.01) - землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Умови збереження стану об`єкту оренди: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Установивши, що за рішенням Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 4,5 га на АДРЕСА_1 , для влаштування зони відпочинку, за договором оренди від 04 серпня 2015 року ця земельна ділянка передана в оренду для сінокосіння з цільовим призначенням - землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, а фактично передано в оренду землі водного фонду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про порушення Брюховицької селищної ради процедури передачі земельної ділянки в оренду та з порушенням порядку зміни цільового призначення землі.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про визнання недійсними рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 » та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року, який укладений на підставі вказаного рішення Брюховицької селищної ради, як таких, що суперечать актам цивільного законодавства.

Доводи касаційної скарги про укладення Брюховицькою селищною радою та ОСОБА_1 05 травня 2017 року додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року та виготовлення паспортів водних об`єктів не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про недійсність рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 та договору оренди від 04 серпня 2015 року через порушення процедури на момент їх прийняття.

Відповідно до пункту б частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що відповідно до протоколу огляду місця події від 09 вересня 2016 року, а саме спірної земельної ділянки у кримінальному провадженні № 120014140090002896, остання огороджена по периметру багатометровим парканом, вільний доступ до водного об`єкту - озера № 1 відсутній, що викликає справедливе обурення мешканців територіальної громади і є порушенням водного законодавства щодо заборони обмеження будь-яких видів загального користування, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов`язання ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі (паркану) за власний рахунок.

Доводи касаційної скарги про те, що обгородження земельної ділянки (паркан) здійснено на виконання рішення виконкому Брюховицької селищної ради від 21 вересня 2015 року № 1279 є безпідставними, оскільки цим рішенням органу місцевого самоврядування надано дозвіл ОСОБА_1 на облаштування прилеглої території до земельної ділянки на АДРЕСА_1 та зобов`язано облаштувати прилеглу територію мощенням твердим покриттям (бруківка), огорожею легких металевих конструкцій (сіткою) для запобігання її засмічення, натомість матеріали справи, зокрема протокол огляду від 09 вересня 2016 року, свідчать про те, що спірну земельну ділянку обгороджено саме цегляним парканом, а не сіткою.

Крім того вказані аргументи касаційної скарги не спростовують висновок судів попередніх інстанцій про те, що будівництво паркану по периметру орендованої земельної ділянки позбавило можливості громадян вільного доступу до водного об`єкта.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Брюховицької селищної ради № 628 від 02 липня 2015 року та договору оренди земельної ділянки, приведення земельної ділянки у попередній стан шляхом знесення огорожі (паркану) та зобов`язання повернути об`єкт оренди, не призвело до позбавлення ОСОБА_1 права на набуте в установленому законом порядку майно в розумінні статей 316, 317, 319, 321, 387, 388 ЦК України, і касаційна скарга не містить доводів про порушення права власності на нерухоме майно, яке розташовано на спірній земельній ділянці.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про непропорційність втручання у її право, суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що у даній справі визнання недійсним рішення Брюховицької селищної ради № 628 від 02 липня 2015 року та договору оренди земельної ділянки, приведення земельної ділянки у попередній стан та зобов`язання повернути об`єкт оренди, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно переданій фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.

Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном, разом із тим недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном.

Таким чином, не вбачається порушення справедливого балансу в разі зобов`язання ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі (паркану) за власний рахунок, та повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді в особі Брюховицької селищної ради (правонаступником якої є Львівська міська рада) для проведення земельних торгів у визначеному законом порядку.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку територіальній громаді в особі Львівської міської ради.

Водночас суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, виконавши положення статті 417 ЦПК України, врахував вказівки Верховного Суду, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду про відмову у позові заступника прокурора Львівської області, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та надав належну оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності.

З огляду на вказане, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 12 квітня 2023 року.

Щодо інших доводів касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства при вирішенні заяв про відвід судді є безпідставними та не знайшли свого підтвердження, оскільки заяви ОСОБА_1 від 19 серпня 2021 року та 25 серпня 2021 року про відвід судді розглянуті судом, підстав для відводу судді, визначених у статтях 36, 37 ЦПК України, не встановлено, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень з цих підстав.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

У справі, яка розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у ОСОБА_1 іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь відповідачки.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

З огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року зупинено дію рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року до закінчення касаційного провадження, дія судових рішень підлягає поновленню відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дуда Ірина Петрівна, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович