Постанова

від 24.10.2024 по справі 521/14401/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4814/24

Справа № 521/14401/21

Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,

учасники справи:

позивач Кредитна спілка «Одеського інституту інженерів морського флоту»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту»,

на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2022 року,

за позовом Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Кредитна спілка «Одеського інституту інженерів морського флоту» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначила що 15.10.2008 року між кредитною спілкою «Одеського інституту інженерів морського флоту» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит на суму 17600 грн строком на 12 місяців.

19.01.2016 року Апеляційним судом Одеської області винесено рішення про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості станом на 15.02.2016 року в розмірі 84480 грн.

Станом на 01.02.2021 року заборгованість повністю не сплачена.

Відповідно до п. 9.2 договору діє ставка в розмірі 152 грн в день, заборгованість по відсоткам з 15.02.2016 року по 16.02.2019 року складає 166440 грн.

Кредитна спілка «Одеського інституту інженерів морського флоту» просила суд з урахуванням уточненої позовної заяви стягнути зі ОСОБА_1 на її користь заборгованість за кредитним договором від 15.10.2008 року в розмірі 166440 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Малиновський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 01 березня 2022 року у задоволенні позову Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відмовив.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 15.10.2009 року та кредитні правовідносини між сторонами припинились, а існують виключноборгові зобов`язання по сплаті боргу, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог кредитної спілки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Кредитна спілка «Одеського інституту інженерів морського флоту» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Кредитна спілка «Одеського інституту інженерів морського флоту» посилається на те, що ст. 625 ЦК України дає можливість кредиторам нараховувати проценти за користування коштами понад строк кредитування не тільки у розмірі 3 % річних, як це зазначено у даній статті, а і у більшому розмірі, якщо це буде передбачено умовами самого договору. Також скаржник зазначає, що п. 9.2 договору встановлена плата 152 грн в день.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.04.2024 року відкрито провадження у справі та відповідачу роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву до суду не надходило.

Копію ухвали про відкриття провадження Кредитна спілка «Одеського інституту інженерів морського флоту» отримала в особистому кабінеті Електронного суду 19.04.2024 року о 20:49 годині, що підтверджується довідкою.

Кредитна спілка «Одеського інституту інженерів морського флоту» про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 22.08.2024 року о 19:35 годині, що підтверджується довідкою.

Представник Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» в судове засідання не з`явився.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що строк дії кредитного договору, укладеного між кредитною спілкою та відповідачем ОСОБА_1 закінчився 15.10.2009 року. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.01.2016 року стягнуто з відповідача заборгованість по кредиту.

Суд вважав, оскільки ухвалено судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

З моменту закінчення строку дії договору припиняються кредитні зобов`язання за кредитним договором, а залишаються виключно боргові зобов`язання по сплаті боргу, визначеного судовим рішенням, тобто позивач має право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 2008 року між Кредитною спілкою Одеський інститут інженерів морського флоту та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості грошові кошти у сумі 17600,00 грн, на строк до 15.10.2009 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.01.2016 року апеляційну скаргу Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» задоволено частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року скасовано. Позов Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» заборгованість по кредитному договору у сумі 17600 грн, проценти за користування кредитними коштами у сумі 66880 грн, а всього - 84480 грн. У решті позову Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» до ОСОБА_1 відмовлено.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048ЦКУкраїнита частинипершої статті1054ЦКУкраїникредитодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумикредиту,розмір іпорядок одержанняяких встановлюютьсядоговором.Припис абзацу2частини першоїстатті 1048ЦКУкраїнипро щомісячнувиплату процентівдо дняповернення позикиу разівідсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050ЦКУкраїни. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті625 ЦКУкраїни, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Верховним Судом у постанові від 19.09.2020 року у справі № 686/18977/17 зазаначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьохпроцентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору. Отже, положеннямиЦК Українипередбачено, що договором може бути встановленоінший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного процентуза кожен день прострочення.

Отже,положеннями ЦКУкраїни передбачено,що договоромможе бутивстановленоінший розмірпроцентів річних,а неінший спосібїх обчислення,зокрема,у розмірі певного процентуза кожен день прострочення».

Позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просив стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за відсотками за період з 15.02.20216 року по 16.02.2019 року у розмірі 166440 грн.

За умовами кредитного договору від 15 жовтня 2008 року укладеного між Кредитною спілкою Одеський інститут інженерів морського флоту та ОСОБА_1 строк дії договору становить 12 місяців.

Пунктом 1.1. кредитного договору від 15.10.2008 року передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти у кредит позичальникові у сумі 17600 грн екв. 2933 ам.дол. на строк 12 місяців та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 60% річних.

Згідно пункту 9.2. кредитного договору від 15.10.2008 року у випадку, якщо позичальник не здійснив плановий платіж за користування кредитом повністю або частково після дати зазначеної в кредитному договорі та/або в графіку платежів, кредит вважається кредитом з підвищеним рівнем ризику. На протязі строку визнання кредиту кредитом з підвищеним рівнем ризику, плата за ним буде складати 152 грн в день.

Користування кредитом - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Отже пунктом 9.2 сторони передбачили плату яка нараховується за кожен день прострочення виконання зобов`язання у розмірі 152 грн в день, і за своєю правою природою, ураховуючи спосіб обчислення за кожен день прострочення,підпадає під визначення пені, а не річних від простроченої суми, як передбачено ч. 2 ст.625 ЦК України.

Умовами укладеного сторонами договору не передбачено розмір процентів річних від простроченої суми, як міри відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що проценти за користування кредитом у розмірі 166440 грн нараховані позивачем на підставі п. 9.2 кредитного договору не є процентами як мірою відповідальності, передбаченими ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування відсотків за користування кредитними коштами, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 15.10.2009 року, нарахування процентів за користування кредитними коштами поза строком дії кредитного договору як законом, так і умовами кредитного договору не передбачено. Позивач має право виключно на стягнення трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» залишити без задоволення.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова