Постанова

від 08.11.2024 по справі 522/14660/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/657/24

Справа № 522/14660/21

Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Дружба» ТОВ «Ремберг» і Компанія» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Повного товариства «Ломбард «Дружба», ТОВ «Ремберг» і Компанія» про стягнення коштів. У поданому позові просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 330438 грн, стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати (а.с. 1-5).

12 листопада 2021 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси в задоволенні позову ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Дружба», ТОВ «Ремберг» і Компанія» про стягнення коштів відмовлено (а.с. 39-42).

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка була зареєстрована судом першої інстанції 23.12.2021. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що до договору зберігання речі та передання речі у заклад під наданий фінансовий кредит ломбардом застосовуються норми глави 63 Цивільного кодексу. Законодавство не ставить під застереження, не надає обов`язку сторонам оформлювати договір за особливою його формою та особливими умовами або за його назвою. А тому договір під найменуванням «специфікація» в наявних правовідносинах є юридичним документом, що засвідчує факт передання від споживача фінансових послуг до ломбарду предмету закладу. За обставинами даної справи позивач надав до суду специфікацію, з якої вбачається, що позичальник передав ломбарду предмет закладу, а ломбард здійснив його оцінку та видав кредит в розмірі 8000 грн. В матеріалах справи відсутні рішення судів щодо визнання договору зі специфікацією недійсним (неукладеним). Спір щодо цього, також, відсутній. Апелянт зауважує, що суд в один день закрив підготовче провадження в справі, призначив справу до слухання та прийняв рішення в справі, в зв`язку з чим у позивача була відсутня можливість залучити для надання пояснень особу, яка підписала договори для ідентифікації її судом. Усне клопотання про виклик відповідача (директора та засновника) для надання пояснень теж було залишене без задоволення. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самостійно вибрав правову підставу й предмет позову, чим порушив вимоги процесуального законодавства. Тому, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 44-50).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 січня 2022 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_2., суддів Комлевої О.С., Гірняк Л.А.) за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження (а.с. 59-60). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 червня 2022 року справа була призначена до розгляду (а.с. 64).

На підставі рішення Вищої ради правосуддя №763/0/15-23 від 01 серпня 2023 року суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2023 року, цивільну справу було розподілено колегії суддів: головуючого судді - Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 102-103).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

У зв`язку зі зміною постійно діючого процесуального складу колегії, 09 вересня 2024 року протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями здійснено заміну судді Сегеди С.М. на суддю-учасника постійно діючого процесуального складу колегії.

У судове засідання 24 жовтня 2024 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника апелянта надійшла заява про перенесення судового засідання, у зв`язку із її перебуванням на стаціонарному лікуванні у медичному закладі. Апеляційний суд визнає причини неявки представника апелянта у судове засідання поважними, однак, враховуючи принцип процесуальної економії (ефективності, розумності та раціональності судового процесу) та положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи), апеляційний суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої копії специфікації до договору №1051823 від 21 жовтня 2019 року неможливо встановити, яка особа діяла від імені Повного товариства «Ломбард «Дружба» ТОВ «Ремберг» і Компанія». Специфікація хоч і скріплена печаткою заставодержателя, проте на ній відсутній код юридичної особи з ЄДРПОУ. Тому, суд першої інстанції зазначив, що немає підстав вважати, що сама по собі специфікація свідчить про належне виконання договору та його укладення. Також, суд першої інстанції вказав, що представник позивача не зміг пояснити, у зв`язку з чим після повернення позивачем кредиту він ще сплачував ломбарду кошти. У зв`язку з цим, суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити чи виникли між сторонами договірні відносини, чи відбулася передача застави та повернення кредитних коштів, та які підстави для повернення (не повернення) застави. Крім того, позивач стверджує, що звертався до відповідача з претензію від 17.06.2021 про повернення коштів, проте, суд першої інстанції звернув увагу на те, що претензія не підписана позивачем, а доказів її надсилання відповідачу немає. Отже, на думку суду першої інстанції, сама лише специфікація не є належним доказом укладення Договору про надання фінансового кредиту та Договору закладу майна між позивачем та відповідачем, так як є лише додатком до цих договорів та не свідчить про їх реальне виконання. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що як і подана позивачем копія специфікації до договору є суперечливою і не підтверджує укладення договору кредиту та закладу рухомого майна, так і надані копії квитанцій не підтверджують виконання договору (а.с. 41-42).

Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції та відхиляючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

За положеннями чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до Специфікації договору №1051823 від 21 жовтня 2019 року, копія якого наявна в матеріалах справи, заставодавець ОСОБА_1 передав заставодержателю Повному товариству «Ломбард «Дружба» ТОВ «Ремберг» і Компанія» злиток золота (вага - 300 грам, проба: золото 5 - 999, оцінна вартість 330 438 грн). Сума кредиту видана позичальнику 8000 грн. Кредит надано строком на 30 днів. Дата планового закриття договору 19 листопада 2019 року. У Специфікації зазначено, що при поверненні кредиту позичальник сплачує відсотки за користування кредитом з розрахунку 0,01% в день від суми кредиту, що складає 24 грн. Річна процентна ставка - 3,65% (а.с. 12-13).

Як вже зазначалося вище, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що сама лише специфікація не є належним доказом укладення Договору про надання фінансового кредиту та Договору закладу майна між позивачем та відповідачем, так як є лише додатком до цих договорів та не свідчить про їх реальне виконання (а.с. 42).

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювалися, зокрема, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Положенням про порядок надання фінансових послуг ломбардами.

Так, згідно з п. 3.3 Положення договір про надання фінансового кредиту ломбардом повинен відповідати вимогам, установленим законодавством, та відповідно до статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» має містити: - найменування, місцезнаходження та реквізити - для ломбарду, прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, дані паспорта (номер, серія, дата видачі, орган, що видав) або іншого документа, що посвідчує особу, та дані про місце проживання - для фізичних осіб; - предмет договору; - права та обов`язки сторін; - суму фінансового кредиту; - дату надання фінансового кредиту; - строк користування фінансовим кредитом; - дату повернення фінансового кредиту; - відповідальність сторін; - підстави для пролонгації, припинення дії та розірвання договору; - підписи сторін.

Крім цього, у договорі повинно бути зазначено: - процент за користування фінансовим кредитом; - посилання на договір застави, що забезпечує зобов`язання за договором фінансового кредиту; - посилання на договір страхування предмета застави в разі наявності; - відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.

Підпунктом 3.3.2 Положення визначено, що договір про надання фінансового кредиту та договір застави, що забезпечує зобов`язання за договором фінансового кредиту, можуть бути оформлені як один документ. Однак, цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, установленим у цьому розділі.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що обґрунтовуючи свої вимоги, він до позову надав договір кредитування зі специфікацією (передання злитку золота в заклад з оцінкою його вартості), який складений єдиним документом (а.с. 45). Разом з тим, з урахуванням вищевикладених положень, сама по собі специфікація, копія якої наявна в матеріалах справи, вимогам щодо форми та змісту договору про надання фінансового кредиту не відповідає.

При цьому, у самому позові позивач повідомив, що 21 жовтня 2019 року між ним та Повним товариством «Ломбард «Дружба» ТОВ «Ремберг» і Компанія» було укладено договір №1051823 зі специфікацією №1051823 (а.с. 1).

Серед іншого, дослідивши аудіо запис судового засідання від 12 листопада 2021 року, апеляційний суд встановив, що представник позивача у судовому засіданні повідомила суд першої інстанції про те, що договір позики між сторонами було укладено усно, а оригінали долучених до позовної заяви позивачем доказів (а саме квитанцій про повернення кредитних коштів) у представника (для дослідження їх безпосередньо судом першої інстанції) відсутні (аудіо запис судового засідання від 12 листопада 2021 року 04 хв. 29 сек. - 04 хв. 40 сек. та 06 хв.40 сек. - 06 хв. 59 сек.).

Крім того, у пункті 1.4 специфікації вказано, що дана специфікація є невід`ємною частиною Договору про надання фінансового кредиту та Договору закладу майна (а.с. 12-13).

Тобто, доводи позивача, викладені ним у позові та в апеляційній скарзі, між собою не узгоджуються, а обраний стороною позивача та його представника спосіб доказування носить суперечливий характер, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано поставив під сумнів достатність та достовірність наданих позивачем доказів під час їх оцінки та дійшов правильних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги є зводяться до формальних міркувань та заперечень висновків, що викладені в оскаржуваному рішенні, і не впливають на розгляд справи по суті, оскільки суд першої інстанції надав вичерпну оцінку кожному аргументу, викладеному позивачем. З огляду на це, апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік