Ухвала

від 31.10.2024 по справі 758/10593/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29 серпня 2024року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29.08.2024 задоволено клопотання слідчого СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , та продовжено підозрюваній ОСОБА_7 строк тримання під вартою з подальшим утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 35 днів з 29.08.2024 року по 02.10.2024 року включно.

Цією ж ухвалою залишено без змін розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 05.07.2024 року, в розмірі 3 000 000 гривень.

Строк дії ухвали визначено до02.10.2024року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК.

---

Справа № 758/10593/24 Слідчий суддя - ОСОБА_11

Апеляційне провадження № 11-сс/824/6024/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що в порушення вимог КПК України, клопотання слідчого не містить посилання на матеріали, які б підтверджували висновки про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, а також не містить обгрунтування неможливості запобігання ризикам більш м`яким запобіжним заходом, в тому числі із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Крім цього, клопотання не містить посилання на докази, які підтверджують необхідність подальшого тримання підозрюваної під вартою.

На переконання апелянта, досудове розслідування здійснюється з порушенням правил підслідності, оскільки з наданих суду матеріалів не вбачається жодної підстави для здійснення досудового розслідування на території Подільського району міста Києва, а тим більше його здійснення СВ управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції у місті Києві.

Апелянт зазначав, що надані матеріали клопотання свідчать про наявність у ОСОБА_12 цивільно-правових зобов`язань щодо поставки товару або щодо повернення грошових коштів. При цьому, матеріали НСРД прямо вказують на те, що ОСОБА_12 не відмовилася виконувати свої зобов`язання, але в силу об`єктивних обставин не змогла цього робити вчасно.

За таких обставин, має місце неналежне виконання цивільно-правових зобов`язань, наслідком яких є виключно цивільна відповідальність ОСОБА_12 .

Кримінальне провадження розпочато не на підставі звернення потерпілих, а на підставі матеріалів правоохоронних органів, що на переконання захисника, також свідчить про наявність цивільно-правових зобов`язань, а також про можливість поновлення порушених прав потерпілих в цивільному судочинстві.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Аргументи сторони обвинувачення жодним чином не вказують на намір підозрюваної переховуватися від органів до судового розслідування і суду.

Підозрювана є раніше не судимою, має постійне місце проживання, не має шкідливих звичок, характеризується позитивно. Матеріали справи не містять будь-яких відомостей, які негативно характеризують підозрювану. Після розлучення із чоловіком неповнолітня дитина підозрюваної залишилась проживати разом із нею, однак за час застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дитина перебуває разом із бабусею, яка є пенсійного віку та не може належним чином забезпечувати виховання, розвиток та навчання неповнолітньої дитини, а також належного матеріального забезпечення.

Вказані обставини свідчать про сталі соціальні зв`язки та про позитивну репутацію підозрюваної, яка не вчинить спроб переховуватися заради уникнення ймовірного покарання.

Крім того, захисник посилався на непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави, та зазначав, що ОСОБА_7 як фізична особа-підприємець за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 року, здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та стабільного доходу не мала. Сума нарахованого доходу ОСОБА_12 у сукупному розмірі за 2 роки складає 1 181 602,78 грн, що майже в 3 рази перевищує розмір визначеної застави.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 , яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку із ДУ "Київський слідчий ізолятор" та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, в провадженні слідчого відділу УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102070000018 від 26.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в 26.06.2023 ОСОБА_14 засновано БО «БФ «Безмежна підтримка» (код ЄДРПОУ 45060824), де в подальшому його дружину ОСОБА_7 призначено на посаду директора.

Під час діяльності БО «БФ «Безмежна підтримка» у її директора ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.07.2023 та у невстановленому досудовим розслідуванням місці виник злочинний умисел, направлений на заволодіння криптовалютними активами, які надходили для закупівлі квадрокоптерів (дронів) шляхом обману в умовах воєнного стану.

Так, під час здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні встановлено, що 13.07.2023 директор БО «БФ «Безмежна підтримка» ОСОБА_7 , за попередньою домовленістю отримала від одного із власників ТОВ «КРІПТОНІД» (код ЄДРПОУ 43539978) ОСОБА_15 551814, 2 USDT (TRC20) (курс 1 USDT (TRC20) є еквівалентом 1 долару США) на закупівлю 174 одиниць квадрокоптерів (дронів) «Mavic-3» та 115 одиниць квадрокоптерів (дронів) «Mavic-3 FMC». За вказаною домовленістю ОСОБА_7 мала придбати їх у компанії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (АДРЕСА_1), яка розташована у м. Варшава, Республіка Польща та забезпечити їх поставку впродовж 1 місяця з дня оплати у м. Київ для подальшої їх відправки до Сил оборони України та використання відповідними підрозділами.

Для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_7 , у липні 2023 року заздалегідь розуміючи, що не буде виконувати в повному обсязі взяті на себе зобов`язання щодо поставки вищевказаного обладнання, надіслала у месенджері «Telegram» ОСОБА_15 4 рахунка-фактури на начебто фірмовому бланку компанії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з внесеними у них реквізитам БО «БФ «Безмежна підтримка» про придбання у « ІНФОРМАЦІЯ_1 » квадрокоптерів (дронів) на загальну суму 551814, USDT (TRC20), а саме: № 143/07/2023 від 13.07.2023 на суму 53685 USDT (TRC20), №144/07/2023 від 13.07.2023 на суму 57264 USDT (TRC20), № 145/07/2023 від 13.07.2024 на суму 75268 USDT (TRC20), та №187/07/2023 від 20.07.2023 на суму 365597, 2 USDT (TRC20). При цьому у графі отримувача замість реквізитів компанії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вказала реквізити заздалегідь створеного криптогаманця на її ім`я в подальшому на який ОСОБА_15 , перераховано вказані криптовалютні активи.

Після отримання криптовалютних активів від ОСОБА_15 для закупівлі квадрокоптерів (дронів), ОСОБА_7 частково виконала взяті на себе зобов`язання та здійснила поставку замовленого у неї товару, а саме: 109 квадрокоптерів (дронів) «Mavic-3» та 54 квадрокоптерів (дронів) «Mavic-3 FMC» на суму 284823 USDT (TRC20), однак в подальшому почала систематично ухилятися від поставки решти квадрокоптерів (дронів), а саме: 65 «Mavic-3» та 61 «Mavic-3 FMC» на загальну суму 266991, 2 USDT (TRC20) при цьому не маючи реального наміру виконувати умови домовленості з ОСОБА_15 та продовжувала вводити його в оману обіцяючи останньому, що виконає взяті на себе зобов`язання, а в подальшому взагалі припинила з ним спілкування.

В ході досудового розслідування встановлено, що компанія « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не приймає розрахунки у криптовалюті, а працівники вказаної компанії ніколи не проводили жодних перемовин з представниками БО «БФ «Безмежна підтримка» та ОСОБА_7 з приводу закупівлі будь-яких товарів, робіт чи послуг.

Крім того, компанія « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не видавала БО «БФ «Безмежна підтримка» рахунки-фактури та будь-які інші фінансово-господарські документи.

Не зупинившись на цьому ОСОБА_7 , 31.07.2023 за попередньою домовленістю від ОСОБА_16 отримала грошові кошти у сумі 615 150 грн., для закупівлі 8 квадрокоптерів (дронів) на потреби ІНФОРМАЦІЯ_3 (7 шт. DJI Mavic Fly More Combo 3 та 1 шт. DJI Mavic 3) та пообіцяла здійснити їх поставку впродовж наступних 3-4 днів.

Після отримання грошових коштів від ОСОБА_16 для закупівлі вищевказаних квадрокоптерів (дронів), ОСОБА_7 частково виконала взяті на себе зобов`язання та здійснила поставку 1 квадрокоптера (дрона) марки DJI Mavic 3, вартістю 60 000 грн., однак в подальшому почала систематично ухилятися від поставки решти квадрокоптерів (дронів) на загальну суму 555 150 грн. при цьому не маючи реального наміру виконувати умови домовленості з ОСОБА_16 , а в подальшому взагалі припинила будь-яке спілкування з ним.

Продовжуючи свою протиправну діяльність ОСОБА_7 , 04.10.2023 за попередньою домовленістю від ОСОБА_17 отримала грошові кошти у сумі 220 000 грн., для закупівлі 1 квадрокоптера (дрона) Mavic 3Т на потреби ІНФОРМАЦІЯ_2 та пообіцяла здійснити їх поставку впродовж 3-4 днів.

Після отримання грошових коштів в сумі 220 000 грн. від ОСОБА_17 для закупівлі вищевказаного квадрокоптера (дрона), ОСОБА_7 24.10.2023 повернула частину грошових коштів в сумі 40 000 грн. на рахунок банківської карти ОСОБА_17 відкритої в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» « НОМЕР_1 » з банківської карти відкритої на ім`я її чоловіка ОСОБА_14 , однак в подальшому почала систематично ухилятися від поставки квадрокоптера (дрона) на суму 180 000 грн., при цьому не маючи реального наміру виконувати умови домовленості з ОСОБА_17 , а в подальшому взагалі припинила будь-яке спілкування з нею.

Встановлено, що в період часу з 13.07.2023 по 04.10.2023 ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами потерпілих на загальну суму 10 498 637 грн. 10 коп.

У межах вказаного кримінального провадження 02.07.2024 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 05.07.2024 року щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.09.2024 року з визначенням застави у розмірі 3 000 000 грн.

Постановою керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_18 від 28.08.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024102070000018 від 26.01.2024 - до 3 місяців.

28.08.2024 слідчий СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва із клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування до 02.10.2024 року включно, із залишенням без змін розміру застави, визначеного ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 05.07.2024 року.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29.08.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваній ОСОБА_7 строк тримання під вартою з подальшим утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 35 днів з 29.08.2024 року по 02.10.2024 року включно.

Цією ж ухвалою залишено без змін розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 05.07.2024 року, в розмірі 3 000 000 гривень.

Строк дії ухвали визначено до 02.10.2024 року включно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 190 КК України, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.

Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим, зокрема отримати висновок судової комп`ютерно технічної експертизи, встановити інших можливих співучасників злочину, встановити та допитати свідків.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, її вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваної, її майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваній застави у виді 3 000 000 грн.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи апелянта про наявність у ОСОБА_7 ознак невиконання цивільно-правових зобов`язань, наслідком яких є виключно цивільна відповідальність, є передчасними.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024102070000018 здійснюється неналежним органом з порушенням правил підслідності, фактично стосуються питань оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів, що не є предметом доказування при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу та підлягають перевірці судом під час розгляду кримінального провадження по суті.

Твердження апелянта про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер, специфіку та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та потерпілих безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_7 наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваної.

Посилання захисника на те, що підозрювана раніше не судима, має постійне місце проживання, не має шкідливих звичок, характеризується позитивно, проживає разом із дитиною, не спростовують висновків слідчого судді про можливість підозрюваної вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо неї більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи апеляційної скарги про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваної, є необґрунтованими.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

На переконання колегії суддів, з урахуванням обсягу повідомленої підозри, обставин інкримінованих підозрюваній дій, розміру грошових коштів, заволодіння яких інкриміновано ОСОБА_7 на загальну суму 10 498 637 грн. 10 коп., слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у розмірі 3 000 000 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, з чим погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29 серпня 2024року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3