Рішення

від 19.08.2024 по справі 183/1419/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1419/24

№ 2/183/1855/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

представника позивачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, треті особи приватний нотаріус Сєвєродонецього районного нотаріального округу Сергієнко Альона Сергіївна, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності,-

в с т а н о в и в :

14 лютого 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачам було надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

22 лютого 2024 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунули недоліки первісної заяви.

На обґрунтування вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з урахуванням уточнених під час розгляду справи вимог посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Померлий ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4 , а позивач ОСОБА_3 дружиною.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на 1/4 частин квартири АДРЕСА_1 .

Позивачі вказують на те, що спірна квартира належить їм, відповідачу ОСОБА_4 та померлому ОСОБА_5 на праві спільної сумісної часткової власності на підставі на підставі договору про визначення часток у квартирі, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731). Частка кожного становить по 1/4.

Згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2732, відповідач ОСОБА_4 подарував позивачу ОСОБА_2 належну йому 1/4 частину спірної квартири.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений 13 вересня 2018 року приватним нотаріусом приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2760, яким все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, що буде належати йому на день смерті, та все те, на що він за законом матиме право, заповів сину-позивачу ОСОБА_2 .

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_2 , звернувся до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міськогонотаріального округуЛуганської областіСергієнка А.С. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, до приватного нотаріуса Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Сергієнко А.С. звернулася дружина спадкодавця позивач ОСОБА_3 , яка відмовилася від свого права на обов`язкову частку на користь сина ОСОБА_2

24 лютого 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, приватний нотаріус Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Сергієнко А.С. виїхала з м. Сєвєродонецьк Луганської області та почала здійснювати свою діяльність у м. Києві. Заведені останньою спадкові справи залишилися на окупованій території України в м. Сєвєродонецьку.

У зв`язку з цим, позивач ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Бабич Н.Г. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 на підставі договору про визначення часток у квартирі, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731), проте постановою приватного нотаріуса Бабич Н.Г. від 31 січня 2024 року у вчиненні нотаріальних дій позивачу було відмовлено у зв`язку з ненаданням спадкоємцем документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спірне майно, зокрема оригінал заповіту складеного спадкодавцем.

В зв`язку з наведеним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд:

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , з яких:

- 1/4 частини у праві спільної часткової власності, що належить ОСОБА_2 на підставі договору про визначення часток у квартирі, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731);

- 1/4 частини, що належить, що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2732);

- 1/4 частини, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала останньому на підставі договору про визначення часток у квартирі, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731);

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі договору про визначення часток у квартирі, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2024 року зобов`язано приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Бабич Наталію Григорівну надати на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_1 вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в уточненій позовній заяві, просив позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідачів не заперечував проти заочного розгляду справи. В подальшому звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, кожен окремо, в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавали.

Представник третьої особи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

Третя особа - приватний нотаріус Сєвєродонецього районного нотаріального округу Сергієнко А.С. в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідачі, кожен окремо, були належним чином повідомлені про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явилися в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд 19.08.2024 року розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 роки помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 18 вересня 2021 року Сєвєродонецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 1782, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 січня 2024 року.

Померлий ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_2 (актовий запис про народження № 24 від 20 січня 1976 року) та відповідача ОСОБА_4 (актовий запис про народження № 351 від 18 березня 1980 року), а позивач ОСОБА_3 дружиною. Зазначене підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 220 січня 1976 року та Повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043357614, № 00043357629 від 30 січня 2024 року.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на 1/4 частин квартири АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що зазначена квартира на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві спільної сумісної власності без визначення часток на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 червня 1994 року Фондом комунального майна згідно розпорядження № 4818 від 17 червня 1994 року.

Згідно договору про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731) зазначена квартира на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно дост. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост. 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 2ст. 370 ЦК Україниу разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 372 ЦК України1.Майно,що єу спільнійсумісній власності,може бутиподілене міжспіввласниками задомовленістю міжними,крім випадків,установлених законом. Уразі поділумайна,що єу спільнійсумісній власності,вважається,що часткиспіввласників управі спільноїсумісної власностіє рівними,якщо іншене встановленодомовленістю міжними абозаконом. Зарішенням судучастка співвласникаможе бутизбільшена абозменшена зурахуванням обставин,які маютьістотне значення. Уразі поділумайна міжспіввласниками правоспільної сумісноївласності нанього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, припинивши право спільної сумісної власності, визначивши частки кожного співвласника у праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_2 , право власності вважається спільною частковою власністю.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності підлягають задоволенню, за позивачами належить визнати право власності по 1/4 частці спірної квартири, яка їх належить на підставі договору про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731).

Крім того судом встановлено, що на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2732, позивачу ОСОБА_2 належить 1/4 частина спірної квартири, яку йому подарував відповідач ОСОБА_4 . При цьому, право власності на вказану частину за позивачем не зареєстровано.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, а тому за позивачем ОСОБА_2 належить визнати право власності на 1/4 частину спірної квартири, яка належить останньому на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2732.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, суд дійшов наступного.

Як встановлено вище, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 роки помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 18 вересня 2021 року Сєвєродонецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 1782, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 січня 2024 року.

Померлий ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_2 (актовий запис про народження № 24 від 20 січня 1976 року) та відповідача ОСОБА_4 (актовий запис про народження № 351 від 18 березня 1980 року), а позивач ОСОБА_3 дружиною. Зазначене підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 220 січня 1976 року та Повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043357614, № 00043357629 від 30 січня 2024 року.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на 1/4 частин квартири АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений 13 вересня 2018 року приватним нотаріусом приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2760, яким все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, що буде належати йому на день смерті, та все те, на що він за законом матиме право, заповів сину-позивачу ОСОБА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 76814066 від 30 квітня 2024 року.

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_2 , звернувся до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міськогонотаріального округуЛуганської областіСергієнка А.С. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкова справа № 18/2021 заведена 13 листопада 2021 року приватним нотаріусом Сєвєродонецього районного нотаріального округу Сергієнко Альоною Сергіївною, номер у спадковому реєстрі: 68647892, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 76814087 від 30 квітня 2024 року.

Крім того, до приватного нотаріуса Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Сергієнко А.С. звернулася дружина спадкодавця позивач ОСОБА_3 , яка відмовилася від свого права на обов`язкову частку на користь сина ОСОБА_2

24 лютого 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, приватний нотаріус Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Сергієнко А.С. виїхала з м. Сєвєродонецьк Луганської області та почала здійснювати свою діяльність у м. Києві. Заведені останньою спадкові справи залишилися на окупованій території України в м. Сєвєродонецьку.

У зв`язку з цим, позивач ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Бабич Н.Г. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 на підставі договору про визначення часток у квартирі, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731).

Спадкова справа № 14/2024 заведена 30 січня 2024 року приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Бабич Наталією Григорівною, номер у спадковому реєстрі: 719925191, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 76814087 від 30 квітня 2024 року.

Крім того, до приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Бабич Н.Г. звернулася дружина спадкодавця позивач ОСОБА_3 , яка відмовилася від свого права на обов`язкову частку на користь сина ОСОБА_2 .

Встановлено, що постановою приватного нотаріуса Бабич Н.Г. від 31 січня 2024 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 на підставі договору про визначення часток у квартирі, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731) позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спірне майно, зокрема оригіналу заповіту складеного спадкодавцем.

Відповідно дост. 1226 ЦК Україничастка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначити, якою є доля спадкодавця у праві спільної сумісної власності.

Згідно з п. 224Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженоюнаказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визнання) частки померлого у спільному майні.

Як вже встановлено судом, частка спадкодавця ОСОБА_5 у праві спільної часткової власності на спірне спадкове нерухоме майна становить 1/4.

На підставі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідност. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

На підставі ст. 1258 ЦК України,1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Вимогами статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. 2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

На підставі статті 1270 ЦК України, 1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 .

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Як роз`яснено у п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивачів немає та відповідно ст.16 ЦК України вони обрали правильний спосіб захисту свого порушеного права.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що спадкодавець ОСОБА_5 у передбачений законом спосіб набув право власності на належну йому частину у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 , позивач ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому дружина спадкодавця позивач ОСОБА_3 відмовилася від обов`язкової частки у спадщині на користь сина (позивача) ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині, а тому за позивачем належить визнати право власності на 1/4 частини спірної квартири, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В той же час, враховуючи відсутність вини відповідачів, суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути покладені на позивачів.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, треті особи приватний нотаріус Сєвєродонецього районного нотаріального округу Сергієнко Альона Сергіївна, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , з яких:

- 1/4 частини у праві спільної часткової власності, що належить ОСОБА_2 на підставі договору про визначення часток у квартирі, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731);

- 1/4 частини, що належить, що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2732);

- 1/4 частини, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала останньому на підставі договору про визначення часток у квартирі, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі договору про визначення часток у квартирі, посвідченого 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М. за р. № 2731).

Судові витрати покласти на позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 43748368, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Дружби Народів, буд. 32;

- третя особа: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 43316700, місцезнаходження за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28;

- третя особа: приватний нотаріус Сєвєродонецього районного нотаріального округу Сергієнко Альона Сергіївна, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, буд. 54-Б.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 19 серпня 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький