Рішення

від 26.09.2024 по справі 183/2811/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2811/24

№ 2/183/2213/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , 2008 р.н., ОСОБА_3 , 2010 р.н. до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна,-

в с т а н о в и в :

27 березня 2024 року ОСОБА_1 в інтересах дітей - ОСОБА_2 , 2008 р.н., ОСОБА_3 , 2010 р.н. звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 05.01.2011 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за р. № 2-3, зареєстрованого в БТІ 27.01.2011 року за р.№ 65-1.

У встановлений законом строк позивач в інтересах дітей звернулася до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дейнеки Л.А. з заявами про прийняття спадщини, а в подальшому з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

В той же час, позивачу ОСОБА_1 в інтересах дітей ОСОБА_2 , 2008 р.н. та ОСОБА_3 , 2010 р.н. в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, нотаріусом в усній формі було відмовлено через те, що на житловий будинок накладено арешт, а саме згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 345332033 від 05.09.2023 року міститься запис про арешт нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження: 39605638 (спеціальний розділ), зареєстрований 09 грудня 2020 року державним реєстратором - старшим державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корєлою Ольгою Миколаївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55594387 від 09.12.2020 року. підставою такого рішення слугувала постанова старшого державного виконавця про арешт майна, серія та номер: 48927484 від 09 грудня 2020 року.

Арешт на майно ОСОБА_3 було накладено в межах виконавчого провадження № 48927484 з примусового виконання виконавчого листа № 183/619/13-ц, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до повноліття дітей.

У зв`язку з цим, позивач ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арешту з нерухомого майна померлого боржника ОСОБА_3 , на що їй було повідомлено про відсутність правових підстав для знаття арешту, оскільки накладений арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.

Позивач вказує, що наявність накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавляє права дітей, які є спадкоємцями після смерті батька, реалізувати свої права на спадщину.

В зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 в інтересах дітей - ОСОБА_2 , 2008 р.н., ОСОБА_3 , 2010 р.н. просить суд:

- зняти арешт з усього майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного постановою старшого державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корєлою Ольгою Миколаївною, серія та номер: 48927484 від 09.12.2020 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55594387 від 09.12.2020 року, номер запису про обтяження: 39605638 (спеціальний розділ).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2024 року зобов`язано приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дейнеку Л.А. надати на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2024 року зобов`язано Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати на адресу суду належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 48927484 з примусового виконання виконавчого листа № 183/619/13-ц, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , яке завершене у порядку п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та в рамках якого 09 грудня 2020 року було прийнято постанову про накладення арешту на майно боржника, сері та номер: 49827484.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , 2008 р.н. та ОСОБА_3 , 2010 р.н. в судове засідання не з`явилася, згідно заяви просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 47 від 15.09.2008 року (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 18.07.2023 року) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 46 від 12.08.2010 року (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 12.08.2010 року).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 255 від 22.10.2022 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 20.10.2022 року.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 05.01.2011 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за р. № 2-3, зареєстрованого в БТІ 27.01.2011 року за р.№ 65-1.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71948221 від 28.03.2023 року, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 77246881 від 07.06.2024 року, спадкова справа № 23/2023 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена 28 березня 2023 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дейнекою Л.А., номер у Спадковому реєстрі: 70449984.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 є його діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 в інтересах дітей ОСОБА_2 , 2008 р.н. та ОСОБА_3 , 2010 р.н. в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, нотаріусом в усній формі було відмовлено через те, що на житловий будинок накладено арешт, а саме згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 345332033 від 05.09.2023 року міститься запис про арешт нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження: 39605638 (спеціальний розділ), зареєстрований 09 грудня 2020 року державним реєстратором - старшим державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корєлою Ольгою Миколаївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55594387 від 09.12.2020 року. підставою такого рішення слугувала постанова старшого державного виконавця про арешт майна, серія та номер: 48927484 від 09 грудня 2020 року.

Арешт на майно ОСОБА_3 було накладено в межах виконавчого провадження № 48927484 з примусового виконання виконавчого листа № 183/619/13-ц, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до повноліття дітей.

Встановлено, що виконавче провадження № 48927484 відносно боржника ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 було завершено 27 квітня 2023 року в порядку п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку зі смертю останнього.

Згідно відповіді Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) позивачу ОСОБА_1 за відсутністю правових підстав було відмовлено у знятті арешту з нерухомого майна померлого боржника ОСОБА_3 , оскільки накладений арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Увідповідності до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Стаття 16 ЦК Українипередбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 4ст. 41 Конституції України, ч. 1ст. 321 ЦК Українипередбачена непорушність права власності, в тому чисті те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно дост. 383 ЦК Українивласник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї родини.

Положеннямист. 391 ЦК Українипередбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1ст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична чи юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

24 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 2-3392/11, провадження № 14-105цс19 зазначила: «...Згідно із частиною першоюстатті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина першастатті 328 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2ст.56 Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»1.Особа,яка вважає,що майно,на якенакладено арешт,належить їй,а неборжникові,може звернутисядо судуз позовомпро визнанняправа власностіна цемайно іпро зняттяз ньогоарешту. 2.У разінабрання законноїсили судовимрішенням прозняття арештуз майнаборжника арештз такогомайна знімаєтьсязгідно зпостановою виконавцяне пізнішенаступного дня,коли йомустало відомопро такіобставини. 3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Так, згідно п. 3 ч. 1ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження»- закінчення виконавчого провадження проводиться в тому випадку, а саме:припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Крім того, згідноч.ч. 1,2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження»наслідками закінченнявиконавчого провадження,повернення виконавчогодокумента можутьбути:1.У разізакінчення виконавчогопровадження (крімзакінчення виконавчогопровадження засудовим рішенням,винесеним упорядку забезпеченняпозову чивжиття запобіжнихзаходів,а також,крім випадківнестягнення виконавчогозбору абовитрат виконавчогопровадження,нестягнення основноївинагороди приватнимвиконавцем),повернення виконавчогодокумента досуду,який йоговидав,арешт,накладений намайно (кошти)боржника,знімається,відомості проборжника виключаютьсяз Єдиногореєстру боржників,скасовуються іншівжиті виконавцемзаходи щодовиконання рішення,а такожпроводяться іншінеобхідні діїу зв`язкуіз закінченнямвиконавчого провадження. Виконавчепровадження,щодо якоговинесено постановупро йогозакінчення,не можебути розпочатезнову,крім випадків,передбачених цимЗаконом. 2. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

А отже є всі підстави для зняття арешту з усього майна померлого ОСОБА_3 для надання можливості права вступу в успадковане майно спадкоємців ОСОБА_2 , 2008 р.н. та ОСОБА_3 , 2010 р.н., в інтересах яких діє позивач ОСОБА_1 .

Згідно зіст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1218, ч. 3 ст.1231 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1ст. 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу(ч.1 ч. 2ст. 1223 ЦК України).

Коло спадкоємців за законом, черговість спадкування ними визначена статтями1258, 1261-1255 ЦК України.

В силу положень ч. ч. 1, 3ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Таким чином, прийнявши у визначеному законом порядку спадщину, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , діти останнього ОСОБА_5 , 2008 р.н. та ОСОБА_3 , 2010 р.н., як єдині спадкоємці за законом набули право на спадщину, до складу якої входить, зокрема житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 05.01.2011 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за р. № 2-3, зареєстрованого в БТІ 27.01.2011 року за р.№ 65-1.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності.

Якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Отже, наявність арешту на майно спадкодавця ОСОБА_3 перешкоджає його дітям ОСОБА_2 , 2008 р.н. і ОСОБА_3 , 2010 р.н., як спадкоємцям за законом, оформити спадщину на майно, яке останні успадкували в порядкуст. 1268 ЦК Українипісля смерті батька та є підставою для відмови нотаріусом видати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. ч. 1-3ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 1.Арешт майна(коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення. 2.Арешт намайно (кошти)боржника накладаєтьсявиконавцем шляхомвинесення постановипро арештмайна (коштів)боржника абопро описта арештмайна (коштів)боржника. Арештна рухомемайно,що непідлягає державнійреєстрації,накладається виконавцемлише післяпроведення йогоопису. Постановапро арештмайна (коштів)боржника виноситьсявиконавцем підчас відкриттявиконавчого провадженнята непізніше наступногоробочого дняпісля виявленнямайна. Виконавецьза потребиможе обмежитиправо користуваннямайном,здійснити опечатуванняабо вилученняйого уборжника тапередати назберігання іншимособам,про щовін виноситьпостанову абозазначає обмеженняв постановіпро арешт.Вид,обсяг істрок обмеженнявстановлюються виконавцему кожномуконкретному випадкуз урахуваннямвластивостей майна,його значеннядля власникачи володільця,необхідності використаннята іншихобставин. Наявністьнакладеного виконавцему процесівиконавчого провадженняарешту державногоабо комунальногомайна,крім арешту,накладеного укримінальному провадженні,не перешкоджаєпродажу шляхомприватизації єдиногомайнового комплексудержавного абокомунального підприємства,до складуякого входитьтаке майно. 3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно з п. 1-3 ч.ч. 1,3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно з ч. 2 ст.39Закону України«Про виконавчепровадження» 2. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови може бути оскаржена.

Наслідки закінчення виконавчого провадження визначеніст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до ч. ч. 1, 2 якої: 1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. 2. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, на час прийняття старшим державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_2 , 2008 р.н. та ОСОБА_3 , 2008 р.н., на підставі п. 3 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», обов`язковим наслідком такого рішення старшого державного виконавця було зняття арешту з майна боржника.

Разом з тим, у порушення вказаних норм закону, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_3 через смерть останнього, не вирішив питання про зняття арешту з належного боржникові майна, у зв`язку з чим наявні підстави для зняття арешту зі спірного нерухомого майна.

Отже, встановленими судом обставинами справи підтверджено належність ОСОБА_2 , 2008 р.н. та ОСОБА_3 , 2010 р.н. нерухомого майна, як спадкоємцям за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , арешт на яке позбавляє спадкоємців можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Тобто, підставою подання позову у справі є спричинення порушення однієї із складових права власності, визначеної ч. 1ст. 317 ЦК України.

За таких обставин, із закінченням виконавчого провадження, арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому, втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого закінченням виконавчого провадження.

Арешт майна боржника ОСОБА_3 , у такому разі, із заходу забезпечення виконання рішення суду або виконавчого напису, перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Відповідно дост. 16 ЦК України, загальним способом захисту порушених цивільних прав є припинення дій, які порушують право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно зіст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оцінивши дані правовідносини, суд дійшов висновку, що вони виникли із виконання рішення суду у цивільній справі, які підпадають під правове регулювання відповідних нормЗакону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 5статті 124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно до ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначеніЗаконом України «Про виконавче провадження».

Згідно зіст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 № 6 (в редакції від 30.06.1978 № 5) надані роз`яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Нормами ч.1,2ст. 321 ЦК Українивстановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку встановленому законом.

Стаття 129 Конституції Українивідносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Згідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що наявність обтяження перешкоджає позивачу в повній мірі реалізувати своє право власності на таке майно, зважаючи на відсутність відкритих виконавчих проваджень, суд вважає, що правові підстави для арешту майна відсутні.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За наведених обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з приписами ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В той же час, враховуючи відсутність вини відповідача, суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути покладені на позивача.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , 2008 р.н., ОСОБА_3 , 2010 р.н. до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна,- задовольнити.

Зняти арешт з усього майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного постановою старшого державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корєлою Ольгою Миколаївною, серія та номер: 48927484 від 09.12.2020 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55594387 від 09.12.2020 року, номер запису про обтяження: 39605638 (спеціальний розділ).

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Перещепинська міська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338463, місцезнаходження за адресою: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченка, буд. 43;

- третя особа: Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 34893684, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 7.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 26 вересня 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький