Рішення

від 05.08.2024 по справі 428/4148/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/4148/21

№ 2/183/670/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина на недоотриману пенсію за період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року в розмірі 40571,20 грн.

За життя ОСОБА_2 заповіту не залишив.

У визначений законом строк позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округ Луганської області Фесенко О.М. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , а в подальшому з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з чим 15 серпня 2019 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти в сумі 7025,82 грн., що знаходиться на рахунку у філії Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк» у ТВБВ № 10012/010 на рахунку № НОМЕР_1 .

Проте,свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_2 , але не була ним отримана за життя у розмірі 40571,20 грн. за період з 01.06.2017 року по 28.02.2029 року, позивач ОСОБА_1 не отримала, у зв`язку з тим, що на запит приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округ Луганської області Фесенко О.М. до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області було надано відповідь від 09.09.2019 року за вих. № 13132/03-02, згідно якої суми недоотриманої пенсії не включаються до складу спадщини і виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6-ти місяців після смерті пенсіонера.

В той же час, позивачу відомо, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року складає 40571,20 грн.

Позивач вважає, що вона має право на спадкове майно, тобто пенсію відповідно до приписів ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який є спеціальним у цих правовідносинах, а посилання відповідача на приписи ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, перешкоджають у реалізації нею прав на спадкування недоотриманої пенсії спадкодавцем, зокрема отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на таке спадкове майно.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати за нею право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , але не була ним отримана за життя у розмірі 40571,20 грн. за період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року включно, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити їй суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , але не була ним отримана за життя у розмірі 40571,20 грн. за період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року включно, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 травня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року провадження у справі було закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На вказану ухвалу позивачем було подано апеляційну скаргу до Луганського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан.

Розпорядженням голови Верховного суду від 06.03.2022 року №1/2/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Сєверодонецького міського суду Луганської області на Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

26 вересня 2022 року матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року надійшли до Дніпровського апеляційного суду.

Листом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року № 01-52/383/22 Дніпровський апеляційнийсуд було повідомлено,що цивільнасправа №428/4148/21за позовом ОСОБА_1 доВійськово-цивільноїадміністрації містаСєвєродонецьк Луганськоїобласті,Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вЛуганській областіпро визначенняправа власностіна недоотриманупенсію тазобов`язаннявчинити певнідії доНовомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті непередавалась.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року ініційоване питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 428/4148/21 за позовом ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визначення права власності на недоотриману пенсію та зобов`язання вчинити певні дії. Копії матеріалів апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 направлено до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 428/4148/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити певні дії, в частині ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 428/4148/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовної заяви.

27 квітня 2023 року матеріали справи по відновленому судовому провадженню було направлено до Дніпропетровського апеляційного суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року скасовано ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року про закриття провадження у справі, а матеріали справи по відновленому судовому провадженню направлено до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду, які надійшли до суду першої інстанції 14 серпня 2023 року.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника остання просила розглядати справу без її участі, вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в судове засідання не з`явився, в той же час звернувся до суду з відзивом, згідно якого вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість, просив розглядати справу без його участі та в позові відмовити, з огляду на наступне. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія ОСОБА_2 була виплачена по 31.05.2017 року. З 01.06.2017 року нарахування та виплату пенсії було призупинено на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам згідно (протокол № 39 від 25.04.2017 року). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, у зв`язку з чим був знятий з обліку у зв`язку зі смертю. Зокрема зазначив, що твердження позивача про включення до складу спадщини недоотриманої пенсії ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки, суми пенсії, які належали спадкодавцю, але не були ними одержані за життя передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Сторона відповідача наголошує на тому, що порядок виплати сум пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію та членів їх сім`ї і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю передбаченост. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та якою встановлено, що вказані суми не включаються до складу спадщини. В той же час, позивач ОСОБА_1 з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 протягом 6-ти місяців після смерті останнього до відповідача не зверталася. Просив звернути увагу на те, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом з аналогічними вимогами, в задоволенні яких рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області останній було відмовлено (справа № 428/13913/19). Крім того, вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, в той час як повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Враховуючи,що усправі береучасть декількавідповідачів,від одногоз якихнадійшов відзив,суд невбачає підставдля ухваленнязаочного рішенняу справі.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст. 76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Севастополь АР Крим народилася позивач ОСОБА_3 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний актовий запис № 1473 від 12 грудня 1956 року. ЇЇ батьками зазначено: ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12 грудня 1956 року.

Згідно Витягу з Державного реєстрів актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00010172795 від 01 березня 2012 року вбачається, що 11 серпня 1976 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лутугинського районного управління юстиції у Луганській області між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, актовий запис № 54. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 було присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 90 років помер батько позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 04 липня 2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Головного територіального управління юстиції у Луганській області складено відповідний актовий запис № 155, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 04 липня 2019 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема на грошові кошти на банківському рахунку померлого та на недоотриману ним пенсію.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складав.

З копії заяви № 368 від 04.07.2019 року, поданої приватному нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Фесенко О.М., вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкова справа № 249/2019 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена 04 липня 2019 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Фесенком О.М., номер у спадковому реєстрі: 64414129, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 56744449 від 04 липня 2019 року.

Встановлено, що 15 серпня 2019 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Фесенком О.М. позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді грошових коштів у філіїЛуганське обласне управління АТ «Ощадбанк» у ТВБВ № 10012/010 на рахунку № НОМЕР_1 із сумою залишку 7025,82 грн., станом на 30 липня 2019 року.

Проте, свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_2 , але не була ним отримана за життя у період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року позивач ОСОБА_1 не отримала, у зв`язку з тим, що на запит приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Фесенка О.М. до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області було надано відповідь від 31.07.2019 року за вих. № 11495/03-02, згідно якої суми недоотриманої пенсії не включаються до складу спадщини і виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6-ти місяців після смерті пенсіонера.

Так, судом встановлено, що померлий ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

З копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04 вересня 2019 року за вих.. № 13132/03-02 вбачається, що відповідно достатті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина, а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. В ході перевірки доданих до заяви документів, з`ясовано, що адреса реєстрації ОСОБА_1 згідно паспорту: АДРЕСА_1 , , а адреса реєстрації померлого ОСОБА_2 згідно паспорта: АДРЕСА_2 . Право на отримання недоодержаної пенсії на теперішній час у спадкоємця відсутнє, оскільки факт сумісного проживання на момент смерті з ОСОБА_2 відсутній.

Як встановлено вище, на запит приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Фесенко О.М., Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області своїм листом від 31 липня 2019 року за вих. №11495/03-02 повідомило, що відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщиниі виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина, а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Встановлено, що у провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області перебувала цивільна справа № 428/13913/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Сєвєродонецької міської ради про визнання права власності на недоотриману пенсію та зобов`язання здійснити її виплату.

На виконання ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 січня 2020 року по справі № 428/13913/19 про витребування інформації щодо суми недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області своїм листом повідомило, що згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур ОСОБА_2 в Управлінні Пенсійного забезпечення військовослужбовців та деякий інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області знятий з обліку у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пенсія виплачена по 31.05.2017 року. Недоодержана пенсія за період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року складає 40 571,20 грн.

Встановлено, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 квітня 2020 року у справі № 428/13913/19, яке набрало законної сили 16 травня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яку не встигла отримати його донька ОСОБА_1 в розмірі 40 571,20 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд наводить наступні норми права.

Так, приписами ст. 61Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262) передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 року № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Конституцією України(стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно доЗакону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 16 ЦК Україниодним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно достатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Застаттею 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Відповідно достатті 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 ЦК Українивизначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно зіст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(Закон № 1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другійстатті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Відповідно до вимогст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(Закон № 1058-IV)сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(Закон № 1058-IV) передбачено, що нараховані суми пенсії на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, у зв`язку з чим вищезазначений розмір недоотриманої пенсії може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на спадщину, із оформленим свідоцтвом про спадщину.

Отже,Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262)є спеціальнимзаконом, який регулює та визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннямиЗакону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Тобто суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Згідно з ч. 2ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України єЦивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно доКонституції Українита цьогоКодексу.

В преамбуліЗакону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 рокузазначено, що цейЗаконвизначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.Законмає на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цимЗаконом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбаченихКонституцією Українита цимЗаконом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Виплата недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера здійснюється в порядку, встановленому статтею 61Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262).

Статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262) визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6-ти місяців після смерті.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно із пунктом 4 вказаного Порядку, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6-ти місяців після смерті.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області мотивує свої заперечення у виплаті позивачу ОСОБА_1 сум недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 тим, що порядок виплати сум пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію та членів їх сім`ї і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю передбаченостаттею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262), якою встановлено, що вказані суми не включаються до складу спадщини.

Проте, суд із такою позицією відповідача погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище, за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 52 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон № 2262) суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6-ти місяців після смерті пенсіонера.

Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім`ї.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі № 200/10269/19-а, сформульована висновок про те, що «у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя».

Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6-ти місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

У цій справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом 6-ти місяців після смерті та отримання свідоцтва про смерть батька не зверталася до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області для отримання відповідних сум пенсії.

У такому разі, в силу приписів ч. 3 ст. 52 Закону № 1058-IV, сума пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини, та орган Пенсійного фонду не здійснює виплату неодержаної пенсії у порядку ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV, ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ.

Вказаний висновок сформований в постанові Верховного Суду від 06.04.2022 року у справі №200/10136/20-а.

Як зазначалося вище, зміст частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частиндругої,третьої статті52Закону України"Прозагальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування" (Закон № 1058-IV), які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

За викладених обставин, суд вважає, що позивач має право на спадкове майно недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV), який є спеціальним у цих правовідносинах.

Аналогічна правовапозиція викладенау постановахВерховного Судувід 23лютого 2022року по справі № 428/10113/20 , провадження № 61-14299св21; від 23 вересня 2020 року по справі № 428/6685/19, провадження № 61-7985св20; від 09 червня 2022 року по справі № 200/12094/18-а, провадження № К/9901/10098/19; від 06 квітня 2022 року по справі №200/10136/20-а.

При цьому суд зауважує, що сторона відповідача помилково вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В той же час суд зауважує, що за вимогами п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із ч. 1 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із статтею 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно із п. 4.14 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 із змінами та доповненнями, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Так, зі змісту постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 570/6046/14-ц вбачається, що під час розгляду справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування суду слід перевіряти чи були спадкоємцем здійснені всі необхідні заходи щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, чи вимагав він у відповідності до приписів пунктів 1, 3 глави 13 розділу I Порядку від нотаріусу винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва), чи оскаржував таку постанову у судовому порядку або відразу звернувся до суду за правилами позовного провадження.

На думку суду, зміст ст. 1296 ЦК України, ст. 66, 68 Закону України «Про нотаріат», п. 4.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідчить про те, що основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса.

Крім того, у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 вказано, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Це пояснюється тим, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є виключним способом захисту прав спадкоємця, який може застосовуватися лише у випадку об`єктивної відсутності умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та неможливості усунення обставин, які створюють відсутність таких умов. Відсутність умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку може бути усунута шляхом встановлення певного юридичного факту в суді або шляхом отримання певних документів, які дають змогу нотаріусу та спадкоємцю визначити точний обсяг спадкового майна.

Застосування іншого підходу призведе до того, що суд фактично перебере на себе функції нотаріуса у таких спадкових справах.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20 травня 2021 року по справі № 339/369/18, провадження № 61-18714св19.

Як вже встановлено, рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 квітня 2020 року у справі № 428/13913/19, яке набрало законної сили 16 травня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яку не встигла отримати його донька ОСОБА_1 в розмірі 40 571,20 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим має право на спадкове майно недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV). При цьому, відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину позивачем ОСОБА_1 підтверджена належними доказами, що було підставою для задоволення позовних вимог у справі № 428/13913/19.

Що стосується суми недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 та не була ним отримана за життя, суд зазначає наступне.

Право особи на отримання пенсії (у тому числі за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не єзаконом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованихЗаконом1058-IV, не можуть застосовуватись.

Відповідно, встановлення постановами Кабінету Міністрів України інших підстав для припинення виплати пенсії, відмінних від визначених частиною першоюстатті 49 Закону№ 1058-IV, не є іншим випадком припинення виплати пенсії, передбаченимзаконом, у розумінні пункту 5 частини першоїстатті 49 цього Закону.

З вищевикладених підстав, суд також вважає неможливим застосувати до спірних правовідносин положення Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якими регламентовано, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. З аналогічних підстав суд не може застосувати до спірних правовідносин положення абзацу двадцятого пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якими визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідачем рішення про припинення виплати пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з 01 червня 2017 року не приймалося, тобто припинення виплати пенсії останньому відбулося не у спосіб, визначений частиною першоюстатті 49 Закону № 1058-IV.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що припинення з 01 червня 2017 року виплати ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії за вислугу років здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених частиною першоюстатті 49 Закону № 1058-IV, або підстав, передбачених іншимзаконом, та не у спосіб, визначений частиною першоюстатті 49 Закону № 1058-IV, а отже, дії відповідача є протиправними.

Таким чином, померлий ОСОБА_2 , починаючи з 01 червня 2017 року, не отримував пенсію з вини відповідача. Відповідно, суми пенсії, невиплачені останньому з вини відповідача, мають бути виплачені позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю, за минулий час без обмеження будь-яким строком.

При розгляді даної справи, суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, пов`язаних зі зверненням до адміністративного суду пенсіонерів, що проживають на території проведення антитерористичної операції, яким територіальними органами Пенсійного фонду України припинено нарахування і виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, виключний перелік яких наведений у частині першійстатті 49 Закону № 1058-IV, викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 805/402/18 (зразкова справа про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі (№№ рішень в ЄДРСР 73869341, 76945461 відповідно), постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 688/1196/17 (№ рішення в ЄДРСР 75047424) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 638/2208/17(№ рішення в ЄДРСР 76906153)…»

Згідно ч. 4ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено вище, на виконання ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 січня 2020 року по справі № 428/13913/19 про витребування інформації щодо суми недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області своїм листом повідомило, що згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур ОСОБА_2 в Управлінні Пенсійного забезпечення військовослужбовців та деякий інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області знятий з обліку у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пенсія виплачена по 31.05.2017 року. Недоодержана пенсія за період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року складає 40 571,20 грн.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити певні дії просила суд:

- визнати за нею право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , але не була ним отримана за життя у розмірі 40571,20 грн. за період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року включно, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити їй суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , але не була ним отримана за життя у розмірі 40571,20 грн. за період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року включно, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В той же час, як вже встановлено вище, рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 квітня 2020 року у справі № 428/13913/19, яке набрало законної сили 16 травня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яку не встигла отримати його донька ОСОБА_1 в розмірі 40 571,20 грн., щ стосується періоду з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею право власності і на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , але не була ним отримана за життя у розмірі 40571,20 грн. за період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року включно, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягають задоволенню, оскільки були вирішені під час розгляду справи № 428/13913/19.

Щодо вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити їй суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , але не була ним отримана за життя у розмірі 40571,20 грн. за період з 01.06.2017 року по 28.02.2019 року включно, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно до приписів ст. 16 ЦПК України суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача ОСОБА_1 та виконання в подальшому судового рішення є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , але не була ним отримана за життя за період з 01 червня 2017 року по 28 лютого 2019 року в розмірі 40571,20 грн.

Що стосується доводів сторони відповідача про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, в той час як повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Водночас справою адміністративної юрисдикції з огляду на п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин (відповідні правові висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 804/15129/15).

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги після смерті батька призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.

Сама собою участь у спорі Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Заявлені вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Сторона позивача мотивувала позовну заяву порушенням права власності позивача як спадкоємця на спадкове майно, а саме недоотриману пенсію померлої особи. Предметом позовних вимог є визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на суму недоотриманої за життя спадкодавцем пенсії. Вказані вимоги є майновими та стосуються спадкових правовідносин, а тому спір повинен вирішуватися за правилами позовного провадження.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру, а тому, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 у справі № 286/3516/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17 та від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а, провадження № К/9901/10098/19.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому, враховуючи відсутність вини відповідача Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, судові витрати в сумі 908,00 грн. належить стягнути з відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 недоотриману пенсію, яка належала померлому ОСОБА_2 , але не була ним отримана за життя за період з 01 червня 2017 року по 28 лютого 2019 року в розмірі 40571,20 грн. (сороктисяч п`ятсотсімдесят однагрн.20коп.).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

-відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9;

-відповідач: Військово-цивільна адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 43748368, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судового рішенняабо уразі розглядусправи (вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 05 серпня 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький