Рішення

від 05.11.2024 по справі 713/3102/24

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/3102/24

Провадження №2/713/546/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

05.11.2024 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Троценко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ткач Валентина Василівна, до ОСОБА_2 , де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог є орган опіки та піклування Вашківецької міської ради, Вижницького району Чернівецької області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ :

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовною заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей до відповідачки ОСОБА_2 , де третьою особою, що не заявляє самостійних вимог є орган опіки та піклування Вашківецької міської ради, Вижницького району Чернівецької області.

Просить встановити факт, що батько, ОСОБА_1 , здійснює самостійне виховання та повне фінансове утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги обґрунтував наступним.

26 жовтня 2010 року з ОСОБА_2 було розірвано шлюб. За час перебування у шлюбі та після його розірвання у нас народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06 жовтня 2022 року Чернівецьким апеляційним судом було винесено постанову у справі №713/1004/22, якою визначено місце проживання неповнолітніх дітей разом з ним. Діти забезпечені всім необхідним, дочка навчається у Вашківецькому медичному фаховому коледжі, а син є учнем Вашківецького ЗЗСО-І-ІІІ ступенів ім.Бажанського.

Зазначив, що є приватним підприємцем, директором фірми «Силует» в м.Вашківці, приймає активну участь у громадському житті, до адміністративної відповідальності не притягувався. Встановлення факту самостійного виховання та повного фінансового утримання дітей необхідно для юридичної фіксації факту знаходження дітей на його утриманні з метою оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дітей, які виховуються лише одним з батьків, а також для звернення до державних, медичних та освітніх закладів від імені та в інтересах дітей, без участі матері.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи представник позивача ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи у її відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності суду не надано, відзив не надано, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

В судове засідання представник третьої особи органу опіки та піклування Вашківецької міської ради, Вижницького району Чернівецької області не з`явився, до початку розгляду справи скерував пояснення в якому зазначив, що позовні вимоги визнає, ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує своїх неповнолітніх дітей, забезпечує їх всім необхідним: ліками, продуктами харчування, одягом, цікавиться їх навчанням.

Процесуальні дії у справі.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, врахувавши думку позивача щодо заочного порядку розгляду справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 26 жовтня 2010 року - розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 , виданого 05.08.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис №114.

У сторін є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання та реєстрації по АДРЕСА_1 .

З довідки про склад сім`ї виданої відділом ЦНАП Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області №737 від 20.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 разом із своїми дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матір`ю, ОСОБА_6 .

З акту обстеження матеріально-побутових умов виданого виконавчим комітетом Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області №175 від 20.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом з неповнолітніми дітьми, розлучений, діти перебувають на його утриманні, умови проживання задовільні.

З характеристики виданої виконавчим комітетом Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області №87 від 20.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має вищу освіту, розлучений, приватний підприємець, директор фірми «Силует» в м.Вашківці, на утриманні має двох дітей. Приймає активну участь у громадському житті міста, до адміністративної відповідальності не притягувався. По місцю проживання характеризуюся з позитивної сторони.

Судом також встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 навчається у Вашківецькому медичному фаховому коледжі, неповнолітній ОСОБА_4 є учнем Вашківецького ЗЗСО-І-ІІІ ступенів ім.Бажанського, вихованням та утриманням займається батько, що підтверджується характеристиками.

При вирішенні справи судом застосовано наступні норми права.

Статтею 315 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Позивач звертаючись до суду посилався на те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей, необхідно йому для юридичної фіксації факту знаходження дітей на його утриманні з метою оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дітей, які виховуються лише одним з батьків, а також для звернення до державних, медичних та освітніх закладів від імені та в інтересах дітей, без участі матері.

Відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 13.10.2022 року у справі №755/1938/22, для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.5 Сiмейного кодексу України, держава створює людинi умови для материнства та батькiвства, забезпечує охорону прав матерi та батька, матерiально й морально заохочує i пiдтримує материнство та батькiвство.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Як визначено частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Підставою для встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком, обсяг прав матері дитини обмежується або припиняється.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

У вихованні та утриманні дитини мають брати участь як мати так і батько.

Проживання одного з батьків окремо від дітей не свідчить про те, що мати самоусунулась від виховання та утримання дітей, а визначення місця проживання дітей з батьком не звільняє матір від її обов`язку виховувати та утримувати їх.

За не виконання, чи неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягненні до відповідальності.

Згідно ст. 12 Закону України « Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Позивачем не надано доказів того, що в питанні виховання чи утримання неповнолітніх дітей мати умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з виховання дітей.

Статтею 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Сімейним кодексом України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України).

Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Таким чином, аналіз вказаної правової норми, дає можливість зробити висновок, що факт відсутності участі матері (батька) у вихованні дитини, як і факт самостійного виховання дитини одним з батьків може бути підтверджений за рішенням суду виключно у разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах 1, 3 статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року в справі №916/3027/21 зазначила, що «обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав або, що вона не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин та доказів того, що ОСОБА_2 звертався до уповноважених органів та йому було відмовлено у призначені будь-якої соціальної допомоги, як батьку, що самостійно утримує неповнолітніх дітей.

Отже, відсутні підстави для встановлення факту самостійного виховання та утримання заявником неповнолітніх дітей.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 150, 144, 157, 164 СК України, ст.ст.4, 13, ст.76, 77, 247, 258-265, 280-282, 315, 354 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ткач Валентина Василівна, до ОСОБА_2 , де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог є орган опіки та піклування Вашківецької міської ради, Вижницького району Чернівецької області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Вашківецької міської ради, Вижницького району Чернівецької області, місцезнаходження м.Вашківці, вул.Героїв Майдану, 2, Вижницький район Чернівецька область.

Суддя Іван КИБИЧ