Рішення

від 11.11.2024 по справі 466/6253/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 466/6253/24

Номер провадження 2/462/1760/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і я» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

встановив:

І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача.

Уповноважений представник позивача ТДВ «СК «Гарант і я» - адвокат Тимощук І. Г., 10.06.2024 року (вх. № 15847) звернулася у Шевченківський районний суд м. Львова (документ сформований в системі «Електронний суд» 07.06.2024 року) з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, у якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача (у порядку суброгації) суму страхового відшкодування у розмірі 2 600 грн. 00 коп.;

- судові витрати покласти на відповідача (а.с. 1-5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2021 року о 16 год. 56 хв., ОСОБА_1 , керуючи

транспортним засобом «АЗЛК, Москвич 2140», державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Львові на вул. Володимира Короленка, 1А, під часу руху зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_3 , який застрахований у ТДВ «СК «Гарант і я» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 497-05-20-03-203 від 12.08.2020 року укладеного з ОСОБА_3 . Зазначена обставина підтверджується довідкою УПП у Львівській області № 3021203600946873 (вих. № 6893п/41/12-2021 від 05.08.2021 року). Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/6318/21 від 11.10.2021 року (з урахуванням постанови від 11.10.2021 року у справі № 461/6318/21). 28.07.2021 року ТДВ «СК «Гарант і я» отримано заяву про виплату страхового відшкодування від власника транспортного засобу «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_3 на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 497-05-20-03-203 від 12.08.2020 року, шляхом перерахування коштів на рахунок суб?єктів господарювання, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. Згідно рахунків ТОВ «Арія Моторс» № М000009754 від 27.07.2021 року на суму 5 364 грн. 00 коп. та ТОВ «НІКО-ЗАХІД» № 01405 від 27.07.2021 року на суму 53 363 грн. 54 коп., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_5 склала 58 727 грн. 54 коп. 28.07.2021 року ТДВ «СК «Гарант і я» значена дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, здійснено розрахунок суми страхового відшкодування по страховому випадку, із врахуванням фізичного зносу, з автомобілем «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_2 та складено страховий акт № 220-21-03-05, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування у розмірі 58 727 грн. 54 коп. На підставі договору добровільного страхування і страхового акту, ТДВ «СК «Гарант і я» у відповідності до заяви страхувальника від 28.07.2021 року, проведено виплату страхового відшкодування в сумі 58 727 грн. 54 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 926 від 02.08.2021 року на суму 5 364 грн. 00 коп. та № 927 від 02.08.2021 року на суму 53 363 грн. 54 коп. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «АЗЛК, Москвич 2140», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент настання страхового випадку була застрахована у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». 19.08.2021 року ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила виплату страхового відшкодування (у порядку регресу) у розмірі 34 537 грн. 14 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 3P089016 від 21.09.2021 року. У листі № 9555 від 21.09.2021 року, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вказала, що розмір франшизи на підставі договору (полісу) № 202203933 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ставить 2 600 грн. 00 коп. На підставі ухваленого Господарським судом м. Києва рішення, 21.02.2022 року, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» доплатило позивачу кошти в розмірі 21 590 грн. 40 коп. Таким чином, не погашеною залишається заборгованість (франшиза) у розмірі 2 600 грн. 00 коп. З огляду на вказане сторона позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 1-5).

ІІ. Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Федорову О. Ф. (а.с. 25-26).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.06.2024 року постановлено передати вказану цивільну справу до Залізничного районного суду м. Львова, відповідно до порядку передачі справ до іншого суду (а.с. 29-30).

Супровідним листом Шевченківського районного суду м. Львова стверджується, що вказана цивільна справа надійшла у Залізничний районний суд м. Львова 05.08.2024 року (вх. № 18309) (а.с. 35).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Залізничного районного суду м. Львова від 06.08.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 36).

Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі (а.с. 37).

Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 10.09.2024 року (а.с. 38).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.09.2024 року позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з її істотними недоліками (а.с. 39-40).

13.09.2024 року від уповноваженого представника позивача ТДВ «СК «Гарант і я» - адвоката Тимощук І. Г. на адресу суду надійшла письмова заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 13.09.2024 року) про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 43).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.09.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 46-47).

ІІІ. Щодо правової позиції відповідача.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».

Окремо суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.

Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин відсутності за вказаною адресою. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, суд вважає необхідним зазначити, що згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що: «21.07.2021 року, о 16 год. 56 хв., за адресою м. Львів, вул. Просвіти-Коперника, 1 а, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем АЗЛК 2140, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався в технічній несправності автомобіля, не перевірив гальмівну систему, внаслідок чого допустив самовільний рух авто заднім ходом. В результаті вищезазначеного, відбулось зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi ASX, державний номерний знак НОМЕР_3 . В результаті вказаного ДТП сталося зіткнення вищевказаних транспортних засобів і вони зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками».

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.10.2021 року у справі № 461/6318/21, яка набрала законної сили 21.10.2021 року (а.с. 14, https://reestr.court.gov.ua/Review/100330344), з урахуванням Постанови Галицького районного суду м. Львова від 11.10.2021 року у справі № 461/6318/21 (а.с. 15, https://reestr.court.gov.ua/Review/100340184) ОСОБА_1 ухвалено визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп.

Довідкою УПП у Львівській області № 3021203600946873 (вих. № 6893п/41/12-2021 від 05.08.2021 року) також стверджуються обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 21.07.2021 року о 16 год. 56 хв. за адресою м. Львів, вул. Просвіти-Коперника, 1А, між автомобілем АЗЛК 2140, державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортним засобом Mitsubishi ASX, державний номерний знак НОМЕР_3 . Вказано, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху (а.с. 13).

Копією договору добровільного страхування наземного транспорту № 497-05-20-03-203 від 12.08.2020 року стверджується, що такий укладено між ТДВ «СК «Гарант і я» та ОСОБА_3 (а.с. 13).

Відповідно до п. 4 вказаного договору визначеного, що предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням колісного транспортного засобу.

Також, до позовної заяви долучено копію повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного від 22.07.2021 року (із змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 повідомив ТДВ «СК «Гарант і я» про подію)(а.с. 16).

Матеріали справи містять також акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 28.07.2021 року та заяву ОСОБА_3 на виплату страхового відшкодування від 28.07.2021 року (а.с. 17).

За змістом страхового акту № 220-21-03-05 (а.с. 18) дорожньо-транспортну пригоду від 21.07.2021 року кваліфіковано як страховий випадок на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 497-05-20-03-203 від 12.08.2020 року. Сума страхового відшкодування складає 58 727 грн. 54 коп.

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування по страховому випадку з а/м «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_3 , сума до виплати підлягає страхове відшкодування у сумі 58 727 грн. 54 коп. (а.с. 18).

Нарядом-замовленням ТОВ «Арія Моторс» № 0000032721 від 03.09.2021 року (має юридичну силу акту виконаних робіт) стверджується, що по автомобілю «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_3 виконано ряд ремонтних робіт та використано запасні частини та матеріали на загальну суму 5 364 грн. 00 коп. (а.с. 19).

Рахунком ТОВ «НІКО-ЗАХІД» № 01405 від 27.07.2021 року стверджується, що вартість запчастин склала 53 363 грн. 54 коп. (а.с. 20).

Розпорядженням № 220-21-03-05 від 28.07.2021 року ТДВ «СК «Гарант і я» стверджується, що згідно із страховим актом № 220-21-03-05 від 28.07.2021 року бухгалтерією ТДВ «СК «Гарант і я» нараховано страхове відшкодування в розмірі 58 727 грн. 54 коп., так першу частину страхового відшкодування у розмірі 5 364 грн. 00 коп. перераховано ТОВ «Арія Моторс», другу частину страхового відшкодування в розмірі 53 363 грн. 54 коп. ТОВ «НІКО-ЗАХІД».

Копією платіжного доручення № 926 від 02.08.2021 року підтверджується, що ТДВ «СК «Гарант і я» перерахувало ТОВ «Арія Моторс» 5 364 грн. 00 коп. (на підставі виплати страхового відшкодування ОСОБА_3 згідно розпорядження № 220-21-03-05 від 28.07.2021 року (№ М000009754 від 27.07.2021 року) без ПДВ).

Копією платіжного доручення № 927 від 02.08.2021 року підтверджується, що ТДВ «СК «Гарант і я» перерахувало ТОВ «НІКО-ЗАХІД» 53 363 грн. 54 коп. (на підставі виплати страхового відшкодування ОСОБА_3 згідно розпорядження № 220-21-03-05 від 28.07.2021 року (№ 01405 від 27.07.2021 року) без ПДВ).

Суд приймає до уваги, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «АЗЛК, Москвич 2140», державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», вказане стверджується копією поліса № 202203933 (а.с. 12).

Копією листа № 9555 від 21.09.2021 року, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вказала, що розмір франшизи на підставі договору (полісу) № 202203933 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ставить 2 600 грн. 00 коп. (а.с. 22).

Суд приймає до уваги, що рішенням Господарського суду м. Києва від 30.12.2021 року у справі № 910/17123/21 ухвалено стягнути з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ТДВ «СК «Гарант і я» страхове відшкодування в розмірі - 21 590 грн. 40 коп. (https://reestr.court.gov.ua/Review/102340469).

Так, копією платіжного доручення № ЗР089016 від 21.09.2022 року підтверджується, що ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перерахувало ТДВ «СК «Гарант і я» 34 537 грн. 14 коп. (на підставі відшкодування згідно страхового акта № 210000455759 від 10.09.2021 року ТДВ «СК «Гарант і я», 37317151, згідно претензії № 218/01/03) (а.с. 23).

Копією платіжного доручення № ЗР015105 від 21.02.2022 року підтверджується, що ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перерахувало ТДВ «СК «Гарант і я» 21 590 грн. 40 коп. (на підставі відшкодування згідно страхового акта № 210000455759-1 від 17.02.2022 року ТДВ «СК «Гарант і я», 37317151, згідно рішення суду № 910/17123/21).

V. Застосоване судом законодавство.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

За змістом ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).

У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (рішення від 09.12.1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (рішення від 15.11.2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п. 42-47; від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п. 18, 19).

VІ. Мотиви прийняття рішення та висновки суду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу у межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що стороною позивача доведено факт завдання шкоди саме з вини відповідача, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідачем згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України цей факт не спростовано.

З огляду на такі обставини, враховуючи, що вина відповідача у спричинені дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.10.2021 року у справі № 461/6318/21 (з урахуванням Постанови Галицького районного суду м. Львова від 11.10.2021 року у справі № 461/6318/21), а позивач виконав покладені на нього обов`язки, передбачені договором страхування, та оплатив спричинені дорожньо-транспортною пригодою збитки у порядку виплати страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

VІІ. Судові витрати по справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.1. Щодо судового збору.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 543 від 05.06.2024 року (а.с. 6) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено повністю, то на підставі ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений таким судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і я» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і я» - 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування у порядку суброгації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і я» - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і я» (код ЄДРПОУ: 37317151, електронна пошта: office@harant.com.ua, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Текст судового рішення складено 11.11.2024 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко