Ухвала

від 11.11.2024 по справі 747/611/24

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/611/24

Провадження№ 2-о/747/26/24

У ХВ АЛ А

11.11.2024 року суддя Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Талалаївської селищної ради, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із даною заявою в порядку окремого провадження, у якій просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом із додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом. Зазначене відноситься і до заяви, яка повинна відповідати вимога, що встановлюються ЦПК України до позовної заяви.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. В позовній заяві зазначаються підстави та предмет позову, права позивача, які порушені. Заявником ОСОБА_3 даних вимог процесуального законодавства не виконано.

Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

В обґрунтування заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини заявник ОСОБА_3 вказує, що встановлення факту необхідно йому з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що займається вихованням та утриманням дитини, а також просить врахувати, що в даній справі відсутній спір про право. Однак наведене обґрунтування не свідчить про те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини породить для заявника саме юридичні наслідки, тобто таких, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. У заяві не вказано, яке юридичне значення має даний факт для заявника чи для дитини, та які конкретні юридичні наслідки він для нього чи дитини породжує, якими соціальними гарантіями заявник не може скористатися внаслідок не визначення такого факту.

Крім цього, суд зазначає, що норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. У разі відмови заявнику в прийнятті певних документів, якими він підтверджує наявність відповідних обставин чи в прийнятті певного рішення, заявник має право оскаржити такі дії чи рішення до суду. А суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання. Тобто, вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями тощо, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 3ст. 42 ЦПК України справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи. Поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежене за змістом. Заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов`язки. Наведені в заяві обставини беззаперечно не свідчать, що спір виник з приводу участі заявника, як батька, у вихованні, утриманні та здійсненні догляду за дитиною та мета заявника щодо встановлення даного юридичного факту визначена загальними фразами, тобто не конкретизована. А виходячи з її мети має визначатися коло заінтересованих осіб. В заяві не зазначено, яким чином заінтересовані особи, зазначені заявником, не визнають факту самостійного утримання та виховання дитини, і як це невизнання порушує права заявника чи дитини. Посилання заявника на необхідність встановлення даного факту з метою захисту прав та інтересів дитини, не доведено та не надано доказів щодо порушення будь-яких прав дитини чи батька, та свідчило б про доцільність встановлення заявленого юридичного факту, не конкретизовано які саме права та інтереси дитини порушуються, з метою яких заявник просить встановити даний факт. Крім того, посилання заявника на те, що син не бажає проживати з матір`ю, та на ст 160 СК про місце проживання дитини, є підставою для визначення судом місця проживання неповнолітньої дитини, що являє собою окремий позов з належним обґрунтуванням підстав, а не підставою для звернення до суду про встановлення зазначеного в заяві факту.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи вищевикладені обставини, вважаю за необхідне залишити заяву без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків, а саме: зазначити підстави звернення до суду а саме ким із заінтересованих осіб не визнається його право самостійного утримання та виховання дитини, конкретизувати, з метою захисту яких саме прав та інтересів дитини він звертається до суду із встановленням даного факту. Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до розгляду. З огляду на це, заява підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Талалаївської селищної ради, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини залишити без руху .

Надати заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не пізніше семи днів з дня отримання копії даної ухвали.

Попередити, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала не оскаржується.

Суддя: Л.В.Тіщенко