Рішення

від 22.10.2024 по справі 372/3897/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3897/20

Провадження № 2-22/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судового засідання Куник О.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Регіону» до приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Гринько Ангеліни Павлівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Негареші Махді, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання незаконними постанов, актів, свідоцтв та витребування майна,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року позивач через свого представника звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання незаконними постанов, актів, свідоцтв та витребування майна, в якому просив, зокрема, визнати незаконними та скасувати постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесених 17.12.2019 року приватним виконавцем Трофименко М.М. в рамках виконавчого провадження № 59134026, якими в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 було передано земельні ділянки: площею 0,1822 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040; площею 0,1291 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037; площею 0,1791 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036; визнати незаконними та скасувати акти про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесених 17.12.2019 року приватним виконавцем Трофименко М.М. в рамках виконавчого провадження № 59134026, якими в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 були передані вказані земельні ділянки; визнати незаконними та скасувати свідоцтва видані 28.12.2019 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Гринько А.П., зареєстровані в реєстрі за №№№ 1381, 1384, 1379, якими посвідчені, що ОСОБА_3 належать на праві власності вказані земельні ділянки; витребувати у Негареші Махді земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, площею 0,1822 га та земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, площею 0,1791 га; витребувати у ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, площею 0,1292 га; та стягнути із відповідачів судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у приватній власності позивача перебували: земельна ділянка площею 0,1791 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0036; земельна ділянка площею 0,1292 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0037; земельна ділянка площею 0,1822 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0040; Внаслідок підроблення документів та незаконної зміни учасника та директора позивача, затвердження статуту позивача у новій редакції вказані вище земельні ділянки було відчужено на користь ОСОБА_6 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу. Слід зазначити, що Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 372/349/17 було ухвалено постанову, якою вказані договори купівлі-продажу земельних ділянок було визнано недійсними. Однак, до ухвалення Верховним Судом вказаної постанови зазначені земельні ділянки з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» в рамках виконавчого провадження № 59134026 було передано ОСОБА_3 , яка в подальшому відчужила їх на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , шляхом укладення відповідних договорів купівлі-продажу.

13.11.2020 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області вжиті заходи забезпечення позову ТОВ «Перспектива Регіону» до приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича, приватного нотаріуса Обухівського районного округу Гринько Ангеліни Павлівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконними постанов, актів, свідоцтв та витребування майна, шляхом накладення арешту на: - земельну ділянку кадастровийномер 3223155400:03:025:0040, площею 0,1822 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1150029332231; - земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, площею 0,1292 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1149967232231; - земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, площею 0,1791 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1149876232231.

15.12.2020 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання.

28.01.2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області витребувано у приватного виконавця Трофименка М.М. належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 59134026, за яким боржником є ОСОБА_6 , а стягувачем ОСОБА_3 ; у ТОВ «ІНЖИНІРИНГОВИЙ ЦЕНТР«ЕКСКОН» належним чином завірені копії висновків експерта щодо експертно грошової оцінки земельних ділянок площею 0,1791 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, площею 0,1292 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, площею 0,1822 га, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, які зроблені станом на 12 березня 2012 року; в Обухівської РДА належним чином завірені копії реєстраційних справ стосовно земельних ділянок: площею 0,1791 га кадастровий номер 3223155400:03:025:0036; площею 0,1292 га кадастровий номер 3223155400:03:025:0037; площею 0,1822 га кадастровий номер 3223155400:03:025:0040.

04.03.2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області провадження у цивільній справі № 372/3897/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі № 372/4451/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІКАРД» до ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива регіону», ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васько Альбіна Василівни, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, Приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Базир Наталія Михайлівна, державний реєстратор Барської районної державної адміністрації Вінницької області Присяжний Максим Миколайович, державний реєстратор Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» ОСОБА_11 , Приватний нотаріус Обухівського міського нотаріального округу Гринько Ангеліна Павлівна, приватний виконавець Трофименко Михайло Михайлович про визнання договору недійсним та скасування рішень.

16.10.2023 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області відновлено провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Регіону» до приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Гринько Ангеліни Павлівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_12 про визнання незаконними постанов, актів, свідоцтв та витребування майна.

12.02.2024 року протокольною ухвалою Обухівського районного суду Київської області у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

29.02.2024 року представник відповідача ОСОБА_13 ОСОБА_2 подав до суду відзив, в якому заперечив щодо позовних вимог, обґрунтувавши наступним. Позовна заяви містить чотири блоки не пов`язаних між собою позовних вимог, що фактично є окремими позовними заяви до різних відповідачів. Заявляючи позовні вимоги про витребування земельних ділянок з власності ОСОБА_4 та Негареші Махді, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, заявляючи похідні вимоги щодо визнання незаконними та скасування постанов та актів приватного виконавця, свідоцтв на право власності, виданих приватним нотаріусом, що стосуються спірних земельних ділянок. Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на спірне майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення порушених прав. Оскільки виконавче провадження було відкрито з примусового виконання виконавчого листа виданого Дарницьким районним судом м. Києва, то позивач мав звернутись з вимогами щодо визнання незаконним та скасування постанов та актів приватного виконавця Трофименка М.М. саме до Дарницького районного суду м. Києва. З наведеного вбачається, що позивач порушив правила територіальної підсудності. Позивач пропустив строки позовної даності в частині оскарження дій приватного виконавця. Оскаржувані рішення приватного виконавця постановлені 17.12.2019 року, отже останнім днем для оскарження є 27.12.2019 року. При цьому позовна заява подана тільки у листопаді 2020 року, майже через рік, тобто з пропуском строків звернення до суду. Негереші Махді є добросовісним набувачем, адже при укладанні договорів купівлі-продажу земельних ділянок жодних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обтяження таких земельних ділянок внесено не було, тому на момент купівлі такого майна Негереші Махді не знав і не міг знати про існування про існування спорів щодо власності на придбані ним ділянки. На час укладання таких договорів ОСОБА_3 була законним власником спірних земельних ділянок та мала право ними розпоряджатися.

26.04.2024 року протокольною ухвалою Обухівського районного суду Київської області клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі залишено без задоволення, та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІКАРД».

28.05.2024 року протокольною ухвалою Обухівського районного суду Київської області відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІКАРД» про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

23.08.2024 року протокольною ухвалою Обухівського районного суду Київської області клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

У судовомузасіданні представникпозивача ОСОБА_1 позовні вимогипідтримав,просив задовольнити.Якщо викладатиузагальнено позиціюпредставника позивача,то воназвелася дотого,що спірніземельні ділянкивибули ізвласності позивачапоза йоговолею,що встановленосудовим рішенням,яке набралозаконної чинності,тобто вказанийфакт непотребує доказуванню,як преюдиційний.Відповідачі,в своючергу,будучи добросовісниминабувачами,не маютьправо утримуватимайно самечерез вибуттяіз власностіпозивача позайого волею.Аргументи представникавідповідача,викладені увідзиві напозов,представник позивачазаперечив,оскільки вважав,норми ч.2ст.388ЦК Українипро неможливістьвитребування майнавід добросовісногонабувача вразі продажумайна впорядку,встановленому длявиконання судовихрішень, недотичними з огляду на наступне. Відповідачі актуальні власники спірних земельних ділянок по-перше, не є тими особами, в яких право власності виникло за результатами виконавчого провадження, такою особою є ОСОБА_14 , і по-друге, у ОСОБА_14 право власності на спірні земельні ділянки хоч і виникло за результатами виконавчого провадження, проте не внаслідок «продажу майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень», а в результаті передачі майна стягувачу у рахунок погашення боргу, тобто без сплати грошових коштів. Вказаний факт, на думку представника позивача, відіграє принципове значення, оскільки не несе ніякого тягаря для стягувача в разі витребування майна від нього майна, оскільки останній не перераховував грошові кошти і при цьому за ним зберігається право на майбутнє вимагати виконання судового рішення. Законодавець в ч. 2 ст. 388 ЦК України намагається захистити осіб, які є «сторонніми» в рамках виконавчого провадження, тобто не є стягувачами, і які набули у власність майно, перерахувавши грошові кошти.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити у позовних вимогах у повному обсязі, основними аргументами представника відповідача Негареші Махді стали добросовісність відповідача та набуття майна за ч. 2 ст.388 ЦК України в результаті продажу майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суд, заслухавши учасників, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.ч.1,4 ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч.1 ст.321ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 11.01.2017 року ОСОБА_9 прийнято рішення про створення ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ», яке оформлено протоколом № 1 Загальних Зборів Засновників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ».

Також, вказаним Протоколом № 1 від 11.01.2017 року затверджено статут Позивача.

Того ж дня проведено державну реєстрацію вказаного товариства, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи - 1 067 102 0000 025574.

З метою формування статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» ОСОБА_9 зроблено вклад у не грошовій формі - передано у власність Позивача:

- земельну ділянку площею 0,1791 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0036;

- земельну ділянку площею 0,1292 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0037;

- земельну ділянку площею 0,1822 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0040.

18 січня 2017 року за актом приймання-передачі, посвідченим ОСОБА_15 - приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області, ОСОБА_9 передав, а Позивач прийняв вказані вище земельні ділянки, як внесок до статутного капіталу.

18 січня 2017 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М. в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності за Позивачем на вказані земельні ділянки кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040.

В лютому 2017 року стало відомо про те, що до відомостей про Позивача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено зміни щодо установчих документів Позивача, складу його учасників та змінено його директора.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002097635 станом на 01.02.2017 року стало відомо, що учасником та директором Позивача став ОСОБА_16 .

Вказані вище реєстраційні дії проведено 24.01.2017 року на підставі, окрім іншого:

- договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» від 19.01.2017 року, укладеного між ОСОБА_16 та ОСОБА_9 ;

- протоколу № 24/01/2017 загальних зборів учасників ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» від 24.01.2017 року;

- статуту ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» у редакції, затвердженій загальними зборами учасників ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» протоколом № 19/01/2017 від 19.01.2017 року.

25.01.2017 року між ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ», в особі нелегітимного директора ОСОБА_16 , та ОСОБА_6 укладено наступні договори:

- договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1791 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0036, який посвідчено Незнайко Є.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 187;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1292 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0037, який посвідчено Незнайко Є.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 189;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1822 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:03:025:0040, який посвідчено Незнайко Є.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 188.

25.01.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на вказані Спірні земельні ділянки за ОСОБА_6 .

28.05.2019 року Господарським судом міста Києва у справі № 910/4097/18 за позовом ОСОБА_9 до ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ», ОСОБА_16 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання договору, рішення загальних зборів та статуту недійсними, ухвалено рішення, яким:

- визнано недійсним договір купівлі продажу корпоративних прав ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» від 19.01.2017 року, укладеного між ОСОБА_16 та ОСОБА_9 ;

- визнано недійсним протокол № 24/01/2017 загальних зборів учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» від 24.01.2017;

- визнано недійсним статут ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» у редакції, затвердженій загальними зборами учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» протоколом № 19/01/2017 від 19.01.2017 року

Вказане рішення набрало законної сили 27.06.2019 року.

У лютому 2017 року Позивачем подано в суд позов до ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання недійсними, вказаних вище, договорів купівлі-продажу Спірних земельних ділянок. За вказаною позовною заявою заведено справу № 372/349/17.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2017 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Однак, 15 квітня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 372/349/17 ухвалено постанову, якою, окрім іншого, скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції позов задоволено повністю, визнано недійсними Договір № 187, Договір № 188, Договір № 189.

02 жовтня 2020 року Обухівським районним судом Київської області по справі № 372/4281/19 ухвалено рішення, яким скасовано відповідні рішення та записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно з якими права власності на вказані вище спірні земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_6 .

Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Звільнення від доказування преюдиційних обставин, тобто тих, які встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільнім або господарській справі, що набрало законної сили, відбувається в разі розгляду справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Наявність такої підстави звільнення від доказування зумовлено тим, що особа, яка мала можливість спростувати ту чи іншу обставину в іншому процесі та не зробила цього, не може спростовувати цю обставину й під час розгляду адміністративної справи.

Тобто, факти встановлені вказаним рішенням доказування не потребують.

16 травня 2019 року приватним виконавцем Трофименком Михайлом Михайловичем було відкрито виконавче провадження № 59134026 з примусового виконання виконавчого листа виданого Дарницьким районним судом міста Києва 20.02.2019 року по справі № 755/18423/18 за яким з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 стягнуто 8 087 753 грн.

На момент відкриття вказаного виконавчого провадження № 59134026 відповідно до відомостей, які містились в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_6 належали вказані вище Спірні земельні ділянки.

В рамках виконавчого провадження № 59134026 було розпочато процес реалізації вказаних вище Спірних земельних ділянок на електронних торгах через Систему електронних торгів арештованим майном, відомості про що розміщено на веб-сайті https://setam.net.ua.

Перші електронні торги було призначено на 27 вересня 2019 року за якими: - лот № 371526 - земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:025:0040; - лот № 371542 - земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:025:0037; - лот № 371529 - земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:025:0036.

Однак, вказані торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів про що було складено відповідні протоколи та опубліковано їх на веб-сайті https://setam.net.ua.

Повторні електронні торги призначено на 30 жовтня 2019 року за якими: - лот № 377746 - земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:025:0040; - лот № 377748 - земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:025:0037; - лот № 377749 - земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:025:0036.

Однак, вказані повторна торги, не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів про що було складено відповідні протоколи та опубліковано їх на веб-сайті https://setam.net.ua.

Треті електронні торги було призначено на 21 листопада 2020 року за якими: - лот № 385775 земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:025:0040; - лот № 385779 - земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:025:0037; - лот № 385787 - земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:025:0036.

Треті троги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів про що було складено відповідні протоколи та опубліковано їх на веб-сайті реалізації майна https://setam.net.ua.

В порядку передбаченому ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» 17 грудня 2019 року приватним виконавцем Трофименком М.М. винесено три постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та складено три акти про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, якими в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 передано Спірні земельні ділянки.

28 грудня 2019 року ОСОБА_17 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області на підставі вказаних вище актів про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу було видано:

- свідоцтво, зареєстровано в реєстрі за № 1381, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0040;

- свідоцтво, зареєстровано в реєстрі за № 1384, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0037;

- свідоцтво, зареєстровано в реєстрі за № 1379, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0036.

28.12.2019 року ОСОБА_17 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказані вище спірні земельні ділянки та внесено відповідні відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

16 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено ОСОБА_18 . приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 149.

Відповідно до умов Договору № 149 ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 прийняв у власність земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0037 та сплатив за неї обумовлену Договором № 149 грошову суму.

Того ж дня ОСОБА_19 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за Анварі Мохаммад зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку та внесено відповідні відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, номер запису 35959426.

16 березня 2020 року між ОСОБА_3 та Негареші Махді укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено ОСОБА_18 . приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 150.

Відповідно до умов Договору № 150 ОСОБА_3 передала, а Негареші Махді прийняв у власність земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0036 та сплатив за неї обумовлену Договором № 150 грошову суму.

Того ж дня ОСОБА_19 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за Негареші Махді зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку та внесено відповідні відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, номер запису 35959747.

16 березня 2020 року між ОСОБА_3 та Негареші Махді укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено ОСОБА_18 . приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 151.

Відповідно до умов Договору № 151 ОСОБА_3 передала, а Негареші Махді прийняв у власність земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:025:0040 та сплатив за неї обумовлену Договором № 151 грошову суму.

Того ж дня ОСОБА_19 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за Негареші Махді зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку та внесено відповідні відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, номер запису 35960001.

Отже, позивач вважає, що спірні земельні ділянки вибули із його володіння без його волі, незаконно та в подальшому відчужувались (реалізовувались) з порушенням чинного законодавства України, а тому позивач має всі підстави для витребування на свою користь вказаних Спірних земельних ділянок.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися І розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) та багатьох інших.

ВС зазначає, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів не відповідає належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

ВП ВС у поставі по справі № 200/606/18 зазначила, що ані задоволення вимоги про скасування чи визнання недійсним акта виконавця, ані задоволення вимоги про визнання дій державного виконавця неправомірними не призведуть до захисту прав позивача, а такі вимоги не відповідають належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №233/4365/18 наголосила на тому, що для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі--продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу.

Таким чином, позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, заявляючи вимоги щодо визнання незаконними та скасування постанов та актів приватного виконавця, свідоцтв на право власності, видані приватним нотаріусом, що стосуються спірних земельних ділянок, тому це є самостійною підставою для відмови у позові

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Разом зтим ч.1та ч.3ст.388ЦК Українипередбачено наступне.Якщо майноза відплатнимдоговором придбанев особи,яка немала правайого відчужувати,про щонабувач незнав іне мігзнати (добросовіснийнабувач),власник маєправо витребуватице майновід набувачалише уразі,якщо майно:було загубленевласником абоособою,якій вінпередав майноу володіння;було викраденеу власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння;вибуло зволодіння власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння,не зїхньої волііншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він його передав, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Отже, вирішуючи справу про витребування майна з чужого незаконного володіння, слід встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з його волі вибуло це майно з їх володіння.

Зважаючи на рішення Господарського суд м. Києва від 28.05.2019 у справі № 910/4097/18 за позовом ОСОБА_9 до ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ», ОСОБА_16 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання договору, рішення загальних зборів та статуту недійсними та Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2020 року у справі № 372/349/17 за позовом ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА РЕГІОНУ» до ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, суд погоджується із позицією позивача стосовно того, що спірні земельні ділянки вибули із власності позивача поза його волею.

Добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Як зазначає позивач, 15.04.2020 Верховним Судом по справі № 372/349/17 було визнано недійсними договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, які були укладені колишнім директором ТОВ «Перспектива Регіону» ОСОБА_16 та ОСОБА_6 . Попередні судові інстанції у задоволенні позову відмовили. Тобто лише 15.04.2020 в позивача виникли правові підстави вважати, що спірні земельні ділянки вибули з його власності проти його волі.

В подальшому спірні земельні ділянки набуті попереднім власником ОСОБА_3 у порядку, встановленому для виконання судових рішень через електронні торги.

Частиною 11 розділу 10 Порядку реалізації арештованого майна встановлено, що стягувач у виконавчому провадженні зобов`язаний отримати майно у зберігача не пізніше семи робочих днів з моменту підтвердження бажання залишити за собою нереалізоване майно або внесення на відповідний рахунок приватного виконавця різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

Так як чергові треті електронні торги не відбулись, приватним виконавцем було прийнято постанови та акти про передачу земельних ділянок ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу ОСОБА_6 .

На момент прийняття приватним виконавцем Трофименком М.М. (17.12.2019) постанов про передачу спірного майна стягувачу у рахунок погашення боргу та актів про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 . ОСОБА_3 було передано спірні земельні ділянки, обставини протиправного їх вибуття з чиєїсь власності, встановленні не були.

Тепер суд переходить до правої оцінки обставин набуття відповідачами актуальними власниками ОСОБА_4 та Негареші Махді саме в контексті поствиконавчого періоду, провадження в якому ініційоване ОСОБА_3 за борговими зобов`язаннями ОСОБА_6 .

Як вже зазначалося вище ч. 2 ст. 388 ЦК України встановлює «майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.»

Представник позивача акцентував увагу суду та інших учасників на слові «продаж» і вважав, що дія цієї норми не розповсюджується на випадки «передачі майна стягувачу у рахунок погашення боргу», коли торги визнані такими, що не відбулися, оскільки ціллю законодавця було захистити саме покупця, який не є стягувачем, і не повинен нести тягар майнової відповідальності через невідповідність виконавчого провадження закону або спори між стягувачем та боржником.

Суд не погоджується із твердженням представника позивача з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно. Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Оскільки ОСОБА_3 набула право власності на майно в результаті його примусової реалізації в рамках виконавчого провадження в порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, суд вважає релевантним застосуванню до цих правовідносин ч. 2 ст. 388 ЦК України.

Так, Верховний Суд неодноразово виснував, що ч. 2 ст. 388 ЦК України є застосовною саме до випадків неможливості витребування майна, набутого добросовісним набувачем в результаті примусової реалізації у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, вочевидь, відмовившись від вузького тлумачення поняття «продаж». (справи № 932/1139/21, 367/2022/15-ц, 639/7253/18).

При цьому суд вважає неможливим за вимогою позивача надавати оцінку законності виконавчого провадження за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , відкритим задля виконання судового рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20.02.2019 року про стягнення 8087753 грн. з огляду на наступне. Фактично вимоги ТОВ «Перспектива Регіону» звернені до відповідачів ОСОБА_4 та Негареші Махді, тобто права позивача можуть бути повністю поновленими в результаті задоволення вимоги про витребування від них спірного майна земельних ділянок. Сама по собі вимога про визнання актів про передачу майна в рамках виконавчого провадження незаконними звернена до ОСОБА_3 не поновить права позивача, навіть за умови їх задоволення, оскільки на сьогодні власниками спірних земельних ділянок є інші особи. І навпаки, оцінка судом законності дій приватного виконавця і як наслідок оцінка законності актів про передачу майна ОСОБА_3 , потягне виникнення «преюдиції», яка здатна в майбутньому створити правові наслідки для інших осіб, які не були учасниками цієї справи або для учасників цього спору, які не висловилися щодо його суті.

Предметом цього спору є встановлення обставин «добросовісності набувачів», тобто добросовісності актуальних власників спірних земельних ділянок, і їхня добросовісність не може залежати від особливостей виконавчої процедури, учасниками якої вони не були.

Особа, яка придбала майно за процедурою реалізації майна на прилюдних торгах за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо обтяжень на це майно, не може вважатися недобросовісним набувачем. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 910/20528/21 від 12 червня 2024 року.

Таким чином, так як ОСОБА_3 добросовісно набула право власності на земельні ділянки в порядку для виконання судових рішень, це унеможливлює витребування такого майна іншими особами від осіб, які стали наступними власниками після ОСОБА_3 і мали право розраховувати на розповсюдження і на них ч. 2 ст. 388 ЦК України, як похідних власників. Тобто відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_4 мали абсолютне право покладатися на дію принципу «юридичної визначеності закону», тобто ч. 2 ст. 388 ЦК України, дія якої не може зупинитися лише на особі, яка першою набула права власності в рамках виконавчого провадження.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 29травня 2019року всправі №367/2022/15-цзазначено,що:«43. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).

Отже, вказані обставини вказують на неможливість витребування спірних земельних ділянок з власності відповідачів ОСОБА_4 , Негареші Махді, які є добросовісними набувачами і придбали спірне майно у законного власника.

Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам ст. 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у ст. 388 ЦК України (Постанова КЦС ВС від 24.01.2024 № 291/86/20).

На час укладання договорів купівлі-продажу №№№ 149, 150, 151 земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:025:0036, 3223155400:03:025:0037, 3223155400:03:025:0040 продавець ОСОБА_3 , виходячи із даних реєстрів, тобто загальнодоступної інформації, була їх добросовісним набувачем та законним власником і мала право ними розпоряджатись та відчужувати.

16.03.2020, на момент укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок кадастровим номером 3223155400:03:025:0036, 3223155400:03:025:0037 та 3223155400:03:025:0040, укладеного між ОСОБА_20 та Негареші Махді, та Анварі Мохаммад жодних правовстановлюючих фактів щодо незаконності вибуття з власності інших осіб вказаних земельних ділянок встановлено не було, жодних накладених арештів та інших обтяжень на майно продавця, що містилися б державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, накладено не було, що свідчить про те, що продавець міг вільно відчужити право власності на своє майно будь-якій особі без жодних обмежень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 зазначила, зокрема, про те що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

На момент продажу ОСОБА_3 земельних ділянок, що є предметом спору у цій справі, неправомірність набуття неї права власності на них, а також оспорювання іншими особами передачу їй земельних ділянок заявлено не було, тому відсутні факти, які б давали підстави стверджувати, що відчуження такого майна було вчинено з метою подальшого унеможливлення його витребування позивачем.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 дійшов правового висновку, що добросовісний набувач, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном (прилюдних торгів у межах здійснення виконавчого провадження). Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

В постанові ВС від 12.11.2019 у справі 645/4220/16-ц суд встановив, що задоволення позовних вимог за позовом про витребування майна у відповідача, який є добросовісним набувачем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на відповідача буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Тому в задоволенні цих позовних вимог належить відмовити.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше нове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на рухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (Постанова ВС від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі №2610/1030/18 (провадження №з 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17.

Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей (Постанова ВС від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, повинні враховуватись судом при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Таким чином,на відповідачівне бувпокладений обов`язкомперевіряти історіюмайнових спорівпри придбанніними земельнихділянок,а вонимогли виключнокеруватися відомостямиз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно,тому жодних підстав вважати існування домовленості між сторонами стосовно передачі такого майна з метою утруднення його витребування позивачем, немає.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які підтверджують що відповідачі діяли недобросовісно, зокрема, знали чи могли знати про існування перешкод для купівлі земельних ділянок, оскільки таких просто не існувало. Так, рішення про визнання недійсним земельних ділянок було винесено Верховним Судом по справі № 372/349/17 тільки 15.04.2020 року, тобто вже після укладення угод Відповідачами.

Отже, відповідачі, є добросовісними набувачами земельних ділянок за кадастровими номерами 3223155400:03:025:0036, 3223155400:03:025:0037, 3223155400:03:025:0040, а тому в них неможливо витребувати майно у зв`язку порушенням законодавства іншими особами.

Щодо застосування строків позовної даності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.256-257 ЦК Українипозовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ч.1ст.261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Згідно з абз. 3 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз`яснює, що початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (ст. 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (ст. 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч.2 ст. 72 СК України).

Відповідно дост.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього (наприклад,постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє по суті, суд не розглядає питання щодо наслідків спливу позовної давності, про які заявлено представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати (судовий збір) покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Регіону» до приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Гринько Ангеліни Павлівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Негареші Махді, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання незаконними постанов, актів, свідоцтв та витребування майна відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В.Висоцька