Ухвала

від 28.10.2024 по справі 756/4823/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/4823/23

Провадження № 6/756/581/24

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a> про розстрочення виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.01.2024 та додаткового рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29.02.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a>, в особі представника генерального директора Зукіна В., звернулося до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.01.2024 та додаткового рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29.02.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11.01.2024 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a> на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50418,24 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 673,66 грн. Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29.02.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 8000,00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2024 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.01.2024 та додаткове рішення суду від 29.02.2024 залишено без змін. Загальна стягнена судом сума з ТОВ «Лелека» на користь ОСОБА_1 складає 59091,90 грн. Відповідач докладатиме всіх зусиль задля виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.01.2024 та додаткового рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29.02.2024, однак відповідач наразі немає фінансової можливості виконати вказані рішення повністю та негайно погасити заборгованість перед позивачем у повному обсязі. У зв`язку з повномасштабним військовим вторгненням російської федерації, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» було змушено призупинити свою діяльність з 06.03.2022, що, у свою чергу, стало причиною виникнення фінансових труднощів підприємства, наявності значних кредитних зобов`язань, які пов`язані із функціонуванням ТОВ «Лелека», будівля пологового будинку зазнала значних пошкоджень, що також тягне за собою фінансові витрати. Разом з тим, на дату подачі заяви, в судах першої та апеляційної інстанцій є велика кількість справ з позовами до ТОВ «Лелека». У зв`язку з наведеним представник ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» просив розстрочити виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.01.2024 та додаткового рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29.02.2024 у цивільній справі № 756/4823/23 на 12 місяців зі сплатою щомісячних платежів у розмірі 4 924,32 грн.

Розгляд зазначеної заяви було призначено судом на 01.10.2024.

30.09.2024 та 28.10.2024 до суду від третьої особи ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, у яких, серед іншого, зазначається, що заборгованість ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» утворилася перед ОСОБА_1 з вересня 2021 року, тобто заборгованість існує більше трьох років. Розмір заборгованості не є значним для відповідача, отже відсутні підстави для розстрочення виконання рішення. Крім того, позивач восени 2021 погодилась на розстрочення повернення грошових коштів, однак протягом трьох років відповідачем було сплачено лише частину заборгованості у розмірі 4 469,76 грн. У зв`язку з вищевикладеним, просив відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про розстрочення виконання рішення у повному обсязі.

01.10.2024 від представника відповідача ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» надійшло клопотання, в якому просив здійснювати розгляд заяви без участі уповноваженого представника відповідача.

Судове засідання, яке було призначене на 01.10.2024 не відбулося, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a> про розстрочення виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.01.2024 та додаткового рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29.02.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів, було знято, у зв`язку з перебуванням матеріалів справи в апеляційній інстанції, наступне судове засідання призначено на 28.10.2024.

18.10.2024 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука М.Є. надійшло клопотання, в якому, серед іншого, зазначається, що заборгованість ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» утворилася перед ОСОБА_1 з вересня 2021 та існує більше трьох років. Також, розмір заборгованості не є значним для відповідача, а отже відсутні підстави для розстрочення виконання рішення. У зв`язку з цим, просив суд відмовити у задоволенні заяви та проводити розгляд заяви без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Учасники судового процесу у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали, подані в обґрунтування заяви, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11.01.2024 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a> на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50418,24 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 673,66 грн. Врешті заявлених позовних вимог, відмовлено.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду від 29.02.2024 заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука М.Є. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №756/4823/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 8000,00 грн. У решті заявлених вимог, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2024 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.01.2024 залишено без змін.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК України, ця стаття не вимагає.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Саме по собі посилання представника відповідача на наявність в країні військового стану та настання тяжких наслідків для відповідача, не може слугувати обставиною, достатньою для надання відстрочення виконання рішення суду, позаяк відповідачем не надано доказів наслідку впливу цієї обставини на його матеріальний стан та неспроможність виконати рішення суду. Військовий стан не може вважатися беззаперечним доказом про існування таких умов, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанова ВС ОП від 19 серпня 2022 року у справі 908/2287/17).

Як встановлено судом та не заперечується представником ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» повністю відновив свою господарську діяльність, щонайменше з вересня 2022 року, продовжує надалі працювати, надавати медичні послуги та отримувати регулярний прибуток.

У зв`язку з вищенаведеним саме по собі посилання представника відповідача на наявність в країні військового стану, велика сума щомісячного платежу по кредитах, велика кількість судових рішень, за якими з відповідача стягнуто заборгованість, не можуть слугувати обставиною, достатньою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано доказів наслідку впливу вказаних обставини на його матеріальний стан та спроможність виконати рішення суду. При цьому судом враховано, що минуло вже два роки як відповідачем відновлено господарську діяльність, товариством надаються медичні послуги та отримується прибуток, а посилання на велику кількість судових рішень, за якими з відповідача стягнуто заборгованість, носять абстрактний характер.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, дотримуючись балансу інтересів обох сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішень суду.

Керуючись статтями 16, 81, 260, 261, 353-355, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a> про розстрочення виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.01.2024 та додаткового рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29.02.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. М. Ткач