Постанова

від 31.10.2024 по справі 526/4903/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/4903/23 Номер провадження 22-ц/814/2927/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних втрат, 3% річних),

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» (далі - ТОВ «Агро-Край») про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних втрат, 3% річних) за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320483400:00:005:0031 за 2021-2022 роки у загальному розмірі 22627,33 грн, з яких: 18379,44 грн - основний борг, 828,40 грн - 3% річних, 3419,49 грн - інфляційні втрати.

У березні 2024 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості по орендній платі за землю та наданням до суду на підтвердження цього платіжних інструкцій, в якій вона вказує, що сума орендної плати за земельну ділянку позивача за 2021-2022 роки, яку повинен був сплатити ОСОБА_1 відповідач з вирахуванням ПДФО та військового збору, становить по 9435,30 грн за кожен рік оренди, що підтверджується зазначеними вище платіжними інструкціями, відповідно до яких відповідач визнав та сплатив борг.

Позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не відшкодовано. У зв`язку з цим, позивач надала новий розрахунок 3% річних, розрахованих на день повного розрахунку відповідачем за оренду земельної ділянки - 23 лютого 2024 року, що становить 932,94 грн та новий розрахунок інфляційних втрат по 23 лютого 2024 року, які становлять 3686,92 грн.

У зв`язку із частковим добровільним виконанням відповідачем позовних вимог, позивач прохала суд стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 3 % річних в розмірі 932,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 3686,92 грн, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних втрат, 3% річних) задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 4619,86 грн, з яких: 932,94 грн - 3% річних та 3686,92 грн - інфляційні втрати.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 246,93 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позиції учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохає суд скасувати повністю оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку ТОВ «Агро-Край», заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат обраховано неправильно та стягнуто з відповідача незаконно.

Відповідач зауважує, що відшкодування судових витрат має бути здійснено пропорційно до задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , однак місцевий суд вказавши, що позовні вимоги підлягають задоволенню на 19 % неправильно вирахував суми витрат як по сплаті судового збору, так і щодо професійної правничої допомоги, які підлягають стягненню з ТОВ «Агро-Край».

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача прохає суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Зауважено, що 3 % річних та інфляційні втрати є акцесорними, додатковими вимогами до основного, залежать від нього і поділяють його долю, тому враховуючи неналежне виконання відповідачем основного зобов`язання, останній відповідає за порушення грошового зобов`язання з урахуванням вимог статті 625 ЦК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 22627,33 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28 березня 2017 року ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 земельної ділянки площею: 2,330 га, яка розташована на території Сергіївської (колишньої Краснознаменської) сільської ради Миргородського (колишнього Гадяцького) району Полтавської області.

02 січня 2015 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Агро» укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,33 га, кадастровий номер 5320483400:00:005:0031, яка розташована на території Краснознаменської сільської ради. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 грудня 2015 року.

Згідно пункту 8 договору оренди землі, договір укладено на 7 років. Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до додаткової угоди № б/н від 14 липня 2017 року до договору оренди землі від 02 січня 2015 року зі згоди орендодавця орендар передав, а новий орендар приймав на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди, де новий орендар - ТОВ «Агро-Край», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №100681108 від 18 жовтня 2017 року.

Згідно зазначеної вище додаткової угоди № б/н від 14 липня 2017 року, з 01 січня 2018 року орендна плата вноситься орендарем в розмірі 10% від нормативної грошової земельної ділянки, що складає 9767,38 грн за рік оренди.

Відповідно до пункту 10 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Під час розгляду справи місцевим судом, відповідач погасив заборгованість з орендної плати позивачу, а саме згідно платіжної інструкції: № 119568876 від 23 лютого 2024 року позивачу ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 9435,30 грн по договору оренди землі за 2021 рік, №119568875 від 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 відповідачем перераховано кошти в сумі 8944,14 грн по договору оренди землі за 2022 рік та №119568868 від 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 відповідачем перераховано кошти в сумі 491,16 грн по договору оренди землі за 2024 рік, всього на загальну суму 18870,60 грн.

Позиція апеляційного суду

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За нормами статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Із огляду на викладене, саме на орендаря покладається обов`язок щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

З наданих до місцевого суду доказів вбачається, що сторонами справи пунктом 11 договору оренди землі від 02 січня 2015 року було узгоджено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня поточного року.

Натомість, відповідачем орендна плата за 2021-2022 роки була виплачена позивачу після звернення останнього до суду з позовною заявою, а саме 23 лютого 2024 року, тобто із порушенням узгоджених сторонами орендних правовідносин строків.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, а саме відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Відповідно до змісту статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Враховуючи факт прострочення виконання грошового зобов`язання орендарем перед орендодавцем, то суд правильно застосував положення статті 625 ЦК України та стягнув із відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Не погоджуючись з розміром стягнутих 3 % річних та інфляційних втрат, відповідач не подав ні до місцевого суду, ні до суду апеляційної інстанції власного розрахунку, а також не навів будь-яких доводів щодо неправильності виконаного розрахунку позивачем, а лише обмежився вказівкою на їх незаконність стягнення, що з урахуванням принципу змагальності сторін, свідчить про неналежне виконання ТОВ «Агро-Край» покладених на нього процесуальних обов`язків щодо спростування наданих іншою стороною справи доказів.

Щодо стягнення судових витрат

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У поданій позовній заяві позивач прохала суд судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу) покласти на відповідача.

Звертаючись до місцевого суду із позовною заявою, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за заявлені нею позовні вимоги у розмірі 1073,60 грн.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до місцевого суду було подано: копію договору про надання адвокатських послуг №б/н від 19 грудня 2023 року, укладеного між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Рой І.В., згідно умов якого сторонами правочину було узгоджено, що вартість послуг (гонорар) формується на підставі тарифів, що визначені сторонами у додатку №1 до даного договору та фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг, з урахуванням тарифів та обсягу фактично наданих послуг (пункт 3.2); копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 19 грудня 2023 року, згідно умов якої сторонами передбачено, що клієнт має здійснити оплату вартості послуг з надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн; копію акту виконаних робіт № 1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 19 грудня 2023 року, датованого 27 грудня 2023 року, що містить перелік та вартість наданих юридичних послуг: консультація - 500,00 грн, складання та подання адвокатського запиту - 500,00 грн, складання та подання позовної заяви - 3500,00 грн, складання та подання клопотання про витребування доказів по справі - 500,00 грн, а всього 5000,00 грн. Також на підтвердження повноважень представника, до суду було подано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Рой І.В., а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю останньою.

Ознайомившись з вимогами позивача щодо відшкодування судових витрат, відповідачем до місцевого суду було подано клопотання про їх зменшення, у якому останній, зокрема прохав зменшити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами по даній справі, до розміру 1500,00 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами спору закріплений положеннями статті 141 ЦПК України, зокрема частиною першою, другою якої передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, що згідно мотивувальної частини вказаного рішення становить 19%, відтак місцевий суд зазначив, що витрати на судовий збір і на професійну правничу допомогу мають бути стягнуті пропорційно з відповідача у розмірі 19%: від суми сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн, що становить 203,98 грн.

Слід зауважити, що рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року не оскаржується позивачем, що свідчить про згоду останньої з прийнятим судовим рішенням.

Аналізуючи рішення місцевого суду вбачається, що судом першої інстанції, з урахуванням обставин справи, а також положень процесуального законодавства, було правильно здійснено розрахунок судового збору, який підлягав відшкодуванню на користь позивача (1073,60 грн:100%х19%), однак в резолютивній частині рішення помилково вказано іншу суму, яка не відповідає дійсності.

Крім того, вказуючи в мотивувальній частині рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, місцевим судом в резолютивній частині рішення таке стягнення відбулося у повному обсязі, що суперечить нормам процесуального права, а також обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені місцевим судом частково, а саме на 19%, то рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року у частині розподілу судових витрат потрібно змінити, стягнувши з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 203,98 грн (1073,60 грн:100%х19%) замість стягнутих 246,93 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 950,00 грн (5000,00 грн:100% х19%) замість стягнутих 5000,00 грн.

В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат в частині судового збору

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги відповідача по суті спору, а лише змінює судове рішення в частині стягнення судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції, розподіл судових витрат у частині судового збору не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - задовольнити частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року у частині розподілу судових витрат - змінити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 203,98 грн замість стягнутих 246,93 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 950,00 грн замість стягнутих 5000,00 грн.

В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко