Постанова

від 04.07.2024 по справі 5015/2060/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. Справа №5015/2060/11

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Малех І.Б., Панова І.Ю.

секретар судового засідання Пишна Р.

представники: скаржника адвокат Репак В.В., приватного виконавця адвокат Дяків В.Б.

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області (суддя Сухович Ю.О.) від 02 квітня 2024 року за результатами розгляду скарги Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича у справі №5015/2060/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», до Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича про стягнення 1 017 937,09 грн (128 289,29 доларів США)

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича від 19.03.2024 (вх.№1076/24 від 19.03.2024), в якій скаржник просив суд:

1) Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича щодо визначення в постанові про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 загальної суми боргу в розмірі - 128 289,29 доларів США;

2) Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 щодо виконання судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 Господарським судом Львівської області.

Скарга мотивована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 є незаконною, а дії приватного виконавця Білецького І.М. щодо визначення в постанові загальної суми заборгованості у валюті є неправомірними, оскільки у виконавчому документі така інформація відсутня.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 02 квітня2024 року у справі №5015/2060/11у задоволенні скарги відмовив повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 02 квітня2024 року у справі №5015/2060/11 та постановити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити повністю, просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича щодо визначення в постанові про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року загальної сумиборгу в розмірі - 128 289, 29 дол. США; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року щодо виконання судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області; стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу заявлені в суді першої та апеляційної інстанції.

Скаржник зазначає, що зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024, приватним виконавцем Білецьким Ігорем Мироновичем вирішено всього стягнути з боржника ОСОБА_1 128 289,29 доларів США. Попри те, що як стверджує скаржник, згідно судового наказу №5015/2060/11 Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 стягнуто з ФОП Цюри А.С. на користь ПАТ «Комерційний банк» Надра» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 1 028 352,46 грн, а не 128 289,29 доларів США, як про це зазначив в постанові про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець Білецький Ігор Миронович.

На думку скаржника, такі висновки узгоджуються із змістом судового наказу та підтверджуються постановою про повернення виконавчого документа стягувачу №50373173 від 26.12.2019, винесеною державним виконавцем Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Яримович С.Б. під час першого пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання.

Скаржник зазначає, що згідно судового наказу стягнуто з Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь ПАТ «Комерційний банк» Надра» заборгованість за кредитним договором договору кредитної лінії №45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 143 49,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Із судового наказу вбачається, що такий повністю відтворює резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11.

Судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті. Судом не визначався еквівалент в національній валюті, оскільки, як стверджує скаржник, в резолютивній частині рішення суду відсутні словосполучення «що становить в еквіваленті/що еквівалентно». При цьому представник скаржника посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові №463/2303/20 від 08.06.2022.

Наголошує, що в судовому наказі відсутнє визначення загальної суми заборгованості у валюті в розмірі 128 289,29 доларів США. Скаржник стверджує, що незважаючи на приписи законодавства, що регулює відносини у виконавчому провадженні, приватним виконавцем самовільно розширено зміст резолютивної частини судового наказу та безпідставно зазначено про стягнення з боржника 128 289,29 доларів США.

Таким чином, дії приватного виконавця Білецького Ігора Мироновича щодо зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 загальної суми боргу в розмірі 128 289,29 доларів США є неправомірними, здійснені всупереч змісту судового наказу.

Приватний виконавець Білецький І.М. надіслав відзив, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Зазначає, що оскільки сторони у кредитному договорі визначили валютою позикового зобов`язання долар США, відтак, судовим рішенням на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента у доларах США, тобто відбулась прив`язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу. (подібна позиція наведена у постановах Верховного Суду №761/12665/14-ц від 04.07.2018, №2-68/2011 від 08.03.2023).

ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», як правонаступник стягувача, 14.03.2024 подало на примусове виконання дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 05.10.2009 у справі № 5015/2060/11, з проханням стягнути з боржника фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича заборгованість у розмірі 128 289,29 доларів США.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича було задоволено, а саме: стягнуто з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором договору кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14349,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, тобто, як стверджують представники приватного виконавця, зазначено суму у валюті кредиту з еквівалентом в гривні.

У рішенні суду еквівалент визначено станом на 01.03.2011.

Вважає дії скаржника свідомими та спрямованими на умисне невиконання судового рішення, яке не виконується ОСОБА_1 13 років.

Звертає увагу, що посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08.06.2022 №463/2303/20 Верховного Суду не можна брати до уваги оскільки дані справи не є тотожними. У постанові від 08.06.2022 суд виходив з того, що обчислено та визначено до стягнення загальну суму кредитної заборгованості саме в національній валюті України гривні, без її відображення в еквіваленті у доларах США.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (стягувач) надіслало відзив, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . Наводить доводи подібні тим, які назвав ОСОБА_2 .

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 22 квітня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року у справі №5015/2060/11; витребував матеріали справи.

Розгляд справи призначено на 04 липня 2024 року.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав представників боржника і приватного виконавця та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У цій справі №5015/2060/11 Господарський суд Львівської області рішенням від 23 червня 2011 року присудив стягнути з Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9559,64 грн (1204,79 доларів США) нарахованих відсотків, 14349,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набрало законної сили і 25 липня 2011 року Господарський суд Львівської області видав наказ на виконання рішення від 23 червня 2011 року у справі №5015/2060/11.

Згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 30 серпня 2023 року у справі №5015/2060/11 стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» змінено його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у наказі господарського суду Львівської області від 25 липня 2011 року у справі № 5015/2060/11.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 30 серпня 2023 року залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 січня 2024 року.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 29 лютого 2024 року задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та постановив видати ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 25 липня 2011 року у справі №5015/2060/11 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором договору кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (стягувач) подало на примусове виконання дублікат наказу Господарського суду Львівської області у справі №5015/2060/11 про стягнення заборгованості з боржника - Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича.

14 березня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №74461035 з виконання наказу №5015/2060/11 виданого 25 липня 2011 року Господарським судом Львівської області, яка 15 березня 2024 року в застосунку «Дія» надійшла ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавця від 22 травня 2023 року у виконавчому провадженні № 74461035 виконавчий документ повернуто стягувачеві.

Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 переглядає ухвалу Господарського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року у справі №5015/2060/11.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин 5, 7 та 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа, так, зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 4 передбачено зазначення у виконавчому документі резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції констатував, що ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» як правонаступник стягувача, 14.03.2024 подало на примусове виконання дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 05.10.2009 по справі № 5015/2060/11 про стягнення з боржника - фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича заборгованості.

Дублікат судового наказу повністю відтворює резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11.

У постанові про відкриття виконавчого провадження №74461035 від 14.03.2024 приватний виконавець повністю відтворив резолютивну частину як рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі 5015/2060/11 так і дубліката наказу Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі №5015/2060/11.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 Цивільного кодексу України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України.

Разом з тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349,99 грн (1 808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, тобто відбулась прив`язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу.

Наведене спростовує доводи скаржника про те, що судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті.

Незазначення судом в резолютивній частині рішення слів «що становить в еквіваленті/що еквівалентно», не свідчить про відсутність еквіваленту.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість виконання судових рішень передбачена статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 18 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника.

Суд першої інстанції зазначити і те, що рішення суду постановлено у 2011 році, з 2011 року по 2024 рік боржник не вчиняв жодних дій для виконання рішення, докази того, що він вживає заходи для погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні. Оскаржуючи постанову приватного виконавця, боржник затягує виконання рішення суду.

За позицією Верховного Суду у постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до закону, тому відсутні правові підстави для задоволення скарги боржника на дії приватного виконавця.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ухвала Господарського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року у справі №5015/2060/11 постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року у справі №5015/2060/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови оформлено 05 листопада 2024 року.

Суддя В.М. Гриців

Суддя І.Б. Малех

Суддя І.Ю. Панова