Постанова

від 05.11.2024 по справі 916/2430/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2430/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: С.П. Піун

від відповідача: В.В. Бороган

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А»

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 (суддя Л.В. Степанова, м.Одеса, повний текст складено 06.05.2024)

у справі №916/2430/23

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А»

про стягнення 568538,78грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» про стягнення 568538,78 грн, з яких: 362289,71 грн основного боргу, 37460,17 грн пені, 23991,36 грн 3% річних та 144257,54 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №20/21-3235-ТЕ-23 постачання природного газу від 30.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 провадження у справі №916/2430/23 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» в частині стягнення 162829,71 грн основного боргу закрито.

У задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» про застосування позовної давності відмовлено.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» про стягнення 200000,00 грн основного боргу, 37460,17 грн пені, 23991,36грн - 3% річних, 144257,54 грн інфляційних втрат задоволено.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 200000,00 грн основного боргу, 37460,17 грн пені, 23991,36 грн - 3% річних, 144257,54 грн інфляційних втрат та 8528,08 грн судового збору.

Суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення основного боргу у сумі 162829,71 грн у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості у вказаному розмірі під час розгляду справи судом.

Встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача щодо повної та своєчасної сплати за поставлений природний газ у сумі 200000,00 грн за укладеним між сторонами договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у наведеній сумі та правомірність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені є необґрунтованим, оскільки доводи відповідача про те, що він є неприбутковою організацією та не є суб`єктом господарювання не є обґрунтованою підставою для зменшення розміру пені.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви відповідача про застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, з огляду на те, що на період нарахування пені у даній справі діяв Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд відмовив у його задоволенні, зазначивши, що відповідачем не надано суду належних у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження наявності виняткових обставин для надання відстрочки.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 100000,00 грн основного боргу, 3% річних за період, зазначений в розрахунку позивача та до 23.02.2024 у розмірі 12003,08 грн, суму інфляційних втрат за період, зазначений у розрахунку позивача та до 23.02.2024 у розмірі 38336,61 грн та розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2430/23 про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних на шість місяців, шляхом сплати 25056,62 грн щомісячно.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та Прикінцевих положень Закону України від 17.03.2021 №530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», адже позивачем було заявлено протиправні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період, коли чинне законодавство забороняло здійснювати їх нарахування.

При цьому скаржник зазначив, що природний газ споживався відповідачем виключно для забезпечення власників квартир багатоквартирного будинку за адресою: м.Одеса, Проспект Шевченка, 29-А, опаленням. Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання природного газу є комунальними та порядок їх надання регулюється цим Законом. Більше того, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» прямо передбачає наявність спеціалізованих нормативно-правових актів, які поряд з цим законом, також, регулюють правовідносини у сфері постачання природного газу. Тому наявність Закону України «Про ринок природного газу» не спростовує того факту, що послуга з постачання природного газу є комунальною.

Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції, розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, не врахував ступіть часткового виконання боржником зобов`язань, зокрема часткову сплату відповідачам заборгованості у сумі 162829,71 грн, що є окремою підставою для зменшення розміру неустойки, передбаченої частиною першою статті 233 Господарського процесуального кодексу України, а також відсутність в матеріалах справи доказів погіршення фінансового стану позивача, ускладнення його господарської діяльності чи завдання збитків.

Крім того, на переконання скаржника, суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, безпідставно відмовив у його задоволенні.

При цьому апелянт зауважив, що на підтвердження добросовісного виконання зобов`язань та важливої можливості розстрочення платежів ним сплачено ще 100000 грн, зокрема 50000,00 грн згідно квитанції №2502 від 03.05.2024 та 50000,00 грн згідно квитанції №2500 від 02.05.2024, які долучає до апеляційної скарги.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просило апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що за спірним договором постачання природного газу ним не надавались, а відповідачем не були отримані житлово-комунальні послуги у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Цей договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач, як постачальник, поставляє споживачеві природний газ, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19)» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово комунальних послуг в період воєнного стану» відсутні.

Також, на думку позивача, наведені місцевим господарським судом аргументи щодо відсутності підстав для зменшення пені є законними та обґрунтованими.

Крім того, на переконання позивача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у розстроченні виконання рішення, оскільки посилання відповідача на скрутний матеріальний стан, який виник внаслідок несплати споживачами за надані комунальні послуги, за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу не є обставиною, яка може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення, враховуючи, що обов`язковість судових рішень, яка передбачена пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України, не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Разом з тим, позивач вказав, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього можливості виконання рішення у даній справі з умовою розстрочки його виконання на 6 місяців.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 20.05.2024 за вх.№1870/24.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх.№1889/24 від 20.05.2024).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотання визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.05.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/2430/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2430/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

31.05.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2430/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/2430/23 залишено без розгляду, оскільки скаржником такий строк пропущено не було. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/2430/23. Встановлено позивачу строк до 19.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

11.06.2024 від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1870/24/Д1).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/2430/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 27.08.2024 о 10:00 год.

Між тим, у зв`язку із перебуванням судді-учасника колегії суддів С.В. Таран у відпустці з 23.08.2024 по 08.09.2024 відповідно до наказу в.о. голови суду від 22.08.2024 №223-в, судове засідання по вказаній справі, призначене на 27.08.2024, не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/2430/23 відбудеться 01.10.2024 о 12:30 год.

01.10.2024 відповідач надіслав до суду апеляційної інстанції заяву про залучення до матеріалів справи доказів погашення у повному обсязі основної заборгованості у даній справі, а саме копії платіжної інструкції №2551 від 03.07.2024 на суму 100000,00 грн.

У судовому засіданні 01.10.2024 представник Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» адвокат Піун С.П. на відеоконфенцзв`язок не вийшла. Представник відповідача заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції №2551 від 03.07.2024 на суму 100000 грн, яке протокольною ухвалою задоволено та залучено останню до матеріалів справи (до відома).

Також у судовому засіданні 01.10.2024 представник скаржника адвокат Бороган В.В., посилаючись на те, що у зв`язку з повітряними тривогами судове засідання у цій справі розпочалося пізніше запланованого часу, а також посилаючись на необхідність участі адвоката у інших судових справах за участю Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А», які призначені Приморським районним судом м. Одеси у цю ж дату, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали у судовому засіданні 01.10.2024 було задоволено зазначене вище усне клопотання апелянта з огляду на поважність наведених у ньому причин для перенесення розгляду справи та відкладено розгляд справи №916/2430/23 на 05.11.2024 о 12:00 год.

З урахуванням викладеного, присутній в судовому засіданні 01.10.2024 представник скаржника адвокат Бороган В.В. про відкладення розгляду справи №916/2430/23 на 05.11.2024 о 12:00 год повідомлений під розписку.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання повідомлено ухвалою суду від 01.10.2024.

11.10.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення позивача (вх.№ 1870/24/Д2 від 11.10.2024), в яких останній повідомив, що станом на 11.10.2024 заборгованість у розмірі 200000,00 грн за договором №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 відповідачем погашена в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку, які долучає до відповідних пояснень.

В судовому засіданні 05.11.2024 апелянт підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі, окрім вимоги про розстрочення виконання рішення у даній справі, від якої він відмовився, враховуючи погашення суми основної заборгованості у повному обсязі. Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

30.09.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником, та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А», як споживачем, укладено договір постачання природного газу №20/21-3235-ТЕ-23 (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно із пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року в кількості 134,000 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2020 року - 10,000 тис.куб.метрів, листопад 2020 року - 22,000тис.куб.метрів, грудень 2020 року - 25,000тис.куб.метрів, січень 2021 року - 25,000тис.куб.метрів, лютий 2021 року - 22,000тис.куб.метрів, березень 2021 року - 22,000тис.куб.метрів, квітень 2021 року - 8,000тис.куб.метрів, всього - 134,000 тис.куб.метрів.

За змістом пунктів 3.1., 3.8. договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.11. договору передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

У відповідності до пункту 4.2. ціна за 1000 куб.м газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Згідно із пунктом 4.4. договору загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Відповідно до пункту 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (підпункт 6 пункту 6.2. договору).

За умовами пунктів 7.1., 7.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2021, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення (пункт 11.1. договору).

26.10.2020 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020, якою доповнено пункт 4.2. розділу 4 договору та визначено, що загальна вартість природного газу, спожитого з 01.10.2020 по 31.10.2020 включно на умовах договору, складає 6597,91 грн за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №2 від 23.11.2020 до договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 сторони визначили, що загальна вартість спожитого у період з 01.11.2020 по 30.11.2020 включно газу складає 6599,44 грн за 1000 куб.м.

Умовами додаткової угоди №3/4 від 22.11.2020 до договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 сторони погодили, що загальна вартість спожитого у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 газу складає 7472,71 грн за 1000 куб. м.

Додатковою угодою №4 від 29.01.2021 до договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 сторони встановили, що загальна вартість спожитого у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 включно газу складає 8946,73 грн за 1000 куб.м.

26.02.2021 сторони уклали додаткову угоду №5 до договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020, якою визначили, що загальна вартість спожитого у період з 01.02.2021 по 31.03.2021 включно газу складає 6990 грн за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №6 від 26.03.2021 до договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 сторони, зокрема, виклали пункт 7.2. розділу 7 у наступній редакції: « 7.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення».

Додатковою угодою №7 від 28.04.2021 до договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 сторони погодили, що загальна вартість спожитого у період з 01.04.2021 по 30.04.2021 включно газу складає 7976,42 грн за 1000 куб.м.

У додатковій угоді №8 від 30.04.2021 до договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 сторони, зокрема, виклали пункт 11.1. розділу 11 договору у наступній редакції: « 11.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 20.05.2021 року, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення».

У період з жовтня 2020 по травень 2021 сторонами було складено наступні акти прийому-передачі спожитого природного газу:

-від 31.10.2020 за жовтень 2020 року, про те, що постачальник передав, а споживач прийняв 3,46200 тис. куб.м природного газу, вартістю 22841,96 грн з ПДВ;

-від 30.11.2020 за листопад 2020 року, про те, що постачальник передав, а споживач прийняв 15,82400 тис. куб.м природного газу, вартістю 104429,47 грн з ПДВ;

-від 31.12.2020 за грудень 2020 року, про те, що постачальник передав, а споживач прийняв 20,27900 тис. куб.м природного газу, вартістю 151539,12 грн з ПДВ;

-від 31.01.2021 за січень 2021 року, про те, що постачальник передав, а споживач прийняв 20,76200 тис. куб.м природного газу, вартістю 185752,04 грн з ПДВ;

-від 28.02.2021 за лютий 2021 року, про те, що постачальник передав, а споживач прийняв 21,19500 тис. куб.м природного газу, вартістю 148153,04 грн з ПДВ;

-від 31.03.2021 за березень 2021 року, про те, що постачальник передав, а споживач прийняв 19,88800 тис. куб.м природного газу, вартістю 139017,02 грн з ПДВ;

-від 30.04.2021 за квітень 2021 року, про те, що постачальник передав, а споживач прийняв 9,95400 тис. куб.м природного газу, вартістю 79397,33 грн з ПДВ;

-від 31.05.2021 за травень 2021 року, про те, що постачальник передав, а Споживач прийняв 4,38400 тис. куб.м природного газу, вартістю 41699,63 грн з ПДВ.

Акти підписані уповноваженими представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору у період з жовтня 2020 року по травень 2021 року позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 872829,71 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Водночас, як зазначав позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1. договору, у зв`язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 362829,71грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати спожитого природного газу, позивач на підставі пункту 7.2. договору нарахував останньому пеню у розмірі 37460,17 грн, а також нарахував на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 23991,36грн та 144257,54грн інфляційних втрат.

Позивачем наведено:

-розрахунок пені на загальну суму 37460,17грн, а саме: у сумі 479,88 грн за період з 26.11.2020 по 28.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 22841,96 грн, у сумі 1064,04 грн за період з 29.12.2020 по 28.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 104429,47 грн, у сумі 575,03 грн за період з 29.01.2021 по 23.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 67271,43грн, у сумі 94,14 грн за період з 24.02.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 57271,43 грн, у сумі 1693,92 грн за період з 26.01.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 151539,12 грн, у сумі 831,71 грн за період з 01.03.2021 по 16.03.2021 на суму заборгованості у розмірі 148810,55 грн, у сумі 1396,43 грн за період з 17.03.2021 по 18.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 118810,55 грн, у сумі 539,17 грн за період з 19.04.2021 по 10.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 68810,55 грн, у сумі 4 898,25 грн за період з 26.02.2021 по 10.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 185752,04 грн, у сумі 250,47 грн за період з 11.05.2021 по 16.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 114562,59грн, у сумі 32,48 грн за період з 17.05.2021 по 18.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 44562,59 грн, у сумі 2 899,59 грн за період з 26.03.2021 по 18.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 148153,04 грн, у сумі 1560,93 грн за період з 19.05.2021 по 16.06.2021 на суму заборгованості у розмірі 14715,63 грн, у сумі 3780,22 грн за період з 17.06.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 102715,63 грн, у сумі 9269,97 грн за період з 27.04.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 139017,12 грн, у сумі 5323,32 грн за період з 26.05.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 79 397,33грн, у сумі 2 780,62 грн за період з 26.06.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 41699,93грн;

-розрахунок 3% річних на загальну суму 23991,36 грн, а саме: у сумі 119,97 грн за період з 26.11.2020 по 28.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 22841,96 грн, у сумі 266,01 грн за період з 29.12.2020 по 28.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 104429,47грн, у сумі 143,76 грн за період з 29.01.2021 по 23.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 67271,43 грн, у сумі 94,14 грн за період з 24.02.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 57271,43 грн, у сумі 423,48 грн за період з 26.01.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 151539,12 грн, у сумі 165,69 грн. за період з 01.03.2021 по 16.03.2021 на суму заборгованості у розмірі 148810,55 грн, у сумі 322,26 грн за період з 17.03.2021 по 18.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 118810,55 грн, у сумі 124,42 грн за період з 19.04.2021 по 10.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 68810,55 грн, у сумі 1129,78 грн за період з 26.02.2021 по 10.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 185752,04грн, у сумі 56,50 грн за період з 11.05.2021 по 16.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 114562,59 грн, у сумі 7,33 грн за період з 17.05.2021 по 18.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 44562,59 грн, у сумі 657,56 грн за період з 26.03.2021 по 18.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 148153,04 грн, у сумі 352,09 грн за період з 19.05.2021 по 16.06.2021 на суму заборгованості у розмірі 14715,63 грн, у сумі 5512,87 грн за період з 17.06.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 102715,63 грн, у сумі 8043,95 грн за період з 27.04.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 139017,12 грн, у сумі 4404,92 грн за період з 26.05.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 79 397,33грн, у сумі 2207,23 грн за період з 26.06.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 41699,93 грн.

-розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 144257,54 грн, а саме: у сумі 205,58грн за період з 26.11.2020 по 31.12.2020 на суму заборгованості у розмірі 22841,96грн, у сумі 874,53 грн за період з 29.12.2020 по 31.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 67 271,43 грн, у сумі 581,46 грн за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 57271,43 грн, у сумі 1515,39 грн за період з 26.01.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 151539,12 грн, у сумі 2045,54 грн за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 на суму заборгованості у розмірі 118810,55 грн, у сумі 506,60 грн за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 68810,55 грн, у сумі 4480,15 грн за період з 26.02.2021 по 30.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 185752,04 грн, у сумі 1037,07 грн за період з 26.03.2021 по 30.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 148153,04 грн, у сумі 1933,79 грн за період з 01.05.2021 по 31.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 147715,63 грн, у сумі 37197,26 грн за період з 01.06.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 102715,63 грн, у сумі 51 371,60 грн за період з 27.04.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 139017,12 грн, у сумі 27 944,57 грн за період з 26.05.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 79397,33 грн, у сумі 14564,00 грн за період з 26.06.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 41699,63 грн.

Отже, предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 568538,78грн, а саме: основного боргу у сумі 362289,71 грн, пені у сумі 37460,17 грн, 3% річних у сумі 23991,36 грн та інфляційних втрат у сумі 144257,54 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, договір постачання природного газу №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери постачання природного газу.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 у період з жовтня 2020 року по травень 2021 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 872829,71 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та не заперечується відповідачем.

Згідно з із пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

В силу частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у передбачені договором строки. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем станом на момент подання позовної заяви складала 362829,71грн.

У той же час, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач сплатив частину основного боргу у розмірі 162829,71 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №2400 від 21.12.2023 на суму 52829,71 грн та копією платіжної інструкції №2409 від 11.01.2024 на суму 110000,00 грн. При цьому факт надходження відповідних коштів визнається позивачем.

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем сплачена сума основного боргу у розмірі 162829,71грн, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі №916/2430/23 в частині вимог позивача про стягнення основного боргу у сумі 162829,71грн.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 200000,00 грн.

Наявність заборгованості в сумі 200000,00 грн відповідач на час розгляду справи в суді першої інстанції не спростував, у зв`язку з чим суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 200000,00 грн основного боргу.

Разом з тим, вже підчас перегляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем сплачено основну суму заборгованості у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується відповідними доказами та визнається відповідачем, однак означене не може бути підставою для скасування рішення у частині стягнення суми основного боргу, оскільки сплата останнього відповідачем вже була здійснення після прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

За змістом частин першої та другої статті 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Положеннями статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до пункту 7.2. договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 (в редакції додаткової угоди №6 від 26.03.2021 до цього договору) у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши викладені приписи чинного законодавства та умови договору, а також невиконання відповідачем умов договору щодо оплати отриманого природного газу у передбачений в договорі строк, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач, звертаючись із апеляційною скаргою, зазначив, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення не взято до уваги положення чинного законодавства України, які забороняють нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії воєнного стану.

Колегія суддів зазначає, що наведені доводи апелянта знайшли своє підтвердження, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За змістом статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, безперервно продовжувалася.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236 установлено з 19.12.2020 до 28.02.2021 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Надалі чисельними постановами Кабінету Міністрів України дія карантину неодноразово продовжувалася шляхом внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, і постановою від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Поряд з цим, згідно із частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно із статтею 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про теплопостачання», виробництво теплової енергії - це господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

З матеріалів справи вбачається, що громадяни, власники квартир багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 29-А, створили неприбуткову обслуговуючу організацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А».

Природний газ, що постачається за договором №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020, використовується виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2. договору).

Таким чином, у даному випадку ОСББ шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та в їхніх інтересах уклало договір з позивачем про постачання природного газу для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.

Судова колегія зауважує, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.

Діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а відтак, така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.

Тобто, ОСББ фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем (постачальником за договором) виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах мешканців будинку, та договір укладений для забезпечення і сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

Положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» прямо не забороняють нарахування Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А», який є юридичною особою, пені, 3% річних та інфляційних втрат на період дії воєнного стану, незважаючи на ті обставини, що ця неприбуткова організація створена мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення. Проте зазначене не відповідає засадам справедливості, оскільки безпідставно ставить об`єднання мешканців, які уклали колективний договір на отримання комунальної послуги, у гірше становище порівняно з мешканцями, які мають відповідні індивідуальні договори.

Отже, враховуючи, що на час звернення позивача до суду першої інстанції та до 30.06.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також на даний час діє воєнний стан, введений з 24.02.2022 в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, а також враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020, а також постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», приписи яких забороняють нарахування та стягнення з населення (у тому числі мешканців Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А») неустойки (штрафів, пені), нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, апеляційний господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 37460,17 грн за період дії карантину та воєнного стану задоволенню не підлягають, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими частково за період до введення воєнного стану.

За здійсненим апеляційним судом розрахунком в межах визначеного позивачем періоду та до 23.02.2022 сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 12032,89 грн, а сума інфляційних втрат 39070,21грн.

З урахуванням відмови апеляційним судом у задоволенні вимог позивача про стягнення пені, суд не надає оцінку клопотанню відповідача про зменшення розміру пені.

Також суд апеляційної інстанції не надає оцінку клопотанню відповідача про розстрочення виконання рішення суду у зв`язку з відмовою у судовому засіданні 05.11.2024 від вимоги про розстрочення виконання рішення у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції в порушення вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, з огляду на що дійшов передчасних висновків у справі про задоволення позову у повному обсязі.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення вимог про стягнення 37460,17 грн пені, 11958,47 грн 3% річних та 105187,33 грн інфляційних втрат, нарахування яких здійснено після введення воєнного стану, і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовної заяви та апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченої за позовними вимогами, провадження за якими закрито.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/2430/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 37 460,17 грн пені, 11 958,47 грн - 3% річних та 105 187,33 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в цій частині відмовити, в частині розподілу судових витрат рішення змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«1.Провадження у справі №916/2430/23 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» в частині стягнення 162829,71 грн основного боргу закрити.

2.У задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» про застосування позовної давності відмовити.

3.Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» про стягнення 200000,00 грн основного боргу, 37460,17 грн пені, 23991,36 грн 3% річних, 144257,54 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

4.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 200 000,00 грн основного боргу, 12 032,89 грн 3% річних, 39 070,21 грн інфляційних втрат та 3766 грн судового збору.

5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 2 750,00 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

СуддяС.В. Таран