Постанова

від 07.11.2024 по справі 916/4357/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4357/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Я.Ф. Савицького, Н.М. Принцевської,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від прокуратури: О.А. Лянна;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від позивача-3: не з`явився;

від позивача-4: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024, повний текст складено та підписано 06.05.2024

у справі №916/4357/23

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1)Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області;

2)Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області;

3)Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області;

4)Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області,

до відповідача: Рибопромислової асоціації Хаджибейський лиман

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

головуючий суддя суду першої інстанції: С.П. Желєзна

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі по тексту прокурор) звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області до рибопромислової асоціації Хаджибейський лиман (далі по тексту - Рибопромислова асоціація) про:

- усунення позивачам перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання Рибопромисловою асоціацією Хаджибейського лиману із середньою площею 10000 га, який знаходиться на території Нерубайської, Усатівської, Дачненської та Вигодянської сільських рад Одеського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в режимі рибогосподарської експлуатації;

- усунення власникам перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Рибопромислової асоціації повернути позивачам Хаджибейський лиман із середньою площею 10000 га, який знаходиться на території Нерубайської, Усатівської, Дачненської та Вигодянської сільських рад Одеського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані фактом використання відповідачем Хаджибейського лиману на підставі режиму рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману без отримання документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, а також невжиттям позивачами правових заходів з метою відновлення порушених прав територіальних громад.

Заперечуючи проти позову, відповідачем було вказано, що свою діяльність він здійснює на підставі режиму рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману, який діє до 31.12.2026. При цьому, як повідомляє відповідач, Хаджибейський лиман є єдиним водним об`єктом, на якому станом на 01.11.2023 року діють два режими спеціального товарного рибного господарства - режим рибогосподарської експлуатації частини лиману, розташованого на території Біляївського, Роздільнянського та Іванівського районів Одеської області (виконавець відповідач) та режим рибогосподарської експлуатації частини акваторії Паліївської затоки (виконавець - ТОВ Південне рибництво); раніше діяв ще третій режим, який наразі можливо скасований. Відповідач зазначає, що питання можливості укладення між позивачами та асоціацією договору оренди землі прокурором досліджено не було, оскільки на практиці укладення договору тягне за собою великі витрати з боку сільських рад, які мають в такому випадку замовити послуги з геодезії земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що передача у постійне користування у 2000 році Одеському басейновому управлінню відтворення охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства Одесарибвод 712,5 гектарів землі для розміщення об`єктів лиманного рибного господарства може свідчити про помилковість доводів прокурора про віднесення земель лиману до земель комунальної власності. Прокурор просить усунути позивачам перешкоди у користуванні майном шляхом припинення використання та повернення лиману із середньою площею 10000 га. Проте, прокурор не визначає в якій частині та якою площею кожній із рад належить земельна ділянка водного фонду, вказане питання взагалі залишилось поза увагою прокурора.

Суд зазначив, що пред`явлення даного позову в інтересах 4 позивачів не звільняє прокурора від обов`язку довести суду належними доказами обставини переходу у власність територіальних громад тієї або іншої площі земельної ділянки водного фонду. Вищевикладене, із урахуванням відсутності в матеріалах справи паспорту водного об`єкта, виключає можливість визначення площі земельної ділянки, яка теоретично могла перейти у власність Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області з огляду на наявний державний акт, а також площі земельних ділянок, які можуть перебувати у власності інших позивачів.

З викладених обставин, господарський суд дійшов висновку, що враховуючи неможливість встановлення площі земельної ділянки водного фонду, яка перейшла у власність до кожного із позивачів у зв`язку з набранням чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, приймаючи до уваги наявний в матеріалах справи державний акт про право постійного користування землею, виданий державній установі, що свідчить про перебування частини лиману у власності держави, яку не було визначено позивачем за заявленим прокурором позовом, визнання Вигодянською сільською радою Одеського району Одеської області факту нездійснення відповідачем діяльності на території ради, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарський суду, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 року у справі №916/4357/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Нерубайської, Усатівської, Дачненської сільських рад Одеського району Одеської області до рибопромислової асоціації «Хаджибейський лиман» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об??єктом, зобов?язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об?єктом - скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. В решті рішення залишити без змін.

Зокрема, прокурор вказує, що Господарським судом Одеської області невірно застосовано норми матеріального права передбачені ст.79, 83, 122, п.24 Розділу Х ЗК України, якими регулюються питання здійснення права комунальної власності органів місцевого самоврядування на несформовані земельні ділянки в межах відповідних територіальних громад.

При цьому, судом не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 29.05.2019 у справі №367/2020/15-ц, від 01.10.2019 у справі №922/2723/17, від 01.09.2020 у справі №233/3676/19, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц щодо можливості захисту права власності чи інших майнових прав на несформовані у кадастрові номери земельні ділянки.

Крім того, висновки суду першої інстанції щодо розташування погодженого для Рибопромислової асоціації Режиму рибогосподарської експлуатації на частині Паліївської затоки, яка знаходиться у постійному користуванні Одеського басейнового управління «Одесарибвод», не відповідають встановленим обставинам справи.

В свою чергу, враховуючи встановлені обставини під час судового розгляду щодо здійснення Одеським басейновим управлінням «Одесарибвод» постійного користування частиною земельної ділянки Паліївської затоки, на яку не поширюється дія Режиму рибогосподарської експлуатації відповідача, прокурором безпідставно подано позов в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області.

Прокурор вказує, що в межах Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області знаходиться лише частина Хаджибейського лиману частина Паліївської затоки, яка знаходиться у постійному користуванні Одеського басейнового управління «Одесарибвод» (Паліївський риборозплідник). Відтак, діяльність відповідача на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації не порушує інтереси Вигодянської сільської територіальної громади.

Крім того, прокурор не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що останній зобов?язаний визначити площу земельної ділянки під Хаджибейським лиманом щодо кожної із сільських рад, які поширюють свою територію на цей лиман, оскільки зазначити у позовній заяві площу земельних ділянок під Хаджибейським лиманом, які входять до складу кожної з сільських рад, технічно є неможливим.

Водночас, на думку прокурора, вказана обставина не може слугувати підставою для «легімітизації» правопорушення та унеможливлювати судовий захист інтересів територіальних громад.

На думку прокурора, той факт, що земельні ділянки під Хаджибейським лиманом несформовані, ніяким чином не нівелює право комунальної власності Нерубайської, Дачненської та Усатівської громад, гарантоване статтею 13 Конституції України, на такі землі. Ті обставини, що володільці не здійснили формування та оформлення, як окремого об?єкта земельної ділянки, не може позбавляти власників можливості захистити порушене право.

Таким чином, прокурор вказує, що суд першої інстанції погодившись з доводами останнього про неправомірне використання відповідачем Хаджибейського лиману за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та водний об?єкт, відмовив у захисті порушених інтересів держави лише з підстав не розроблення відповідної землевпорядної документації на земельні ділянки під лиманом.

У відзиві на апеляційну скаргу Рибопромислова асоціація просила залишити апеляційну скаргу заступника Одеської обласної прокуратури без задоволення, а рішення без змін.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача вказує, що прокуратурою не зроблений аналіз самої технічної самої технічної складової питання укладення договору оренди землі та водним об?єктом під нею, не враховано, що розпорядниками водного об?єкту - Хаджибейського лиману тільки з 27.05.2021 є відповідні органи місцевого самоврядування, на території яких він розташований (а до цього розпорядником була обласна адміністрація); наведені органи не зверталися до відповідача із питанням укладення договору оренди; що надання водних об?єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об?єкта. Порядок розроблення паспорта водного об?єкта затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №99 від 18.03.2013. Відповідно до п.3 вказаного Порядку замовником робіт із розроблення паспорта водного об?єкта є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором)

Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об?єктом затверджений постановою КМУ №572 від 02.06.2021 (набула чинності 08.06.2021), тобто тільки з наведеної дати можна укладати договір оренди. Для укладання договору оренди необхідно здійснити цілий ряд дій: спершу Хаджибейський лиман має бути в межах кожної територіальної громади, потім кожна його частина відповідно до межі повинна бути зареєстрована, як об?єкт (тобто данні про неї мають бути внесені до Державного земельного кадастру).

Органами місцевого самоврядування, на території яких розташований лиман, повинні спочатку внести його частину до своєї межі (зокрема, саме з приводу з?ясування цього питання представником відповідача і надавалися відповідні адвокатські запити. У випадку задоволення позову буде порушений принцип мирного володіння майном та баланс інтересів, де добросовісний користувач частиною Хаджибейськьго лиману (відповідач по справі) буде поставлений у завідомо гірше фінансове становище не з своєї вини.

За вищевказаних обставин, відповідач вважає, що прокурором обрано неефективний спосіб звернення до суду із позовом, оскільки при його задоволенні він не надасть потрібних результатів, тобто, не матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4357/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/4357/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

07.06.2024 матеріали справи №916/4357/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/4357/23. Встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення скаржнику) на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Призначено розгляд апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на 25 липня 2024 року об 11:30 год.

24.06.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Разом з тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем Діброва Г.І. 24.06.2024 по 28.06.2024 та з 01.07.2024 по 26.07.2024 відповідно до наказів голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 №147-в та 149-в перебувала у відпустці.

У зв`язку з вищевикладеним 19.07.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №266 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4357/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 для розгляду апеляційних скарг у справі №916/4357/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Прицевської Н.М., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 прийнято справу №916/4357/23 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф. Призначено розгляд апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на 25 липня 2024 року об 11:30 год.

Протокольною ухвалою суду від 25.07.2024 відкладено розгляд справи на 26.09.2024 об 11:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 25.07.2024.

Між тим, головуючий суддя Колоколов С.І. з 26.09.2024 по 09.10.2024 відповідно до наказу в.о. голови суду від 26.09.2024 №246-в перебував у відпустці, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 26.09.2024, не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/4357/23 відбудеться 07.11.2024 об 11:30 год.

06.11.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що явка повноважних представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, те що до клопотання заявником не долучено доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається, протокольною ухвалою суду від 07.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні був присутнім прокурор.

Інші учасники справи про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.01.2007 по справі №22ц-496/2007 апеляційну скаргу Дунайсько-Дністровського державного басейнового управління водних ресурсів Дунайдністррибвод було залишено без задоволення, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07.09.2006 року, якою було задоволено адміністративний позов рибопромислової асоціації Хаджибейський лиман до Дунайсько-Дністровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Дунайдністррибвод про визнання протиправними дій по обчисленню збитку й направлення в міжрайонну природоохоронну прокуратуру Одеської області необгрунтованих і неправдивих відомостей про заподіяння асоціацією Хаджибейський лиман збитків рибному господарству України, залишено без змін.

Під час розгляду справи №22ц-496/2007 судом було встановлено, що у 2003 році позивачу переданий у користування Хаджибейський лиман для експлуатації в режимі спеціального товарного рибного господарства.

21.05.2017 Українським державним інститутом по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості Укррибпроект було розроблено режим рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману розташованого на території Біляївського, Роздільнянського та Іванівського районів Одеської області, погоджений Державним агентством рибного господарства, згідно якого Хаджибейський лиман розташований в долині р. Малий Куяльник на відстані 6 км на північний захід від м. Одеси. При існуючих коливаннях рівня води від +1,3 м до + 1,5 м середня площа Хаджибейського лиману прирівнюється до 10 000 га. Хаджибейський лиман є безстічним озером подовженої форми, що утворилося в результаті затоплення морем гирлової частини річкової долини річки Малий Куяльник, лиман відокремлений від Чорного моря пісчано - черепашковим пересипом довжиною 5,0 км, шириною 4,5 км і не має зв`язку з морем. Розроблений режим діє протягом періоду з 07.09.2017 до 31.12.2026.

У 2017 році державним підприємством Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості Укррибпроект було розроблено науково-біологічне обґрунтування ведення рибогосподарської діяльності в режимі спеціального товарного рибного господарства у Хаджибейському лимані (10 тис. га) Біляївського, Роздільнянського та Іванівського районів Одеської області.

Листом від 08.12.2022 Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (БУВР річок Причорномор`я та нижнього Дунаю) у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що в Управлінні відсутній водогосподарський паспорт Хаджибейського лиману. Додатково повідомлено, що Управління не є розробником водогосподарського паспорту Хаджибейського лиману.

Листом від 08.12.2022 Головним управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб на території Хаджибейського лиману Одеського району Одеської області складає 2,62 грн./кв.м.

Листом від 12.12.2022 Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що Рибопромислова асоціація здійснює свою діяльність згідно режиму рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману, погодженого Держрибагентством 07.09.2017. При цьому, прокурору було надано інформацію щодо фактичного здійснення відповідачем промислу водних біоресурсів у розрізі за кожний рік, починаючи з 2019 року та станом на 01.11.2022 року.

Листом від 14.06.2023 Головним управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що згідно з матеріалами проекту формування території та встановлення меж сільських, селищних та районних рад народних депутатів Біляївського району Одеської області, земельна ділянка під Хаджибейським лиманом розташована на території Августівської, Вигодянської, Дачненської, Іллінської, Маринівської, Нерубайської, Холоднобалківської сільських рад Біляївського району Одеської області. Також, частина території під лиманом частково розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Листом від 23.06.2023 Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) у відповідь на звернення прокурора надано копію останнього звіту про обсяги вилову водних біоресурсів в лимані у 2023 році та повідомлено, що вселення водних біоресурсів Рибопромисловою асоціацією у 2023 році не здійснювалось.

Листом від 01.02.2023 Рибопромисловою асоціацією у відповідь на звернення прокурора повідомлено, що асоціація здійснює рибогосподарську діяльність у відповідності до Режиму рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману, який розроблено науковцями та узгоджено контролюючими органами Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Одеській області у встановленому законом порядку. При цьому, відповідачем зазначено, що діяльність в режимі експлуатації частини лиману не є орендою водойми і тому підстави для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані води Хаджибейського лиману, відсутні.

Листом від 26.06.2023 Вигодянською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на лист прокурора було повідомлено, що Рибопромислова асоціація не здійснює діяльність на території сільської ради.

Листом від 28.06.2023 Усатівською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на лист прокурора було повідомлено, що Хаджибейський лиман згідно із ст. 51 Водного кодексу України не підлягає передачі в користування на умовах оренди.

Листом від 28.06.2023 Дачненською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на лист прокурора було повідомлено, що Рибопромислова асоціація не здійснює промисел водних ресурсів на підставі режиму рибогосподарської експлуатації, оскільки вказаний режим був скасований на підставі наказу №432 від 12.12.2022. При цьому, радою також повідомлено, що лиман не підлягає передачі в користування на умовах оренди.

Відповідно до наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України №432 від 12.12.2022 було скасовано режим рибогосподарської експлуатації верхньої частини акваторії Паліївської затоки Хаджибейського лиману, погоджений 01.10.2019.

Листом від 10.08.2023 Нерубайською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на лист прокурора було повідомлено, що Рибопромислова асоціація дійсно здійснює промисел водних ресурсів у Хаджибейському лимані, який із урахуванням вимог ст. 51 Водного кодексу України не підлягає передачі в оренду.

Листом від 21.11.2023 Дачненською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на адвокатський запит представника відповідача було повідомлено про наявність генерального плану с. Дачне, проект прибережної захисної смуги не розроблявся, межі територіальної громади не встановлювались.

Листом від 21.11.2023 Вигодянською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на адвокатський запит представника відповідача було повідомлено про наявність генеральних планів окремих сіл; проект прибережної захисної смуги не розроблявся, на території ради знаходиться водний об`єкт Хаджибейський лиман, площею 712,5 га, згідно державного акту І-ОД №001118 від 17.03.2000 року.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ОД №001118 Одеському басейновому управлінню відтворення охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства Одесарибвод було надано у постійне користування 712,5 гектарів землі для розміщення об`єктів лиманного рибного господарства (Паліївська рибодільниця).

Факт видачі вказаного державного акту також був підтверджений у листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.04.2024. При цьому, у листі від 27.03.2024 Державним агентством України з меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) було повідомлено, що земельна ділянка, надана Одеському басейновому управлінню, яке наразі ліквідується, передана у 2004 році до ДП Регіональний дослідно-експериментальний комплекс. При цьому, ДП Регіональний дослідно-експериментальний комплекс було вирішено створити згідно з наказом №208 від 17.09.2004.

Листом від 22.11.2023 Усатівською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на адвокатський запит представника відповідача було повідомлено, що містобудівна документація по межі Усатівської територіальної громади на даний час не розроблялася; проект прибережної захисної смуги на всю територію Усатівської територіальної громади не розроблявся, розроблений проект прибережної захисної смуги тільки села Усатове; частина Хаджибейського лиману входить до встановленої межі Усатівської територіальної громади.

Згідно складеної Рибопромисловою асоціацією довідки від 22.11.2023 відповідач здійснював у 2020-2022 роках вселення водних біоресурсів до Хаджибейського лиману. Крім того, відповідачем було надано суду податкові декларації платника єдиного податку третьої групи.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для усунення перешкод власникам в особі Нерубайської, Усатівської, Дачненської та Вигоднянської сільських рад Одеського району Одеської області у користуванні та розпорядженні спірним водним об`єктом Хаджибейським лиманом шляхом припинення використання вказаного об`єкту та шляхом повернення земельної ділянки під ним.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції вважає передчасним розгляд судом першої інстанції даної справи по суті.

Оскільки в даному випадку апеляційна скарга скаржника ґрунтується на доводах щодо повноважень прокурора в частині здійснення представництва інтересів держави в суді, перш ніж здійснювати оцінку правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія перевіряє підставність представництва прокурором інтересів держави з огляду на доведення ним належними доказами по справі наявності повноважень у спірних правовідносинах обраних прокурором позивачів щодо розпорядження, контролю тощо відносно визначеного водного об`єкта та його донної поверхні.

Так, як вбачається з матеріалів справи, прокурор, звертаючись до суду вказав, про те що, норми матеріального права передбачені ст.79, 83, 122, п.24 Розділу Х ЗК України регулюють питання здійснення права комунальної власності органів місцевого самоврядування на несформовані земельні ділянки в межах відповідних територіальних громад.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 14.06.2023 №10-15-0.3-2302/2-23 Хаджибейський лиман знаходиться в межах території Нерубайської, Усатівської, Дачненської та Вигоднянської територіальних громад Одеського району Одеської області, а відтак вказані ради є уповноваженими органами місцевого самоврядування на розпорядження спірною земельною ділянкою. Також прокурор вважає, що саме обрані ним позивачі наділені правомочністю по відношенню до визначеного ним водного об`єкту Хаджибейського лиману.

При цьому, матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів стосовно правового режиму даного водного об`єкту у розрізі того, що він відноситься саме до місцевого (обласного) значення, і право розпоряджатися таким об`єктом мають саме вказані ради.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, норма пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас згідно з положеннями частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення положень частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У свою чергу, згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється, зокрема, органами виконавчої влади, які приймають рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Водночас, згідно зі статтею 3 Водного кодексу України усі водні об`єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водостоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Частиною першою статті 58 Земельного кодексу України та статтею 4 Водного кодексу України, передбачено, що до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

За правилами частин першої, третьої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і; берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Своєю чергою, частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об`єктів місцевого значення належать: 1)поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2)підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

У відповідності до статті 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

За змістом пункту 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269 (у редакції постанови від 29.03.2002 № 431) внутрішні морські води України - це, зокрема, води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

Згідно зі статтею 14 Водного кодексу України (пункти 2, 14-1) до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів.

До компетенції обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: погодження проектів водоохоронних зон; вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин, визначених законом (стаття 17-2 Водного кодексу України (у відповідній редакції)).

Застосовуючи наведені норми земельного і водного законодавства України у їх сукупності, Верховний Суд у постановах від 17 травня 2018 року у справі № 915/1134/16 (причал № 8), від 22 вересня 2021 року у справі № 910/11648/19 при розгляді спорів, що виникли у схожих правовідносинах, дійшли висновку про те, що управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення, належить до відання Кабінету Міністрів України.

Отже, як слідує з матеріалів справи, Хаджибейський лиман це лиман естуарного типу на північно-західному узбережжі Чорного моря, один з одеських лиманів, на північний захід від м. Одеси, в межах Одеського, Роздільнянського і Березівського районів Одеської області. Лиман закритого типу, від моря відокремлений Куяльницько-Хаджибейським пересипом завширшки близько 4,5 км. Дно лиману на глибині від 2 м вкрите шаром чорного мулу. До Хаджибейського лиману впадає річка Малий Куяльник. Гідрологічний режим лиману також залежить від скиду вод із Станції біологічного очищення «Північна», які становлять 150 170 млн мі на рік (чверть об`єму лиману). Завдяки скиданню прісних вод солоність води лиману за останні десятиліття знизилась з 20-25 ‰ до 5-6 ‰. Дно лиману вкрите шаром чорного мулу, що має лікувальні властивості. Завдяки цьому на Хаджибейському лимані організовано бальнеологічний курорт, що розташований за 10 км на північний захід від Одеси. Земельна ділянка під лиманом не сформована, відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру не внесено, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що даний водний об`єкт є об`єктом місцевого значення, тоді як фактично він є лиманом на північно-західному узбережжі Чорного моря, земельна ділянка під яким до теперішнього часу не є сформованою з визначенням у встановленому чинним законодавством України порядку межами, частина цього водного об`єкту має лікувальні властивості, що надає можливість віднесення його до категорії лікувальних.

З огляду на вищезазначене, в даному випадку обласною прокуратурою не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, що Нерубайська, Усатівська, Дачненська та Вигоднянська територіальні громади Одеського району Одеської області мають право та повноваження здійснювати захист законних інтересів держави (компетентним органом) у спірних правовідносинах щодо розпорядження таким водним об`єктом та земельною ділянкою під ним, оскільки такою компетенцією в даному випадку (коли відсутнє розмежування водних об`єктів, зокрема, загальнодержавної власності) наділений Кабінет Міністрів України, який не є позивачем у справі №916/4357/23. Тому звернення прокурора до суду є передчасним, а місцевий господарський суд помилково розглянув справу по суті, не звернувши увагу на відсутність в матеріалах справи доказів правомірності визначення прокурором належного органу держави, в інтересах якого слід в даному випадку звертатися з такими позовними вимогами.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент звернення прокурора із цим позовом до суду, ним не було дотримано вказані вище вимоги Закону України "Про прокуратуру".

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмови в задоволенні відповідного позову (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №925/1214/19, від 16.02.2022 у справі №904/1407/21, від 19.05.2022 у справі №904/5558/20).

Отже, встановлення факту звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

З врахуванням того, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав того, що прокурором заявлено позов в особі неналежного позивача, з огляду на те, що суд не здійснює розгляд позовних вимог по суті спору, доводи, викладені в апеляційній скарзі не досліджуються судом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте у цьому випадку в задоволенні позову слід було відмовити у зв`язку з обранням прокурором неналежного позивача по справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною четвертою статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За наведених обставин Південно-західний апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення, тому мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у даній справі слід змінити з мотивів, викладених у мотивувальній частині даної постанови.

З огляду на висновок апеляційного суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваного рішення із залишенням без змін його резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 по справі №916/4357/23 з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 по справі №916/4357/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяН.М. Принцевська

СуддяЯ.Ф. Савицький