Рішення

від 24.04.2024 по справі 916/4357/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4357/23

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Євглевський А.В. на підставі посвідчення;

Від позивачів: не з`явились;

Від відповідача: Лук`ян С.Г. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області до рибопромислової асоціації Хаджибейський лиман про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі по тексту прокурор) звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області до рибопромислової асоціації Хаджибейський лиман (далі по тексту - Рибопромислова асоціація) про:

1) усунення позивачам перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання Рибопромисловою асоціацією Хаджибейського лиману із середньою площею 10000 га, який знаходиться на території Нерубайської, Усатівської, Дачненської та Вигодянської сільських рад Одеського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в режимі рибогосподарської експлуатації;

2) усунення власникам перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Рибопромислової асоціації повернути позивачам Хаджибейський лиман із середньою площею 10000 га, який знаходиться на території Нерубайської, Усатівської, Дачненської та Вигодянської сільських рад Одеського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані фактом використання відповідачем Хаджибейського лиману на підставі режиму рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману без отримання документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, а також невжиттям позивачами правових заходів з метою відновлення порушених прав територіальних громад.

Ухвалою суду від 11.10.2023 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рибопромислова асоціація у поданому до суду відзиві на позов заперечувала проти задоволення позовних вимог. Відповідачем було вказано, що свою діяльність він здійснює на підставі режиму рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману, який діє до 31.12.2026. При цьому, як повідомляє відповідач, Хаджибейський лиман є єдиним водним об`єктом, на якому станом на 01.11.2023 року діють два режими спеціального товарного рибного господарства - режим рибогосподарської експлуатації частини лиману, розташованого на території Біляївського, Роздільнянського та Іванівського районів Одеської області (виконавець відповідач) та режим рибогосподарської експлуатації частини акваторії Паліївської затоки (виконавець - ТОВ «Південне рибництво»); раніше діяв ще третій режим, який наразі можливо скасований. Відповідач зазначає, що питання можливості укладення між позивачами та асоціацією договору оренди землі прокурором досліджено не було, оскільки на практиці укладення договору тягне за собою великі витрати з боку сільських рад, які мають в такому випадку замовити послуги з геодезії земельної ділянки.

Рибопромислова асоціація також зазначає, що земельна ділянка під Хаджибейським лиманом з 27.05.2021 (дати переходу лиману до земель комунальної власності) досі не сформована, речові права на неї не зареєстровані, що взагалі унеможливлює укладення договору оренди землі. Відсутність розробленого паспорта водного об`єкта також виключає можливість укладення договору між радами та відповідачем. Викладене, у своїй сукупності, а також покладення до обов`язків сільських рад вжиття активних дій з метою укладення договору оренди землі, за переконанням відповідача, виключає задоволення заявлених позовних вимог.

У додаткових поясненнях від 18.04.2024, подати які судом було запропоновану прокурору у зв`язку з наявним в матеріалах справи державним актом про право постійного користування на землю, прокурором було повідомлено, що дійсно у 2000 році Одеському басейновому управлінню відтворення охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства «Одесарибвод» було надано у користування ділянку площею 712,5 га, що підтверджується державним актом, який є чинним. Проте, враховуючи розташування Хаджибейського лиману у межах сільських рад наявність права постійного користування на частину лиману не впливає на склад учасників даного спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення прокурора та відповідача, суд встановив наступне.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.01.2007 по справі №22ц-496/2007 апеляційну скаргу Дунайсько-Дністровського державного басейнового управління водних ресурсів «Дунайдністррибвод» було залишено без задоволення, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07.09.2006 року, якою було задоволено адміністративний позов рибопромислової асоціації «Хаджибейський лиман» до Дунайсько-Дністровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів «Дунайдністррибвод» про визнання протиправними дій по обчисленню збитку й направлення в міжрайонну природоохоронну прокуратуру Одеської області необгрунтованих і неправдивих відомостей про заподіяння асоціацією «Хаджибейський лиман» збитків рибному господарству України, залишено без змін.

Під час розгляду справи №22ц-496/2007 судом було встановлено, що у 2003 році позивачу переданий у користування Хаджибейський лиман для експлуатації в режимі спеціального товарного рибного господарства.

21.05.2017 Українським державним інститутом по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» було розроблено режим рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману розташованого на території Біляївського, Роздільнянського та Іванівського районів Одеської області, погоджений Державним агентством рибного господарства, згідно якого Хаджибейський лиман розташований в долині р. Малий Куяльник на відстані 6 км на північний захід від м. Одеси. При існуючих коливаннях рівня води від +1,3 м до + 1,5 м середня площа Хаджибейського лиману прирівнюється до 10 000 га. Хаджибейський лиман є безстічним озером подовженої форми, що утворилося в результаті затоплення морем гирлової частини річкової долини річки Малий Куяльник, лиман відокремлений від Чорного моря пісчано - черепашковим пересипом довжиною 5,0 км, шириною 4,5 км і не має зв`язку з морем. Розроблений режим діє протягом періоду з 07.09.2017 до 31.12.2026.

У 2017 році державним підприємством Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» було розроблено науково-біологічне обґрунтування ведення рибогосподарської діяльності в режимі спеціального товарного рибного господарства у Хаджибейському лимані (10 тис. га) Біляївського, Роздільнянського та Іванівського районів Одеської області.

Листом від 08.12.2022 Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (БУВР річок Причорномор`я та нижнього Дунаю) у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що в Управлінні відсутній водогосподарський паспорт Хаджибейського лиману. Додатково повідомлено, що Управління не є розробником водогосподарського паспорту Хаджибейського лиману.

Листом від 08.12.2022 Головним управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб на території Хаджибейського лиману Одеського району Одеської області складає 2,62 грн./кв.м.

Листом від 12.12.2022 Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що Рибопромислова асоціація здійснює свою діяльність згідно режиму рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману, погодженого Держрибагентством 07.09.2017. При цьому, прокурору було надано інформацію щодо фактичного здійснення відповідачем промислу водних біоресурсів у розрізі за кожний рік, починаючи з 2019 року та станом на 01.11.2022 року.

Листом від 14.06.2023 Головним управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що згідно з матеріалами проекту формування території та встановлення меж сільських, селищних та районних рад народних депутатів Біляївського району Одеської області, земельна ділянка під Хаджибейським лиманом розташована на території Августівської, Вигодянської, Дачненської, Іллінської, Маринівської, Нерубайської, Холоднобалківської сільських рад Біляївського району Одеської області. Також, частина території під лиманом частково розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Листом від 23.06.2023 Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) у відповідь на звернення прокурора надано копію останнього звіту про обсяги вилову водних біоресурсів в лимані у 2023 році та повідомлено, що вселення водних біоресурсів Рибопромисловою асоціацією у 2023 році не здійснювалось.

Листом від 01.02.2023 Рибопромисловою асоціацією у відповідь на звернення прокурора повідомлено, що асоціація здійснює рибогосподарську діяльність у відповідності до Режиму рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману, який розроблено науковцями та узгоджено контролюючими органами Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Одеській області у встановленому законом порядку. При цьому, відповідачем зазначено, що діяльність в режимі експлуатації частини лиману не є орендою водойми і тому підстави для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані води Хаджибейського лиману, відсутні.

Листом від 26.06.2023 Вигодянською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на лист прокурора було повідомлено, що Рибопромислова асоціація не здійснює діяльність на території сільської ради.

Листом від 28.06.2023 Усатівською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на лист прокурора було повідомлено, що Хаджибейський лиман згідно із ст. 51 Водного кодексу України не підлягає передачі в користування на умовах оренди.

Листом від 28.06.2023 Дачненською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на лист прокурора було повідомлено, що Рибопромислова асоціація не здійснює промисел водних ресурсів на підставі режиму рибогосподарської експлуатації, оскільки вказаний режим був скасований на підставі наказу №432 від 12.12.2022. При цьому, радою також повідомлено, що лиман не підлягає передачі в користування на умовах оренди.

Відповідно до наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України №432 від 12.12.2022 було скасовано режим рибогосподарської експлуатації верхньої частини акваторії Паліївської затоки Хаджибейського лиману, погоджений 01.10.2019.

Листом від 10.08.2023 Нерубайською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на лист прокурора було повідомлено, що Рибопромислова асоціація дійсно здійснює промисел водних ресурсів у Хаджибейському лимані, який із урахуванням вимог ст. 51 Водного кодексу України не підлягає передачі в оренду.

Листом від 21.11.2023 Дачненською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на адвокатський запит представника відповідача було повідомлено про наявність генерального плану с. Дачне, проект прибережної захисної смуги не розроблявся, межі територіальної громади не встановлювались.

Листом від 21.11.2023 Вигодянською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на адвокатський запит представника відповідача було повідомлено про наявність генеральних планів окремих сіл; проект прибережної захисної смуги не розроблявся, на території ради знаходиться водний об`єкт Хаджибейський лиман, площею 712,5 га, згідно державного акту І-ОД №001118 від 17.03.2000 року.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ОД №001118 Одеському басейновому управлінню відтворення охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства «Одесарибвод» було надано у постійне користування 712,5 гектарів землі для розміщення об`єктів лиманного рибного господарства (Паліївська рибодільниця).

Факт видачі вказаного державного акту також був підтверджений у листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.04.2024. При цьому, у листі від 27.03.2024 Державним агентством України з меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) було повідомлено, що земельна ділянка, надана Одеському басейновому управлінню, яке наразі ліквідується, передана у 2004 році до ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс». При цьому, ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» було вирішено створити згідно з наказом №208 від 17.09.2004.

Листом від 22.11.2023 Усатівською сільською радою Одеського району Одеської області у відповідь на адвокатський запит представника відповідача було повідомлено, що містобудівна документація по межі Усатівської територіальної громади на даний час не розроблялася; проект прибережної захисної смуги на всю територію Усатівської територіальної громади не розроблявся, розроблений проект прибережної захисної смуги тільки села Усатове; частина Хаджибейського лиману входить до встановленої межі Усатівської територіальної громади.

Згідно складеної Рибопромисловою асоціацією довідки від 22.11.2023 відповідач здійснював у 2020-2022 роках вселення водних біоресурсів до Хаджибейського лиману. Крім того, відповідачем було надано суду податкові декларації платника єдиного податку третьої групи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Прокурор вказує, що Рибопромислова асоціація використовує лиман, який належить до земель комунальної власності, без оформлення права користування землею, що становить порушення майнових інтересів територіальних громад в особі сільських рад, які не отримують орендну плату за користування землею та якими не було подано позову до суду з метою захисту таких прав. Наведене свідчить про дотримання прокурором вимог Закону України Про прокуратуру під час пред`явлення даного позову в інтересах держави в особі сільських рад.

Предметом заявлених прокурором позовних вимог є вимоги до Рибопромислової асоціації про усунення позивачам перешкод у користуванні та розпорядженні лиманом шляхом припинення його використання та зобов`язання відповідача повернути радам лиман із середньою площею 10000 га.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі встановлені Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" від 08.07.2011 № 3677-VI.

Статтею 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (ст. 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Статтею 17 Закону України "Про тваринний світ" від 13.12.2001 № 2894-III визначено, що до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавцем розрізняються поняття користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів як окремими об`єктами користування. Можливість використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 09.04.2024 по справі №902/144/23.

Під час вирішення даного спору судом було встановлено, що Рибопромислова асоціація здійснює рибогосподарську діяльність у відповідності до режиму рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману, розробленому Українським державним інститутом по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» у 2017 році. Вказаний режим діє до 31.12.2026. Проте, як обґрунтовано зазначає прокурор, відповідач також мав оформити право користування земельною ділянкою під лиманом, чого Рибопромисловою асоціацією зроблено не було.

Поряд з цим, прокурор стверджує, що земельна ділянка водного фонду, тобто ділянка землі під Хаджибейським лиманом, відноситься до земель комунальної власності, власниками якої є територіальні громади в особі позивачів з 2021 року.

У ст. 12 Закону України "Про аквакультуру" від 18.09.2012 № 5293-VI визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

27.05.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, яким було доповнено розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України пунктом 24.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук) (підпункт а).

В матеріалах справи наявний державний акт на право постійного користування землею І-ОД №001118, згідно якого Одеському басейновому управлінню відтворення охоронних водних живих ресурсів та регулювання рибальства «Одесарибвод» (ідентифікаційний код 00464596) було надано у постійне користування 712,5 гектарів землі для розміщення об`єктів лиманного рибного господарства (Паліївська рибодільниця).

Слід зазначити, що Одеське басейнове управління з 2005 року перебуває в стані припинення. При цьому, у листі від 27.03.2024 Державне агентство України з меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) повідомляє, що надана Одеському басейновому управлінню ділянка передана у 2004 році до ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс».

Враховуючи викладене вище, а також наявний в матеріалах справи державний акт на право постійного користування землею (Паліївською рибодільницею), суд доходить висновку, що у зв`язку з набуттям чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України частина земель водного фонду під Хаджибейським лиманом могла залишитись у власності держави.

Слід зазначити, що згідно з розробленим у 2017 році Українським державним інститутом по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» режимом рибогосподарської експлуатації частини Хаджибейського лиману Паліївська затока прилягає до Хаджибейського лиману. При цьому, с. Паліївка входить до складу Вигодянської сільської громади Одеського району Одеської області.

Таким чином, передача у постійне користування у 2000 році Одеському басейновому управлінню відтворення охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства «Одесарибвод» 712,5 гектарів землі для розміщення об`єктів лиманного рибного господарства свідчити про помилковість доводів прокурора про віднесення земель лиману до земель комунальної власності.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особою і сторонами спору не може братися до уваги (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, постанови Верховного Суду 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 27.02.2019 у справі № 910/21894/16, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку, що за відсутності державної реєстрації права комунальної власності за позивачами на землі під Хаджибейським лиманом, висновки суду про перехід права на землі водного фонду до територіальних громад з огляду на наявний в матеріалах справи державний акт про право постійного користування землею, може порушувати право державної власності на землю водного фонду. Крім того, суд додатково вважає за необхідне вказати наступне.

Статтею 51 Водного кодексу України визначено, що надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Порядок розроблення паспорта водного об`єкта затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, відповідно до п. 1 якого Порядок спрямовано на встановлення технічних параметрів водного об`єкта, гідрологічних характеристик річки (водотоку), регламентацію експлуатаційної діяльності на водосховищах, ставках, озерах та замкнених природних водоймах (далі - водний об`єкт) для забезпечення сталого використання (включаючи кількісне та якісне відновлення) усіх ресурсів, пов`язаних з існуванням водойми, надійності функціонування споруд і для підвищення ефективності їх використання.

Прокурор просить усунути позивачам перешкоди у користуванні майном шляхом припинення використання та повернення лиману із середньою площею 10000 га. Проте, прокурор не визначає в якій частині та якою площею кожній із рад належить земельна ділянка водного фонду, вказане питання взагалі залишилось поза увагою прокурора.

Суд зазначає, що пред`явлення даного позову в інтересах 4 позивачів не звільняє прокурора від обов`язку довести суду належними доказами обставини переходу у власність територіальних громад тієї або іншої площі земельної ділянки водного фонду.

Вищевикладене, із урахуванням відсутності в матеріалах справи паспорту водного об`єкта, виключає можливість визначення площі земельної ділянки, яка теоретично могла перейти у власність Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області з огляду на наявний державний акт, а також площі земельних ділянок, які можуть перебувати у власності інших позивачів.

При цьому, суд зазначає, що згідно з листом Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області від 26.06.2023 Рибопромислова асоціація не здійснює діяльність на території сільської ради, що свідчить про недоведеність прокурором порушення будь-яких прав вказаного позивача.

З викладених обставин, господарський суд, враховуючи неможливість встановлення площі земельної ділянки водного фонду, яка перейшла у власність до кожного із позивачів у зв`язку з набранням чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, приймаючи до уваги наявний в матеріалах справи державний акт про право постійного користування землею, виданий державній установі, що свідчить про перебування частини лиману у власності держави, яку не було визначено позивачем за заявленим прокурором позовом, визнання Вигодянською сільською радою Одеського району Одеської області факту нездійснення відповідачем діяльності на території ради, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених сторонами в обґрунтування власних правових позиції.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у заявлені заявлених заступником керівника Одеської обласної прокуратури позовних вимог в інтересах держави в особі Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області до рибопромислової асоціації Хаджибейський лиман про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокурора відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 травня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна