ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4274/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Козир Т.П.
при секретарі судового засідання Линник А.М.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.10.2024.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023
у справі № 910/4274/22 (суддя А.М. Селівон)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ"
про стягнення 12 090 624,00 грн
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 1 905 408,00 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (надалі - ПАТ Центренерго) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» (надалі - ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ») про стягнення 12 090 624,00 грн штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 20/21-72-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 20.04.2021 в частині здійснення оплати та відмови від відбору зазначеного у Додатку № 1 до вказаного Договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 31.08.2021, що є підставою для стягнення з відповідача на підставі п. 4.4 Договору штрафу у вказаній сумі.
У подальшому, від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 1 905 408,00 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач за первісним позовом посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом як продавцем своїх зобов`язань за спірним Договором № 20/21-72-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 20.04.2021 в частині відпуску товару - електричної енергії у відповідності до здійсненої покупцем передплати за першим етапом відпуску/відбору, внаслідок чого у відповідача за зустрічним позовом утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 1 905 408,00 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/4274/22.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі №910/4274/22 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» штраф в розмірі 12 090 624,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 181 359,36 грн.
Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід енерго збут» грошові кошти в сумі 1 905 408,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 28 581,12 грн.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань з оплати та відбору електричної енергії за Договором та правомірність нарахованого в зв`язку з цим штрафу, розмір заборгованості зі сплати якого відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повного та належного виконання умов Договору відповідач за первісним позовом суду не представив, а тому вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу у сумі 12 090 624,00 грн підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначив, що відповідачем за зустрічним позовом не надано суду доказів на підтвердження відпуску/відбору електричної енергії на загальну суму 2 702 592,00 грн відповідно до здійсненої попередньої оплати чи повернення позивачу за зустрічним позовом суми невикористаної попередньої оплати у розмірі 1 905 408,00 грн, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом та постановити нове, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі. В частині зустрічних позовних вимог рішення залишити без змін.
Апеляційну скаргу мотивовано наступним:
- судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч. 4 статті 231 ГК України щодо визначення бази нарахування штрафної санкції як обов`язкової умови для застосування такої штрафної санкції та наявності підстав для обрахування розміру такої санкції з урахуванням умов договору;
- суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, оскільки за п. 4.4 - порушення оплати за Договором не є відмовою покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії, відтак застосування штрафних санкцій можливе виключно за наявності відмови від відбору договірних обсягів електричної енергії. Суд у рішенні ототожнив поняття відмови від відбору та невідбору електричної енергії.
- висновки суду, викладені у рішенні щодо застосування п. 3.5. договору не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі №910/4274/22 з доданими до скарги матеріалами.
Також, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі, а рішення суду щодо задоволення вимог за первісним позовом залишити без змін.
Скаржник вважає, що висновки суду суперечать фактичним обставинам справи та умовам укладеного Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 20.04.21 № 20/21-72-РДД, а рішення в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом по стягненню попередньої оплати у сумі 1 905 408,00 грн є таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» виконало умови Договору та Правила ринку у повному обсязі по реєстрації обсягів відпуску/відбору електричної енергії, відміна реєстрації договірних обсягів відбулась у зв`язку з порушенням ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» Умов Договору та Правил ринку щодо реєстрації обсягів електричної енергії згідно умов Договору №20/21-72-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 20.04.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі №910/4274/22, розгляд справи призначено на 17.01.2024.
17.01.2024 розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі №910/4274/22 відкладено на 21.02.2024.
31.01.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2024 у справі №910/4274/22 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/4274/22 та про витребування матеріалів даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 провадження у справі №910/4274/22 зупинено до розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 Верховним Судом. Направлено матеріали справи № 910/4274/22 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» задоволено. Скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/4274/22. Справу № 910/4274/22 передано на розгляд Північного апеляційного господарського суду.
29.02.2024 матеріали справи № 910/4274/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/4274/22. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/4274/22 призначено на 17.04.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/4274/22. Спільний розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/4274/22 призначено на 17.04.2024.
28.03.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ».
17.04.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» надійшли письмові пояснення по справі, клопотання про необхідність дослідження доказів та клопотання про витребування доказів.
Також, 17.04.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 910/4274/22 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/4274/22 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22. Зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи № 911/1359/22 та надати відповідні докази (копію судового рішення).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/4274/22 та розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/4274/22 призначено на 18.09.2024.
18.09.2024 представником відповідача було подано через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.
18.09.2024 відділом забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду було зареєстровано документи, які надійшли через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» Вовк С.С., а саме - клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/4274/22 відкладено на 16.10.2024.
16.10.2024 розгляд справи № 910/4274/22 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відрядженні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 призначено до розгляду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/4274/22 на 30.10.2024 в режимі відеоконференції.
25.10.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшли клопотання про долучення судової практики Верховного Суду по аналогічним справам.
30.10.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» надійшло клопотання, у якому заявник просить суд у разі залишення без змін рішення суду першої інстанції провести зустрічне зарахування сум до стягнення за первісним та зустрічним позовом, а також надійшли письмові пояснення з посиланням на аналогічну справу.
Також від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 30.10.2024.
ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, та подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ», у якому просило суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» зазначає, що апелянт не здійснивши передбачені умовами Договору розрахунки по обсягам електричної енергії у період з 02.06.2021 по 31.08.2021, одноособово відмовився від відбору обсягів електричної енергії, чим порушив умови Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 20.04.21 № 20/21-72-РДД та, як наслідок, був притягнутий до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій на підставі прийнятого рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 по справі №910/4274/22.
У судове засідання 30.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» явку свого уповноваженого представника не забезпечило, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги було повідомлене належним чином.
Натомість 30.10.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з тим, що 30.10.2024 представник братиме участь як захисник у проведенні досудових слідчих дій в рамках кримінального провадження.
Колегія суддів, заслухавши думку присутнього представника позивача за первісним позовом з приводу заявленого клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи визнала його необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу
У відповідності до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи обґрунтоване неможливістю представника прибути в судове засідання.
Колегія суддів звертає увагу на те що клопотання за своїм змістом є аналогічним попередньо поданим клопотанням, крім того клопотання не містить обґрунтування обов`язковості участі представника у судовому засіданні, натомість представник у клопотанні лише зазначає про необхідність надання ним усних пояснень щодо обставин справи та позиції відповідача за первісним та зустрічними позовами.
За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Водночас, явка сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, а скаржник не позбавлений права направити іншого представника, оскільки про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно.
Враховуючи думку представника позивача за первісним позовом щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за первісним позовом, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду спору, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача за первісним позовом.
В судовому засіданні 30.10.2024 представник позивача за первісним позовом підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго», просив її задовольнити, а також висловив свої заперечення проти доводів апеляційної скарги ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ», вказуючи на її необґрунтованість та безпідставність.
30.10.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи із нижчезазначеного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 20.04.2021 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» (відповідач у справі, покупець за договором) було укладено Договір № 20/21-72-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (далі - Договір), предметом якого, відповідно до пункту 1.1, є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі.
Розділами 1-8 Договору сторони узгодили предмет договору, порядок купівлі-продажу електричної енергії, ціну електричної енергії, порядок та умови проведення розрахунків, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, порядок вирішення спорів, строк дії договору тощо.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
За приписами частини 3 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.
За приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 8.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.
Вказаний Договір підписаний представниками продавця і покупця та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України, § 3 глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Умовами пункту 1.2 Договору сторони погодили, що тип графіку продажу електричної енергії (Базове навантаження, Пікове навантаження, Позапікове навантаження) визначається у Додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.
Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець зобов`язується відібрати електричну енергію з Об`єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку № 1, згідно п.п. 23 п. 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 499.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до пункту 3.1 Договору визначено, що ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість Договору визначаються у Додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва. Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, згідно п. 14.1.4, 213.1.1 та 215.1 Податкового кодексу України включає в себе акцизний податок у розмірі, що визначений п. 215.3.9 Кодексу.
Згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії на період з 01.06.2021 по 31.08.2021, який є Додатком №1 до Договору, сторонами узгоджено Базове навантаження при продажу електричної енергії, обсяг електричної енергії - 44 160 МВт*год, за ціною 1 384,00 грн. за 1 МВт*год (з акцизним податком та без ПДВ) та загальну вартість електроенергії в розмірі 73 340 928,00 грн. (з акцизним податком та з ПДВ).
Аналогічні обсяг електричної енергії та ціна зазначені в Аукціонному свідоцтві № 03-ЕР-270421-11-1-6, виданому Товарною біржою «Українська енергетична біржа», яке було підставою для укладення Договору.
Таким чином, як зазначає позивач за первісним позовом у позовній заяві та встановлено судом, відповідно до умов Договору та Графіку відпуску/відбору електричної енергії договірний щогодинний обсяг електроенергії становить - 20 МВт*год (44160 МВт.*год. : 24 год. : 92 доби), договірний щодобовий обсяг електроенергії становить - 480 МВт*год. (20 МВт*год х 24 год.).
Згідно з частиною 4 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартістю прийнятих ресурсів.
Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап.
Згідно з пунктом 3.4 Договору у разі надходження від організатора аукціону - ТБ «Українська енергетична біржа» на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску, внесеної покупцем для участі в аукціоні, вказана сума гарантійного внеску після його фактичного надходження на розрахунковий рахунок продавця зараховується продавцем як оплата електричної енергії за цим Договором, із врахуванням строку та порядку оплати, визначених у абзаці першому п. 3.2 Договору. Про надходження на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску покупця продавець письмово повідомляє покупця не пізніше наступного банківського дня шляхом надсилання повідомлення на електронну пошту. Оригінал такого письмового повідомлення надсилається продавцем покупцю протягом 7 робочих днів на адресу вказану в п. 10 Договору. Покупець не пізніше 1 банківського дня з дати отримання повідомлення продавця про надходження на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску, додатково забезпечує перерахування продавцю суми у розмірі 20% від сплаченого гарантійного внеску.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно умов пункту 3.4 Договору 22.04.2021 на поточний рахунок ПАТ «Центренерго» від ТОВ «Товарна біржа «Українська енергетична біржа» було перераховано гарантійний внесок від ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» у розмірі 2 252 160,00 грн.
Листом №02/1179 від 23.04.2021 ПАТ «Центренерго» повідомило ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» про отримання суми гарантійного внеску в розмірі 2 252 160,00 грн, який було зараховано в якості оплати електричної енергії за Договором.
Також на виконання умов пункту 3.4 Договору ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» відповідно до платіжного доручення № 287 від 26.04.2021, копія якого наявна в матеріалах справи, було перераховано на користь ПАТ «Центренерго» 20% від сплаченого гарантійного внеску в розмірі 450 432,00 грн.
Таким чином станом на 26.04.2021 відповідачем за первісним позовом було сплачено на користь позивача за первісним позовом суму попередньої оплати за Договором у загальному розмірі 2 702 592,00 грн.
Факт отримання вказаних коштів від ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ», їх розмір та зарахування ПАТ «Центренерго» не заперечувався.
Частиною 4 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що період відпуску/відбору складається з таких етапів:
- 1 етап: 1-5 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 2 етап: 6-10 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 3 етап: 11-15 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 4 етап: 16-20 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 5 етап: 21-25 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 6 етап: 26-30 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 7 етап: 1-5 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 8 етап: 6-10 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 9 етап: 11-15 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 10 етап: 16-20 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 11 етап: 21-25 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 12 етап: 26-31 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 13 етап: 1-5 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 14 етап: 6-10 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 15 етап: 11-15 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 16 етап: 16-20 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 17 етап: 21-25 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 18 етап: 26-31 число місяця (серпень) відпуску/відбору.
Згідно з частиною 4 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» сторони двостороннього договору відповідно до правил ринку інформують про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним договором. Таке повідомлення є підставою для внесення зазначених обсягів до добових графіків електричної енергії відповідних учасників ринку відповідно до правил ринку.
Порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, а також порядок виставлення рахунків врегульовано Правилами ринку, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).
Відповідно до пунктів 2.2.5 - 2.2.7 Правил ринку учасник ринку, який продає електричну енергію, та учасник ринку, який купує електричну енергію, повинні подати повідомлення про реєстрацію ДД із зазначенням обсягів електричної енергії, що рівні між собою. Учасники ринку можуть відкликати або змінювати свої зареєстровані ДД до закриття воріт реєстрації ДД.
Учасник ринку, який продає електричну енергію, та учасник ринку, який купує електричну енергію, які подали повідомлення для реєстрації обсягів купівлі-продажу електричної енергії на двосторонній основі, що рівні між собою, отримують від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним.
Учасники ринку, які подали повідомлення для реєстрації неоднакових обсягів електричної енергії, отримують від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що надані повідомлення про реєстрацію є недійсними із зазначенням причини відхилення. Після повідомлення учасників ринку реєстрація неоднакових обсягів відміняється.
Слід зазначити, що Правила ринку не визначають черговість реєстрації учасниками ринку обсягів купівлі-продажу електричної енергії, в той же час обов`язковою є умова зазначення обсягів електричної енергії, що рівні між собою.
За умовами пункту 2.4 Договору продавець та покупець зобов`язуються своєчасно у відповідності до Правил ринку здійснити реєстрацію узгоджених з урахуванням пункту 2.1 обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передач, згідно графіку у Додатку №1.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення первісного та зустрічного позовів, а доводи апеляційних скарг вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на таке.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи довідки про дату та час завантаження обсягів електричної енергії на електронній платформі Системи управління ринком «Market management system» у період з 28.05.2021 по 10.06.2021 та інформації з платформи «Market management system» у форматі Історія завантажень (Версія 1 та Версія 2), по даті відпуску/відбору - 01.06.2021 за версією 1: ПАТ «Центренерго» зареєструвало «обсяг за годину РЕАК, МВт» та «обсяг за годину ОРРРЕАК, МВт» на цю добу з показниками - 149 МВт*год та 134 МВт*год відповідно 28.05.2021 о 15 год. 28 хв., а ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» такі ж самі показники зареєструвало 30.05.2021 о 15 год. 24 хв., зміни (версія 2) до зареєстрованих попередньо обсягів сторонами в подальшому не вносились.
Таким чином, 01.06.2021 протягом доби продавцем - ПАТ «Центренерго» було відпущено в Об`єднану електромережу України договірний добовий обсяг електроенергії, а саме 480 МВт*год, який попередньо був завантажений на платформу MMS ОСП, на загальну суму 797 184,00 грн.
Як правильно встановлено судом, 30.06.2021 між сторонами було підписано Акт купівлі-продажу електричної енергії за червень 2021 року, відповідно до якого продавець відпустив, а покупець відібрав електричну енергію в обсязі 480 МВт*год. загальною вартістю 797 184,00 грн.
За даними довідки про дату та час завантаження обсягів електричної енергії на електронній платформі Системи управління ринком «Market management system» судом також встановлено, що по даті відпуску/відбору - 02.06.2021 за версією 1: ПАТ «Центренерго» зареєструвало «обсяг за годину РЕАК МВт» та «обсяг за годину ОРРРЕАК МВт» на цю добу з показниками - 149 МВт*год та 134 МВт*год 31.05.2021 о 16 год. 27 хв., а ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» такі ж самі показники були зареєстровані 31.05.2021 о 17 год. 01 хв., за версією 2: ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» змінив зареєстрований «обсяг за годину РЕАК МВт» та «обсяг за годину ОРРРЕАК, МВт» на цю добу з показниками - 0 МВт*год та 0 МВт*год 01.06.2021 о 09 год. 35 хв., а ПАТ «Центренерго» зміни по таким же самим показникам були зареєстровані 01.06.2021 о 09 год. 56 хв, тобто всупереч умовам Договору відповідний обсяг електричної енергії не було відібрано покупцем.
По даті відпуску/відбору - 03.06.2021 за версією 1: ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» зареєструвало «обсяг за годину РЕАК МВт» та «обсяг за годину ОРРРЕАК МВт» на цю добу з показниками - 0 МВт*год та 0 МВт*год 01.06.2021 о 18 год. 03 хв., а ПАТ «Центренерго» зареєструвало «обсяг за годину РЕАК МВт» та «обсяг за годину ОРРРЕАК МВт» на цю добу з показниками - 149 МВт*год та 134 МВт*год 02.06.2021 о 08 год. 05 хв., за версією 2: ПАТ «Центренерго» змінило зареєстрований «обсяг за годину РЕАК МВт» та «обсяг за годину ОРРРЕАК МВт» на цю добу з показниками - 0 МВт*год та 0 МВт*год 02.06.2021 о 09 год. 17 хв., тобто всупереч умовам Договору відповідний обсяг електричної енергії не було відібрано покупцем.
В подальшому сторонами реєструвалися «обсяг за годину РЕАК МВт» та «обсяг за годину ОРРРЕАК МВт» на відповідну добу з показниками - 0 МВт*год та 0 МВт*год, тобто фактично відпуск/відбір електричної енергії за Договором не здійснювався.
Доказів того, що ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» подавало на реєстрацію договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії, проте реєстрація відхилялась через подання ПАТ «Центренерго» відмінних (неоднакових) обсягів електричної енергії, матеріали справи не містять та відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) суду не надано.
Отже, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, починаючи з 02.06.2021 мало місце порушення ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» зобов`язань за Договором, яке виразилось у відмові від відбору обсягів електричної енергії шляхом реєстрації «обсягу за годину РЕАК МВт» та «обсягу за годину ОРРРЕАК МВт» з показниками 0 МВт*год та 0 МВт*год відповідно.
Поряд із цим суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що згідно умов Договору оплата електричної енергії здійснюється на умовах попередньої оплати та відповідно до умов пункту 3.2 Договору оплата за електричну енергію проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап.
Згідно з пунктом 3.3 Договору 1 етапом відпуску/відбору електричної енергії є період 1-5 число червня 2021 року.
Таким чином, ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» повинен був у строк до 27.05.2021 сплатити позивачу за первісним позовом повну суму вартості електричної енергії, яка підлягала відпуску/відбору за 1 етап (1-5 число червня), та яка становить 3 985 920,00 грн. з ПДВ (480 МВт*год х 1 384,00 грн. х 5 діб = 3 321 600,00 грн. без ПДВ).
Проте, відповідач за первісним позовом у визначений Договором строк повну оплату вартості електричної енергії за 1 етап відпуску/відбору не здійснив.
За таких обставин, загальна сума коштів, сплачених ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» у якості попередньої оплати у розмірі 2 702 592,00 грн, не покривала вартість електричної енергії, яка підлягала відпуску/відбору за 1 етапом, та сума заборгованості відповідача за первісним позовом з оплати обсягу електричної енергії, що поставляється у 1 етапі, становила 1 283 328,00 грн.
Відповідно до пункту 3.5 Договору у випадку не оплати покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим Договором, продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати.
Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.
Види оперативно-господарських санкцій закріплено статтею 236 Господарського кодексу України, згідно із частиною першою якої у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною зі звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною; відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт унаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов`язання. При цьому цей перелік оперативно-господарських санкцій, не є вичерпним; сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (частина друга статті 236 Господарського кодексу України).
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання (стаття 237 Господарського кодексу України).
З викладеного вбачається, що оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов`язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов`язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов`язання в майбутньому.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що прийняття постачальником електричної енергії в односторонньому порядку рішення про призупинення виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії у разі порушення покупцем порядку оплати електричної енергії, право на прийняття якого передбачене пунктом 3.5 Договору, є саме оперативно-господарською санкцією.
01.06.2021 ПАТ «Центренерго» листом №29/1574 від 01.06.2021 повідомило ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» про наявність заборгованості за Договором та звернуло увагу останнього на положення пункту 3.5 Договору, а також для уникнення припинення постачання електричної енергії запропонувало покупцю погасити наявну заборгованість.
Проте, відповідач в порушення умов пункту 3.2 Договору свої зобов`язання щодо сплати попередньої оплати за відпуск електричної енергії за 1 етап у загальному розмірі 3 985 920,00 грн, тобто у сумі вартості електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап, не виконав та погашення заборгованості у сумі 1 283 328,00 грн за Договором не здійснив.
За таких обставин та з урахуванням викладеного у ПАТ «Центренерго» виникло право, передбачене пунктом 3.5 Договору, на застосування оперативно-господарської санкції у вигляді призупинення виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії, яке було реалізоване ПАТ «Центренерго» шляхом припинення з 02.06.2021 відпуску електричної енергії за Договором.
ПАТ «Центренерго» листом № 29/1767 від 18.06.2021 повідомило ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ», що у зв`язку з невиконанням покупцем своїх зобов`язань відповідно до пункту 3.2 Договору в частині оплати за відпуск електроенергії та на підставі пункту 3.5 Договору ПАТ «Центренерго» з 02.06.2021 в односторонньому порядку призупинило виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії за Договором. Копії казаних листів наявні в матеріалах справи.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як правильно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а також сторонами не заперечувалось, відповідач за первісним позовом в порушення умов Договору та Правил ринку починаючи з 02.06.2021 не подавав до графіку відбору електричної енергії на платформі MMS ОСП коректні дані обсягу електричної енергії, внаслідок чого відбулась відмінна реєстрація договірних обсягів відпуску/відбору електричної енергії, що, в свою чергу, свідчить про відмову покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії.
Крім того, відповідач за первісним позовом в порушення умов пункту 3.2 Договору не здійснив попередню оплату за відпуск електроенергії за 1 етап (1-5 число червня) у повному обсязі, внаслідок чого позивачем за первісним позовом було здійснено призупинення відпуску електричної енергії з 02.06.2021 на підставі пункту 3.5 Договору через наявну заборгованість відповідача за первісним позовом.
Отже, відмова відповідача за первісним позовом від відбору договірних обсягів електричної енергії та попередня оплата електричної енергії у розмірі меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягала відпуску/відбору в цілому за 1 етап (1-5 число червня 2021 року), свідчать про порушення ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» умов Договору, відтак останній є таким, що прострочив виконання зобов`язань за Договором.
Згідно з пунктом 4.4 Договору передбачено, що у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у Додатку № 1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 цього Договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно пункту 3.5 цього Договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20% вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.
Тобто, передбачена умовами пункту 4.4 Договору відповідальність настає у випадку відмови покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії та/або у випадку призупинення відпуску електричної енергії продавцем через її не оплату покупцем.
Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У зв`язку із порушенням відповідачем за первісним позовом зобов`язання за Договором в частині оплати за електричну енергію та відбору зазначеного у Додатку №1 до Договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 - 31.08.2021, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією №1/72/2021 від 31.08.2021, копія якої наявна в матеріалах справи, у якій вимагав сплатити 12 090 624,00 грн штрафу на підставі пункту 4.4 Договору.
У свою чергу, ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» листом № 133 від 19.10.2021 відмовило позивачу за первісним позовом у задоволенні вищезазначеної претензії.
Оскільки, як зазначено позивачем за первісним позовом в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом допущено порушення умов Договору, а саме ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ», всупереч умовам Договору, не здійснило попередню оплату у повному обсязі та з 02.06.2021 відмовилось від відбору зазначеного у Додатку № 1 до Договору обсягу електричної енергії, позивачем за первісним позовом на підставі статей 216-218, 231 Господарського кодексу України та пункту 4.4 Договору нараховано відповідачеві за первісним позовом штраф у розмірі 20% вартості обсягу електричної енергії, від відбору якого він відмовився, у сумі 12 090 624,00 грн, які позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом в поданій суду позовній заяві.
Водночас, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», в якій посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) як продавцем своїх зобов`язань за спірним Договором в частині поставки електроенергії на всю суму передоплати, яка була сплачена ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» у загальному розмірі 2 702 592,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача за зустрічним позовом утворилась заборгованість в розмірі вартості недопоставленої електричної енергії у сумі 1 905 408,00 грн., яку позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом в поданій суду зустрічній позовній заяві.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Наразі, періоди відпуску/відбору електричної енергії та етапність постачання електроенергії зазначені у пункті 3.3 Договору.
За умовами пункту 2.2 Договору право власності на електричну енергію переходить від продавця покупцю у точках комерційного обліку продавця. Після переходу права власності на електричну енергію покупець несе всі витрати (в т.ч., однак не виключно, пов`язані з розподілом та/або передачею електричної енергії до покупця), ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на електричну енергію.
Згідно з пунктом 2.6 Договору не пізніше 3-x робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу електричної енергії, продавець зобов`язується направити покупцю підписані та скріплені печаткою продавця 2 примірники Акту купівлі-продажу електричної енергії, у яких зазначаються обсяги відпуску/відбору електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передач (далі - «Акти»). Покупець не пізніше 2-х робочих днів, наступних за днем отримання Актів, зобов`язується направити продавцю один примірник оригіналу Акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або направити в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту.
Окрім цього суд звертає увагу на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно статті 1 якого господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує факт виконання продавцем зобов`язання з поставки електричної енергії покупцеві є Акт купівлі-продажу електричної енергії, яким фіксується господарська операція сторін у справі.
За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи здійснену позивачем за зустрічним позовом фактичну передплату за Договором у сумі 2 702 592,00 грн, у відповідача за зустрічним позовом виникли зобов`язання з поставки електричної енергії у відповідному обсязі та на суму здійсненої передплати, факт виконання яких має бути підтверджений належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару (електроенергії), зокрема, Актом купівлі-продажу електричної енергії.
В свою чергу, в силу частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.
За правилом, визначеним частиною 2 вказаної норми, при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.
Частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язані свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов`язання, до яких відносяться і зобов`язання, які випливають із договору поставки.
За приписами частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
Разом з тим, оскільки покупцем здійснено виконання умов Договору в частині попередньої оплати товару на суму 2 702 592,00 грн відповідач за зустрічним позовом повинен виконати свій обов`язок щодо поставки оплаченого обсягу електричної енергії згідно з пунктом 2.1 Договору та Додатку №1 до Договору.
За приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Однак, як зазначено позивачем за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві та встановлено судом першої інстанції, відповідачем за зустрічним позовом було здійснено лише часткову поставку електричної енергії у обсязі 480 МВт*год на суму 797 184,00 грн, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2021 року.
При цьому поставку електричної енергії в обсязі, що відповідає загальній сумі здійсненої ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» попередньої оплати у розмірі 2 702 592,00 грн відповідач за зустрічним позовом не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем за зустрічним позовом рахується заборгованість у сумі 1 905 408,00 грн вартості непоставленої за Договором електричної енергії.
Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Так, за результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 2 702 592,00 грн як передоплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем за зустрічним позовом) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем за зустрічним позовом) електричної енергії не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені часиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
При цьому припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Подібний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.08.2019 року у справі №911/1958/18.
Відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії» (пункт 74), «Пономарьов проти України» (пункт 43), «Агрокомплекс проти України» (пункт 166).
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.
Оскільки в обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на наявність заборгованості відповідача за зустрічним позовом у розмірі 1905408,00 грн вартості попередньо оплаченого, але неотриманого позивачем за зустрічним позовом згідно з Договором товару (електроенергії), до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 693 Цивільного кодексу України, які регулюють питання попередньої оплати за договорами купівлі - продажу (поставки).
Суд звертає увагу, що положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов`язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме відсутність факту поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до пункту 3.7 Договору якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу електричної енергії, вказану в Акті купівлі-продажу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата електричної енергії на наступний період відпуску/відбору або повертається покупцеві за його вимогою впродовж 5 банківських днів з дня надходження відповідної вимоги.
Таким чином, як зазначено позивачем за зустрічним позовом в зустрічній позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо повернення ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» попередньої оплати на суму 1 905 408,00 грн або ж поставки товару (відпуску/відбору електричної енергії на вказану суму) відповідно до умов Договору та Додатку № 1 до нього у період з 01.06.2021 - 31.08.2021, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач за зустрічним позовом не виконав, в результаті чого у ПАТ «Центренерго» утворилась заборгованість перед позивачем за зустрічним позовом за наведеним Договором у розмірі 1 905 408,00 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду зустрічній позовній заяві.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів розірвання чи визнання недійсним Договору № 20/21-72-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 20.04.2021 та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної передоплати за електричну енергію за період з 02.06.2021 по 31.08.2021 відповідно до умов Договору, відсутності боргу з оплати штрафних санкцій, або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується той факт, що в розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач за первісним позовом є таким, що прострочив виконання зобов`язання, позаяк ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» не здійснив вчасно оплати суми попередньої плати у загальному розмірі 3 985 920,00 грн (за 1 етап відпуску/відбору електроенергії) та відмовився від відбору зазначеного у Додатку №1 до Договору обсягу електричної енергії, зокрема, за період з 02.06.2021 - 31.08.2021, що підтверджується даними на електронній платформі системи управління ринком «Market management system».
Заперечення проти первісного позову ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» зводяться до того, що за умовами пункту 4.4 Договору застосування штрафної санкції (штрафу) можливе лише у випадку наявності відмови покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії, в той час як порушення порядку оплати договірних обсягів електроенергії не є відмовою покупця від їх відбору, а тому підстав для застосування до відповідача за первісним позовом штрафних санкцій немає.
Відповідно до пункту 4.4 Договору передбачено, що у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у Додатку № 1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 цього Договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно пункту 3.5 цього Договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20% вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.
З аналізу наведеної правової конструкції пункту 4.4 Договору вбачається, що підставою для застосування до покупця штрафної санкцій (штрафу) є порушення останнім пункту 3.2 Договору, тобто порушення саме порядку оплати електричної енергії, внаслідок чого продавець на підставі пункту 3.5 Договору має право припинити або зменшити відпуск електроенергії. При цьому таке порушення покупцем порядку оплати електричної енергії є самостійною та достатньою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої наведеним пунктом Договору.
При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем за первісним позовом було допущено порушення умов Договору в частині здійснення належної оплати за електроенергію у сумі 3 985 920,00 грн та у строк, визначений п. 3.2 Договору як граничний, тобто до 27.05.2021, у зв`язку з чим етапи відпуску/відбору електроенергії з 2 по 18 включно не були оплачені, тоді як умовами Договору визначено етапність виконання сторонами своїх зобов`язань та саме на відповідача за первісним позовом покладений обов`язок першим виконати зобов`язання в частині попередньої оплати вартості обсягу електроенергії, яка має бути поставлена продавцем у відповідному етапі, отже наведене свідчить про односторонню відмову покупця сплачувати та відбирати електричну енергію.
Щодо доводів відповідача за первісним позовом про відсутність у ТОВ «Захід Енерго Збут» можливості здійснювати відбір електроенергії через застосування позивачем за первісним позовом оперативно-господарської санкції, якою останній призупинив постачання електроенергії, суд зазначає, що призупинення продавцем постачання електроенергії є правомірним наслідком невиконання покупцем обов`язку з оплати вартості електроенергії (відповідно до умов договору).
Посилання покупця на неможливість виконання свого обов`язку з відбору електроенергії через призупинення її відпуску продавцем в контексті правовідносин, які склались між сторонами, судом оцінюються критично, так як відповідач за первісним позовом міг в будь-який час доплатити необхідну для кожного етапу відбору електроенергії грошову суму, таким способом виконавши свій обов`язок з оплати електроенергії, у зв`язку з чим у позивача за первісним позовом зникли б підстави для застосування оперативно-господарської санкції.
Натомість, доказів вчинення відповідачем за первісним позовом дій, направлених на погашення заборгованості за Договором, а також матеріали справи не містять.
Також суд визнає необґрунтованими доводи відповідача за первісним позовом про те, що з умов пункту 4.4 Договору неможливо встановити, що в даному випадку є «відмовою» покупця, оскільки з системного аналізу пункту 4.4 Договору вбачається, що «відмовою» покупця є будь-які активні дії чи бездіяльність покупця, які призвели до того, що обсяги електроенергії, погоджені у Додатку №1 до договору, не були відібрані.
Оскільки судом встановлена неправомірна поведінка покупця, зокрема первісна реєстрація ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» 02.06.2021 обсягів електричної енергії з показниками « 0 МВт.*год» на електронній платформі «Market management system» до реєстрації обсягів електричної енергії зі сторони ПАТ «Центренерго», а також порушення покупцем порядку оплати електричної енергії, що призвела до застосування продавцем оперативно-господарської санкції, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи ТОВ «Захід Енерго Збут», викладені в апеляційній скарзі, щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та щодо невідповідності висновків суду обставинам справи є такими, що спростовуються вищезазначеними обставинами справи.
Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За приписами частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Суд звертає увагу, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, пені та штрафу.
Оскільки відповідачем за первісним позовом допущено порушення у сфері господарювання, а саме відмова покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії та не оплата покупцем електричної енергії, що призвело до призупинення продавцем її відпуску, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що передбачений умовами Договору розмір штрафу узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем за первісним позовом передбаченої пунктом 4.4 Договору штрафної санкції у вигляді штрафу та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві за первісним позовом відповідного штрафу за порушення виконання договірних зобов`язань, оскільки на момент прийняття рішення відповідач за первісним позовом суду не представив належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини.
Отже, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині штрафу, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
Відповідач за первісним позовом як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі заперечує проти здійсненого позивачем за первісним позовом розрахунку з тих підстав, що у даному випадку неможливо встановити базу нарахування штрафу, якою відповідно до пункту 4.4. Договору є вартість обсягів електричної енергії, від відбору яких відмовився покупець. У то же час, за твердженням відповідача за первісним позовом, відмова від оплати електроенергії не є відмовою від відбору її обсягів.
Однак, такі доводи апелянта (відповідача за первісним позовом) колегія суддів відхиляє, оскільки як було зазначено раніше, передбачена пунктом 4.4 Договору відповідальність покупця настає у разі порушення останнім порядку оплати договірних обсягів електричної енергії, що, у свою чергу, призводить до припинення продавцем відпуску/відбору електричної енергії та, відповідно, до невідібрання покупцем договірних обсягів електроенергії.
Варто наголосити, що відповідальність згідно п. 4.4 Договору наступає і у випадку призупинення відпуску електричної енергії продавцем через її не оплату покупцем, отже, оскільки відпуск електричної енергії починаючи з 02.06.2021 фактично не здійснювався, базою нарахування штрафу є вартість договірного обсягу відпуску електроенергії.
При цьому, відповідно до умов Договору обсяг електроенергії, що повинен був бути відібраний покупцем з 01.06.2021 по 31.08.2021 становить 44160 МВт*год (відповідно до Додатку №1), тоді як відповідачем за первісним позовом було відібрано лише 480 МВт*год (відповідно до Акту за червень 2021) - фактично за 01.06.2021, отже невідібраний обсяг електроенергії становить 43680 МВт*год, що, враховуючи ціну за 1 МВт*год у розмірі 1384,00 грн (без ПДВ), складає 60 453 120,00 грн (без ПДВ).
Отже, 20% штрафу становить 12 090 624,00 грн. (60 453 120,00 грн. х 20%).
Підсумовуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань з оплати та відбору електричної енергії за Договором та правомірність нарахованого в зв`язку з цим штрафу, розмір заборгованості зі сплати якого відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повного та належного виконання умов Договору відповідач за первісним позовом суду не надав, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що первісний позов доведений позивачем за первісним позовом, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за первісним позовом не спростований, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу у сумі 12 090 624,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції стосовно первісного позову, судом враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 (до якої зупинялось апеляційне провадження у даній справі) щодо застосування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", де зокрема, наведено висновок щодо необхідності застосування підпункту 16 пункту 1 вказаної постанови №332, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Водночас, судовою колегією враховано також правову позицію Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 26.06.2024 по справі №908/818/22, відповідно до якої відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, що виникли у попередні періоди (п.7.31), а регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення (п. 7.20).
Оскільки предметом первісного позову є стягнення штрафу за неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 20/21-72-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 20.04.2021 в частині здійснення оплати та відмови від відбору зазначеного у Додатку № 1 до вказаного Договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 31.08.2021, тобто до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану в Україні, колегія суддів, виходячи з вищевикладеного, не вбачає підстав для застосування у даному випадку положень Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, оскільки правовідносини між сторонами виникли раніше.
Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 1 905 408,00 грн суми попередньої оплати, то суд першої інстанції правильно зазначив про те, що відповідачем за зустрічним позовом не надано суду жодних доказів на підтвердження відпуску/відбору електричної енергії на загальну суму 2 702 592,00 грн відповідно до здійсненої попередньої оплати чи повернення позивачу за зустрічним позовом суми невикористаної попередньої оплати у розмірі 1 905 408,00 грн, або ж письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Заперечення проти зустрічних позовних вимог у ПАТ «Центренерго» зводяться до того, що продавець не може нести відповідальність за фактичну відмову покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії, зокрема, аналогічні вимоги містить апеляційна скарга.
Також відповідач за зустрічним позовом посилався на умови пункту 4.2 Договору, яким передбачено, що підставами для повернення передоплати є невиконання продавцем зобов`язань щодо відпуску обсягів електричної енергії, в той час як відповідач за зустрічним позовом здійснив відпуск електроенергії в погодженому договірному добовому обсязі 480 МВт.г.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що згідно приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України підставою для виникнення у продавця обов`язку з повернення отриманої суми попередньої оплати за товар є не поставка товару на всю суму отриманого від покупця авансу.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що після отримання відповідачем за зустрічним позовом грошових коштів у сумі 2 702 592,00 грн у останнього виник обов`язок щодо відпуску оплаченого обсягу електричної енергії за Договором або повернення невикористаної суми попередньої оплати позивачу за зустрічним позовом, розмір якої в даному випадку з урахуванням фактично відпущеної електроенергії становить 1 905 408,00 грн.
Відповідно до пункту 3.7 Договору якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу електричної енергії, вказану в Акті купівлі-продажу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата електричної енергії на наступний період відпуску/відбору або повертається покупцю за його вимогою впродовж 5 банківських днів з дня надходження відповідної вимоги.
Оскільки за умовами пункту 3.3 Договору постачання електричної енергії мало відбуватися у період з 01.06.2021 - 31.08.2021, а інших періодів відпуску/відбору електроенергії за Договором між сторонами погоджено не було, грошові кошти у розмірі 1 905 408,00 грн підлягають поверненню на користь позивача за зустрічним позовом.
Поряд з цим, суд наголошує, що факт виконання продавцем своїх зобов`язань за договором щодо реєстрації обсягу відпуску/відбору електричної енергії не звільняє останнього від обов`язку виконання п. 3.7 спірного Договору.
Також суд звертає увагу, що повернення коштів за оплачений, але не поставлений товар, не є притягненням продавця до відповідальності, як помилково вважає відповідач за зустрічним позовом.
Водночас, право покупця вимагати повернення надлишку перерахованих грошових коштів в якості попередньої оплати за електричну енергію передбачено сторонами у пункті 3.7 Договору та не залежить від обставин наявності/відсутності порушень останнім своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині порядку оплати товару.
Підсумовуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за Договором в частині поставки електроенергії на всю суму попередньої оплати, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки позивачу за зустрічним позовом електричної енергії відповідно до здійсненої передплати або повернення грошових коштів відповідач за зустрічним позовом суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості у розмірі 1 905 408,00 грн з повернення суми попередньої оплати підлягають задоволенню.
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ», у якому заявник просить суд провести зустрічне зарахування сум до стягнення за первісним та зустрічним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частиною 11 статті 238 ГПК України передбачено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
В даному випадку суд першої інстанції задовольнив первісний і зустрічний позови у повному обсязі, а тому дія по зарахуванню сум за зустрічним і первісним позовами не буде узгоджуватись з вищенаведеною процесуальною нормою, відтак відсутні підстави для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» про проведення зустрічного зарахування сум до стягнення за первісним та зустрічним позовом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення первісного та зустрічного позовів.
Колегія суддів наголошує, що позивач та відповідач у поданих ними апеляційних скаргах не зазначають обґрунтованих підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а наведені в них доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі №910/4274/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» мають бути залишені без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 129, 253-255, 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/4274/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/4274/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/4274/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.11.2024.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
Т.П. Козир
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.10.2024 |
Оприлюднено | 12.11.2024 |
Номер документу | 122920760 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Мальченко А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні