Постанова

від 06.11.2024 по справі 925/1398/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа№ 925/1398/22(925/676/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Сотнікова С.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 06.11.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової служби України

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024

у справі №925/1398/22 (925/676/24) (суддя Хабазні Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

до Державної податкової служби України

про зобов`язання надати інформацію

в межах справи №925/1398/22

за заявою Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос",

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/1398/22 (925/676/24) позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Звєздічева М.О., від 28.05.2024 задоволено повністю; зобов`язано Державну податкову службу України надати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос", арбітражному керуючому Звєздічеву Максиму Олександровичу запитувану інформацію, а саме: інформацію, зазначену у заяві на отримання облікової картки фізичної особи платника податків на ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1): прізвище, ім`я, по батькові латиницею; прізвище, ім`я, по батькові кирилицею; зареєстроване місце проживання латиницею та кирилицею; серію та номер документа, що посвідчує особу, і орган, що його видав; інформацію про те, ким подавалася заява про отримання облікової картки фізичної особи, а саме, чи подавалася така заява особисто ОСОБА_2 чи довіреною особою. У разі, якщо така заява була подана довіреною особою повідомити прізвище, ім`я, по батькові повіреного, зареєстроване місце проживання такої особи, серію та номер документа, що посвідчує особу та орган, що його видав, серію, номер та дату довіреності та зазначити, ким вона посвідчена; стягнуто з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос" 2 422,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції, Державна податкова служба України звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне провадження по справі №925/1398/22 (925/676/24); відкрити апеляційне провадження на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 по справі № 925/1398/22 (925/676/24); скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 по справі №925/1398/22 (925/676/24) та закрити провадження по справі; здійснити розгляд апеляційної скарги за участі представника ДПС України, у зв`язку з чим повідомити про дату та час розгляду справи.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 апеляційну скаргу Державної податкової служби України передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: ОСОБА_1.; Остапенко О.М.

У зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. 26.08.2024 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційних скарг у справі №925/1398/22 (925/676/24) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., ОСОБА_1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1398/22 (925/676/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос" до Державної податкової служби України про зобов`язання надати інформацію; відкладено розгляд питання про поновлення чи відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження; відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Державної податкової служби України на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/1398/22 (925/676/24) до надходження матеріалів справи №925/1398/22 (925/676/24) до Північного апеляційного господарського суду.

04.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1398/22 (925/676/24) в 4-х томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у задоволенні клопотання Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/1398/22 (925/676/24) відмовлено; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/1398/22 (925/676/24); запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 25.09.2024; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 02.10.2024.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 №2946/0/15-24, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №925/1398/22 (925/676/24) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 прийнято апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/1398/22 (925/676/24) до свого провадження у новому складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2024 о 10 год. 00 хв.

У судове засідання 06.11.2024 з`явився представник скаржника. Представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/1398/22 (925/676/24) та прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження по справі.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що вимоги даної позовної заяви не відповідають визначеному частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства переліку спорів, які підлягають вирішенню в межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник, та відносяться до юрисдикції адміністративного суду, а тому, на думку скаржника, господарський суд має закрити провадження у справі. Крім того, як зазначає скаржник, інформація, яку просить витребувати позивач у відповідача, міститься в Обліковій картці та копіях документів, поданих для реєстрації ОСОБА_2 в Державному реєстрі, що зберігаються в ГУ ДПС у Харківській області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Державної податкової служби України слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/1398/22 (925/676/24) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

У провадженні Господарського суду Черкаської області знаходиться справа №925/1398/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос".

Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Звєздічевим М.О., у межах справи про банкрутство подано позовну заяву до Державної податкової служби України, у якій заявник просив зобов`язати Державну податкову службу України (пл.Львівська, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) надати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос" (18000, м.Черкаси, пров.Січовий, буд, 17, код ЄДРПОУ 36643757), арбітражному керуючому Звєздічеву Максиму Олександровичу (адреса поштової кореспонденції: а/с 2993, м. Черкаси, 18030, Свідоцтво № 1409 від 17.07.2013), запитувану інформацію, а саме: інформацію, зазначену в заяві на отримання облікової картки фізичної особи платника податків на ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме: прізвище, ім`я, по батькові латиницею, прізвище, ім`я, по батькові кирилицею, зареєстроване місце проживання латиницею та кирилицею, серію та номер документа, що посвідчує особу та орган, що його видав; інформацію, ким подавалася заява про отримання облікової картки фізичної особи, а саме чи подавалася така заява особисто ОСОБА_2 чи довіреною особою. У разі, якщо така заява була подана довіреною особою, зазначити прізвище, ім`я, по батькові повіреного, зареєстроване місце проживання такої особи, серію та номер документа, що посвідчує особу та орган, що його видав, серію, номер та дату довіреності та зазначити ким вона посвідчена.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення вимог заперечив повністю і пояснив,

що запитувана інформація міститься в обліковій картці фізичної особи-платника податків та копіях документів, поданих для реєстрації ОСОБА_2 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, та зберігається в Головному управлінні ДПС у Харківській області;

вимоги позивача не містять ознаки предметної та суб`єктної юрисдикції господарського суду, не відповідають визначеному ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства переліку спорів, які підлягають вирішенню в межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник, та відносяться до юрисдикції адміністративного суду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/1398/22 (925/676/24) позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Звєздічева М.О., від 28.05.2024 задоволено повністю.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос", керівником боржника є ОСОБА_2.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 18.05.2023 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Звєздічева М.О., зобов`язано останнього вжити заходів до виявлення і прийняття до свого відання документів та майна банкрута; зобов`язано посадових осіб банкрута протягом п`ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора, передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

02.06.2023 арбітражний керуючий Звєздічев М.О. на виконання своїх обов`язків ліквідатора банкрута у справі № 925/1398/22, направив на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос" та його керівника ОСОБА_2 вимогу від 01.06.2023 №02-36/1084 про передачу бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута його ліквідатору.

31.01.2024 арбітражний керуючий Звєздічев М.О. на виконання своїх обов`язків ліквідатора банкрута у справі № 925/1398/22, повторно направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос" та його керівника ОСОБА_2 вимогу від 30.01.2024 №02-36/1423 про передачу бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута його ліквідатору.

Відповіді на вищевказані вимоги арбітражний керуючий Звєздічев М.О. не отримав.

12.07.2023 ліквідатор ТОВ "Старкос" арбітражний керуючий Звєздічев М.О. звернувся до Державної прикордонної служби України із запитом від 12.07.2023 №02-36/1158 для отримання інформації про те, чи перетинав ОСОБА_2 Державний кордон України у період з 01.01.2020.

19.07.2023 листом №91-33950/18/23-Вих Державна прикордонна служба України у наданні запитуваної інформації відмовила з мотивів її конфіденційності, натомість зазначила, що відповідно до п.11 Положення про базу даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 №614, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за №1319/38655, ідентифікація осіб здійснюється за наявності таких обов`язкових реквізитів: прізвище, власне ім`я особи (для громадян України - українськими літерами та/або латинськими літерами; для іноземців та осіб без громадянства інших держав - тільки латинськими літерами); дата народження (у форматі "дд.мм.рррр"); громадянство особи.

08.11.2023 ліквідатор ТОВ "Старкос" арбітражний керуючий Звєздічев М.О. направив на адресу відповідача запит від 07.11.2023 №02-36/1311, у якому просив надати йому інформацію, зазначену у заяві на отримання облікової картки фізичної особи-платника податків на ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме: прізвище, ім`я, по батькові латиницею; прізвище, ім`я, по батькові кирилицею; зареєстроване місце проживання латиницею та кирилицею; серію та номер документа, що засвідчує особу, та орган, що його видав; надати інформацію про те, ким подавалася заява про отримання облікової картки фізичної особи, а саме, чи подавалася така заява особисто ОСОБА_2 чи довіреною особою. У разі, якщо така заява була подана довіреною особою, зазначити прізвище, ім`я, по батькові повіреного, його зареєстроване місце проживання, серію та номер документа, що посвідчує особу, та орган, що його видав, серію, номер та дату довіреності та зазначити, ким вона посвідчена.

07.12.2023 листом №36249/6/99-00-12-04-02-05 відповідач у відповідь на вказаний вище запит ліквідатора ТОВ "Старкос" пояснив, що згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; що відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків є інформацією з обмеженим доступом, крім відомостей про взяття на облік фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (підп.70.15.2 п.70.15 ст.70 Податкового кодексу України); що згідно з підп.21.1.6 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; персональні дані з Державного реєстра персональних даних можуть передаватися,зокрема, за рішенням суду.

Вказаним порушене право ліквідатора ТОВ "Старкос" на отримання необхідної йому для виконання своїх повноважень інформації, що слугувало підставою для звернення з позовом у даній справі.

Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

За приписами частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (аналогічний висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 КУзПБ.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною третьою статті 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16).

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті усунення правової невизначеності.

Таким чином, розгляд усіх спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а й надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20)).

Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо спорів з вимогами до боржника, є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.

З огляду на вказані положення законодавства України, розгляд всіх спорів, стороною яких є боржник у справі про банкрутство та щодо його майна, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно відхилив заперечення відповідача відносно того, що вимоги даної позовної заяви не відповідають визначеному частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства переліку спорів, які підлягають вирішенню в межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник.

Таким чином, підстави для закриття провадження у даній справі відсутні.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: (…)аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; (…) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч.1-3 ст.12-1 Кодексу України з процедур банкрутства запит арбітражного керуючого - це письмове або у формі електронного документа звернення арбітражного керуючого, призначеного господарським судом розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією, керуючим реалізацією, до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ (…) про надання інформації, копій документів, необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника (…) До запиту арбітражного керуючого додається посвідчена арбітражним керуючим копія судового рішення про призначення його у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією або керуючим реалізацією. Вимагати від арбітражного керуючого надання разом із запитом арбітражного керуючого інших документів забороняється (…) Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ (…) яким направлено запит арбітражного керуючого, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати арбітражному керуючому відповідну інформацію, у тому числі таку, що становить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг або емітента електронних грошей, крім таємної та/або службової інформації та копій документів, у яких міститься таємна та/або службова інформація, копії документів (…) Задоволення запиту арбітражного керуючого може бути здійснено шляхом надання відповідної інформації, копій документів у формі електронного документа (…) Відмова в наданні інформації на запит арбітражного керуючого, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації тягнуть за собою відповідальність згідно із законом, крім випадків відмови в наданні таємної та/або службової інформації;

Відповідно до ст.1, 5, 11, ч.2 ст.20, ч.1, 3 ст.21 Закону України "Про інформацію": кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів (...) Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом (...) Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Згідно із ч.2 ст.1, п.2 ч.1 ст.5, п.1 ч.1 ст.6, п.1 ч.3, ч.5 ст.10, ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації": публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, виходячи з аналізу норм ст.1, 5, 11, ч.2 ст.20, ч.1,3 ст.21 Закону України "Про інформацію" кожна особа (в тому числі і юридична особа) має право на отримання інформації, яка стосується її особи. Зокрема, юридична особа має право запитувати інформацію, яка є інформацією про неї, в тому числі запитувати документи, які створені нею чи які створені іншими особами, але мають наслідком виникнення, зміну або припинення прав і обов`язків такої юридичної особи.

У ліквідатора банкрута існує обов`язок витребування від колишнього керівника боржника та його посадових осіб майна, документів, печаток і штампів підприємства-банкрута, який (за відсутності добровільної їх передачі такими особами) може бути виконаний лише у разі встановлення зареєстрованого та/чи фактичного місця проживання (перебування) керівника чи посадових осіб. Інформація про посадових осіб (керівника) боржника є інформацією, яка стосується цієї особи (боржника).

Інформація, яка була витребувана від відповідача наявна у нього у формі документів, які були створені і надані керівником боржника (чи його представником) та у порушення норм ч.8 ст.12, ст.12-1 КУзПБ не була надана ліквідатору банкрута, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Посилання на наявність витребуваної інформації у структурного підрозділу відповідача не є підставою ненадання такої інформації ліквідатору ТОВ "Старкос" та не може бути підставою відмови у даному позові.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що Державна податкова служба України могла як виконати вищевказаний запит ліквідатора ТОВ "Старкос" самостійно, витребувавши у свого структурного підрозділу необхідні документи та інформацію, або передоручити виконання запиту арбітражного керуючого Звєздічева М.О. відповідному структурному підрозділу.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/1398/22 (925/676/24) - без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/1398/22 (925/676/24) залишити без змін.

Матеріали справи № 925/1398/22 (925/676/24) повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 11.11.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді С.В. Сотніков

В.О. Пантелієнко