Ухвала

від 06.11.2024 по справі 910/19469/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.11.2024Справа № 910/19469/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у судовому засіданні

скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А.

у справі

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС»

про стягнення 40 458,13 грн,

Представники учасників справи:

від позивача (скаржника): Даниленко Ю.В.,

від відповідача (боржника): не з`явились,

від ВДВС: не з`явились

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/19469/23 за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Фінанс» про стягнення заборгованості в розмірі 40 458,13 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/19469/23 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 3, ідентифікаційний код: 40106036) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) заборгованість у розмірі 27 559 грн. 20 коп., пеню у розмірі 1 789 грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 2 193 грн. 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 915 грн. 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн. 00 коп.

20.03.2024 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

17.10.2024 через відділ діловодства суду від стягувача надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А., у якій скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. в частині невжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № 75570712; зобов`язати державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. усунути порушення (поновити порушене право) шляхом вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № 75570712, а саме накласти арешт на майно та кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 розгляд скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. призначено на 06.11.2024. Зобов`язано державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. у строк до 31.10.2024 подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження № 75570712 та письмові пояснення на скаргу.

В судове засідання 06.11.2024 з`явився представник скаржника, представники боржника та Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Від державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. пояснень на скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та матеріалів виконавчого провадження на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2024 не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Керуючись наведеною нормою, суд уважає за можливе розглянути скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» за відсутності представників сторін та державного виконавця, оскільки їх неявка не перешкоджає такому розгляду.

Розглянувши вказану скаргу, вивчивши подані докази, суд встановив таке.

26.07.2024 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенком Владиславом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75570712 із примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 № 910/19469/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 3, ідентифікаційний код: 40106036) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) заборгованості у розмірі 27 559 грн. 20 коп., пені у розмірі 1 789 грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 2 193 грн. 75 коп., інфляційних втрат у розмірі 8 915 грн. 52 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Вказаною постановою також зобов`язано боржника протягом п`яти робочих днів подати декларацію про доходи та майно; стягнуто виконавчий збір/основну винагороду у розмірі 43 142,51 грн.

Крім того, як вбачається із наданої скаржником Інформації про виконавче провадження № 75570712 від 14.10.2024, державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенком Владиславом Андрійовичем 26.07.2024 також винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Скаржник зазначає, що в ході примусового виконання судового рішення у справі № 910/19469/23 державним виконавцем лише вчинено вищезазначені дії, а також здійснено запити до ДФС України про наявні рахунки у боржника та до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. При цьому, інших виконавчих дій державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 75570712 не вживалось, на підтвердження чого долучено відповідну інформаційну довідку щодо вказаного виконавчого провадження та роздруківку із Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічні положення містяться у ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 124 Конституції України.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/19469/23, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Положення наведених вище ст. 339, 341 Господарського процесуального кодексу України дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність, яка на відміну від дій, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням, обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2023 по справі № 910/1432/21.

Оскільки зі змісту доводів та вимог скарги, предметом оскарження виступають не дії державного виконавця, а його бездіяльність щодо вчинення повноти виконавчих дій, таке триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу, відтак строк на звернення зі скаргою на бездіяльність державного виконавця не пропущено.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Водночас, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з ч. 5 вказаної статті Закону, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (частини 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд, дослідивши матеріали скарги, зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) після відкриття виконавчого провадження № 75570712 обмежився лише формальною перевіркою майнового стану боржника шляхом одноразового направлення запитів до ДФС України та МВС України.

При цьому, як було встановлено судом із Автоматизованої системи виконавчого провадження від ДФС України надійшла відповідь на запит № 217165679 від 26.07.2024 про наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС» рахунки в банківських установах. Від МВС України надійшла відповідь на запит від 26.07.2024 № 217165678 щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у якій вказано, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Вчинення державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенком В.А. інших заходів примусового виконання рішення у справі № 910/19469/23 в межах виконавчого провадження № 75570712 судом не встановлено.

Водночас, скаржник звертався до державного виконавця із заявою про вжиття заходів примусового виконання від 20.09.2024 № 1001ВИХ-24-5762, в якій просив вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання в межах виконавчого провадження № 75570712 та накласти арешт на майно і кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС», про що винести відповідні постанови.

Проте, як встановлено судом, будь-яких відповідей на вказану заяву не надано, державний виконавець обмежився лише здійсненням запитів щодо наявності рахунків боржника, розшуку транспортних засобів, зареєстрованих за боржником.

При цьому, державний виконавець з огляду на положення ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» не пізніше наступного робочого дня після отримання від ДФС України інформації повинен був винести постанову про арешт коштів боржника, розміщених на рахунках боржника, на загальну суму заборгованості за виконавчим провадженням № 75570712.

Також матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем дій щодо виявлення нерухомого та рухомого майна (окрім транспортних засобів), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості боржника та його майнових прав, в тому числі і шляхом направлення запитів до компетентних органів.

Відсутні також і докази дотримання державним виконавцем положень Закону України «Про виконавче провадження» щодо періодичної перевірки майнового стану боржника.

За таких обставин, доводи скаржника, про те, що в порушення вимог ст.ст.10, 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не було здійснено усіх можливих та необхідних заходів, спрямованих на виконання рішення суду у справі № 910/19469/23 (у тому числі шляхом винесення постанов про арешт коштів та майна боржника), є обґрунтованими.

Суд зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенко В.А. допустив порушення прав стягувача шляхом невиконання своїх зобов`язань щодо здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 75570712, проявив бездіяльність всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення з використанням можливостей, передбачених у цьому Законі.

Державним виконавцем, у свою чергу, не спростовано обставин, викладених у скарзі, не надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів про інші обставини ніж ті, що встановлені в ході розгляду даної скарги.

У зв`язку з наведеним, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги скаржника щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. в частині невжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № 75570712 та щодо зобов`язання державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. усунути порушення (поновити порушене право) шляхом вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № 75570712.

Водночас, вимоги скаржника, за якими він просить зобов`язати державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. накласти арешт на майно та кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС» судом відхиляються, як такі, що виходять за межі повноважень господарського суду, оскільки задоволення описаних вимог скаржника видається втручанням у діяльність державного органу, адже вчинення конкретних виконавчих дій, вибір виконавчої дії тощо, є компетенцією і прерогативою органів Державної виконавчої служби, а не суду. При вчиненні кожної виконавчої дії державний виконавець має враховувати ряд обставин і спеціальних вимог законодавства, про що не йдеться в Господарському процесуальному кодексі України.

Суд зазначає, що вищевказані вимоги скаржника щодо накладення арешту на майно та кошти боржника повністю охоплюються вимогами про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання його вжити усіх передбачених законодавством заходів примусового виконання рішення суду, що в даному випадку є достатніми та ефективними засобами захисту порушених прав скаржника як стягувача у виконавчому провадженні.

Отже, у зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 233-235, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. в частині невжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № 75570712.

3. Зобов`язати державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка В.А. усунути порушення (поновити порушене право) шляхом вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № 75570712.

4. В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 11.11.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко