Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/1955/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/1955/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7, літера «Д», ідентифікаційний код 38857571)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИВІТА» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, ідентифікаційний код 33494831)

про стягнення 586 925,62 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Сікора І.І.

від відповідача: Студзінський М.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИВІТА» про стягнення 586 925,62 грн заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № SC/AF-SC/AF-007851 від 13.09.2017 року на підставі ст. ст. 11, 509, 526, 625, 929 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тривіта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» 586 925 грн 62 коп. заборгованості та 8 803 грн 88 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1955/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 910/1955/23 скасовано, справу №910/1955/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати висновки за результатами розгляду касаційної скарги, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

За результатами проведення автоматизованого розподілу справи №910/1955/23, остання була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 суддею Пукшин Л.Г. прийнято справу № 910/1955/23 до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.06.2024.

24.06.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про участь представника ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» адвоката Сікори І.І у всіх судових засіданнях Господарського суду міста Києва у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

25.06.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про об`єднання справ № 910/1955/23 та № 910/8810/23 в одне провадження.

У підготовчому засіданні 26.06.2024 судом проголошено протокольні ухвали про задоволення клопотання позивача та відкладення підготовчого засідання на 07.08.2024.

У підготовчому засіданні 26.06.2024 судом розглянуто клопотання відповідача про об`єднання справ № 910/1955/23 та № 910/8810/23 в одне провадження, заслухано доводи учасників процесу щодо вказаного клопотання, й вирішено відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Так, статтею 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Як вбачається з поданого клопотання, відповідач просить об`єднати в одне провадження дві господарські справи № 910/1955/23 та № 910/8810/23, які перебувають у провадженні різних суддів.

Судом встановлено, що справа № 910/1955/23 перебуває на новому розгляді, оскільки постановою Верховного Суду від 02.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 910/1955/23 скасовано та передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В той же час, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 провадження у справі № 910/8810/23 зупинено до перегляду Північним апеляційним господарським справи № 910/1955/23 та набрання рішенням з названої справи законної сили.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 173 ГПК України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Так, відповідачем, в порушення ч. 3 ст. 173 ГПК України надано заяву про об`єднання справ не до початку підготовчого засідання у даній справі та до заяви про об`єднання справ не надано жодних доказів того, що одні позовні вимоги є основними, а інші позовні вимоги є похідними, що є порушенням передбаченого ч. 1 статтею 173 ГПК України правила об`єднання позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що нормою ч. 2 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок, об`єднати в одне провадження декілька справ за клопотанням учасника справи за позовами.

Враховуючи все вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про об`єднання справ.

Протокольною ухвалою від 07.08.2024 суд встановив сторонам строк для подачі додаткових пояснень та відклав підготовче засідання на 11.09.2024.

10.09.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником відповідача подано додаткові пояснення у справі.

У підготовчому засіданні 11.09.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/1955/23 та призначення її до судового розгляду по суті на 02.10.2024.

У судовому засіданні 02.10.2024 судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі та представника відповідача, який проти вимог заперечували з підстав наведених у відзиві, та оголошено перерву до 23.10.2024.

23.10.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником відповідача подано додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 23.10.2024 судом залучено до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача, досліджено матеріали справи та за клопотанням представника позивача оголошено перерву до 06.11.2024.

05.11.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" (зареєстровано загальним відділом діловодства суду 06.10.2024) представником позивача подано додаткові пояснення у справі з додатками.

У судовому засіданні 06.11.2024 судом долучено до матеріалів справи додаткові пояснення позивача та у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України залишено без розгляду долучені додаткові докази до пояснень, заслухано заключні слова представників сторін.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

13.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» (надалі - експедитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тривіта» (надалі - замовник/відповідач) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC/AF-SC/AF-007851 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору експедитор за оплату та за рахунок замовника надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника (надалі іменованих «вантажі») і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів (надалі іменованих «Контейнери з вантажами») від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту.

У п.1.4 договору сторонами визначено, що асортименти, кількість/обсяг вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування та види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш докладної регламентації, умови фрахтування (букінгу), необхідність стафірування/розстафірування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обговорюватися сторонами в письмових інструкціях замовника/Заявках або в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 1.5 договору замовник своєчасно та у повному обсязі оплачує експедитору вартість послуг, виконаних у межах даного договору.

Експедитор за дорученням замовника здійснює, взаєморозрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, проводить оплату фрахту, а також мита, податків, зборів та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, а замовник зобов`язується компенсувати експедитору всі понесені у зв`язку з цим витрати.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість, ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів, обговорюються сторонами в заявках та/або додаткових угодах до цього договору. У разі, якщо вартість послуг за тонну/одиницю/куб.м. вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні, за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в Заявці та/або додатковій угоді до цього Договору.

Встановлена додатковою угодою та/або Заявкою вартість (основна ставка) включає оплату тільки обговорених сторонами послуг. Будь-які інші послуги, передбачені сторонами як додаткові, оплачуються замовником додатково до погодженої вартості (основної ставки) за тарифами, обговореними сторонами в додаткових угодах та/або Заявках до цього договору або яким-небудь іншим способом у письмовій формі. Замовник також зобов`язується компенсувати всі документально підтверджені витрати експедитора, необхідність у яких виникла в процесі надання послуг, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.2 договору перелік і вартість послуг, а також ставки/розміри витрат експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації замовником, вказуються в рахунках експедитора. Сумою договору є сума всіх виставлених експедитором рахунків Замовнику.

За умовами п. 4.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 24.04.2019 року) оплата послуг та компенсація витрат експедитора проводиться замовником протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, його передача здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

Пунктом 4.4 договору визначено, що після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, експедитором складається акт прийому-передачi наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг, їх кількості та вартості.

Відповідно до п. 4.5 договору замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати експедитору обґрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі не підписання або не повернення акту та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору термін, акт вважається підписаним замовником, a відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником.

У п. 4.6 договору передбачено, що замовник сплачує рахунки експедитора за додаткові послуги, виконані експедитором за заявками замовника, за фактичними витратами та/або за чинними тарифами та/або калькуляціями експедитора, якщо інше не було узгоджено сторонами в письмовій формі завчасно до початку відправлення/відвантаження вантажу/контейнерів з вантажами замовника.

Пунктом 5.16 договору визначено, що експедитор має право залучати третіх осіб до виконання своїх обов`язків за цим договором та укладати з ними договори від свого імені, при цьому експедитор відповідає за їх дії як за свої власні.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку між сторонами за надані послуги. У разі якщо жодна зі сторін за 20 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить про намір розірвати договір, термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 8.1 договору).

Як вказує позивач, для виконання умов договору останній залучив третіх осіб (відповідно до п. 5.16 договору), зокрема, 01.01.2022 між DSV Air Sea SRL (експедитор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» (експедитор 2) укладено договір транспортного експедирування №AF-391/22, за умовами якого експедитор 1 бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок експедитора 2 організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні будь-яким видом транспорту, пов`язаних з перевезенням вантажу та митним оформленням, а також зберіганням вантажу (далі - послуги) у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у заявках до даного договору та/або додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору, а експедитор 2 зобов`язується оплачувати надані експедитором 1 послуги.

За доводами позивача, відповідачем було погоджено заявки до договору на організацію перевезення експедирування вантажів, а саме:

№ SODS0008706 від 12.06.2022 року на суму 7 424,03 EUR (контейнер MAEU4068259),

№ SODS0008706 від 12.06.2022 року на суму 7 919,24 EUR (контейнер MAEU4099218),

№ SODS0008706 від 12.06.2022 року на суму 7 024,05 EUR (контейнер MAEU4112496),

№ SODS0008706 від 12.06.2022 року на суму 7 424,03 EUR (контейнер MAEU4225698).

За умовами п. 4 вказаних заявок додатково відповідно до умов договору на підставі рахунків експедитора додаткові витрати сплачуються замовником у випадку їх фактичного виникнення:

4.1 догляд, зважування, рентген вантажу за вимогою державних, митних та інших органів (згідно з рахунками порту);

4.2 зберігання вантажу в порту (згідно з рахунками порту);

4.3 замовнику надається 48 годин на митне оформлення а вивантаження вантажу після прибуття вантажу до обумовленого митного терміналу. У випадку, якщо замовник не встигає вивантажити вантаж з автотранспорту замовник сплачує очікування автотранспорту (EUR 100/доба для вантажів в контейнерах, EUR 200/доба для негабаритних вантажів, якщо інше не передбачене у договорі);

4.4 у разі перевищення навантаження на осі ТЗ при перевезенні по території України (згідно з документами про сплату штрафів).

Пунктом 6 вищевказаних заявок визначено, що оплата послуг експедитора по узгодженій вартості виконується наступним шляхом: протягом 10 календарних днів з дати рахунку.

Як вказує позивач експедитор належним чином виконав зобов`язання за договром та заявками на організацію перевезення та експедирування вантажів, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також позивач зазначає, що 25.07.2022 позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 4866 на оплату штрафу за понаднормове використання обладнання на суму 1 183 725,58 грн. Вказана у рахунку № 4866 сума включає штрафи за затримку та плату за простій вантажів ТОВ «ТРИВІТА». Вказані штрафні санкції були нараховані компанією-перевізником MAERS та виставлені на компанію-експедитора DSV Air Sea SRL, із якою позивачем укладено договір транспортного експедирування №AF-391/22 від 01.01.2022.

У свою чергу компанія DSV Air Sea SRL, відповідно до умов договору №AF-391/22 від 01.01.2022 перевиставила рахунки із штрафними санкціями на позивача на загальну суму 32 370 USD, що підтверджується інвойсами: 1) RO322031932 на суму 21 340 USD, 2) RO322031262 на суму 2 030 USD, 3) RO322032715 на суму 9 000 USD.

А відтак, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 4866 від 25.07.2022 року на суму 1 183 725,58 грн, що на момент виставлення рахунку еквівалентно 32 370 USD (36,5686 грн за 1 долар США станом на 25.07.2022 року; 32 370 USD х 36,5686 грн = 1 183 725,85 грн).

Також позивач зазначає, що уповноваженими представниками сторін підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 8888 від 25.07.2022 року на суму 1 183 725,58 грн - найменування робіт, послуг: «штраф за понаднормове використання обладнання».

Відповідачем не було оплачено вказаний вище рахунок, а тому позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.11.2022, яка була залишена без задоволення.

Оскільки, як вказує позивач, 09.01.2023 ТОВ «ДСВ Логістика» отримало від компанії DSV Air Sea SRL кредит-ноту на суму 20.400,00 доларів США стосовно витрат (штраф за затримку) по контейнерам ТОВ «ТРИВІТА», позивач в односторонньому порядку списав частину заборгованості у сумі 596 799,96 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 позивача за січень 2023 року. А відтак, на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем складає 586 925,62 грн (1 183 725,85 грн - 596 799,96 грн).

Відповідач проти позовних вимога заперечував, зазначивши при цьому, що договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC/AF-SC/AF-007851 від 13.09.2017, укладеного між ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» та ТОВ «ТРИВІТА» містить лише один пункт, 5.7 в якому йдеться про обов`язок замовника компенсувати експедитору розмір демереджу (Demurrage) та/або детеншена (Detention), нарахованого перевізником або агентом перевізника. В той же час, замовник звільняється від обов`язку компенсувати розмір демереджу (детеншена), якщо доведе, що прострочення саме повернення відбулося з вини Експедитора. Тобто, обов`язок безспірного відшкодування замовником експедитору розміру демереджу (Demurrage) та/або детеншена (Detention) виникає лише вразі прострочення повернення транспортних контейнерів.

Таким чином, як вказує відповідач для встановлення правомірності стягнення необхідно дослідити та встановити:

1) наявність події порушення (чи була затримка повернення контейнерів, якщо була на який строк);

2) коректність нарахування штрафу, а для цього відповідно потрібно з`ясувати правові підстави нарахування (в якому розмірі за одиницю простою нарахування), адже в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які регламентують підстави для нарахування демерджи/ детеншен перевізником щодо позивача.

3) Наявність чи відсутність вини Експедитора.

Крім іншого, відповідач вказує на ту обставину, що а ні в тексті позовної заяви, а ні в доданих до неї письмових доказах, жодним чином не міститься посилання на докази, якими підтверджується факт сплати позивачем INVOISE RO322031932 на суму 21.340 USD, INVOISE RO322031262 на суму 2.030 USD, та INVOISE RO322032715 на суму 9.000 USD отриманих від компанія DSV Air Sea SRL.

Також, як вказує відповідач, матеріали справи не містять доказів про оплату позивачем зазначених рахунків на загальну суму 32.370 USD, а відтак самі по собі рахунки-фактури (INVOISE RO322031932, INVOISE RO322031262, та INVOISE RO322032715) не можуть підтверджувати факту їх оплати.

Також відповідач заперечував щодо акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 8888 від 25.07.2022 року на суму 1.183.725,58 грн, як на доказ існування грошового зобов`язання перед позивачем, з посиланням на висновки Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 21 січня 2022 у cправі № 904/2524/1 та від 05 липня 2019 року у справі № 910/4994/18.

Крім іншого, відповідач зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, позивач у відзиві на апеляційну скаргу фактично змінив підстави для стягнення грошових коштів з відповідача.

Зокрема, на думку відповідача, відзив позивача на апеляційну скаргу містить суперечливі твердження про те, що заявлені позивачем до стягнення платежі вже не є штрафними санкціями в розумінні Договору на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», та ТОВ «ТРИВІТА», а є додатковими платежами, пов`язаними із доставкою вантажу замовника. В той же час, в тому ж відзиві йде мова про те, що 25.07.2022 року Експедитором (позивачем) було виставлено на адресу ТОВ «ТРИВІТА» (відповідача) рахунок № 4866 на оплату саме штрафу за понаднормове використання обладнання на суму 1 183 725,58 грн. Вказана у рахунку № 4866 сума включає штрафи за затримку та плату за простій вантажів ТОВ «ТРИВІТА». З огляду на що, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими, документально не підтвердженими, а тому просить суд відмовити у позові повністю.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Так, пунктом 1.4 договору сторонами узгоджено, що асортименти, кількість/обсяг вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування та види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш докладної регламентації, умови фрахтування (букінгу), необхідність стафірування/розстафірування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обговорюватися сторонами в письмових інструкціях замовника/Заявках або в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього договору.

Судом встановлено, що відповідачем було погоджено заявки до договору на організацію перевезення експедирування вантажів, а саме:

№ SODS0008706 від 12.06.2022 року на суму 7 424,03 EUR (контейнер MAEU4068259),

№ SODS0008706 від 12.06.2022 року на суму 7 919,24 EUR (контейнер MAEU4099218),

№ SODS0008706 від 12.06.2022 року на суму 7 024,05 EUR (контейнер MAEU4112496),

№ SODS0008706 від 12.06.2022 року на суму 7 424,03 EUR (контейнер MAEU4225698).

За умовами п. 4 вказаних заявок додатково відповідно до умов договору на підставі рахунків експедитора додаткові витрати сплачуються замовником у випадку їх фактичного виникнення:

4.1 догляд, зважування, рентген вантажу за вимогою державних, митних та інших органів (згідно з рахунками порту);

4.2 зберігання вантажу в порту (згідно з рахунками порту);

4.3 замовнику надається 48 годин на митне оформлення а вивантаження вантажу після прибуття вантажу до обумовленого митного терміналу. У випадку, якщо замовник не встигає вивантажити вантаж з автотранспорту замовник сплачує очікування автотранспорту (EUR 100/доба для вантажів в контейнерах, EUR 200/доба для негабаритних вантажів, якщо інше не передбачене у договорі);

4.4 у разі перевищення навантаження на осі ТЗ при перевезенні по території України (згідно з документами про сплату штрафів).

При цьому, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами, за визначенням ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однак, жодних доказів узгодження сторонами у відповідності до п. 1.4 договору та умов визначених у заявках заявки, у якій в тому числі, сторонами узгоджувався би нормативний строк використання обладнання при спірному перевезенні, до матеріалів справи не надано.

Так, за доводами позивача, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу у відповідності до п. 5.7. договору суму боргу у розмірі 586 925,62 грн за понаднормативне використання обладнання (демередж).

Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

За умовами п. 4.1. договору вартість, ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів, обговорюються сторонами в заявках та/або додаткових угодах до цього договору. У разі, якщо вартість послуг за тонну/одиницю/куб.м. вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні, за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в Заявці та/або додатковій угоді до цього Договору.

Встановлена додатковою угодою та/або Заявкою вартість (основна ставка) включає оплату тільки обговорених сторонами послуг. Будь-які інші послуги, передбачені сторонами як додаткові, оплачуються замовником додатково до погодженої вартості (основної ставки) за тарифами, обговореними сторонами в додаткових угодах та/або Заявках до цього договору або яким-небудь іншим способом у письмовій формі. Замовник також зобов`язується компенсувати всі документально підтверджені витрати експедитора, необхідність у яких виникла в процесі надання послуг, передбачених цим договором.

В свою чергу, у пункті 5.7 договору узгоджено, що замовник компенсує експедитору розмір демереджу та/або детеншена, нарахованого перевізником або агентом перевізника. Підставою для компенсації є рахунок перевізника або його агента. Замовник звільняється від обовязку компенсувати розмір демереджу (детеншена), якщо доведе що прострочення повернення відбулося з вини експедитора.

Отже, за змістом наведених правових норм та умов договору відповідач зобов`язаний відшкодувати експедитору витрати, які заздалегідь погоджені із замовником та пов`язані із отриманням, оформленням і доставкою вантажу, тобто витрати, які понесені експедитором при виконанні договору транспортного експедирування.

Так, поняття "демередж" у морських контейнерних перевезеннях - це штрафні санкції (плата) за наднормативне (понад безкоштовного часу) використання контейнерного обладнання протягом періоду - з моменту вивантаження контейнера з судна до моменту вивозу його з терміналу.

"Детеншн" - штрафні санкції, що стягуються за наднормативне використання контейнера з моменту його вивезення з терміналу до моменту повернення порожнього контейнера до місця, узгодженого з власником контейнеру.

Контрсталія - це час, протягом якого судно після перебігу сталії, тобто строку, призначеного для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, затримується для завершення вантажних операцій.

Демередж не є платою за використання судна, оскільки в цей час судно стоїть на простої, тобто не використовується за його цільовим призначенням - переміщенням вантажу. Демередж не можна також поєднувати з фрахтом, тобто провізною платою, оскільки він сплачується не за переміщення вантажу, а за додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт. Помилковим є і розуміння демереджу як відшкодування заздалегідь оцінених збитків, тому що ніяких збитків в цьому випадку не існує - сторони заздалегідь передбачають контрсталію і домовляються про додаткові зобов`язання у зв`язку з цим.

Отже, сплата демереджа є штрафною санкцією, яка застосовується до відправника або одержувача вантажу за простій судна протягом контрсталійного часу. Стягнення демереджу виключає можливість перевізника відшкодувати збитки, спричинені простоєм судна, тому демередж є виключною неустойкою.

Від демереджу слід відрізняти контейнерний демередж. Останній використовується в контейнерних перевезеннях і означає плату за простій контейнера. До контейнерного демереджу не застосовуються вищезгадані правила. Після розвантаження контейнера в порту, клієнт лінії зобов`язаний забрати свій вантаж і повернути очищений контейнер. Кожна лінія встановлює свій строк на повернення, цей строк називається "вільним часом" (free time). Контейнерний демередж це компенсація за затримку контейнера в порту або терміналі понад строк, встановлений вільним часом. Якщо клієнт забирає контейнер із порту, але не повертає його вчасно, то платить контейнерний детеншен. Контейнерний демередж та детеншен нараховуються за кожну добу відповідно до ставок лінії.

Для пред`явлення вимог щодо демереджу, потрібні такі документи: Інвойс, калькуляція демереджу (таймшит), нотіс про готовність судна (NOR), звіт про навантаження (Statement of Facts).

Водночас, жодного із перелічених документів, матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів того, що додаткові витрати, пов`язані із демереджем контейнерів MAEU4068259, MAEU4099218, MAEU4112496, MAEU4225698 виникли з вини замовника у зв`язку з простоєм таких контейнерів, зокрема у зв`язку з тривалим розвантаженням замовником таких контейнерів, тривалим неповерненням контейнерів замовником перевізнику/експедитору, для його подальшого повернення.

Суд зазначає, що у відповідності до статті 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Матеріали справи не містять доказів узгодженням сторонами як обсягу додаткових витрат, які виникли при виконанні позивачем своїх обов`язків в межах договору, у даному випадку витрат, пов`язаних із демереджем контейнерів MAEU4068259, MAEU4099218, MAEU4112496, MAEU4225698, так і взагалі узгодження заявками у відповідності до п. 1.4 договору у цілому, про що уже зазначалось судом.

Так, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача штраф за понаднормове використання обладнання (за демередж контейнерів) позивач не надає суду доказів та підтвердження того, що сторонами було узгоджено як нормативний строк, протягом якого відповідач міг користуватись такими контейнерами, так і строк, протягом якого відповідач зобов`язався повернути контейнери його власнику.

При цьому, суд враховує, що жодних доказів отримання відповідачем як замовником контейнерів MAEU4068259, MAEU4099218, MAEU4112496, MAEU4225698 після надходження його до порту та в подальшому користування таким контейнером, матеріали справи не містять.

Також у матеріалах справи відсутні документи на підставі яких здійснюється нарахування демереджу: калькуляція демереджу (таймшит), нотіс про готовність судна (NOR), звіт про навантаження.

Суд також враховує, що жодних доказів понесення експедитором, у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" документально підтверджених витрат із демереджу контейнерів MAEU4068259, MAEU4099218, MAEU4112496, MAEU4225698 матеріали справи не містять.

Також суд погоджується з доводами відповідача, що наявні в матеріалах справи Інвойси від DSV AIR SEA SRL: RO322031932; RO322031262; RO322032715, Кредит-нота RO322042536 (DSV AIR SEA SRL), Інвойси від компанії MAERSK: Invoice 5655757853, Invoice 5655760384, Invoice 5655757788, Invoice 5655757853, Invoice 5655755954, Invoice 5655757504, Invoice 5655756074, Invoice 5655755954, які викладено англійською мовою, не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Аналогічні норми містить ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», згідно яких у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Частиною 1 статті 10 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Конституцією України статус державної мови надано українській мові (частина перша статті 10).

Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.

Так, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2023 року у справі № 910/6187/22 колегія суддів виснувала, що «Господарським судам необхідно врахувати, що документи, складені нерезидентами, які подаються сторонами як докази, мають прийматися судами з огляду на їх допустимість після їх легалізації у встановленому законодавством України порядку. Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18, від 17.08.2021 у справі № 910/14949/18».

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту настання у відповідача обов`язку із сплати позивачу плати за демередж на підставі договору.

Стосовно доводів позивача про складання сторонами акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 8888 від 25.07.2022 на суму 1 183 725,58 грн, як на підставу обґрунтування позовних вимог, суд відзначає таке.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 липня 2019 року по справі № 910/4994/18, виснував, що «Сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю».

Як вбачається зі змісту акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 8888 від 25.07.2022, виконавцем (позивачем) були виконані наступні роботи (надані послуги): «штраф за понаднормове використання обладнання».

А відтак, враховуючи умови договору, зокрема, надання послуги з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника, такого виду робіт/послуг як «штраф за понаднормове використання обладнання», умовами договору не визначено.

Інших доказів на підтвердження позовних вимог матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що не заперечується сторонами, що позивачем в односторонньому порядку було списано з ТОВ «ТРИВІТА» грошові кошти у розмірі 596 799,96 грн, що підтверджується даними проводки відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА». Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що вказані грошові кошти були внесені ТОВ «ТРИВІТА» в депозит ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» за контейнери, що підтверджується виставленими ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» на оплату рахунками та платіжними інструкціями (т. 2 с. 11-14).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

Таким чином, позивач не довів перед судом відповідними засобами доказування наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору у розмірі 586 925,62 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 11.11.2024

Суддя Пукшин Л.Г.