Рішення

від 05.11.2024 по справі 911/1573/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1573/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПЕРТ», Київська обл., Кагарлицький р-н., м. Кагарлик

про стягнення донарахованого розміру грошових коштів

представники:

від позивача В.Бонтлаб

від відповідача І.Тетарчук

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» №17-1/06 від 17.06.2024 року (вх. №862/24 від 18.06.2024) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПЕРТ» (далі відповідач) про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання згідно договору поставки насіння №П09/2021 від 30.11.2020 року у розмірі 5423256,17 грн., з яких 3906848,22 грн. пені, 957781,22 грн. 10% річних та 558626,73 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1573/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.07.2024 року.

До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 10.07.2024 року (вх. №7596/24 від 10.07.2024), в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив №11-2/07 від 11.07.2024 року (вх. №7683/24 від 12.07.2024).

Також від відповідача надійшли клопотання б/н від 23.07.2024 року (вх. №7953/24 від 23.07.2024) про огляд оригіналів письмових доказів та заява б/н від 23.07.2024 року (вх. №7954/24 від 23.07.2024) про залучення до участі в розгляді справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні представники надали свої пояснення щодо справи.

Ухвалою суду від 23.07.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1573/24 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 24.09.2024 року.

До суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 22.07.2024 року (вх. №7979/24 від 24.07.2024).

Також від позивача надійшли письмові пояснення №24-2/07 від 24.07.2024 року (вх. №8011/24 від 24.07.2024).

До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли пояснення б/н від 23.09.2024 року (вх. №10396/24 від 24.09.2024).

У судовому засіданні 24.09.2024 року представником відповідача було заявлено клопотання про виклик для допиту у якості свідка Тані Хюбнер, у задоволені якого було відмовлено протокольною ухвалою суду у зв`язку з тим, що, на думку суду, необхідність виклику Тані Хюбнер для допиту у якості свідка відсутня і призведе лише до затягування даного судового процесу та порушення прав сторін на своєчасний судовий розгляд справи.

Ухвалою суду від 24.09.2024 року у задоволенні заяви відповідача б/н від 23.07.2024 року (вх. №7954/24 від 23.07.2024) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «ТЕРМЕЗ ІНВЕСТ» відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 05.11.2024 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.11.2024 року проти позову заперечив з підстав викладених у позові та запереченнях та просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 05.11.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 між ТОВ «ЗААТБАУ Україна» (за договором продавець) та ТОВ «Агро Експерт» (за договором покупець) укладено Договір поставки насіння №П09/2021 (далі Договір) згідно умов п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця насіння (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пп. 1.2 Договору, найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, строк та базис (у тому числі адреса місця) поставки товару, рік врожаю, а також за необхідності інші умови, визначаються сторонами у відповідному додатку (специфікації), що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.п. 4.1, 4.3 Договору, ціни, загальна вартість, найменування товару, вид обробки, одиниця виміру зазначаються у додатку (ах) (специфікації (ях)). В ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування. Покупець здійснює оплату вартості товару в порядку, визначеному у відповідному додатку (ах) до цього договору.

Оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок продавця. В платіжному документі покупець зобов`язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення договору та номер додатку (специфікації), за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення продавцем). Відсутність виписаного продавцем рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар. В іншому випадку продавець зараховує суму оплати на власний розсуд для погашення загальної заборгованості покупця по всім іншим зобов`язанням (п. 4.5 Договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем, що підтверджується підписаною з боку представника покупця видатковою накладною та належним чином оформленою довіреністю встановленого зразка (п. 5.8 Договору).

У п. 10.1 Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

До Договору сторонами складено та підписано Додаток 6 Специфікацію від 11.12.2020, згідно якої, сторонами погоджено, зокрема, загальну вартість товару за цією специфікацією - 87362,78 грн.; строк оплати за товар: 20% оплата вартості товару за цією специфікацією у строк до 29.01.2021, 80% оплата вартості товару за цією специфікацією у строк до 01.10.2021; строк поставки товару до 29.01.2021.

У зв`язку із неналежним виконанням ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» грошового зобов`язання згідно Договору, ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» заборгованості у сумі 6544054,34 грн. та штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/158/23 від 19.05.2023 року позовні вимоги ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» до ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» про стягнення заборгованості задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПЕРТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ Україна» 6344054,34 грн. основного боргу, 1308810,87 грн. штрафу, 2060032,45 грн. пені, 548624,83 грн. 10% річних, 1766894,67 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1521298,01 грн. інфляційних втрат, 203245,73 грн. судового збору; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі №911/158/23 скасовано в частині стягнення пені, штрафу, процентів за користування чужими коштами та в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПЕРТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ Україна» 654405,43 грн. штрафу та 1030016,22 грн. пені; у задоволенні процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1766894,67 грн. відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

04.03.2024 року, на виконання рішення Господарського суду Київської області у справі №911/158/23 від 19.05.2023 року Господарським судом Київської області видано відповідний наказ.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відповідні факти, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2023 року у справі №911/158/23, не потребують доведення у даній справі.

04.12.2023 між ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» (за договором - Первісний Кредитор) та ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» (за договором - Новий Кредитор) укладено Договір №04-12-2023/2 про відступлення права вимоги (далі Договір №04-12-2023/2), згідно умов п. 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Кредитор відступає (передає), а Новий Кредитор набуває (приймає) від належного Первісному Кредитору право грошової вимоги до Боржника згідно договору поставки насіння №П09/2021 від 30.11.2020 року, а саме: право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати Боржником Первісному кредитору, у відповідності та на підставі безпосередньо договору поставки насіння №009/2021 від 30.11.2020 року та зокрема і рішення Господарського суду Київської області по справі №911/158/23 від 19.05.2023 року, частково зміненого відповідно до Постанови Північного апеляційного господарського суду по справі №911/158/23 від 20.11.2023 року, які набрали законної сили, та інші можливі нарахування відповідно до вимог, норм та положень чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору №04-12-2023/2, відступлені Права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим Договором, та які існують на момент їх відступлення щодо виконання Боржником грошового зобов`язання щодо сплати основної суми заборгованості та інших сум, що належать до виконання Боржником на підставі договору поставки насіння №П09/2021 від 30.11.2020 року. Після відступлення прав вимоги Первісним кредитором Новому кредитору Первісний кредитор позбавляється права пред`являти до Боржника претензії та грошові вимоги, які виникли згідно договору поставки насіння №П09/2021 від 30.11.2020 року, на підставі якого виникла заборгованість.

Відповідно до п. 4.1. Договору №04-12-2023/2, відступлені Права вважаються відступленими (переданими) Первісним Кредитором та набутими (прийнятими) Новим Кредитором в день підписання/укладення даного Договору та підписанням між Сторонами Акту прийому-передачі документів відповідно до розділу 2 даного Договору.

На виконання умов Договору №04-12-2023/2, ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» передано ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» перелік документів, що підтверджують право грошової вимоги до боржника - ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» згідно Договору поставки насіння №П09/2021 від 30.11.2020 року

ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» повідомленням №04-12/23-2 від 04.12.2023 року про відступлення права вимоги, в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України повідомлено ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» про відступлення права вимоги згідно Договору №04-12-2023/2.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

У відповідності до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідності до Договору про відступлення права вимоги №04-12-2023/2 від 04.12.2023 року, укладеного між ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» (за договором - Первісний Кредитор) та ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» (за договором - Новий Кредитор), до останнього перейшло право грошової вимоги до боржника - ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» згідно договору поставки насіння №П09/2021 від 30.11.2020 року, а саме, право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати Боржником Первісному кредитору, у відповідності та на підставі безпосередньо договору поставки насіння №П09/2021 від 30.11.2020 року та рішення Господарського суду Київської області у справі №911/158/23 від 19.05.2023 року, частково зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №911/158/23 від 30.11.2023 року та інші можливі нарахування відповідно до норм чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що за період з 28.05.2024 року по 05.06.2024 року відповідачем було погашено суму основного боргу в межах справи №911/158/23 згідно Договору поставки насіння №П09/2021 від 30.11.2020 року у розмірі 6344054,34 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №21631 від 28.05.2024 на суму 2344054,34 грн.; №21638 від 29.05.2024 на суму 1500000,00 грн.; №21649 від 30.05.2024 на суму 1500000,00 грн.; №21673 від 03.06.2024 на суму 1000000,00 грн.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з продовженням невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення 3906848,22 грн. пені, 558626,63 грн. інфляційних втрат та 957781,22 грн. 10% річних, нарахованих за період з 29.11.2022 (наступна дата продовження існування прострочення після попереднього стягнення) по 02.06.2024 (як дата погашення суми основної заборгованості).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У зв`язку із простроченням оплати за поставлений товар позивачем заявлено до стягнення 3906848,22 грн. пені, 957781,22 грн. 10% річних та 558626,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат та періодів нарахування за загальний період з 29.11.2022 по 02.06.2024.

Згідно п. 8.5. Договору, у разі несплати/несвоєчасної сплати товару Покупцем в строки, визначені цим Договором, в тому числі несплати/неналежної сплати суми, що виникла внаслідок валютних коригувань, настають наступні наслідки, зокрема: 8.5.1. Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов`язання, за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 8.10. Договору, сторони домовилися, про те, що строки позовної давності щодо штрафів, пені за даним договором становлять три роки. Період нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, становить три роки.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 3906848,22 грн., враховуючи передбачені умовами пп. 8.5.1. та 8.10 Договору строки розрахунків, а також, те, що більш тривалий строк нарахування пені, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, передбачено умовами Договору, судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Системний аналіз ч. 2 статті 536, ч. 2 ст. 625, ст. 627 ЦК України дає змогу суду дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення 3% річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18, від 11.10.2018 у справі №911/3847/17.

Крім того, суд зазначає, що статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц., Верховним Судом у постанові від 02.02.2019 року у справі №758/9445/16-ц, постанові від 31.01.2019 року у справі №76І/4878/16-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у праві №910/10825/17).

Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Як було встановлено судом вище, відповідно до п. 8.5.1. Договору, покупець сплачує Продавцю за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту оплати його повного виконання, 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, оскільки, як встановлено судом, позивачем 10% річних у сумі 957781,22 грн. нараховано на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення, а також, виникнення у відповідача грошового зобов`язання та його порушення у вигляді частково проведених платежів з порушенням строків, судом не приймаються посилання відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем річних втрат у розмірі 10% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних у сумі 957781,22 грн. та інфляційних втрат у сумі 558626,63 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно посилань відповідача на сплив строків позовної давності щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 10% річних суд зазначає наступне.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність судом застосовується за заявою сторони у спорі.

Згідно п. 8.10 Договору, сторони домовилися, про те, що строки позовної давності щодо штрафів, пені за даним договором становлять три роки. Період нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, становить три роки.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету міністрів України №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» карантин на усій території України було встановлено з 12.03.2020. Відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким було доповнено вказаний Розділ ЦК України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)", під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, норми Закону України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» поширюються на строки позовної давності визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України

Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 зазначено, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-1Х перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. Всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COV1D-19). Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому, дію карантину неодноразово було продовжено та постановою КМУ №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

З наведеного вбачається, що на час дії установленого на території України карантину строк, визначений статтею 257 ЦК України, було продовжено (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 25.08.2021 у справі №914/1560/20, від 08.02.2022 року у справі №918/964/20, від 31.05.2021 року у справі №926/1812/21.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-1Х, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до цього часу.

Враховуючи зазначене, строки позовної давності щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не сплинули, оскільки, були зупиненні на строк дії карантину та воєнного стану.

Розглянувши подане клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, 10% річних та інфляційних втрат до 0%, суд дійшов висновку що таке клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України викладено Верховним Судом у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Враховуючи, що зобов`язання з оплати відповідачем товару виконано (хоч і з простроченням), з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також, враховуючи значний розмір та невідповідність, на думку суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, про можливість зменшення розміру нарахованої позивачем пені у сумі 3906848,22 грн. до 10%. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Також, суд зазначає, що у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц (п 8.35).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки, всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (п.8.38).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, позивачем нараховано 10% річних у сумі 957781,22 грн.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення 10% річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити нарахований розмір 10% річних у сумі 957781,22 грн. на 90%, що складає 95778,12 грн.

Усі інші твердження та заперечення відповідача розглянуті та досліджені судом, однак, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки, саме такий розмір судового збору належало сплатити з поданої позовної заяви та сплачено позивачем за подачу даного позову та враховуючи, що вимоги заявлено обґрунтовано, а у частині вимог відмовлено внаслідок зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПЕРТ» про стягнення донарахованого розміру грошових коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПЕРТ» (09201, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Каштанова, будинок 54; ідентифікаційний код 32010004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» (02132, місто Київ, Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 29-32; ідентифікаційний код 44048188) 390684 (триста дев`яносто тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 82 коп. пені, 95778 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 12 коп. 10% річних, 558626 (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 73 коп. інфляційних втрат та 81349 (вісімдесят одну тисячу триста сорок дев`ять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 11.11.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць