Рішення

від 07.11.2024 по справі 912/929/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокуСправа № 912/929/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/929/24 від 22.04.2024

за позовом: ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОКСЕН"</a> (далі - ТОВ "НОКСЕН"), код ЄДРПОУ 33520321, вул. Євгена Маланюка, буд. 2, м. Кропивницький, 25015

про стягнення 621 472,84 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - адвокат Кулібаба М.І., ордер серія ВА №1077884 від 10.04.2024;

від відповідача - адвокат Федоренко Д.М., ордер серія ВА №1050498 від 30.10.2024.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява гр. ОСОБА_1 до ТОВ "НОКСЕН" з вимогами:

1. Прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОКСЕН"</a> на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 621472,84 гривень, з яких 68505,77 грн. - 3% річних та 552967,07 грн. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОКСЕН"</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в сумі 9322,10 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 30000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2022 у справі №912/2438/20 задоволено позов та стягнуто з ТОВ "НОКСЕН" на користь гр. ОСОБА_1 вартість частини майна ТОВ "НОКСЕН" пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в сумі 2 018 128,00 грн, інфляційні втрати в сумі 405 643,73 грн, три відсотки річних в сумі 186 607,73 грн, 120 127,00 грн витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи, а також 39 155,69 грн судового збору. Рішення господарського суду оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку та станом на 15.06.2022 набрало законної сили.

04.07.2022 Господарським судом Кіровоградської області видано наказ про примусове виконання вказаного рішення.

При ухваленні рішення господарським судом встановлено, що у відповідача ще 11.11.2018 перед позивачем виникло грошове зобов`язання в сумі 2 018 128,00 грн, тому у відповідності до ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати та 3% річних на дату винесення рішення, тобто станом на 13.01.2022.

Зважаючи на те, що відповідач ухилявся від виконання рішення суду сума грошового зобов`язання відповідача перед позивачем збільшилась за період з 14.01.2022 по 02.03.2023 на суму інфляційних втрат у розмірі 552 967,07 грн, трьох відсотків річних в сумі 68 505,77 грн, що підлягають стягненню.

Ухвалою від 22.04.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/929/24, ухвалив справу №912/929/24 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.05.2024 - 11:30, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

20.05.2024 до господарського суду від позивача надійшла заява №б/н від 20.05.2024 про залучення доказів з вимогами:

Долучити до матеріалів справи докази, які підтверджується обов`язок позивача оплатити в майбутньому витрати на правову допомогу, а саме:

- Копію акту наданих послуг від 23.04.2024;

- Копію додаткової угоди від 23.04.2024 року №1 до договору №б/н про надання правничої (правової) допомоги від 08.04.2024 року.

Ухвалою від 21.05.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.06.2024 о 14:30 год.

05.06.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання №б/н від 05.06.2024 про зупинення розгляду справи з вимогою зупинити розгляд даної справи до розгляду аналогічної справи №405/1347/23 Верховним Судом.

Ухвалою від 06.06.2024 господарський суд повернувся до стадії підготовчого провадження у справі №912/929/24 для розгляду клопотання відповідача про зупинення розгляду справи, клопотання №б/н від 05.06.2024 відповідача про зупинення розгляду справи задовольнив, зупинив провадження у справі до вирішення Верховним Судом справи №405/1347/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Ноксен" про стягнення коштів, зобов`язав учасників справи після усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у даній справі, письмово повідомити про це суд з прикладенням відповідних доказів.

24.10.2024 до господарського суду від позивача надійшло клопотання №б/н від 24.10.2024 про поновлення провадження у справі поновити провадження у справі №912/929/24, відповідно до якого Верховним судом розглянута касаційна скарга ОСОБА_1 по справі №405/1347/23.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2024 по справі №405/1347/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишено без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року залишено без змін.

Таким чином, наразі обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі №912/929/24, усунуті.

Ухвалою від 25.10.2024 господарський суд поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 31.10.2024 - 15:00 год.

Ухвалою від 31.10.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.11.2024 об 11:00 год.

Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як зазначалося вище, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, відповідно, відповідач позбавлений права заперечувати проти будь-яких обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2022 у справі №912/2438/20 задоволено позов гр. ОСОБА_1 до ТОВ "НОКСЕН" про стягнення вартості частини майна пропорційно частці учасника у статутному капіталі товариства. Стягнуто з ТОВ "НОКСЕН" на користь гр. ОСОБА_1 вартість частини майна ТОВ "НОКСЕН" пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в сумі 2 018 128,00 грн, інфляційні втрати в сумі 405 643,73 грн, три відсотки річних в сумі 186 607,73 грн, 120 127,00 грн витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи, а також 39 155,69 грн судового збору.

Загальний розмір стягнутої суми становить 2 769 662,15 грн.

Рішення господарського суду оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2022 залишено без змін рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2022 у справі №912/2438/20.

04.07.2022 Господарським судом Кіровоградської області видано наказ про примусове виконання рішення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.08.2022 залишено без змін рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №912/2438/20. Поновлено виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №912/2438/20.

Отже, рішення суду першої інстанції у справі №912/2438/20 набрало законної сили.

Господарським судом при розгляді справи №912/2438/20 встановлено, що відповідач (ТОВ "НОКСЕН") був зобов`язаний виплатити позивачу (гр. ОСОБА_1 ) при його виході з товариства вартість частини майна ТОВ "НОКСЕН" пропорційно його частці у статутному капіталі станом на дату виходу, але із врахуванням фактично сплаченої позивачем частини до статутного капіталу, тобто, виходячи з частки 4,87% від статутного капіталу товариства.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, з якими погодився апеляційний господарський суд, що відповідач (ТОВ "НОКСЕН") був зобов`язаний сплатити гр. ОСОБА_1 вартість частини майна ТОВ "НОКСЕН", пропорційну частці такого учасника у статутному капіталі товариства, а саме 2 018 128,00 грн у строк до 10.11.2018 включно.

Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що суд першої інстанції з дотриманням норми ч. 10 ст. 81 ГПК України, обґрунтовано визнав встановленими обставини щодо вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті, у сумі 2 018 128,00 грн, тобто у заявленому позивачем розмірі, що дорівнює сумі коштів, внесеній учасником у статутний капіталі товариства.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлення обставин виключення зі складу учасників товариства та невиконання відповідачем свого обов`язку щодо виплати вартості частини майна, пропорційно частці позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду у своїй постанові від 15.06.2022 вважає правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для захисту прав позивача шляхом стягнення вартості частини майна у заявленому розмірі, а також для застосування до відповідача спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Як зазначено у постанові від 15.06.2022, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 405 643,73 грн та 3% річних в розмірі 186 607,73 грн за період з листопада 2018 року по грудень 2021 року.

04.07.2022 наказ господарського суду про примусове виконання рішення суду від 13.01.2022 у справі №912/2438/20 пред`явлено до виконання в Подільський відділ ДВС у м. Кропивницькому.

Як вказує позивач, відповідач ухилявся від виконання рішення суду, за період з 14.01.2022 по 02.03.2023 сплатив позивачу 03.02.2023 - 6 320,25 грн та 06.02.2023 - 91 318,11 грн, всього - 97 638,36 грн, які зараховані на погашення судових витрат, а не основного зобов`язання.

Тому, з урахуванням положень ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 68 505,77 грн - 3% річних та 552 967,07 грн - інфляційних втрат з основного грошового зобов`язання - 2 018 128,00 грн.

Позивач спочатку звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до ТОВ "НОКСЕН" про стягнення коштів в сумі 852 689 грн, з яких 93 801,57 грн 3% річних та 758 887,43 грн інфляційних витрат, а також судовий збір в сумі 8 526,89 грн та витрати на правову допомогу в сумі 30 000 грн.

Ухвалою суду від 03.03.2023 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №405/1347/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.02.2024 провадження у справі №405/1347/23 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою від 03.04.2024 Кропивницький апеляційний суд залишив ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.02.2024 у справі №405/1347/23 без змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати від боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Приписами ст. 173, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18)).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 ГК України.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України.

Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Як вже зазначено, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2022 у справі №912/2438/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.08.2022, стягнуто з ТОВ "НОКСЕН" на користь гр. ОСОБА_1 вартість частини майна ТОВ "НОКСЕН" пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в сумі 2 018 128,00 грн, інфляційні втрати в сумі 405 643,73 грн, три відсотки річних в сумі 186 607,73 грн, 120 127,00 грн витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи, а також 39 155,69 грн судового збору.

У рішенні судом встановлено наявність правових підстав для захисту прав позивача - гр. ОСОБА_1 шляхом стягнення вартості частини майна у заявленому розмірі, а також для застосування до відповідача - ТОВ "НОКСЕН" спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунковим періодом для стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 405 643,73 грн та 3% річних в розмірі 186 607,73 грн у справі №912/2438/20 був період з листопада 2018 року по грудень 2021 року.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням суду у справі №912/2438/20, яке набрало законної сили, встановлені обставини, які мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи і не підлягають повторному доведенню.

На виконання вказаного рішення 04.07.2022 видано наказ, який пред`явлено до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 15.09.2022 у справі №912/2438/20, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022, відстрочено виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2022 у справі №912/2438/20 на строк до 13.01.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Водночас, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням.

Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

З викладеного слідує, що відстрочення виконання судового рішення від 13.01.2022 у справі №912/2438/20 не припиняє грошове зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема, шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних на суму боргу 2 018 128,00 грн за період з 14.01.2022 по 02.03.2023, суд установив, що їх розмір позивачем розраховано правильно, тому вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 68 505,77 грн підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення в сумі 552 967,07 грн за 2022 рік та січень 2023 року, розрахованого позивачем на суму боргу 2 018 128,00 грн, господарським судом установлено, що сума індексу інфляції становить 553 032,54 грн, що перевищує заявлений позивачем розмір.

Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення індексу інфляції слід задовольнити у заявленому позивачем розмірі, а саме 552 967,07 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду контррозрахунку заявленої до стягнення 3% річних та інфляційних втрат або висловлено незгоду щодо вказаного розрахунку.

Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

У позовній заяві заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 30 000,00 грн.

До позову додано копію договору №б/н від 08.04.2023 про надання правничої (правової) допомоги, ордер серії ВА №1077884 від 10.04.2024 на надання правничої (правової) допомоги, копію свідоцтва №260/н від 05.02.2007 про право на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, згідно з заявою №б/н від 20.05.2024 до матеріалів справи долучено копію акта наданих послуг від 23.04.2024 та копію додаткової угоди №1 від 23.04.2024 до договору №б/н про надання правничої (правової) допомоги від 08.04.2024.

Вказані докази направлено відповідачеві, про що свідчать наявні у матеріалах справи описи вкладення.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч. 1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2023 гр. ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокат Кулібаба Михайло Іванович (далі - Адвокат) уклали договір №б/н про надання правничої (правової) допомоги (далі - Договір), у п. 1. розділу Предмет договору визначено, що предметом Договору є надання Клієнту правової допомоги, консультацій і роз`яснень з правових питань, підготовка та подання позовної заяви, представництво інтересів Клієнта в господарських судах та участь в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У п. 1., 3. розділу Гонорар зазначено, що гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Згідно з п. 6. розділу Гонорар консультування Клієнта щодо порядку подання позовної заяви та необхідного переліку документі щодо підготовки позовної заяви, підготовка позовної заяви та подання позовної заяви до суду, участь в судових засіданнях в суді першої інстанції становить - 30 000,00 грн.

За умовами п. 5. розділу Гонорар кошти оплачуються Клієнтом після підписання акта наданих послуг протягом 10 банківських днів з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п. 1. розділу Строк дії договору Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 10 (десяти) наступних календарних місяців.

Додатковою угодою №1 від 23.04.2024 до договору №б/н про надання правничої (правової) допомоги від 08.04.2024 сторони домовилися виправити орфографічну помилку, допущену у Договорі, а саме в його даті з 08.04.2023 на 08.04.2024.

Договір та додаткова угода підписані сторонами.

23.04.2024 сторонами складено та підписано акт наданих послуг, відповідно до якого адвокат Кулібаба Михайло Іванович надав послуги згідно з договором №б/н про надання правничої (правової) допомоги від 08.04.2024, а саме: здійснив консультування Клієнта щодо порядку подання позовної заяви та необхідного переліку документі щодо підготовки позовної заяви, підготував позовну заяву та подав позовну заяви до суду, здійснить участь в судових засіданнях в суді першої інстанції в незалежності від кількості судових засідань, за що оплаті підлягає - 30 000,00 грн.

У вказаному акті зазначено, що гр. ОСОБА_1 прийняв такі послуги та зобов`язується їх оплатити в сумі 30 000,00 грн протягом 10 банківських днів з дня набрання рішенням у справі законної сили.

Відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідний правовий висновок містить постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 визначено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.

Поряд з цим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Як встановлено матеріалами справи, адвокат Кулібаба М.І. брав безпосередню участь у розгляді справи, представляючи інтереси позивача - гр. ОСОБА_1 .

Так, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат у суді, а саме адвокатом подано та підписано позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви, заяву про залучення доказів.

Також адвокат позивача брав участь у призначених засіданнях суду, а саме: 21.05.2024, 06.06.2024, 31.10.2024 та 07.11.2024.

Господарський суд з огляду на умови Договору, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, за положеннями ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачається доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, саме обставин неспівмірності витрат. В свою чергу критерії співмірності наведені в ч. 4 зазначеної норми.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 викладено правову позицію, згідно з якою у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

У судовому засіданні 07.11.2024 відповідач заявив усне клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із неспівмірністю розміру витрат на правничу допомогу відповідним цінам на ринку юридичних послуг.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду у справі №910/4515/18.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).

Відповідачем не наведено достатньо аргументованих доводів та не подано доказів на їх підтвердження стосовно необґрунтованості витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у заявленому розмірі.

У своїх усних запереченнях представник відповідача не доводить з наведенням відповідного мотивування неспівмірність суми фіксованого гонорару у розмірі 30 000,00 грн, зокрема, зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі №910/5410/19).

Господарським судом враховано, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, в розмірі 30 000,00 грн, міститься у позовній заяві.

До того ж розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у співвідношенні до ціни позову за вимогами майнового характеру, яка складає 621 472,84 грн, становить лише 4,8%. А звертаючи увагу на необхідність врахування судом при визначенні сум відшкодування витрат на професійну правову допомогу критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, суд зазначає, що відповідач не подав суду жодних доказів на підтвердження свого фінансового стану.

Сторонами у Договорі погоджено фіксовану ціну гонорару в розмірі 30 000,00 грн, що не залежить від витраченого адвокатом часу при наданні послуг.

З урахуванням того, що фактичне надання послуг позивачу є підтвердженим та їх розмір є співмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат господарський суд не встановив.

За загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього кодексу.

Заявлена позивачем до відшкодування сума судових витрат відповідає розміру, зазначеному в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Будь-яких дій, спрямованих на затягування судового процесу, адвокат позивача не вчиняв.

У пункті 28.2. постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №916/2087/18 зазначено, що враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України, яким передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору, а також положення частини 8 статті 129 ГПК України, сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.

Згідно з пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Оцінюючи викладене, категорію спору, поведінку адвоката позивача, суд вважає підтвердженими матеріалами справи, доведеними та такими, що відповідають критерію співмірності з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, тому згідно вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОКСЕН"</a> (код ЄДРПОУ 33520321, вул. Євгена Маланюка, буд. 2, м. Кропивницький, 25015) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 68 505,77 грн 3% річних та 552 967,07 грн інфляційних втрат, а також 9 322,10 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити позивачу засобами поштового зв`язку, представнику позивача - адвокату - Кулібабі М.І., відповідачу через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено 11.11.2024.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.