Рішення

від 08.11.2024 по справі 915/945/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року Справа № 915/945/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Технолоджи,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург,

про: стягнення заборгованості у розмірі 184828,97 грн, -

в с т а н о в и в:

07.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Смарт-Технолоджи звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 07.08.2024 (вх.№9516/24) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург заборгованість за Договором поставки №8310Р4311 від 17.11.2021 в загальному розмірі 184828,97 грн, з якої: 130232,78 грн - основний борг, 45281,94 грн - збитки від інфляції та 9314,25 грн - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору поставки №8310Р4311 від 17.11.2021 та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу та нарахованих збитків від інфляції та 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024, - справу №915/945/24 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

20.08.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 20.08.2024 (вх.№9982/24), в якому він просить приєднати до матеріалів справи №915/945/24 у якості доказів фактичних витрат позивача на професійну правничу допомогу документи, що додані до цього клопотання, а також просить суд за результатом розгляду справи покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,0 грн.

27.08.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.08.2024 (вх.№10247/24), в якому він посилаючись на ч.3 ст.165 ГПК України зазначає про визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за поставку товару ТОВ Смарт-Технолоджи за Договором поставки №8310Р4311 від 17.11.2021, в сумі основного боргу 130232,78 грн.

05.09.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 05.09.2024 (вх.№10659/24), в якій він виклав свої заперечення на доводи відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги викладені у позовній заяві у повному обсязі.

Також, відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

17.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт-Технолоджи (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір поставки №8310Р4311 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1, якого в порядку та на умовах визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання та запасні частини, комплектуючі та матеріали, іменовані в подальшому товар.

Згідно п.1.2 Договору номенклатура товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості товару, вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У віповідності до п.2.2 Договору оплата товару з ПДВ в розмірі 100% його вартості здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.

Пунктами 3.5 та 3.6 Договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з дати підписання представником покупця видаткової накладної. Датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної.

Пунктами 9.1 та 9.2 Договору сторони визначили, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Термін дії цього Договору закінчується 31.12.2023.

20.12.2021 між сторонами Договору поставки №8310Р4311 від 17.11.2021 у якості Додатку №2 до Договору була підписана Специфікація №2, відповідно до умов якої постачальник зобов`язався поставити ущільнення клапану в кількості і асортименті, що був вказаний в специфікації, а покупець прийняти та оплатити цей товар на умовах специфікації.

Оскільки товар, що поставлявся згідно умов Специфікації №2 був імпортний (країна походження - Німеччина) ціна та загальна вартість товару була вказана в євро та в гривнях за курсом НБУ на 09.12.2021.

Відповідно до п.3 Специфікації термін поставки товару був визначений сторонами і становив 90 календарних днів з дати підписання специфікації.

Згідно п.4 Специфікації №2 оплату 100% вартості поставленого товару покупець зобов`язався сплатити в гривнях, протягом 20-ти календарних днів з дати поставки товару на підставі виставленого рахунку постачальника за курсом НБУ на дату відвантаження товару, з дотриманням умов п.2.2 та п.2.11 Договору, які стосуються зобов`язань постачальника з реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач свої зобов`язання щодо поставки товару, вказаного в Специфікації №2 виконав в повному обсязі, а саме поставив товар в асортименті, кількості та в строки, передбачені Специфікацією №2, що підтверджується видатковою накладною №7 від 04.02.2022 на суму 130232,78 грн, з відміткою відповідача про отримання товару 07.02.2022.

Разом з видатковою накладною відповідачу був наданий рахунок на оплату №7 від 04.02.2022 на суму 130232,78 грн.

Крім того позивачем було виконано зобовязання щодо реєстрації податкової накладної, яка була складена і подана на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено податковою накладною №4 від 04.02.2022 та Квитанцією №1 від 18.02.2022.

Позивач зазначає, що загальна сума простроченої відповідачем оплати за поставлений йому товар за Договором поставки №8310Р4311 від 17.11.2021 склала 130232,78 грн.

07.06.2024 позивачем було направлено відповідачу претензію №0506-1 від 07.06.2024 з вимогою оплати заборгованість у розмірі 130232,78 грн за Договором поставки №8310Р4311 від 17.11.2021 та Специфікації №2 від 20.12.2021. В матеріалах справи містяться докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача та отримання її останнім. Проте зазначення претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору поставки №8310Р4311 від 17.11.2021 та Специфікації №2 від 20.12.2021, відповідачем у встановлений строк не було здійснено оплату за поставлений товар та станом на дату звернення до суду за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 130232,78 грн, яка відповідачем не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 ГК України, ст.ст.526, 629 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 ГК України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).

Позивач стверджує, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, як покупець по Договору, повинен був здійснити оплату поставленого по видатковій накладній №7 від 04.02.2022 (яку підписано відповідачем - 07.02.2022) товару у строк до 28.02.2022, оскільки 20 день припадає 27.02.2022 неділю, тобто останнім днем виконання грошового зобов`язання відповідача на суму 130232,78 грн є 28.02.2022, а 01.03.2022 є першим днем прострочення виконання відповідачем такого грошового зобов`язання.

Відповідачем, всупереч умов Договору та приписів чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплату поставленого за спірним Договором по видатковій накладній №7 від 04.02.2022 (07.02.2024) товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 130232,78 грн.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним заборгованості за поставлений по спірному Договору за видатковою накладною №7 від 04.02.2022 товар у сумі 130232,78 грн.

За такого, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у сумі 130232,78 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 45281,94 грн збитків від інфляції та 9314,25 грн - 3% річних, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом вище, відповідач, як покупець по Договору, повинен був здійснити оплату поставленого по видатковій накладній №7 від 04.02.2022 (07.02.2024) товару у строк до 28.02.2022 включно, тобто останнім днем виконання грошового зобов`язання відповідача в сумі 130232,78 грн є 28.02.2022 включно, а 01.03.2022 є першим днем прострочення виконання відповідачем такого грошового зобов`язання.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано на суму основного боргу та заявлено до стягнення з відповідача 45281,94 грн збитків від інфляції за період з березня 2022 року по червень 2024 року та 9314,25 грн - 3% річних за період з 25.02.2022 по 07.08.2024 включно.

Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції за допомогою програми ІpLex за період з березня 2022 року по червень 2024 року на суму боргу 130232,78 грн та встановлено, що збитки від інфляції становлять 45282,56 грн.

Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 45281,94 грн, суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає саме відповідача 45281,94 грн збитків від інфляції.

Також судом перевірено виконаний позивачем розрахунок 3% річних за допомогою програми ІpLex за період з 01.03.2022 по 07.08.2024 на суму боргу 130232,78 грн та встановлено, що 3% річних становлять 9530,88 грн.

Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 9314,25 грн, суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає саме 9314,25 грн - 3% річних.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи відповідачем, у відзиві на позовну заяву, було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців.

В обґрунтування наведеного клопотання відповідачем зазначено, що 25.02.2022 рішенням правління Національного Банку України було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», де було заблоковано на рахунку ТОВ «СЦ «Металург» в АТ «МР БАНК» грошові кошти (рішення правління НБУ №91-рш/БТ від 25.02.2022). Національний банк України з метою забезпечення стабільного функціонування економіки в умовах воєнного стану та створення належних умов для оперативного фінансування потреб держави для забезпечення національної безпеки і оборони, всебічної підтримки Збройних Сил України запровадив низку обмежувальних заходів, зокрема було прийнято постанову Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова № 18). 04.03.2022 на виконання п.15 Постанови №18 зупинено здійснення видаткових операцій за всіма рахунками ТОВ «СЦ «Металург» (постанова НБУ №36 від 04.03.2022, та постанова НБУ №44 від 08.03.2022, про внесення змін до Постанови №18 від 24.02.2022. На виконання п.15 Постанови НБУ №18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками ТОВ «СЦ «Металург» про що обслуговуючий БАНК (АТ «Райффайзен Банк») зазначив у своєму листі №97-5-4/1541 від 17.10.2022. Разом з чим згідно п.2 постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню, про що обслуговуючий БАНК (АТ «Райффайзен Банк») зазначив у своєму листі №В6/19-2255 від 15.02.2023. Наразі постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», є забороняючим або обмежуючим нормативним актом, що перешкоджає виконанню грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, що виникли без вини ТОВ «СЦ «Металург» і які товариство не могло ні передбачити, ні запобігти.

В свою чергу позивач у відповіді на відзив заперечив проти задоволення клопотання відповідача щодо відстрочення виконання рішення.

Проаналізувавши відповідні обставини в сукупності з нормами чинного процесуального законодавства та доводами сторін, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч.1, 3-4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, суд вертає увагу сторін на таке.

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.1999).

Таким чином, суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Суд зазначає, що надані боржником докази підтверджують неможливість виконання зобов`язань перед позивачем за спірним договором поставки через зупинення здійснення видаткових операцій за всіма рахунками ТОВ «СЦ «Металург», на виконання п.15 Постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова № 18).

В той же час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що обставини, які наразі перешкоджають виконанню рішення суду, зміняться або будуть усунуті через 6 місяців.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи відсутність згоди позивача на надання відповідачу відстрочки виконання рішення, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення на даний час відсутні.

Суд звертає увагу відповідача, що відмова у задоволенні його клопотання не позбавляє відповідача права повторно звернутись до суду з клопотанням про відстрочення/розстрочення виконання рішення з наданням відповідних доказів.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Тобто, з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню 2422,40 грн.

Судом прийнято до уваги, що відповідачем у відзиві позовні вимоги визнано в розмірі 130232,78 грн основного боргу.

За приписами ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України Про судовий збір, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1568,99 грн (2422,40гн -853,41 грн), а 853,41 грн судового збору може бути позивачу повернуто з державного бюджету за його клопотанням.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, ч.1 ст.130, ст.ст. 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург (код ЄДРПОУ 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Технолоджи (код ЄДРПОУ 39449323) 130232,78 грн основного боргу, 45281,94 грн збитків від інфляції, 9314,25 грн - 3% річних та 1568,99 грн судового збору.

3. У задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення, відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 08.11.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва