Рішення

від 29.10.2024 по справі 917/508/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 Справа № 917/508/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Агро", вул.Молодіжна,73, с. Солонці, Миргородський район, Полтавська, 37662

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини", с. Піски, Миргородський район, Полтавська область, 37233

про стягнення 1 423 406,17 грн заборгованості, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Сова В.В.

від відповідача: не з`явився.

26.03.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря-Агро" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" про стягнення 1 423 406,17 грн заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 06.01.2015 року (вх. №541/24).

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що на виконання укладеного 06.01.2015 року між ним та відповідачем договору №12/15 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) (з урахуванням укладення додаткової угоди №1 від 25.12.2015 року та додаткової угоди №2 від 25.12.2020 року), Товариство надало поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (позику) у розмірі 1300000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути вказану допомогу. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" отриману безвідсоткову фінансову допомогу в установлений строк не повернуло, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту свої прав та законних інтересів.

Ухвалою від 01.04.2024 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря-Агро" без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

08.04.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху) (вх. № 4756).

Відповідно до даної заяви, позивачем надано позовну заяву, в якій зазначено, що заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалися, зазначено інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а також підтверджено, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою від 10.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України; встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

22.04.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5541, а. с. 53 - 55), відповідно до якого ТОВ "Фрукти Полтавщини" заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач вказав, що додаткові угоди №1 та №2 до основного договору позики ним не укладалися, а отже на момент звернення позивача до суду з цим позовом, сплив загальний 3-х річний строк позовної давності, а тому просить застосувати сплив позовної давності. Крім того, посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, зазначив, що позичальник звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу.

У відзиві відповідач також заперечив щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та прохав суд про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Також, до відзиву відповідачем додано клопотання про витребування у позивача оригіналу письмового доказу (а. с. 66, 67). Дане клопотання аргументовано тим, що надані позивачем додаткові угоди №1 від 25.12.2015 року та №2 від 25.12.2020 року до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 не укладалися. За змістом додаткової угоди №1 від 25.12.2015 року відповідач зобов`язувався повернути кошти до 31.12.2020 року, а за змістом додаткової угоди №2 від 25.12.2020 року було продовжено термін повернення позики до 31.12.2022 року. Проте, у відповідача є додаткова угода №1 від 25.12.2015 року, згідно якої повернення позики мало відбутися до 31.12.2016 року.

Для встановлення факту наявності у позивача справжніх додаткових угод відповідач просив суд витребувати у ТОВ Агрофірма "Зоря-Агро" для огляду в судовому засіданні оригінали письмових доказів - додаткових угод №1 від 25.12.2015 року та №2 від 25.12.2020 року до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15.

Ухвалою від 30.04.2024 року суд перейшов до розгляду справи № 917/508/24 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 23.05.2024 року на 10:30 год. та зобов`язав позивача надати оригінали наступних доказів: додаткових угод №1 від 25.12.2015 року та №2 від 25.12.2020 року до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 06.01.2015 року, копії яких долучені до позовної заяви.

08.05.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №6396, а. с. 83 - 86).

У зв`язку з ввімкненням 23.05.2024 року автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області підготовче засідання по даній справі в цей не відбулось.

Ухвалою від 23.05.2024 року суд відклав підготовче засідання у справі на 25.06.2024 року на 10 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 25.06.2024 року не відбулося.

Ухвалою суду від 24.07.2024 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №917/508/24 на 30 днів та призначив підготовче засідання по справі на 08.08.2024 року на 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 08.08.2024 року представником позивача надано для огляду суду оригінали документів: договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 06.01.2015 року, додаткової угоди №1 від 25.12.2015 року та додаткової угоди № 2 від 25.12.2020 року.

Протокольною ухвалою від 08.08.2024 року суд оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 27.08.2024 року до 10 год. 00 хв.

26.08.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів (вх. №11341, а. с. 109, 110), проведення якої доручити експертам Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

В поданому клопотання зазначено, що директор ТОВ «Фрукти Полтавщини» не підписував надані позивачем додаткову угоду №1 від 25.12.2015 року та додаткову угоду № 2 від 25.12.2020 року до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 06.01.2015 року.

На думку відповідача, довести факт неукладеності угоди можливо шляхом проведення судово-технічної експертизи документів, тобто необхідні спеціальні технічні знання.

27.08.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про прийняття доказів (вх. № 11365, а. с. 119).

В обґрунтування вказаного клопотання позивачем зазначено, що відповідачем було подано копію письмового доказу, який на думку позивача є фальшивим. На спростування доводів відповідача щодо попуску позовної давності щодо предмету спору, в порядку ст. 88 ГПК України відповідач просив прийняти доказ - заяву свідка ОСОБА_1 від 16.08.2024 року. Одночасно позивач просив поновити строк для подачі вказаного доказу як пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку з відсутністю даних у позивача щодо угоди в редакції поданої відповідачем, а також у зв`язку з тим, що зазначена угода є сумнівною.

27.08.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. №11372, а. с. 124, 125), що є ідентичним клопотанню про призначення судово-технічної експертизи документів, яке подане 26.08.2024 року (вх. №11341, а. с. 109, 110).

У зв`язку з ввімкненням 27.08.2024 року автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області підготовче засідання по даній справі в цей не відбулось.

02.09.2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналу нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 26.08.2024 року та клопотання про поновлення строку на доручення даного доказу (вх. № 11555). В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що необхідність надання заяви свідка ОСОБА_2 виникла після огляду в судовому засіданні 08.08.2024 року наданих позивачем додаткових угод №1 та № 2.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тимощенко О.М. судове засідання, призначене на 03.09.2024 року, не відбулось.

Ухвалою від 09.09.2024 року суд призначив підготовче засідання на 26.09.2024 року на 11 год. 00 хв.

23.09.2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №12519) у зв`язку із зайнятістю адвоката Костюченко П. О. в інших судових засіданнях.

26.09.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення проти клопотання про призначення судово-технічної експертизи (вх. № 12732, а. с. 145-149), в яких зазначено, що мотивація клопотання та редакція питання на вирішення експертизи не мають визначального значення для справи. Дослідження лише однієї Додаткової угоди №1 від 25.12.2015 року само по собі не спростовує факт наявності між сторонами спірних правовідносин, а саме - наявності зобов`язання відповідача перед позивачем щодо повернення суми позики. Додаткова угода № 2 підтверджує продовження до 25.12.2020 року існування спірних договірних відносин та продовження строку виконання зобов`язань відповідача до 31.12.2022 року.

Крім того, фактом продовження існування договірних відносин за основною угодою після 31.12.2016 року та строку виконання грошового зобов`язання понад термін, на який посилається відповідач (31.12.2016 р.), є те, що фактичне виконання договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 відбувалося частинами, про що свідчать відповідні платіжні інструкції. Фактичний розмір отриманої позики та дати її отримання спростовують доводи відповідача не лише щодо строку виконання зобов`язання відповідача, а й розміру позики.

Поданий відповідачем договір - додаткова угода від 25.12.2015 року містить невідповідності щодо дати укладення основної угоди (зазначено 05.01.2015 р.).

Також у своїх запереченнях позивач вказав, що призначення при розгляді даної справи судової експертизи та як наслідок - зупинення провадження у цій справі, порушить право позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.

26.09.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про визнання явки директора ТОВ «Фрукти Полтавщини» ОСОБА_3 обов`язковою для надання особистих пояснень (вх. №12733).

В судовому засіданні від 26.09.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання та у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Також протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання позивача про поновлення процесуальних строків для подачу доказів та про долучення до матеріалів справи доказів - заяву свідка ОСОБА_1 (вх. № 11365 від 27.08.2024 року), копію табелю обліку використання робочого часу та підрахунок заробітку за листопад 2020 року, довідку вих. №343 від 28.08.2024 року ТОВ Агрофірма «ЧБГ», скріншот Google Maps, копію рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.05.2024 року по справі №539/375/24, копію пояснення від 22.04.2024 року, копію акту звірки дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ «Фрукти Полтавщини» з ТОВ «Зоря Агро» на 30.092019 року, на 31.12.2019 року, на 30.09.2020 року, копію листа ТОВ «Фрукти Полтавщини» на адресу ТОВ «Зоря Агро» вих. №148 від 07.08.2023 року (вх. № 12732 від 26.09.2024 року), а також клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подачу доказу та про долучення до матеріалів справи доказу - заяву свідка ОСОБА_2 (вх. № 11555 від 02.09.2024 року).

Також протокольною ухвалою від 26.09.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024 року на 09:30 хв.

25.10.2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю адвоката Костюченка П. О. в іншому судовому засіданні (№748/3396/23, що перебуває у провадженні Куликівського районного суду Чернігівської області) (вх. №14258).

Відносно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 14258 від 25.10.2024 року) у зв`язку із зайнятістю представника ТОВ «Фрукти Полтавщини» - адвоката Костюченко П. О. в іншому судовому засіданні по справі №748/3396/23, що перебуває у провадженні Куликівського районного суду Чернігівської області, суд зазначає наступне.

Суд констатує, що, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд також враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року Справа № 910/12842/17, від 16.07.2020 року у справі №924/369/19, від 9 червня 2022 р. N 922/1690/21.

Положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи.

Суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

До того ж, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Матеріали справи свідчать, що дата судового засідання - 29.10.2024 року була заздалегідь узгоджена з адвокатом Косюченко П. О., отже відповідач був обізнаний про призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії з організації представництва інтересів у суді раніше. Натомість відповідне клопотання надійшло від нього за декілька днів до судового засідання.

А тому, беручи до уваги те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості прибуття представника в судове засідання, обґрунтування заперечення позовних вимог, наведених у відзиві на позовну заяву та у клопотання про призначення експертизи, не змінювалося, явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, з метою дотримання розумних строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 29.10.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги .

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

06.01.2015 року між Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря-Агро" (далі - позивач, позикодавець, ТОВ «Зоря Агро») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" (далі - відповідач, позичальник, ТОВ "Фрукти Полтавщини") було укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 (далі - договір, а. с. 6), за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у вигляді позики в розмірі 500 000 грн. (п`ятсот тисяч гривень), а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений цим договором термін (п. 1.1 договору).

Термін повернення позики позичальником: до 31 грудня 2015 року (п. 1.2 договору).

Позичальник зобов`язується дотримуватись таких принципів фінансової позики, як терміновість та поворотність (п. 2.1 договору).

Позичальник зобов`язується здійснити повернення отриманої фінансової позики в термін, визначений в п. 1.2. цього договору, шляхом перерахування її суми на рахунок позикодавця, вказаний в тексті цього договору (п. 2.2 договору).

Позичальник має право, у випадку неможливості повернення коштів у встановлений термін, звернутися до позикодавця з проханням про перенесення терміну повернення фінансової позики, подавши обґрунтоване клопотання за 15 днів до настання встановленого цим договором терміну повернення (п. 3.2 договору).

Позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову позику шляхом перерахування суми позики на поточний рахунок позичальника, вказаний в тексті договору, або будь-яким іншим не забороненим законом способом (п. 4.1 договору).

У випадку, якщо у встановлений цим договором термін погашення заборгованості, позичальник не здійснить її погашення, позикодавець має право перенести термін повернення фінансової позики на підставі обґрунтованого клопотання позичальника, яке повинно бути подане не пізніше, ніж за 15 днів до настання встановленого цим договором терміну повернення фінансової позики (п. 5.1 договору).

Позикодавець вправі надати фінансову позику, провівши перерахування всієї суми відразу, або зробивши перерахування частинами (п. 5.2 договору).

Позичальник і позикодавець зобов`язуються виконувати умови цього договору належним чином. Відповідальність за невиконання умов договору настає відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1 договору).

За несвоєчасне повернення суми отриманої фінансової позики нарахування пені та інших штрафних санкцій, компенсації неодержаного прибутку або отриманих збитків сторонами не передбачено (п. 6.2 договору).

Дія цього договору припиняється 31 грудня 2015 року, але не раніше повного повернення позичальником суми боргу позикодавцю (п. 7.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту перерахування частини або всієї суми позики на рахунок позичальника (п. 7.2 договору).

Як стверджує позивач, 25.12.2015 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 06.01.2015 року (далі - додаткова угода №1, а. с. 7), відповідно до якої сторони узгодили:

- викласти п. 1.1 договору в наступній редакції:

« 1.1. на умовах, визначених цим договором, позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у вигляді позики в розмірі 2 000 000,00 грн (два мільйони гривень нуль копійок), а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений цим договором термін.»;

- викласти п. 1.2. договору в наступній редакції:

« 1.2. Термін повернення позики позичальником: до 31 грудня 2020 року.»;

- викласти п. 7.1 договору в наступній редакції:

« 7.1. Дія цього договору припиняється 31 грудня 2020 року, але не раніше повного повернення позичальником суми боргу позикодавцю».

Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені цією угодою, залишаються незмінними (п. 4 додаткової угоди №1).

Ця додаткова угода с невід`ємною частиною договору про падання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № 12/15 від 06.01.2015 р. та набуває чинності після підписання її сторонами ( п. 5 додаткової угоди №1).

Також, як стверджує позивач, 25.12.2020 року між сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 06.01.2015 року (далі - додаткова угода №2, а. с. 8), відповідно до якої сторони узгодили:

- викласти п. 1.2. договору в наступній редакції:

« 1.2. Термін повернення позики позичальником: до 31 грудня 2022 року.»;

- викласти п. 7.1 договору в наступній редакції:

« 7.1. Дія цього договору припиняється 31 грудня 2022 року, але не раніше повного повернення позичальником суми боргу позикодавцю».

Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені цією угодою, залишаються незмінними (п. 3 додаткової угоди №2).

Ця додаткова угода с невід`ємною частиною договору про падання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № 12/15 від 06.01.2015 р. та набуває чинності після підписання її сторонами ( п. 4 додаткової угоди №2).

Вказаний правочин, а також додаткові угоди №1 від 25.12.2015 року та №2 від 25.12.2020 року до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "Фрукти Полтавщини" надав відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в загальному розмірі 1 300 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних платіжних інструкцій та доручень від 20.05.2015 року №2210 на суму 60 000,00 грн, від 05.06.2015 року № 2246 на суму 10 000,00 грн, від 09.06.2015 року №2250 на суму 40 000,00 грн, від 14.06.2016 року №19 на суму 20 000,00 грн, від 21.07.2016 року № 25 на суму 100 000,00 грн, від 22.07.2016 року №29 на суму 300 000,00 грн, від 12.09.2016 року №5 на суму 30 000,00 грн, від 13.09.2016 року№11 на суму 10 000,00 грн, від 07.10.2016 року №20 на суму 10 000,00 грн, від 22.12.2016 року №45 на суму 15 000,00 грн, від 06.02.2017 року № 69 на суму 500 000,00 грн, від 27.03.2017 року №85 на суму 205 000,00 грн (а. с. 9 - 20).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення кредитором своїх зобов`язань за договором.

Отримання від позивача коштів у розмірі 1 300 000,00 грн відповідачем не заперечується.

Проте у порушення вищевказаних умов договору відповідач отриману суму безвідсоткової позики за наведеним правочином у встановлений строк (до 31.12.2022 року) не повернув, заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря-Агро" грошові кошти в розмірі 1 300 000,00 грн.

При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що додаткова угода №1 від 25.12.2015 року та №2 від 25.12.2020 року до договору між сторонами н укладалися .

Натомість відповідач стверджує, що між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 25.12.2015 року до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15, згідно якої повернення позики мало відбутися до 31.12.2016 року.

Відповідач надав до відзиву оригінал додаткової угоди №1 від 25.12.2015 року до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 05.01.2015 року та не заперечив, що отримана позика не була повернута у строк до 31.12.2016 року.

У зв`язку із зазначеним відповідач просить застосувати у справі №917/508/24 сплив позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Крім того, відповідач вказує, що невідомі особи скористалися підписаними директором чистими аркушами паперу, які він залишав бухгалтеру ТОВ «Фрукти Полтавщини» ОСОБА_2 приблизно у 2020 році для підготовки документів щодо оперативної реалізації продукції вирощеної ТОВ «Фрукти Полтавщини». Згодом ОСОБА_2 повідомила директора про те, що підписані чисті аркуші зникли, що підтверджується заявою свідка ОСОБА_2 . Відповідач вказує, що вищезазначені додаткові угоди є неукладеними, посилаючись на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку повернути кошти у розмірі 1 300 000,00 грн, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 01.01.2023 року по 22.03.2024 року 3% річних на суму 47 737,70 грн та інфляційні втрати на суму 75 668,47 грн.

Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, який є підставою позову, за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Заперечуючи проти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря-Агро", відповідач посилалося на те, що надані позивачем додаткові угоди №1 від 25.12.2015 року та №2 від 25.12.2020 року до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 є неукладеними, адже директор відповідача їх не підписував. Відповідач пов`язує існування вищезазначених додаткових угод з тим, що невідомі особи скористалися підписаними директором чистими аркушами паперу, які він залишав бухгалтеру ТОВ «Фрукти Полтавщини» ОСОБА_2 приблизно у 2020 році для підготовки документів щодо оперативної реалізації продукції вирощеної ТОВ «Фрукти Полтавщини». Про зникнення чистих аркушів директора відповідача повідомила бухгалтер ОСОБА_2, що також підтверджується заявою свідка - вказаного бухгалтера.

Однак вищенаведені заперечення відповідача оцінюються судом критично з огляду на наступне.

При заявлені клопотання про призначення судово - технічної експертизи, відповідач просив визначити відносну давність виконання підпису від імені ОСОБА_3 лише на додатковій угоді №1 від 25.12.2015 року до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15, тоді як термін повернення позики позичальником до 31.12.2022 року встановлено саме додатковою угодою №2. Клопотання про призначення судової експертизи відносно підпису директора відповідача на додатковій угоді № 2 не заявлялось.

Укладення додаткової угоди №2 фактично підтверджує продовження до 25.12.2020 року існування спірних договірних відносин та продовження строку виконання зобов`язань відповідача до 31.12.2022 року.

Посилання відповідача на те, що термін повернення позики позичальником обмежується датою 31.12.2016 року відповідно до додаткової угоди №1 до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 05.01.2015 року спростовується тим, що у наданій відповідачем додатковій угоді №1 міститься невідповідність щодо дати укладення основного договору, а саме зазначено 05.01.2015 року, тоді як датою підписання основного договору позики, на яку посилається позивач при обґрунтуванні позовних вимог є 06.01.2015 року. Підписання основного договору позики саме 06.01.2015 року підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву. До того ж позивач заперечує факт укладення додаткової угоди №1, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень.

Також, фактом продовження існування договірних відносин за основною угодою після 31.12.2016 року та строку виконання грошового зобов`язання понад термін, на який посилається відповідач (31.12.2016 р.), є те що фактичне виконання договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 відбувалося частинами, про що свідчать платіжні доручення, зокрема від 06.02.2017 року № 69 на суму 500 000,00 грн, від 27.03.2017 року №85 на суму 205 000,00 грн, де в призначеннях платежу зазначено: «Поворотно-фінансова допомога згідно договору№12/15 від 06.01.2015 року Без ПДВ».

Відповідач не заперечує факт отримання ним вказаних коштів.

Крім того, оглянуті в судовому засіданні оригінали додаткових угод №1 та №2 скріплені печатками відповідача, справжність яких відповідачем не заперечується. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові №918/780/18 від 23.07.2019 р. печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. В цій справі суд прийшов до висновку, що зважаючи на те, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі особи.

Отже, доводи відповідача про не підписання та як наслідок неукладення додаткових угод в редакції, наданих позивачем, не знайшли свого підтвердження та спростовуються фактичним виконанням спірного договору в порядку, визначеному саме додатковими угодами №1 та №2 (поданими позивачем).

Судом встановлено, що відповідно до платіжних інструкцій та доручень від 20.05.2015 року №2210 на суму 60 000,00 грн, від 05.06.2015 року № 2246 на суму 10 000,00 грн, від 09.06.2015 року №2250 на суму 40 000,00 грн, від 14.06.2016 року №19 на суму 20 000,00 грн, від 21.07.2016 року № 25 на суму 100 000,00 грн, від 22.07.2016 року №29 на суму 300 000,00 грн, від 12.09.2016 року №5 на суму 30 000,00 грн, від 13.09.2016 року№11 на суму 10 000,00 грн, від 07.10.2016 року №20 на суму 10 000,00 грн, від 22.12.2016 року №45 на суму 15 000,00 грн, від 06.02.2017 року № 69 на суму 500 000,00 грн, від 27.03.2017 року №85 на суму 205 000,00 грн грошові кошти у загальному розмірі 1 300 000,00 грн. були перераховані позивачем на рахунок ТОВ «Фрукти Полтавщини».

Інші заперечення відповідача проти задоволення позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Як було зазначено вище, у відзиві (вх. №5541 від 22.04.2024 року) відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до пред`явлених позивачем вимог щодо стягнення спірної суми грошових коштів та відмовити у задоволенні позову на цій підставі.

З урахуванням наведеного, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Термін повернення позики позичальником відповідно до умов додаткової угоди №2 (а. с. 8) - до 31.12.2022 року, даний день припадає на вихідний (суботу), а отже останнім днем на вчинення дії - повернення позики є перший за ним робочий день - 02.01.2023 року (понеділок).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що право позивача на стягнення з ТОВ «Фрукти Полтавщини» основного боргу за договором виникло з 03.01.2023 року, що є початком перебігу позовної давності.

З наведеним позовом позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області 26.03.2024 року, що підтверджується датою відбитку вхідного штампу канцелярії суду, проставленого на першій сторінці позовної заяви.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря-Агро" звернулось до суду в межах строку позовної давності.

З огляду на зазначене, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря-Агро" позовної давності.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором, яка складає 1 300 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про відсутність чи погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрукти Полтавщини» про стягнення вказаної суми основного боргу.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості з повернення безвідсоткової позики у розмірі 1 300 000,00 грн.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за договором (з урахуванням додаткових угод №1 та №2), проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрукти Полтавщини» в частині стягнення 1 300 000,00 грн. Дана вимога є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також заявив вимоги про стягнення за період з 01.01.2023 року по 22.03.2024 року 47 737,70 грн 3% річних та 75 668,47 грн інфляційних втрат.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Проте позивач не врахував наступних положень законодавства.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно наступних Указів Президента України: від 14.03.2022 №133/2022 (до 25.04.2022), від 18.04.2022 №259/2022 (до 25.05.2022), від 17.05.2022 №341/2022 (до 23.08.2022), від 12.08.2022 №573/2022 (до 20.11.2022), від 07.11.2022 №757/2022 (до 19.02.2023), від 06.02.2023 № 58/2023 (до 20.05.2023).

Таким чином, прострочення відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення позики в термін до 31.12.2022 мало місце в період дії в Україні воєнного стану.

Частиною першою ст. 598 ЦК України передбачено, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки 3 % річних та інфляційні втрати нараховані позивачем за періоди після 24.02.2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, та за порушення зобов`язання яке сталося з 3.01.2023 року, то відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Зобов`язання відповідача щодо сплати трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, здійснених на підставі ст. 625 ЦК України, є припиненими та підлягають списанню позивачем (позикодавцем) в зв`язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, 3 % річних, інфляційних.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" (с. Піски, Миргородський район, Полтавська область, 37233, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37953520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Агро" (вул.Молодіжна,73, с. Солонці, Миргородський район, Полтавська, 37662, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35260067) 1 300 000,00 грн основного боргу, та 19 500 грн судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст складено та підписано 08.11.2024 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко