Постанова

від 21.01.2025 по справі 917/508/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Харків Справа № 917/508/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача Сова В.В. (поза межами приміщення суду) - ордер ВІ №1235812 від 08.08.2024.

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" (вх2808П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024

у справі №917/508/24 (суддя Тимощенко О.М., повний текст рішення підписано 08.11.2024)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Агро", с.Солонці, Миргородський район, Полтавська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини", с.Піски, Миргородський район, Полтавська область

про стягнення 1.423.406,17 грн заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ Агрофірма "Зоря-Агро" до відповідача ТОВ "Фрукти Полтавщини" про стягнення 1.423.406,17 грн заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 06.01.2015 (вх.№541/24). В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що на виконання укладеного 06.01.2015 між ним та відповідачем договору №12/15 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) (з урахуванням укладення додаткової угоди №1 від 25.12.2015 та додаткової угоди №2 від 25.12.2020), Товариство надало поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (позику) у розмірі 1.300.000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути вказану допомогу. Оскільки ТОВ "Фрукти Полтавщини" отриману безвідсоткову фінансову допомогу в установлений строк не повернуло, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту свої прав та законних інтересів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/508/24 позовні вимоги задоволені частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Фрукти Полтавщини" на користь ТОВ "Зоря-Агро" 1.300.000,00 грн основного боргу, та 19.500,00 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 по справі №917/508/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1.300.000,00 грн. основного боргу, та 19.500,00 грн судового збору та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ Агрофірма «Зоря-Агро» у повному об`ємі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що на його думку суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, що є порушенням вимог частини 5 ст. 236 ГПК України, внаслідок чого цей суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин приписи ч.4 статті 267 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги зводиться до наступного:

- під час розгляду справи по суті суд порушив один із основоположних принципів правосуддя змагальність сторін, позбавив учасника справи права брати участь у судовому засіданні, чим порушив норми процесуального права передбачені ч.2 ст.13 ГПК України, п.4 ч.5 цієї ж статті 13 ГПК України, п.2 ч.1 ст.42 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

- суд першої інстанції залишив поза увагою обґрунтування відповідача, які є визначальними для правильного та об`єктивного вирішення справи;

- суд першої інстанції надав формальну оцінку як доказу додаткової угоди №1 від 25.12.2015 наданої відповідачем, адже врахував лише технічну описку щодо дати у цій додатковій угоді та нічим не підтверджені доводи позивача про заперечення факту її укладення (у додатковій угоді є підпис директора позивача та він скріплений печаткою позивача);

- суд першої інстанції протокольною ухвалою 26.09.2024 відмовив у клопотанні про призначення судової-технічної експертизи, проте з огляду на доводи відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи, суд дав неправильну оцінку доказам та аргументам відповідача, прийнявши до уваги лише позицію позивача;

- суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про початок перебігу строку позовної давності 03.01.2023 та відмовив у застосуванні строків позовної давності за заявою відповідача.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи (в порядку статей 90,100 ГПК України), в якому він просить апеляційний господарський суд призначити у справі №917/508/24 судово-технічну експертизу документів, проведення якої доручити експертам Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057 м.Київ вул.Сім`ї Бродських, 6). На вирішення судово-технічної експертизи документів поставити питання: - Визначити відносну давність виконання підпису від імені Лужанського Володимира Васильовича на Додатковій угоді №1 від 25.12.2015 до Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15, що надана у справі ТОВ Агрофірма «Зоря-Агро». Обгрунтовуючи клопотання апелянт зазначає, що директор ТОВ «Фрукти Полтавщини», не підписував надані позивачем Додаткову угоду №1 від 25.12.2015 та Додаткову угоду №2 від 25.12.2020 до Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15. Отже, вказані додаткові угоди є неукладеними. У відповідача є обґрунтовані сумніви щодо справжності цих додаткових угод, про які він послідовно зазначав у відзиві на позовну заяву та клопотанні про призначення судової технічної експертизи документів. Наявність сумнівів щодо справжності наданих позивачем додаткових угод підтверджена не лише існуванням у позивача та відповідача різних за змістом додаткових угод, а й запереченнями директора ТОВ «Фрукти Полтавщини» Лужанського В.В. щодо підписання цього правочину, а також свідченнями ОСОБА_1 , щодо зникнення аркушів з підписами та печаткою відповідача. Для об`єктивного розгляду апеляційної скарги та вирішення спору у справі №917/508/24 необхідно встановити дату давності виконання підпису на Додатковій угоді №1 від 25.12.2015 до Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15, що надана у справі ТОВ Агрофірма «Зоря-Агро», з метою визначення ознак фіктивності (підробки) вказаного документу. Водночас для встановлення давності виконання підпису необхідні спеціальні знання.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному розгляду справи від 28.11.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фрукти Полтавщини"; встановлено строк до 13.01.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 13.01.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 21.01.2025. Явку учасників справи визнано не обов`язковою. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/508/24.

09.12.2024 на вимогу ухвали апеляційного суду з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/508/24.

31.12.2024 в межах строку визначеного ухвалою про відкриття провадження, на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/508/24 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскільки висновки суду першої інстанції щодо спірної заборгованості є такими, що ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а рішення по суті справи є таким, що прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Аргументуючи свою позицію по справі позивач зазначає наступне:

- посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо відмови в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є безпідставними, такі дії є зловживанням процесуальними правами з боку відповідача, оскільки відповідач є юридичною особою, яка може самостійно обирати необмежену кількість представників для участі у судових засіданнях;

- інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки спірних правовідносин із застосовуванням позовної давності як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог;

- апеляційна скарга містить довід про обґрунтовані сумніви щодо додаткових угод №1 від 25.12.2015 та додаткової угоди №2 від 25.12.2020, поряд з цим апелянт не вказує на чому ґрунтується сумнів. В той же час суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи;

- подані відповідачем клопотання є способом затягування розгляду справи та уникнення цивільно-правової відповідальності.

Розглянувши клопотання про призначення судової експертизи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Право особи на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (Рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Обов`язок національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України").

За змістом частин першої, другої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно зі ст. 99 ГПК України передбачено право призначення господарським судом експертизи за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №910/4071/17, від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17).

В даному випадку, обгрунтування наведенні відповідачем в клопотанні про призначення судової експертизи та сформульовані ним питання на вирішення експертизи не мають визначального значення для справи. Крім того, дослідження лише однієї додаткової угоди №1 від 25.12.2015 само по собі не спростовує факту наявності між сторонами спірних правовідносин.

За таких обставин судова колегія вважає, що у даному випадку відсутні умови, визначені статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, що необхідні для призначення відповідної експертизи у справі, отже клопотання відповідача про призначення судово-технічної експертизи документів у даній справі задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем в суді першої інстанції вже заявлялося клопотання про проведення судової експертизи, в задоволенні якого було відмовлено.

20.01.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обгрунтування клопотання апелянт ТОВ Фрукти Полтавщини посилається на те, що між ним та адвокатом Гнідаш С.О. 20.01.2025 укладено договір про надання правничої допомоги для представництва інтересів Товариства в справі №917/508/24. Необхідність укладення договору з вказаним адвокатом Гнідаш С.О. про надання правничої допомоги при розгляді справи №917/508/24 в суді апеляційної інстанції, обґрунтована об`єктивною неможливістю адвоката Костюченка П.О., який представляв та представляє інтереси ТОВ "Фрукти Полтавщини", взяти участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду призначене на 21.01.2025 о 14:30 через свою участь в інших судових засіданнях. Адвокатом Гнідаш С.О. подано до суду заяву про вступ до справи та надання для ознайомлення матеріалів справи. Обмежений час від дати подання заяви про вступ в справу 20.01.2025 до судового засідання робить об`єктивно не можливим ознайомлення з матеріалами справи №917/508/24 до судового засідання та виконання адвокатом обов`язку належного захисту й представництва прав та законних інтересів ТОВ "Фрукти Полтавщини" в суді.

Розглянувши надане стороною клопотання про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

3) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору. В той час як у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не довів обов`язковість своєї присутності в судовому засіданні і неможливості представляти інтереси відповідача іншим представником.

Окремо слід зауважити, що про призначення справи до розгляду на 21.01.2025 відповідач довідався з ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 02.12.2024, тобто більше ніж півтора місця тому. Проте договір про правову допомогу укладено відповідачем з новим представником лише 20.01.2025.

Ураховуючи положення статті 273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду, зважаючи на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, з огляду на відсутність передбачених частиною 11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, адже, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і вважає за можливе закінчити апеляційний розгляд справи у даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

21.01.2025 в судове засідання з`явився представник позивача Сова Вікторія Валеріївна, яка підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просила суд залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

06.01.2015 між ТОВ Агрофірма "Зоря-Агро" (Позикодавець, позивач по справі) та ТОВ "Фрукти Полтавщини" (Позичальник, відповідач по справі) було укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15, за умовами якого Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у вигляді позики в розмірі 500.000,00 грн, а Позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений цим договором термін в термін до 31.12.2015.

Іншими умовами договору сторони визначили таке:

- Позичальник зобов`язується дотримуватись таких принципів фінансової позики, як терміновість та поворотність (п. 2.1 Договору);

- Позичальник зобов`язується здійснити повернення отриманої фінансової позики в термін, визначений в п.1.2. цього договору, шляхом перерахування її суми на рахунок позикодавця, вказаний в тексті цього договору (п. 2.2 Договору);

- Позичальник має право, у випадку неможливості повернення коштів у встановлений термін, звернутися до позикодавця з проханням про перенесення терміну повернення фінансової позики, подавши обґрунтоване клопотання за 15 днів до настання встановленого цим договором терміну повернення (п. 3.2 Договору);

- Позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову позику шляхом перерахування суми позики на поточний рахунок позичальника, вказаний в тексті договору, або будь-яким іншим не забороненим законом способом (п. 4.1 Договору).

- у випадку, якщо у встановлений цим договором термін погашення заборгованості, позичальник не здійснить її погашення, позикодавець має право перенести термін повернення фінансової позики на підставі обґрунтованого клопотання позичальника, яке повинно бути подане не пізніше, ніж за 15 днів до настання встановленого цим договором терміну повернення фінансової позики (п. 5.1 Договору);

- Позикодавець вправі надати фінансову позику, провівши перерахування всієї суми відразу, або зробивши перерахування частинами (п. 5.2 Договору);

- Позичальник і позикодавець зобов`язуються виконувати умови цього договору належним чином. Відповідальність за невиконання умов договору настає відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1 Договору).

- за несвоєчасне повернення суми отриманої фінансової позики нарахування пені та інших штрафних санкцій, компенсації неодержаного прибутку або отриманих збитків сторонами не передбачено (п. 6.2 договору);

- дія цього договору припиняється 31.12.2015, але не раніше повного повернення позичальником суми боргу позикодавцю (п. 7.1 Договору);

- договір набирає чинності з моменту перерахування частини або всієї суми позики на рахунок позичальника (п. 7.2 Договору).

Як стверджує позивач, 25.12.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до основного Договору позики, відповідно до якої сторони узгодили:

- викласти п.1.1 договору в наступній редакції:

« 1.1. на умовах, визначених цим договором, позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у вигляді позики в розмірі 2.000.000,00 грн , а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений цим договором термін.»;

- викласти п.1.2. договору в наступній редакції:

« 1.2. Термін повернення позики позичальником: до 31.12.2020.»;

- викласти п.7.1 договору в наступній редакції:

« 7.1. Дія цього договору припиняється 31.12.2020, але не раніше повного повернення позичальником суми боргу позикодавцю»;

- всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені цією угодою, залишаються незмінними (п.4 додаткової угоди №1);

- ця додаткова угода с невід`ємною частиною договору про падання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 06.01.2015 та набуває чинності після підписання її сторонами (п.5 додаткової угоди №1).

Також, за твердженням позивача, 25.12.2020 між сторонами була укладена додаткова угода №2 до основного Договору позики, відповідно до якої сторони узгодили:

- викласти п. 1.2. договору в наступній редакції:

« 1.2. Термін повернення позики позичальником: до 31.12.2022.»;

- викласти п. 7.1 договору в наступній редакції:

« 7.1. Дія цього договору припиняється 31.12.2022, але не раніше повного повернення позичальником суми боргу позикодавцю»;

- всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені цією угодою, залишаються незмінними (п.3 додаткової угоди №2);

- ця додаткова угода с невід`ємною частиною договору про падання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 06.01.2015 та набуває чинності після підписання її сторонами (п.4 додаткової угоди №2).

Основний Договір позики та додаткові угоди №1 від 25.12.2015 та №2 від 25.12.2020 до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

На виконання умов договору позивач шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "Фрукти Полтавщини" надав відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в загальному розмірі 1.300.000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних платіжних інструкцій та доручень: №2210 від 20.05.2015 на суму 60.000,00 грн; № 2246 від 05.06.2015 на суму 10.000,00 грн; №2250 від 09.06.2015 на суму 40.000,00 грн; №19 від 14.06.2016 на суму 20.000,00 грн; № 25 від 21.07.2016 на суму 100.000,00 грн; №29 від 22.07.2016 на суму 300.000,00 грн; №5 від 12.09.2016 на суму 30.000,00 грн; №11 від 13.09.2016 на суму 10.000,00 грн; №20 від 07.10.2016 на суму 10.000,00 грн; №45 від 22.12.2016 на суму 15.000,00 грн; № 69 від 06.02.2017 на суму 500.000,00 грн; №85 від 27.03.2017 на суму 205.000,00 грн.

Отримання від позивача коштів у розмірі 1.300.000,00 грн відповідачем не заперечується, претензій з боку відповідача про порушення кредитором своїх зобов`язань за договором не надходило.

Проте відповідач в порушення вищевказаних умов договору отриману суму безвідсоткової позики за наведеним правочином у встановлений строк до 31.12.2022 не повернув, заборгувавши таким чином ТОВ Агрофірма "Зоря-Агро" грошові кошти в розмірі 1.300.000,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом. Крім того, у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку повернути кошти позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 01.01.2023 по 22.03.2024 три відсотки річних на суму 47.37,70 грн та інфляційні втрати на суму 75.668,47 грн.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на неукладання між сторонами додаткових угоди №1 від 25.12.2015 та №2 від 25.12.2020 до основного Договору позики. Натомість відповідач стверджує, що між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 25.12.2015 до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15, згідно якої повернення позики мало відбутися до 31.12.2016, оригінал якої надав суду, та не заперечив, що отримана позика не була ним повернута у строк до 31.12.2016. У зв`язку із зазначеним відповідач просить застосувати у справі №917/508/24 позовну давність відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

Крім того, відповідач вказує, що невідомі особи скористалися підписаними директором чистими аркушами паперу, які він залишав бухгалтеру ТОВ «Фрукти Полтавщини» ОСОБА_1 приблизно у 2020 році для підготовки документів щодо оперативної реалізації продукції вирощеної ТОВ «Фрукти Полтавщини». Згодом ОСОБА_1 повідомила директора про те, що підписані чисті аркуші зникли, що підтверджується заявою свідка.

Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що загальна сума основного боргу відповідача за договором, яка складає 1.300.000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про відсутність чи погашення вказаної заборгованості перед позивачем, отже вимога ТОВ Агрофірма "Зоря-Агро" до ТОВ «Фрукти Полтавщини» про стягнення вказаної суми основного боргу є законною та обґрунтованою. Проте суд визнав відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних з огляду на приписи п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем за періоди після 24.02.2022, тобто в період дії в Україні воєнного стану, та за порушення зобов`язання яке сталося з 03.01.2023.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правової кваліфікації спірних правовідносин Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, крім іншого, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір є договором позики.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Положеннями частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення наданої йому суми позики не виконав, отримані кошти не повернув, відтак у нього виникла заборгованість перед позивачем щодо повернення вказаних коштів у сумі 1.300.000,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що додаткові угоди №1 від 25.12.2015 та №2 від 25.12.2020 до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 є неукладеними, адже директор відповідача їх не підписував, то колегія суддів ставиться до них критично з огляду на таке:

- відповідач не заперечує факт отримання ним вказаних коштів;

- заявляючи клопотання про призначення судово-технічної експертизи як в суді першої так і в апеляційній інстанції, відповідач просить визначити відносну давність виконання підпису від імені ОСОБА_2 лише на додатковій угоді №1 від 25.12.2015 до Договору №12/15, в той час як термін повернення позики позичальником до 31.12.2022 встановлено саме додатковою угодою №2;

- клопотання про призначення судової експертизи відносно підпису директора відповідача на додатковій угоді №2 відповідачем не заявлялось ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді;

- укладення додаткової угоди №2 фактично підтверджує продовження до 25.12.2020 існування спірних договірних відносин та продовження строку виконання зобов`язань відповідача до 31.12.2022;

- посилання відповідача на те, що термін повернення позики позичальником обмежується датою 31.12.2016 відповідно до додаткової угоди №1 до договору №12/15 спростовується наданим відповідачем екземпляром додаткової угоди №1 в якій міститься невідповідність щодо дати укладення основного договору, а саме - 05.01.2015, тоді як датою підписання основного договору позики, на яку посилається позивач при обґрунтуванні позовних вимог є 06.01.2015. Підписання основного договору позики саме 06.01.2015 підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву;

- позивач заперечує факт укладення додаткової угоди №1, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень.

- фактом продовження існування договірних відносин за основною угодою після 31.12.2016 та строку виконання грошового зобов`язання понад термін, на який посилається відповідач (31.12.2016), є те що фактичне виконання договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 відбувалося частинами, про що свідчать платіжні доручення, зокрема №69 від 06.02.2017 на суму 500.000,00 грн, №85 від 27.03.2017 на суму 205.000,00 грн, де в призначеннях платежу зазначено: «Поворотно-фінансова допомога згідно договору№12/15 від 06.01.2015 Без ПДВ».

- надані суду оригінали додаткових угод №1 та №2 скріплені печатками відповідача, справжність яких відповідачем не заперечується. Відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі особи.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до пред`явлених позивачем вимог, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, термін повернення позики позичальником відповідно до умов додаткової угоди №2 - до 31.12.2022, який є вихідним днем (суботою), а отже останнім днем на вчинення дії - повернення позики є перший за ним робочий день - 02.01.2023 (понеділок). Отже, право позивача на стягнення з ТОВ «Фрукти Полтавщини» основного боргу за договором виникло з 03.01.2023, що є початком перебігу позовної давності.

Водночас, з наведеним позовом позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області 26.03.2024, що підтверджується датою відбитку вхідного штампу канцелярії суду, проставленого на першій сторінці позовної заяви. Отже, ТОВ Агрофірма "Зоря-Агро" звернулось до суду в межах строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи те, що доказів сплати зазначеної заборгованості та доказів, які би її спростовували, відповідачем суду не подано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1.300.000,00 грн заборгованості є доведеними та підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 47.737,70 грн 3% річних за період з 01.01.2023 по 22.03.2024 та 75.668,47 грн інфляційних втрат згідно з поданими розрахунками, проте суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині з урахуванням положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, яким передбачено, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищезазначене колегія суддів констатує, що як в суд першої інстанції, так і в суд апеляційної інстанції відповідач не надав доказів своєчасного виконання договору, з огляду на що господарський суд цілком обгрунтовано визнав правомірними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №12/15 від 06.01.2015 в розмірі 1.300.000,00 грн.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, Господарський суд Полтавської області дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 276 встановлено підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, так у вказаній статті зазначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що відповідачу за даною справою надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/508/24 задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/508/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.01.2025

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.В. Стойка