Ухвала

від 07.11.2024 по справі 917/796/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018 Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

07.11.2024 Справа № 917/796/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Михатило А.В., представники учасників справи в судове засідання не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником (вх. № 14201від 24.10.2024 р.) у справі № 917/796/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКАРТРАНС", вул. Нова, 6А, смт. Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44101

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МД РЕСУРС", вул. В. Пугачова, 8Д, каб. 210, м. Кременчук, Полтавська область, 39623

про стягнення 343 400,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/1796/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКАРТРАНС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МД РЕСУРС" про стягнення заборгованості за договором №28/07-2Т перевезення вантажів від 28.07.2023 року у розмірі 343 400,00 грн (вх. № 855/24).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.08.2024 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД РЕСУРС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКАРТРАНС" 343 400,00 грн основного боргу та 4 120,80 грн витрат по сплаті судового збору.

17.09.2024 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ.

24.10.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича надійшла заява, в якій приватний виконавець просить суд звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 382 777,49 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" (код ЄДРПОУ38960764) та яке має заборгованість перед ТОВ "МД РЕСУРС" (код ЄДРПОУ 44811440) на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 року у справі №910/4322/24, що набрало законної сили 24.09.2024 року, в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням №76300385.

Ухвалою суду від 28.10.2024 року суд призначив розгляд заяви приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником (вх. № 14201від 24.10.2024 р.) на 07.11.2024 року на 11:40 год., явку представників учасників визнав не обов`язковою. Запропонував учасникам справи та Товариству з обмеженою відповідальністю "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" надати суду письмові пояснення, в яких викласти свою позицію щодо заяви приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. та відомості щодо стадії виконання рішення суду у справі №910/4322/24.

Ухвала від 28.10.2024 року надіслана учасникам справи, приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Скрипнику В. Л. (вул. Троїцька, 89А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) та Товариству з обмеженою відповідальністю "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" (пров. Бехтерівський, 4-Б, офіс 31, м. Київ, 04053) в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Вказані особи отримали ухвалу суду, що підтверджується довідками про доставку ухвал в їх електронні кабінети в Електронному суді (арк. справи 63-67).

Пояснень, заяв, клопотань від учасників справи, приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. та Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" до суду до судового засідання не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Частинами 3, 4 статті 336 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні 07.11.2024 заяву приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі № 917/796/24, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

З поданої заяви вбачається, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. перебуває виконавче провадження № 76300385, відкрите 15.10.2024 року, з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 17.09.2024 у справі № 917/796/24, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД РЕСУРС" (вул. В. Пугачова, 8Д, каб. 210, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, ідентифікаційний код 44811440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКАРТРАНС" (вул. Нова, 6А, смт. Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44101, ідентифікаційний код 40799729) 343 400,00 грн основного боргу та 4 120,80 грн витрат по сплаті судового збору.

Як свідчать заява приватного виконавця та додатки до неї, одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження винесено і постанову про стягнення з боржника основної винагороди на суму та постанову розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму. Сума, яка підлягає стягненню з боржника ТОВ «МД РЕСУРС» у зв`язку з виконанням наказу Господарського суду Полтавської області № 917/796/24 в межах виконавчого провадження № 76300385 з урахуванням суми основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження становить 382 777,49 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

Пунктами 10.11. та 10.12. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 вересня 2020 року у справі № 913/558/17, закріплено наступний правовий висновок: «під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до статті 336 ГПК України предметом дослідження суду є наявність заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, та беззаперечність заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач просить звернути стягнення». Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16, від 21.09.2022 у справі № 910/11124/19.

Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Таким чином, предметом дослідження суду, у даному випадку, є факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.

Суд зазначає, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (такий висновок викладено у підпункті 6.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №910/7023/19).

Стосовно обставин беззаперечності заборгованості судом при розгляді заяв враховується, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Як вбачається з долучених до заяви документів, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа 910/4322/24.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 910/4322/24 задоволено позовні вимоги ТОВ «МД РЕСУРС» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ» ( 04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, б. 4- Б, офіс 31, код ЄДРПОУ 38960764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» (39623,Полтавська обл., м. Кременчук вул. Пугачова Вадима, буд. 8Д, корп. А, оф. 210, код ЄДРПОУ 44811440) 451 361,30 грн основного боргу, 205 143,12 грн пені, 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, 7 878,06 грн судового збору.

Відомостей щодо оскарження судового рішення у справі № 910/4322/24 в апеляційному та касаційному порядку матеріали справи та не містять.

Згідно відмітки у Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 910/4117/24 набрало законної сили 24.09.2024 року.

Суд звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.07.2021 у справі №905/1642/19, де вказано, що подана в порядку статті 336 ГПК України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

У цій судовій процедурі процесуальний закон, визначаючи її ініціатора, у статті 336 ГПК України ототожнює виконавця та стягувача, презюмуючи єдність їх мети у застосуванні цього заходу.

Системний аналіз приписів частини першої статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на грошові кошти передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, керуючись приписами ст.336 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником (вх. № 14201від 24.10.2024 р.) у справі № 917/796/24.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником (вх. № 14201від 24.10.2024 р.) у справі № 917/796/24 задовольнити.

2. Звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 382 777,49 грн, які належать ТОВ «А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ» (пров. Бехтерівський, 4-Б, офіс 31, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 38960764 ) та яке має заборгованість перед ТОВ «МД РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 44811440, вул. В. Пугачова, 8Д, каб. 210, м. Кременчук, Полтавська область, 39623 ) на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 910/4322/24, що набрало законної сили 24.09.2024, в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 76300385.

3. Копії ухвали направити учасникам справи, приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Скрипнику В. Л. (вул. Троїцька, 89А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) та Товариству з обмеженою відповідальністю "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ" (пров. Бехтерівський, 4-Б, офіс 31, м. Київ, 04053)

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 11.11.2024 року

Суддя Тимощенко О.М.