Ухвала

від 11.11.2024 по справі 927/1007/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

11 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1007/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали за заявою КРЕДИТОРА: Адвокатського бюро «Павло Поліщук та партнери» (код 45635982) 08129, с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області, провулок Софіївський, 17/25, кв. 153БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога 1991» (код 34878870) 14033, м. Чернігів, вул. Льотна, 3, кв. 96про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Адвокатського бюро «Павло Поліщук та партнери» (надалі Кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога 1991» (надалі Боржник) на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 була прийнята до розгляду.

08.11.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 07.11.2024 Адвокатського бюро «Павло Поліщук та партнери» (надалі Заява), якою останнє просить вирішити питання про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби.

Нормативно правовим обґрунтуванням Заяви визначено ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення Заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

за правилами ст. 2, 35 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання, зокрема, про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби.

Стаття 40 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Тобто, у статті 40 КУзПБ наведено вичерпній перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов`язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути на конкурсну/ліквідаційну масу боржника; припинення повноважень керівника) та безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб`єктів) таких заходів забезпечення -боржник та у випадку припинення повноважень за частиною другою цієї статті - керівник/орган управління боржника.

У статті 40 КУзПБ законодавець визначив і мету, задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів.

Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

В силу статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України право здійснення забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Системний аналіз зазначених норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).

Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №925/100/15, від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N910/13208/19, від 22.06.2022 у справі № 910/15043/21).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.04.2024 у справі № 916/4659/23.

Крім того, в постанові від 12.04.2024 у справі № 916/4659/23 Верховний Суд робить висновки про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).

Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів.

Отже, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, господарський суд має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21).

Частиною першою статті 73 ГПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК та наведені вище висновки Верховного Суду, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою: обґрунтувати наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав у межах одного провадження. Також заявник може обґрунтувати вжиття заходів забезпечення вчиненням відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 916/4385/23.

Отже, з огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, звертаючись із Заявою кредитор має підтвердити наявність фактичних обставин, з якими він пов`язує застосування певного виду забезпечення вимог кредиторів (в даному випадку заборона власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби).

Звертаючись із Заявою, заявник вказує, що з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки № 402831061 від 07.11.2024) стало відомо, що 01.11.2024 боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога 1991» вживає заходів щодо зняття обтяжень з основних засобів товариства, а саме: зняття обтяження, що накладені постановою Відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.04.2013, з комплексу нежитлових будівель загальною площею 2 844,00 м2, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Чапаєва, 41.

Вказану вище обставину заявник вважає такою, що може свідчити про потенційні ризики відчуження боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога 1991» основних засобів з метою уникнення виконання своїх грошових зобов`язань перед кредитором Адвокатським бюро «Павло Поліщук та партнери».

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження 12.02.2013 Ніжинським відділом державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження (ВП № 36467298), стягувачем за яким є держава Державний бюджет Козелецького району, а боржником Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРС-Л» (код 34878870).

При цьому, слід вказати, що 11.10.2024 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРС-Л» (код 34878870)) (№ реєстраційної дії 1000631070010000612), Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Зміна структури власності. Зміна установчих документів.

Після вчинення згаданих вище реєстраційних дій новим місцезнаходженням боржника є: 14033, м. Чернігів, вул. Льотна, 3, кв. 96, а найменуванням Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога 1991».

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що 10.04.2013 була проведена державна реєстрація обтяження (номер запису 619633); документи, подані для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 36467298, виданий 09.04.2013, видавник: відділ державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції, головний державний виконавець Романченко Юлія Василівна; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 1550346 від 10.04.2013 17:39:50, Безручко Світлана Андріївна, Реєстраційна служба Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, Чернігівська обл.; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб`єктів обтяження: орган державної влади, Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції, код ЄДРПОУ: 34878928, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 16600, Чернігівська обл., м. Ніжин (місто Ніжин), пл. Заньковецької, 4; Особа, майно/права якої обтяжуються: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРС-Л», код ЄДРПОУ: 34878870, адреса: Україна, Чернігівська обл., м. Ніжин (місто Ніжин), вулиця Космонавтів (вулиця Космонавтів), будинок 50, корп. 1, квартира 4; об`єкт речових прав: комплекс нежитлових будівель, нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: ні; загальна площа 2844,0 м2; адреса: Чернігівська обл., Козелецький р., смт. Козелець (селище Козелець; селище міського типу Козелець), вулиця Чапаєва (вулиця Магістральна; вулиця Магістральна), будинок 41.

01.11.2024 була проведена державна реєстрація припинення обтяження; підстава: рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, серія та номер: ВП № 36467298, виданий 01.11.2024, видавник: Андрієвська Ірина Олексіївна Головний державний виконавець Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; відомості внесено до реєстру: 01.11.2024, Лисенко Олександр Сергійович, Ніжинський відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Чернігівська обл., індексний номер рішення: 75872516; об`єкт речових прав: комплекс нежитлових будівель, нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: ні; загальна площа 2844,0 м2; адреса: Чернігівська обл., Козелецький р., смт. Козелець (селище Козелець; селище міського типу Козелець), вулиця Чапаєва (вулиця Магістральна; вулиця Магістральна), будинок 41.

Наведене вище свідчить про те, що державна реєстрація припинення обтяження належного боржнику нерухомого майна була проведена на підставі рішення органу державної виконавчої служби постанови від 01.11.2024, що в силу приписів ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» може бути наслідком закінчення відповідного виконавчого провадження, в т.ч. у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Будь яких інших доказів про те, що боржник або орган державної виконавчої служби вчиняють дії щодо підготовки до продажу нерухомого майна боржника, кредитором подано не було.

Таким чином, Заява в частині вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику відчужувати основні засоби залишається судом без задоволення, оскільки звертаючись з нею заявник не довів факт вжиття безпосередньо боржником заходів щодо зняття обтяжень з основних засобів товариства.

Заява в частині вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію також залишається судом без задоволення з підстав відсутності обгрунтування необхідності вжиття відповідних заходів та недоведеності факту вчинення боржником дій, спрямованих на власну ліквідацію або реорганізацію.

Керуючись ст. 2, 35 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву від 07.11.2024 Адвокатського бюро «Павло Поліщук та партнери» про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів залишити без задоволення.

Копії цієї ухвали надіслати кредитору Адвокатському бюро «Павло Поліщук та партнери» (08129, с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області, провулок Софіївський, 17/25, кв. 153) та боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Перемога 1991» (14033, м. Чернігів, вул. Льотна, 3, кв. 96).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата набрання ухвалою законної сили 11.11.2024.

Суддя А.С. Сидоренко