Постанова

від 16.10.2024 по справі 904/9612/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/9612/21

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

до боржника Приватного акціонерного товариства "Конкорд Фінанс"

про визнання грошових вимог у сумі 769 723,83 грн та 5 368,00 грн судового збору

у справі № 904/9612/21

за заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Конкорд Фінанс"

про визнання банкрутом

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 29.12.2021 Господарський суд Дніпропетровської області, зокрема, відкрив провадження у справі № 904/9612/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Конкорд Фінанс" (далі - ПрАТ "Конкорд Фінанс", Боржник) та ввів процедуру розпорядження майном Боржника.

Постановою від 31.05.2022 місцевий господарський суд, серед іншого визнав ПрАТ "Конкорд Фінанс" банкрутом; відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Потупало Н. І.

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2023 року до господарського суду від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Кредитор) надійшла заява з грошовими вимогами до Боржника у розмірі 769 723,83 грн та 5 368,00 грн судового збору.

Подану заяву Кредитор мотивував тим, що в інтегрованих картках платника податків Боржника обліковується не заявлений до суду податковий борг за орендною платою з юридичних осіб на загальну суму 769 723,83 грн, з яких: 558 260,46 грн - основний платіж, 93 043,41 грн - штрафна санкція, 118 419,96 грн - пеня.

Означена заборгованість виникла за результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на підставі якої складено акт від 10.08.2022 №1365/04-36-07-07/33517633 та винесено податкове повідомлення - рішення (далі - ППР) від 05.10.2022 № 0078510707 на суму 651 303,87 грн (з них: 558 260,46 грн - основний платіж, 93 043,41 грн - штрафна санкція).

Додатково податковим органом нарахована Боржнику пеня у зальному розмірі 118 419,96 грн на підставі ППР від 20.03.2019 №0008711404 та від 05.10.2022 №0078510707, а також актів перевірки.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою від 29.11.2023 у справі № 904/9612/21 Господарський суд Дніпропетровської області відхилив грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ПрАТ "Конкорд Фінанс" на загальну суму 769 723,83 грн та 5 368,00 грн судового збору.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що заявлені Кредитором грошові вимоги нараховані після визнання Боржника банкрутом, що суперечить нормі частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

При цьому місцевий господарський суд встановив, що ухвалою суду від 31.01.2023 у цій справі були відхилені грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ПрАТ "Конкорд Фінанс" на загальну суму 651 303,88 грн, які виникли на підставі акта перевірки від 10.08.2022 №1365/04-36-07-07/33517633 та винесеного ППР від 05.10.2022 №0078510707.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 18.06.2024 Центральний апеляційний господарський суд задовольнив частково апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області, скасував ухвалу Господарського суду Дніпропетровській області від 29.11.2023 у справі № 904/9612/21 та ухвалив нове рішення, яким:

- визнав грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ПрАТ "Конкорд Фінанс" у розмірі 43 735,99 грн (пеня);

- відхилив грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ПрАТ "Конкорд Фінанс" у розмірі 74 683,97 грн (пеня);

- закрив провадження в частині вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ПрАТ "Конкорд Фінанс" на суму 651 303,87 грн, з яких: 558 260,46 грн - основний платіж, 93 043,42 грн - штрафні санкції.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для відхилення в цілому грошових вимог податкового органу, оскільки встановив, що пеню у загальному розмірі 43 735,99 грн нараховано за період з 31.10.2018 по 29.02.2020, тобто, в період до введення мораторію. Установлені обставини, за висновком апеляційного суду, свідчать про необхідність визнання грошових вимог податкового органу в цій частині.

Щодо решти заявлених вимог з нарахованої пені у сумі 74 683,97 грн суд апеляційної інстанції встановив, що заявник до матеріалів справи не надав ППР від 20.03.2019 № 0008711404 та акт перевірки, на підставі якого винесено вказане ППР, як і не обґрунтував підстав для нарахування пені на зазначену суму, визначення бази та періоду такого нарахування, що унеможливлює перевірку відповідного розрахунку. За таких обставин, суд другої інстанції дійшов висновку про відхилення грошових вимог з нарахованої пені у розмірі 74 683,97 грн.

Також апеляційний господарський суд з`ясував, що частина заявлених вимог ґрунтується на тих самих підставах (доказах) та містить ті ж самі вимоги до Боржника, які вже були розглянуті судом та за результатами розгляду яких ухвалено судове рішення про відмову у їх визнанні, яке набрало законної сили (ухвала суду від 31.01.2023 у цій справі). Тож, керуючись приписами пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з урахуванням норми пункту 2 частини першої статті 175 цього Кодексу, апеляційний суд виснував про наявність підстав для закриття провадження щодо розгляду грошових вимог у зазначеній частині.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись частково із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у цій справі, ГУ ДПС у Дніпропетровській області (скаржник) оскаржило її у касаційному порядку до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У касаційній скарзі ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить оскаржувану постанову скасувати в частині відхилення грошових вимог до Боржника у розмірі 74 683,97 грн та в частині закриття провадження щодо грошових вимог у сумі 651 303,87 грн, ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги податкового органу визнати в повному обсязі.

Скаржник мотивує касаційну скаргу підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постанові від 17.01.2024 у справі № 903/51/20.

За змістом наведених у скарзі доводів стверджує про порушення апеляційним судом норм процесуального права також з тих підстав, що до заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника не застосовуються положення статті 175 та вимоги пункту 10 частини третьої статті 162 ГПК України, оскільки така заява не є позовною заявою в розумінні наведеної норми процесуального закону.

Скаржник доводить помилковість висновку апеляційного суду щодо відсутності обґрунтування підстав для нарахування пені на суму 74 683,97 грн через неврахування цим судом факту того, що до заяви був наданий відповідний розрахунок, з якого вбачається період нарахування та інші змінні, необхідні для розрахунку такої пені. При цьому судом залишено поза увагою, що наявність пені підтверджується фактом несплати грошового зобов`язання та наявністю такої пені в ІКП платника податків.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Касаційне провадження

15.07.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга податкового органу.

Протоколами від 15.07.2024 - 19.07.2024, 22.07.2024 - 26.07.2024 підтверджено неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями через нестачу потрібної кількості суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 14.08.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху з підстав невідповідності її форми вимогам процесуального закону, надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду до касаційного суду 26.08.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

У зв`язку з перебуванням судді Жукова С. В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Пєсков В. Г., Картере В. І., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024.

Ухвалою від 11.09.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 904/9612/21; призначив її до розгляду на 16.10.2024 о 10:45 год.

15.10.2024 до Верховного Суду надійшла заява ГУ ДПС у Дніпропетровській області про розгляд касаційної скарги без участі представника скаржника.

У суде засідання 16.10.2024 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином. Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників судового процесу чи їх представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зміст касаційної скарги податкового органу з урахуванням принципу диспозитивності свідчить, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у цій справі в частині визнаних грошових вимог до Боржника фактично не оскаржується, а тому у відповідності до приписів частини першої статті 300 ГПК України Верховним Судом не переглядається.

Перевіривши наведені скаржником доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене за результатом розгляду заявлених у межах справи про банкрутство грошових вимог податкового органу до боржника.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.

Відтак правове регулювання провадження у справах про банкрутство з 21.10.2019 (за винятком зазначеного випадку) регламентовано КУзПБ, норми якого є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ визначень:

- до грошових зобов`язань боржника належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів);

- кредитором, серед іншого, є контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України) здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, який має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 59 КУзПБ, згідно із частиною першою якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, окрім іншого, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків чи зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів звертається до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 25.06.2020 у справі №916/1965/13, від 21.09.2020 у справі №916/2878/14, від 19.01.2021 - №916/4181/14, від 04.11.2020 у справі №904/9024/16, від 14.06.2023 у справі №904/5743/20, згідно з яким визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, які ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21 та постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 наведено правову позицію, згідно з якою норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі.

У цій справі спірними є грошові вимоги, які заявлені у ліквідаційній процедурі та складаються з визначених податковим органом зобов`язань Боржника зі сплати податків і зборів, відтак порядок виникнення таких грошових зобов`язань визначений положеннями ПК України.

ПК України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме: грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У цій же статті ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункті 14.1.175 пункту 14.1), а штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 (пункти 69, 70) положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

У цій справі, відхиляючи заяву податкового органу з грошовими вимогами, суд першої інстанції керувався тим, що такі вимоги нараховані після визнання Боржника банкрутом, тобто у ліквідаційній процедурі, що суперечить вимогам частини першої статті 59 КУзПБ.

Втім, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції досліджував подані податковим органом докази на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у Боржника щодо сплати пені та періодів, за які податковим органом здійснено їх нарахування (про що свідчить зміст оскаржуваної постанови).

Так, встановивши, що пеню у розмірі 43 735,99 грн нараховано за період до введення мораторію (з 31.10.2018 по 29.02.2020), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість таких грошових вимог та наявність підстав для їх визнання (постанова апеляційного суду в цій частині не оскаржується, тож не є предметом касаційного перегляду) .

Водночас висновок апеляційного суду про відхилення решти заявлених грошових вимог з нарахованої пені у сумі 74 683,97 грн зумовлений встановленням цим судом обставин того, що заявник до матеріалів справи не надав ППР від 20.03.2019 № 0008711404 та акт перевірки, на підставі якого винесено вказане ППР, як і не обґрунтував підстав для нарахування пені на зазначену суму, визначення бази та періоду такого нарахування, що унеможливлює перевірку відповідного розрахунку.

Зазначене свідчить, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні грошових вимог Кредитора з нарахованої пені у сумі 74 683,97 грн, виходячи не з моменту їх виникнення, а внаслідок їх недоведеності поданими податковим органом доказами.

Отже, у касаційного суду відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційний судом не було враховано висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 17.01.2024 у справі № 903/51/20, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судом правозастосуванням.

Натомість, наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статті 300 ГПК України.

Щодо інших аргументів скаржника про порушення апеляційним судом норм процесуального права через закриття провадження у частині розгляду грошових вимог податкового органу на суму 651 303,88 грн колегія суддів зазначає таке.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до того, що до заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника не застосовуються положення статті 175 та вимоги пункту 10 частини третьої статті 162 ГПК України, оскільки така заява не є позовною заявою в розумінні наведеної норми процесуального закону.

У контексті зазначеного Верховний Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Колегія суддів зауважує, що процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме зі здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Розгляд господарським судом у справі про банкрутство грошових вимог кредитора до боржника, заявлених у порядку вимог статті 45 КУзПБ, стосується вирішення по суті специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства.

Водночас системний аналіз норм КУзПБ та положень процесуального закону дає підстави для висновку про можливість застосування норми пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України під час вирішення господарським судом по суті специфічних питань, притаманних процедурам банкрутства, зокрема щодо розгляду заяв про визнання грошових вимог до боржника.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно пункту 2 частини першої статті 175 ГПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

На переконання колегії суддів, зазначена норма процесуального права застосовується не лише для позовного провадження, а й в інших видах судового провадження та стадіях процесу, зокрема у провадженні у справах про банкрутство.

З аналізу наведених норм права вбачається, що для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК з посиланням на норми пункту 2 частини першої статті 175 цього Кодексу необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі (щодо розгляду позовної заяви чи заяви по суті у справі про банкрутство), що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовано, що грошові вимоги на суму 651 303,87 грн (з них: 558 260,46 грн - основний платіж, 93 043,41 грн - штрафна санкція) податковий орган мотивував тим, що вказана заборгованість виникла за результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на підставі якої складено акт від 10.08.2022 №1365/04-36-07-07/33517633 та винесено ППР від 05.10.2022 № 0078510707.

Втім, господарські суди обох інстанцій встановили, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області уже зверталось у цій справі зі заявою про визнання грошових вимог до Боржника, у якій заявляло вимоги, зокрема, на загальну суму 651 303,88 грн, які виникли на підставі акта перевірки від 10.08.2022 № 1365/04-36-07-07/33517633 та винесеного ППР від 05.10.2022 №0078510707.

Ухвалою від 31.01.2023 у цій справі Господарський суд Дніпропетровської області відхилив означені грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ПРАТ "Конкорд Фінанс" на загальну суму 651 303,88 грн (з яких: 558 260,46 грн - основний платіж, 93 043,42 грн - штрафні санкції).

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вірно зазначив, що частина заявлених вимог ґрунтується на тих самих підставах (доказах) та містить ті ж самі вимоги до Боржника, які вже були розглянуті судом та за результатами розгляду яких ухвалено судове рішення про відмову у їх визнанні, яке набрало законної сили (ухвала суду від 31.01.2023 у цій справі).

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження в частині вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ПрАТ "Конкорд Фінанс" на суму 651 303,87 грн на підставі положень пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України з урахуванням норми пункту 2 частини першої статті 175 цього Кодексу.

Наведеним спростовуються протилежні доводи податкового органу, зумовлені помилковим тлумаченням останнім норм процесуального закону.

Таким чином, оскаржувана постанова ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм права колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги податкового органу та необхідність залишення оскаржуваної постанови (у відповідній частині) у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 904/9612/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков