Постанова

від 09.10.2024 по справі 924/1369/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/1369/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Костюк О.В.,

Нетішинської міської ради Хмельницької області - Юрчук Л.Є.,

Обслуговуючого кооперативу

«Житлово-будівельний кооператив «Успішний 2019» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 - особисто,

ОСОБА_4 - не з`явився,

ОСОБА_5 - не з`явився,

ОСОБА_6 - не з`явився,

ОСОБА_7 - не з`явився,

ОСОБА_8 - не з`явився,

ОСОБА_9 - не з`явився,

ОСОБА_10 - особисто,

ОСОБА_11 - особисто,

ОСОБА_12 - не з`явився,

ОСОБА_13 - не з`явився,

ОСОБА_14 - не з`явився,

ОСОБА_15 - не з`явився,

ОСОБА_16 - не з`явився,

ОСОБА_17 - не з`явився,

ОСОБА_18 - не з`явився,

ОСОБА_19 - не з`явився,

ОСОБА_20 - не з`явився,

ОСОБА_21 - не з`явився,

ОСОБА_22 - не з`явився,

ОСОБА_23 - не з`явився,

ОСОБА_24 - не з`явився,

ОСОБА_25 - не з`явився,

ОСОБА_26 - не з`явився,

ОСОБА_27 - не з`явився,

ОСОБА_28 - не з`явився,

ОСОБА_29 - не з`явився,

ОСОБА_30 - не з`явився,

ОСОБА_31 - не з`явився,

ОСОБА_32 - не з`явився,

ОСОБА_33 - не з`явився,

ОСОБА_34 - не з`явився,

ОСОБА_35 - не з`явився,

ОСОБА_36 - не з`явився,

ОСОБА_37 - не з`явився,

ОСОБА_38 - не з`явився,

ОСОБА_39 - не з`явився,

ОСОБА_40 - особисто,

ОСОБА_41 - не з`явився,

ОСОБА_42 - не з`явився,

ОСОБА_43 - не з`явився,

ОСОБА_44 - не з`явився,

ОСОБА_45 - не з`явився,

ОСОБА_46 - не з`явився,

ОСОБА_47 - не з`явився,

ОСОБА_48 - не з`явився,

ОСОБА_49 - не з`явився,

ОСОБА_50 - не з`явився,

ОСОБА_51 - не з`явився,

ОСОБА_52 - не з`явився,

ОСОБА_53 - не з`явився,

ОСОБА_54 - не з`явився,

ОСОБА_55 - не з`явився,

ОСОБА_56 - не з`явився,

ОСОБА_57 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 (у складі колегії суддів: Маціщук А.В. (головуючий), Бучинська Г.Б., Олексюк Г.Є.)

у справі № 924/1369/20

за позовом Керівника Шепетівської місцевої прокуратури

до Нетішинської міської ради Хмельницької області, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Успішний 2019»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_58 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_59 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 ,

про визнання незаконним і скасування рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Керівник Шепетівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Нетішинської міської ради Хмельницької області, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Успішний 2019» (далі - ОК «ЖБК «Успішний 2019») про визнання незаконним і скасування рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703, за яким ОК «ЖБК «Успішний 2019» передано у власність земельну ділянку площею 7,7921 га для іншої житлової забудови, суперечить положенням статті 41 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 133-135, 137 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186 (далі - Примірний статут), що є підставою для визнання його недійсним та скасування.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.05.2021 позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703 у частині передачі ОК «ЖБК «Успішний 2019» у власність земельної ділянки площею 7,7921га (кадастровий номер 6810500000:02:004:0805) для іншої житлової забудови, яка розташована у м. Нетішин, на північ від житлової забудови.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.05.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у жовтні 2021 року Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.05.2021 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С. від 18.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 924/1369/20 за касаційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.12.2021.

ОК «ЖБК «Успішний 2019» та Нетішинська міська рада у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2021 зупинено касаційне провадження у справі № 924/1369/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 925/1133/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2024 поновлено провадження у справі № 924/1369/20 за касаційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021. Призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.10.2024

ОК «ЖБК «Успішний 2019», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_29 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 надіслали до Верховного суду пояснення в порядку частини 5 статті 50, пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК, у яких просили у задоволенні касаційної скарги прокурора відмовити. Також просили розгляд касаційної скарги у справі № 924/1369/20 проводити за їх відсутності.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 справу № 924/1369/20 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Зуєв В.А., у зв`язку з перебуванням судді Міщенка І.С. у відрядженні.

Треті особи згідно з переліком в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, наявність заяв деяких учасників справи про розгляд касаційної скарги за їх відсутності, відсутність заяв інших учасників справи щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін і учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що на установчих зборах членів ОК «ЖБК «Успішний 2019», які відбулися 20.01.2019 прийнято, зокрема рішення створити ОК «ЖБК «Успішний 2019» за адресою: м. Нетішин, просп. Незалежності, 21-А, прийняти та затвердити статут кооперативу, обрати головою кооперативу ОСОБА_3 .

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.02.2019 убачається, що ОК «ЖБК «Успішний 2019» зареєстрований як юридична особа 01.02.2019, основним видом економічної діяльності є організація будівництва будівель.

Відповідно до пункту 1.1 статуту ОК «ЖБК «Успішний 2019», який затверджений протоколом зборів засновників від 20.01.2019, кооператив створений його засновниками на добровільних засадах відповідно з чинним законодавством, на підставі рішення Установчих зборів протокол № 1 від 20.01.2019. Кооператив створений та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про кооперацію», інших нормативно-правових актів України та цього статуту, який затверджений рішенням Установчих зборів кооперативу.

У пункті 1.3 статуту зазначено тип кооперативу: обслуговуючий; напрямок діяльності кооперативу: житлово-будівельний.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 статуту засновниками кооперативу є особи, які стали його членами з моменту його заснування. Засновниками (членами) кооперативу є: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Кооператив організовується з метою будівництва та забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирних житлових будинків, жилих будинків садибного типу з надвірними будівлями за кошти членів кооперативу, грошових та майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками (пункт 3.1 статуту).

Предметом діяльності кооперативу є, зокрема: організація та замовлення будівництва об`єктів нерухомого майна за рахунок внесків членів кооперативу; підвищення життєвого рівня членів кооперативу, захист їх майнових та соціальних прав та інтересів; планування і впорядкування територій, відведених кооперативу у відповідності з затвердженим проектом і у межах землевідведення; спорудження та обслуговування інфраструктури загального користування; організація будівництва та експлуатації членами кооперативу комунікацій, об`єктів інженерної та соціальної інфраструктури, протипожежної безпеки, інших будівель та споруд загального користування шляхом підписання відповідних договорів з підрядчиками (підрядними організаціями); інші види діяльності, не заборонені законодавством (пункт 3.4 статуту).

Земельні ділянки надаються кооперативу виключно для зазначених Статутом цілей. Використання земельних ділянок членами кооперативу для інших цілей забороняється (пункт 3.5 статуту). Територія кооперативу є неподільною. Поділ території, на якій кооператив здійснює свою діяльність, здійснюється на умовах та в порядку, передбаченому чинним законодавством та статутом (пункт 4.10 статуту).

Членство в кооперативі є особистим немайновим правом фізичної та юридичної особи, тобто є персоніфікованим правом. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. Засновники кооперативу з моменту його державної реєстрації мають всі права та обов`язки членів кооперативу (пункт 5.1 статуту). Членами кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи резиденти, які були засновниками кооперативу або були прийнятті до кооперативу в порядку, визначеному Статутом (пункт 5.2 статуту).

Будівництво жилих будинків та інших споруд кооперативу здійснюється за затвердженими в установленому порядку проектами. При цьому за рішенням загальних зборів членів кооперативу в проектах може передбачатися будівництво на території кооперативу гаражів, спортивних, адміністративних, культурно-побутових і господарських приміщень для потреб та за рахунок членів кооперативу (пункт п. 6.1 статуту). Замовником по проектуванню та будівництву індивідуального житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями може бути член кооперативу за умовою виділення йому земельної ділянки на умовах, що не суперечать земельному законодавству (пункт 6.2 статуту). Кооператив має право, зокрема: здійснювати будівництво житлових будинків, будівель та споруд з метою забезпечення кооперативу та його членів житловими та іншими приміщеннями, житловими будинками з надвірними будівлями, іншими будівлями та спорудами соціального призначення; одержати в установленому законом порядку у власність або користування земельні ділянки для будівництва жилих будинків та надвірних будівель (пункт 6.7 статуту).

На загальних зборах членів ОК «ЖБК «Успішний 2019», які відбулися 08.02.2019 (протокол № 2), прийнято рішення затвердити список бажаючих вступити до кооперативу (згідно з додатком № 1 - 55 осіб) при умові, що член або асоційований член кооперативу може приступити до проведення будівельних робіт та використання земельної ділянки лише після надання документів, що підтверджує потребу у поліпшенні житлових умов його або членів його сім`ї.

15.03.2019 ОК «ЖБК «Успішний 2019» звернувся до міського голови м. Нетішин із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 7,8 га у м. Нетішин для іншої житлової забудови. До заяви долучено схему розміщення земельної ділянки та копію витягу з ЄДР.

Рішенням Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703 припинено виконавчому комітету Нетішинської міської ради право постійного користування земельною ділянкою площею 7,7921га (кадастровий номер 6810500000:02:004:0805) для іншої житлової забудови, яка розташована у м. Нетішин на північ від житлової забудови, вилучено з постійного користування виконавчого комітету Нетішинської міської ради вказану земельну ділянку та передано її в землі запасу Нетішинської міської ради. Передано ОК «ЖБК «Успішний 2019» у власність земельну ділянку площею 7,7921га (кадастровий номер 6810500000:02:004:0805) для іншої житлової забудови, яка розташована у м. Нетішин на північ від житлової забудови.

На загальних зборах членів ОК «ЖБК «Успішний 2019», які відбулися 23.04.2019 (протокол № 3), вирішено прийняти бажаючих вступити до членів або асоційованих членів кооперативу з усіма правами і обов`язками відповідно до розділу 5 та 9 статуту кооперативу. У додатку № 1 до протоколу № 3 наведено список членів та асоційованих членів ОК «ЖБК «Успішний 2019» в кількості 55 осіб.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а також інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 21.09.2020, земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:004:0805 загальною площею 7,7921 га поділено, створено нові земельні ділянки з кадастровими номерами 6810500000:02:004:1051 - 6810500000:02:004:1116, які зареєстровані на праві власності за ОК «ЖБК «Успішний 2019».

Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703, про передачу у власність ОК «ЖБК «Успішний 2019» земельної ділянки площею 7,7921 га (кадастровий номер 6810500000:02:004:0805), за рахунок якої були сформовані 66 земельних ділянок, оскільки оспорювань рішення суперечить вимогам статті 41 ЗК, статтям 133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту ЖБК.

Суд першої інстанції позов задовольнив та мотивував таке рішення тим, що ОК «ЖБК «Успішний 2019» набув право власності на земельну ділянку у спосіб, який суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки відповідач є обслуговуючим кооперативом, мета, порядок створення, організація та діяльність якого не відповідає законодавчим вимогам щодо створення та діяльності житлово-будівельного кооперативу, тому у ради не було підстав для безоплатної передачі такому кооперативу спірної земельної ділянки у власність для житлової забудови.

Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що невідповідність порядку створення кооперативу як юридичної особи та його реєстрація, визначена прокурором як підстава позовної вимоги про визнання недійсним рішення ради про передачу земельної ділянки для житлової забудови у власність кооперативу, виходить за межі предмета позову та не може доводитися в межах цього спору внаслідок іншого предмета та суб`єктного складу. Апеляційний суд не встановив підстав для скасування рішення ради як такого, що не відповідає станом на 12.04.2019 нормам чинного законодавства чи компетенції органу місцевого самоврядування, отже позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення послався на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 41 ЗК, Примірного статуту ЖБК, положення статті 133-135, 137 ЖК, частини 3, 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, від 05.06.2018 у справі № 925/972/16, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 04.09.2018 у справі № 922/2614/17, від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17, від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17, від 21.03.2019 у справі № 922/2751/16, від 02.03.2021 у справі № 911/261/20, від 11.12.2018 у справ № 922/651/17, від 30.11.2020 у справі № 922/5697/15, від 11.03.2020 у справі № 922/651/17, від 17.06.2020 у справі № 638/13219/15-ц та висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 17.06.2014 у справі № 21-195а14, від 19.04.2017 у справі № 922/4401/15. Зокрема, прокурор зазначив, що без належної оцінки суду апеляційної інстанції залишилися обставини порушення Нетішинською міською радою вимог законодавства при передачі у власність спірної земельної ділянки особі (відповідачу), яка за правовим статусом не має права на безоплатне отримання у власність землі для житлової забудови.

Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтував тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17 (позов про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та зобов`язання скасувати записи про право власності), від 05.06.2018 у справі № 925/972/16 (позов про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки), від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 (позов про визнання незаконним та скасування пунктів рішень органу місцевого самоврядування, звільнення та повернення земельної ділянки), від 04.09.2018 у справі № 922/2614/17 (позов про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації права власності), від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17 (позов про визнання недійсним рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності), від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17 (позов про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації права власності), від 21.03.2019 у справі № 922/2751/16 (позов про визнання незаконним та скасування пункту рішення міської ради), від 02.03.2021 у справі № 911/261/20 (позов про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності), від 11.12.2018 у справ № 922/651/17(позов про визнання незаконним та скасування пункту рішення міської ради/судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд), від 30.11.2020 у справі № 922/5697/15 (така постанова відсутня), від 11.03.2020 у справі № 922/651/17(позов про визнання незаконним та скасування пункту рішення міської ради), від 17.06.2020 у справі № 638/13219/15-ц (позов про скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та правочинів) та постановах Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14 (позов про визнання протиправним і скасування рішення/судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд), від 19.04.2017 у справі № 922/4401/15 (позов про визнання незаконним і скасування пункту додатку до рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання відсутнім права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки).

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування наведених норм матеріального права, викладених у зазначених постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, оскільки за змістовим, суб`єктним, об`єктним критеріями правовідносини в цих справах і в справі, що розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування зазначених скаржником правових висновків як нерелевантних для вирішення спору у справі, що розглядається, саме з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, про що зазначено вище.

Водночас суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Як у пункті 73 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, так і в пункті 6.66 постанови від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати). Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що наразі під час касаційного перегляду постанови в цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція щодо ефективності способу захисту у спорах за вимогами про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування з огляду на таке.

У статті 4 ГПК передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК).

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 27).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанцій установлено, що предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора про визнання незаконним і скасування рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703 про передачу ОК «ЖБК «Успішний 2019» у власність земельної ділянки площею 7,7921га (кадастровий номер 6810500000:02:004:0805) для іншої житлової забудови, яка розташована у м. Нетішин на північ від житлової забудови; такий позов, за доводами прокурора, спрямований на відновлення законності та захисту прав і законних інтересів територіальної громади м. Нетішин у питанні розпорядження землями комунальної власності.

Як зазначалося вище, згідно з частиною 4 статті 300 ГПК суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження у справі № 924/1369/20 у справі, що розглядається, зупинялося до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а в подальшому - Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 наведено висновок про те, зокрема, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.

Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 51), від 28.09.2022 у справі № 483/448/2.0 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180), від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (пункт 143).

Крім того, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52) і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19 (пункт 4.13), від 14.03.2023 у справі № 922/1796/19 (пункти 41, 42) сформульовано усталений правовий висновок про те, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність рішення (наказу, розпорядження) органу державної влади без заявлення вимоги про визнання його незаконним і скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Разом із тим у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що на підставі оспорюваного рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703 ОК «ЖБК «Успішний 2019» зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, а в подальшому здійснив поділ останньої, внаслідок чого було сформовано нові земельні ділянки з кадастровими номерами 6810500000:02:004:1051 - 6810500000:02:004:1116, які зареєстровані на праві власності за ОК «ЖБК «Успішний 2019».

З огляду на те, що на час звернення прокурора з позовом до господарського суду рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703 вже реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, а саме шляхом реєстрації за ОК «ЖБК «Успішний 2019» права власності на спірну земельну ділянку, визнання незаконним і скасування зазначеного рішення саме по собі не може забезпечити ефективного захисту прав та інтересів держави.

Разом із тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК, частина 2 статті 52 ЗК).

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями з певним призначенням, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна. Таким чином у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Отже суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зазначено, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Також Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок (див. постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36), від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200), від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19).

У справі, яка розглядається, мета прокурора спрямована на відновлення власником (територіальною громадою міста) володіння спірною земельною ділянкою, а тому не є належним й ефективним способом захисту вимога про визнання незаконним і скасування рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703 про передачу ОК «ЖБК «Успішний 2019» у власність земельної ділянки площею 7,7921га (кадастровий номер 6810500000:02:004:0805) для іншої житлової забудови, яка розташована у м. Нетішин на північ від житлової забудови, у тому числі з урахуванням того, що за встановлених у справі обставин спірна земельна ділянка розділена відповідачем та припинила існування.

Як вже зазначалося, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Ураховуючи наведене та правові висновки Верховного Суду, суд касаційної інстанції вважає, що у цьому випадку задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703 не призведе до ефективного захисту прав держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Нетішинської міської ради від 12.04.2019 № 54/3703 необхідно відмовити з мотивів неефективності обраного позивачем способу захисту інтересів держави як власника, а не в зв`язку з її необґрунтованістю, як про це помилково зазначив суд апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, незважаючи на те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, суд касаційної інстанції, керуючись положеннями частини 4 статті 300 ГПК, вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 після подання касаційної скарги у справі, що розглядається.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду щодо неналежного (неефективного) способу захисту, суд касаційної інстанції вважає за необхідне постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 924/1369/20 залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 924/1369/20 залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Багай

В.А. Зуєв