Ухвала

від 11.11.2024 по справі 643/13310/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/13310/24

Провадження № 2/643/5651/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого Поліщук Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Зарицької Катерини Юріївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Варнікова Ксенія Вікторівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят» про визнання договорів дарування недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Зарицької К.Ю. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Варнікова Ксенія Вікторівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок побуту «П`ятдесят на п`ятдесят» про визнання договорів дарування недійсними, в якому прохає: визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі літ. «Д-3» загальною площею 3301,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 від 16.01.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В.; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137500:07:003:0032, площею 0,1000 га від 16.01.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В.

Разом з позовною заявою подана заява про забезпечення зазначеного позову, в якій представник позивача прохає: - накласти арешт на нежитлову будівлю літ. «Д-3» загальною площею 3301,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.01.2017 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 631.0137500:07:003:0032, площею 0.1.000 га; - заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення запису про іпотеку або припинення будь-якого іншого обтяження, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів тощо) нежитлової будівлі літ. «Д-3» загальною площею 3301,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.01.2017 та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . кадастровий номер 63 10137500:07:003:0032, площею 0,1000 га; заборонити ОСОБА_2 передавати в нежитлову будівлю літ. «Д-3» загальною площею 3301,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.01.2017 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 631007500:07:003:0032, площею 0,1000 га та укладати пов`язані з іпотекою договори.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що у відповідача наявна безперешкодна можливість продати/подарувати/іншим чином відчужити спірне нерухоме майно, що спричинить для позивача негативні наслідки та завдасть додаткового навантаження та складнощів у відстоюванні своєї позиції. На даний час арешту, заборон на відчуження або інших заборон на нерухоме майно немає. Відповідач має змогу розпорядитись майном на власний розсуд, як тільки дізнається про поданий позов, щоб ускладнити розгляд даного спору, зробити неможливим виконання рішення суду, відвернути для себе негативні наслідки у вигляді застосування реституції тощо. Представник позивача зазначає, що єдиним дієвим заходом по категоріям справ щодо визнання правочинів з нерухомістю недійними є накладання арешту на таке майно та заборона на відчуження, яке забезпечить виконання рішення суду у майбутньому. Щодо заходу забезпечення як заборона відповідачу вчиняти дії з нерухомим майном щодо передання в іпотеку - він є вторинним, але дієвим, оскільки передбачивши для себе негативні наслідки, відповідач може вжити дії з передання майна в іпотеку, створивши для себе фіктивні зобов`язання. Позивач вважає, що вжиття судом в комплексі заходів забезпечення позову будуть відповідати меті забезпечення, є адекватними пред`явленим позовним вимогам, а також, достатніми.

Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення сторін, без фіксації судового засідання технічним засобом, що узгоджується з вимогами ч.1 ст.153, ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши доводи заяви, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч. 1, ч. 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Види забезпечення визначені ч. 1ст. 150 ЦПК України.

Як убачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Як вбачається із заяви, позивач просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. «Д-3» загальною площею 3301,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 631.0137500:07:003:0032, площею 0.1000 га; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом нежитлової будівлі літ. «Д-3» загальною площею 3301,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.01.2017 та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . кадастровий номер 63 10137500:07:003:0032, площею 0,1000 га. та заборонити ОСОБА_2 передавати в нежитлову будівлю літ. «Д-3» загальною площею 3301,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.01.2017 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 631007500:07:003:0032, площею 0,1000 га та укладати пов`язані з іпотекою договори.

Однак, в порушення п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява не містить обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову заявником не зазначено та не надано посилань на докази про те, які дії вживаються зі сторони відповідача та спрямовуються ним на утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду, а томуна даному етапі, суд приходить до висновку про те, що відсутні достатні дані, які об`єктивно вказують на необхідність застосування заходів, пов`язаних із забезпеченням позову, оскільки заявником не наведено достатніх та переконливих посилань на докази існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявником не наведено обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно та не надано на їх підтвердження належних, достатніх, достовірних та допустимих посилань на докази на підтвердження наміру відповідача відчужити нерухоме майно чи наміру укладати пов`язані з іпотекою договори, а тому застосування заходів забезпечення позову є передчасним.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

За таких обставин суд приходить висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не є перешкодою для звернення позивачем з такою самою заявою після усунення обставин, що стали підставою для її відмови.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Зарицької Катерини Юріївни про забезпечення позову - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви не є перешкодою для повторного звернення заявника з тими самими вимогами після усунення умов, що були підставою для відмови у задоволенні заяви.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику та представнику заявника.

Апеляційна скаргана ухвалусуду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.В. Поліщук