Постанова

від 30.10.2024 по справі 932/496/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6916/24 Справа № 932/496/24 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 травня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Оскар» про визнання протиправними наказу про застосування дисциплінарного стягнення -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом до ТОВ «Виробниче об`єднання «Оскар», в якому просила визнати наказ від 05 січня 2024 року №01 про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, як до сортувальника-здавальника труб ділянці підготовки виробництва (обробки), за невиконання посадових обов`язків неправомірним та скасувати.

В обґрунтування позову посилалася на те, що з 23 квітня 2020 року перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ВО «Оскар» працюючи на посаді сортувальника-здавальника труб ділянці підготовки виробництва (обробки).

05 січня 2024 року до ОСОБА_1 наказом №01 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення посадової Інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку, передумовою чого стало самовільне залишення робочого місця, 19 грудня 2023 року, на час раніше без попередження та поважних причин.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 травня 2024року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с.50-52).

Рішення суду мотивовано тим, що 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 покинула робоче місце (перетнула прохідну підприємства) о 14 год. 27 хв., чим порушила п.4.4 посадової Інструкції (сортувальник-здавальник труб) та п.3.1, 3.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ВО «ОСКАР», що потягнуло за собою дисциплінарну відповідальність у вигляді догани, оформлену наказом №01 від 05 січня 2024 року.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначене порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни мало місце таматеріалами справи підтверджено факт залишення позивачем робочого місця без поважних причин і за відсутності погодження такої дії з уповноваженими особами підприємства.

На підставі ст. 147-149 КЗпП, судом першої інстанції встановлено відповідність оскаржуваного наказу приписам матеріального права та винесенням його з дотриманням строків встановлених ст.148 КЗпП.

Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.58-63).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши відповідність оскаржуваного наказу матеріальним нормам закону, не перевірив цей наказ на його зміст та відповідність наказу про прийняття на роботу, яким її прийнято 23 квітня 2020 року на посаду учня різальника труб та заготовок, а догану винесено із зазначенням її посади як сортувальник-здавальник труб. Скаржник вказує, що не була переведена на таку посаду 13 серпня 2020 року, як про це зазначав відповідач. Також вважає, що такої посади, як учень, на підприємстві відповідача немає та строк випробування на посаду учня різальника труб та заготовок також не існує. Також таких посад немає і в переліку Додатку Б, коду класифікатора професій 8122, коду загального класифікатора професій, посад та тарифних розрядів 18681, випуску Довідника класифікаційних характеристик професій 40, що затверджено Наказом Міністерства промислової політики України 18 січня 2002 року №28 і погоджено Міністерством праці та соціальної політики України, що судом не досліджувалось та не надавалась належна правова оцінка. Разом з цим, вважає, що, як учень, вона не має з відповідачем трудового договору, а тому до неї не може бути застосовано дисциплінарне стягнення у відповідності до Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Крім того, вважає, що, залишаючи робоче місце, поряд з нею були відсутні всі робітники, враховуючи майстра, що судом не досліджувалось. Більше того, скаржник надавала клопотання суду про витребування доказів на підтвердження цього факту, однак суд першої інстанції, не перевіривши її доводи, задовольнив частково таке клопотання та витребував лише відомості у відповідача щодо даних систем обліку робочого часу за грудень 2023 року відносно лише позивача. Крім цього, з наданих відповідачем доказів не вірно зазначалось фіксація часу перебування на робочому місці, що судом до уваги не взято, як і не досліджувались підстави, за яких вона покинула робоче місце.

16 серпня 2024 року відповідач ТОВ «ВО «ОСКАР», скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подало відзиви на апеляційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, а також відсутність інших доказів скаржника, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.

Так, судом встановлено, що з 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ВО «ОСКАР», працюючи на посаді учня різальника труб та заготовок, та в подальшому, відповідно до копії наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу №190 від 13 серпня 2020 року, ОСОБА_1 переведено на посаду сортувальник-здавальник труб.

Відповідно до графіку для працівників виробничих дільниць ТВП, ОТК, ТПП працюючих по однозмінному п`ятиденному графіку у ТОВ «ВО «ОСКАР», на підприємстві встановлено наступний графік роботи: понеділок - п`ятниця з 7-00 годин до 15-30 годин (перерва з 11-00 годин до 11-30 годин).

Згідно з відомостями, наданими відповідачем, зокрема, з витягу обліку робочого часу за грудень 2023 року щодо ОСОБА_1 , 19 грудня 2023 року покинула робоче місце (перетнула прохідну підприємства) о 14 год 27 хв., про що остання не заперечувала як в суді першої інстанції, так і при розгляді її апеляційної скарги.

Відповідно до копії наказу №01 від 05 січня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за те, що вона, без попередження та поважних причин залишила своє робоче місце на час раніше 19 грудня 2023 року, що є порушенням п.4.4 посадової інструкції (сортувальник-здавальник труб) та п.3.1, 3.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ВО «ОСКАР».

У вказаному наказі також зазначено, що ОСОБА_1 за фактом відсутності на робочому місці 19 грудня 2023 року пояснила, що їй стало погано і вона самостійно без попередження керівництва залишила робоче місце.

Згідно п.4.4 виробничої Інструкції сортувальника-зварювальника труб ТОВ «ВО «ОСКАР», сортувальник-здавальник труб несе відповідальність за дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, кодексу корпоративної етики, вимог системи управління охороною труда на підприємстві, норм, правил та інструкцій по охороні труда та пожежної безпеки. Вказана інструкція містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення.

Відповідно до п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ВО «ОСКАР», працівник зобов`язується працювати чесно і сумлінно, дотримуватись дисципліни праці основи порядку на виробництві, своєчасно і точно виконувати розпорядження керівництва, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, не відволікатися з робочого місця без потреби /за винятком регламентованих перерв/. Вказані правила містять підпис ОСОБА_1 про ознайомлення.

Згідно п.3.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ВО «ОСКАР», працівник зобов`язується виконувати вимоги наказів, технологічних і посадових/робочих інструкцій, зберігати комерційну таємницю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов правильного висновку, що наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани виданий правомірно, адже судом встановлено факт порушення позивачем правил трудового розпорядку, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до цитування скаржником встановлених судом першої інстанції обставин на підставі письмових доказів, наданих сторонами, тому колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та зазначає, що обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, вже були предметом розгляду судом першої інстанції і судом надано на ці доводи вичерпну відповідь.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Відповідно до ч.1 ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини спору, надав належну правову оцінку поданим сторонам доказам і зробив обґрунтовані висновки по суті вирішення спору.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі№ 6-2801цс15 зроблено правовий висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Однак правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Колегія суддів наголошує, що відповідачем повністю доведено факт порушення позивачем Правил внутрішнього трудового розпорядку, що виразилось у залишенні нею робочого місця без поважних підстав та у відсутність погодження на такі дії позивача з керівництвом, що не спростовано позивачем як в суді першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не перебувала у трудових відносинах з відповідачем, спростовуються вищенаведеним наказом (розпорядження) про переведення на іншу роботу №190 від 13 серпня 2020 року, який, до того ж є чинним та не скасований.

Доводи апеляційної скарги про погане самопочуття, що стало причиною залишення нею робочого місця раніше встановленого закінчення робочого часу на підприємстві та невірна фіксація відповідачем робочого часу, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки позивач не надавала жодних письмових або інших належних доказів на підтвердження цих доводів.

Колегія суддів наголошує, що скаржником не зазначено жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були досліджені судом першої інстанції та чому не була надана правова оцінка. Такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна